Доки одні ставлять собі це майже гамлетівське питання, водії «швидких» «АрселорМіттал Кривий Ріг» вже добре оволоділи навичками домедичної допомоги постраждалим та активно допомагають фельдшерам рятувати людей, постійно вдосконалюючись у цій майстерності.
Руки впевнено тримають кермо, голова працює на 360 градусів – водій автомобіля швидкої допомоги везе фельдшера або бригаду медиків на терміновий виклик. Працівники нашого підприємства, підрядних організацій та звичайні перехожі (якщо це в місті) обертаються та проводжають «швидку» поглядами. Вони знають, що в цю мить бригада їде на порятунок людей або везе постраждалого до лікарні.
Прибувши на місце, водій не сидить у кабіні, а активно допомагає фельдшеру: приносить ноші, сумку з медичним обладнанням та медикаментами, допомагає в первинному огляді постраждалого, за необхідності разом з фельдшером проводить серцево-легеневу реанімацію та кваліфіковано виконує усі вказівки медика.
«Ситуації бувають різними. Коли приїжджаєш та бачиш, що людина без свідомості, треба негайно з’ясувати причину та починати допомагати. Іноді дуже довго «качаємо» штучне дихання, але винагородою стає те, що людина приходить до тями. Дуже часто під час порятунку люди просто стоять навколо і лише нервують. Я одне їм скажу: треба вчитись рятувати – це обов’язок перед собою та перед іншими людьми і в мирний час, і особливо коли іде війна», – сказав водій автомобіля швидкої допомоги Анатолій Федоров.
За кермом «швидкої» Анатолій десять років, а його загальний водійський стаж складає більше 40 років. Зараз він працює у цехах гірничого департаменту та агломераційного виробництва.
«Про охорону праці усі знають, але чомусь нещасні випадки все одно стаються, – розповідає Анатолій Федоров. – Пам’ятаю, як під час переміщення важкої деталі чоловіку придавило ногу і він отримав відкритий перелом. Я активно допомагав зупиняти кров, накладав джгут, вакуумну шину, а потім обережно транспортував людину. Допомагав людям і поза роботою. Одного разу на трасі побачив аварію та зупинився. Водій отримав травму, теж перелом ноги з чималою кровотечею. До приїзду «швидкої» я затампонував рану, обробив її за допомогою препаратів своєї аптечки, у посадці знайшов пару гілок та зафіксував ногу. Потім, коли приїхали лікарі, вони сказали, що я все зробив правильно».
Навички порятунку Анатолій Федоров отримав на спеціальних курсах для водіїв «швидких», які проводять тренери медичного центру на базі Університету «АрселорМіттал на постійній основі. Також водії часто присутні (продовжують вчитися) і під час тренінгів з домедичної допомоги, які проводяться щонеділі разом з департаментом з охорони праці та фельдшерами для працівників нашого підприємства та підрядних організацій. Тренуватися допомагають і реальні виклики.
Ці курси пройшов і його колега – водій автомобіля швидкої допомоги Сергій Пустовіт. Його стаж керування медичним автомобілем – 20 років.
«На «швидку» сів випадково, адже до цього багато років працював водієм мікроавтобуса. Тоді на підприємство закупили нові «швидкі», водіїв для них ще не визначили. Я зайшов до начальника автоколони і пожартував, щоб мене призначили водієм одної з них. Ми посміялися і… начальник так і зробив. Мене «прикріпили» до поліклініки гірничого департаменту. Спочатку мені не сподобалося, адже все було не так як завжди. Потім навпаки дуже сподобалось, особливо коли почав засвоювати науку порятунку на спеціальних курсах для нас, водіїв «швидких». До речі, ми навчаємося щорічно. А відпрацьовую навички на практичних заняттях та під час реальних викликів, коли допомагаю рятувати людей. Зараз я це роблю при здоровпункті рудоуправління».
Сергій Пустовіт зазначає, що водій швидкої допомоги має не просто досконало керувати автомобілем, а й уміти працювати в стресових ситуаціях, бути психологом – розмовляти, заспокоювати людину, яку допомагає рятувати. Водій може принести з автомобіля будь-яке медичне обладнання, бо добре знає що і для чого потрібне та де воно лежить. Це економить дорогоцінні секунди.
Сергій згадує, як допоміг врятувати чоловіка, який втратив свідомість (через мікроінсульт, як потім з’ясувалося). Разом із фельдшером він зробив чоловіку штучне дихання, привів його до тями та передав медикам міста.
«Одного разу під час поїздки нашу «швидку» зупинила поліція. Там сталося ДТП. Ми надали допомогу жінці, яка постраждала. Працювали разом із фельдшером, але я вже й сам навчився це добре робити, у разі необхідності не розгублюся. А набір необхідного медичного обладнання завжди з нами, без нього «швидкі» не виходять на чергування», – сказав Сергій Пустовіт.
«Мене дуже тішить, коли ми рятуємо людину. Але, на жаль, є випадки, коли цього зробити не вдається, – продовжує Анатолій Федоров. –Такі випадки стаються дуже рідко, вони «хапають» за серце, але ти розумієш, що ти зробив усе можливе для порятунку. У такі хвилини мені хочеться ще більше вдосконалити свої медичні навички». «А я хочу додати, що вміти надавати першу долікарську допомогу треба вчитися усім нам. І не просто прийти на заняття, щоб посидіти та послухати. А активно потренуватися, самим відчути, наскільки це важко та відповідально. Це може стати у пригоді у будь-який час. Тим більше зараз, коли в Україні йде війна. А для нас найголовніше – це життя людини», – сказав Сергій Пустовіт.
