Георгіївська дзвіниця в Кривому Розі збудована з використанням сталі «АрселорМіттал Кривий Ріг» і вважається одним з найвищих культових споруджень Дніпропетровської області.
У 2009 р. 280 тонн металопродукції нашого підприємства було безоплатно передано Криворізькій Єпархії для будівництва Свято-Георгіївської дзвіниці.
Зведена дзвіниця у 2009 році на честь усіх загиблих у Другій світовій війні та померлих після війни.
Висота восьмикутної п’ятиярусної дзвіниці вражає — 51 метр! Висота першого поверху — 15 метрів, тобто на рівні п’ятиповерхової будівлі. Усередину двоповерхової споруди ведуть три арочні входи.
Інтер’єрний розпис стін храму на військово-історичну тематику виконано випускниками іконописної школи преподобного Андрія Рубльова. Дзвіниця споруджена біля монумента Перемоги, тож розписано її дуже своєрідно: тут можна побачити не звичні зображення святих або творені ними чудеса, а розпис військово-історичної тематики. Натхненням для майстрів стали фрески середньовічних храмів, монастирів Греції та Сербії. Центральним образом дзвіниці стало величне іконографічне зображення великомученика Георгія Побідоносця – загальноцерковного покровителя воїнів.
На другому поверсі, біля дзвонів, на висоті 30 метрів, знаходиться оглядовий майданчик, звідки відкривається чудовий краєвид на найближчі райони міста.
19 жовтня 2012 року дзвіницю освятив Архієпископ Криворізький і Нікопольський Єфрем. Вночі вона світиться тисячами лампочок.
Вежі Полум’я в місті Баку – це три високі будівлі (235, 220 і 280 метрів), які складають комплекс хмарочосів, що нагадують язики полум’я, є одним із найвищих в Азербайджані.
Дизайн Flame Towers був ретельно розроблений, щоб не лише символізувати вогонь, який є невід’ємним елементом азербайджанської культури, але й включити елементи сучасності та прогресу в міському ландшафті Азербайджану.
Будівлі розташовані на узбережжі Каспійського моря на вершині пагорба, звідки відкривається вид на Бакинську затоку та Старе місто, об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, звідки відкриваються панорамні краєвиди, які поєднують старовинний і сучасний аспекти міста. Вночі будівлі оснащені світлодіодними екранами, які відображають захоплюючий рух полум’я, поєднуючи технологію з дизайном у дисплеї, який освітлює лінію горизонту.
Будівництво почалося в жовтні 2007 року, здійснювалось азербайджано-турецькою компанією «DIA Holding». Спочатку планувалося завершити будівництво до грудня 2010 року але через несприятливі погодні умови терміни були перенесені на 2012 рік. За словами представників будівельної компанії, будівництво завершити вдалося лише у 2012 році.
Загальна площа приміщень Веж Полум’я становить 234,5 тис. кв. м. Перша вежа на 33 поверхи – житлова і найвища з трьох (близько 190 м). Вона включає 130 розкішних апартаментів. Друга будівля на 31 поверх – вежа готелю висотою 160 м. Вона включає 299 номерів і 19 службових приміщень. Третя будівля на 29 поверхів – офісна вежа висотою 140 м. Включають у себе готель, квартири та офіси. Загальна площа забудови становить 227 тис. кв. м.
Сталевий скелет комплексу бакинських хмарочосів прибув з України. Ще точніше – з Кривого Рогу, з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
За результатами імпорту електроенергії в травні-червні цього року та аналізу його впливу на економіку підприємства, регіону й держави «АрселорМіттал Кривий Ріг» доєднується до позиції ряду інших енергоємних підприємств України, які раніше висловили занепокоєння щодо необґрунтовано завищеної вимоги обов’язкового імпорту електроенергії.
Нагадаємо, 1 червня уряд прийняв рішення про те, що гарантія постачання електроенергії без обмежень діятиме лише для тих підприємств, які імпортуватимуть не менше 80% від свого споживання.
Цей заклик до Уряду обумовлений негативними наслідками для підприємства, галузі, регіону, бюджетів різних рівнів.
Зважаючи на найвищі в Європі ціни на електроенергію в Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії, звідки вона імпортується, необхідність витрачати додаткові кошти на її транспортування та сплачувати мито й акцизний збір, ціна імпортної електроенергії для підприємства понад у 2 рази перевищує ціну електроенергії, яку платять його конкуренти в галузі в країнах західної Європи.
В таких умовах подальше виробництво стає суттєво збитковим і завод не може бути конкурентоспроможними на світовому ринку металургійної продукції. Підприємство буде вимушене значно скорочувати виробництво та відправити орієнтовно 1200 співробітників у простій.
В масштабі економіки регіону та України це беззаперечно призведе до таких негативних наслідків:
зниження податкових виплат з ПДФО та ЄСВ до 30 млн. грн. на місяць;
зниження плати за надра та екологічних платежів близько 60 млн. грн. в місяць;
зниження ПДВ на імпорт сировинних ресурсів близько 120 млн. грн. в місяць;
зниження валютних надходжень орієнтовно на 90 млн. доларів США або 3,6 млрд. грн. на місяць за рахунок скорочення експорту готової продукції.
«Такі рішення Уряду вимагають чітких розрахунків і обґрунтувань, а також пошуку збалансованого рішення для промисловості, і як наслідок, для економіки країни в цілому» – зазначив Генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо: «Закликаємо Уряд переглянути прийняте рішення та зменшити обов’язковий мінімальний обсяг імпорту електроенергії до рівня 50% протягом року, шляхом внесення змін в Постанову КМУ від 30 травня 2024 р. № 611» – додав він.
Довідково: «АрселорМіттал Кривий Ріг» є найбільшим виробником металургійної продукції в Україні. Для виробництва підприємство закуповує велику кількість сировинних та енергоресурсів, є великим платником податків до бюджетів усіх рівнів та основним роботодавцем у місті Кривий Ріг. Підприємство створює разом зі своїми дочірніми та підрядними організаціями понад 20 тис. робочих місць, платежі до бюджету за 2023 рік становили 4,1 млрд грн, обсяг експорту за 2023 рік становив близько 25 млрд грн. У 2023 році завод забезпечив понад чверть надходжень в бюджет Кривого Рогу.
Підприємство збільшило виробництво основних видів продукції. Збільшення обсягів виробництва металургійної продукції пов’язано із запуском доменної печі №6 та коксових батарей №3-4 у другій половині квітня.
В порівнянні з квітнем 2024 року коксу вироблено на 44% більше (127 тис тонн проти 88 тис тонн), чавуну – на 40% (247 тис тонн проти 177 тис тонн). Виробництво сталі у травні 2024 року склало 208 тис тонн, що на 28% більше, ніж минулого місяця, а виробництво прокату збільшилося на 27% і склало 193 тис тонн. Обсяги виробництва зросли і в порівнянні з травнем 2023 року – чавуну вироблено більше на 15%, сталі – на 68%, прокату – на 66%.
При цьому підприємству доводиться працювати в умовах суттєвих обмежень у постачанні електроенергії, пов’язаних з постійними атаками на енергетичну інфраструктуру країни. Це негативно впливає на стабільність та ефективність виробничих процесів. Зокрема, гірничий департамент був вимушений скоротити на 15% обсяги виробництва залізорудного концентрату у порівнянні з попереднім місяцем.
У студентів проєкту «Нова Фабрика 2.0» відбулась екзаменаційна сесія. Іспити стали своєрідним підсумком наполегливого вивчення теоретичного матеріалу та закріплення його на практиці шляхом відвідання екскурсій виробництвом, зустрічам з фахівцями виробництва, які радо вітали студентів протягом всього навчального року на виробничих ділянках і надавали свою допомогу та рекомендації щодо подальшого кар’єрного розвитку.
У день іспиту на території Університету АрселорМіттал панувала особлива атмосфера. Студенти, зібравшись перед початком, обговорювали майбутні питання, ділилися передчуттями та підтримували одне одного. Відчувалося легке хвилювання, але разом з тим і впевненість у своїх силах. Багато з учасників проєкту відзначали, що почувалися підготовленими завдяки інтенсивній програмі та постійній підтримці куратора проєкту.
Один із екзаменаторів-технологів Євген Виноградов, заступник начальника доменного цеху з електроустаткування, зазначив: «Цей іспит є дуже важливим для наших студентів, адже це черговий крок до омріяної професії».
Організація заходу була на найвищому рівні: створені всі необхідні умови для комфорту студентів, як в екзаменаційній аудиторії, так і поза нею – в аудиторії, де студенти могли підготуватись та зібратись із силами. Лояльні екзаменатори дуже допомагали та підтримували учнів. Запитання від технологів відображали модель реальних ситуацій, у яких студенти можуть опинитися на майбутніх робочих місцях. Такий підхід дозволяє не лише перевірити знання, а й оцінити здатність застосовувати їх на практиці.
На питання «чи хочете ви працювати на підприємстві?», майже всі відповіли, що мріють потрапити туди, щоб працювати та розвиватись за своєю спеціальністю.
По завершенню іспиту студенти відчули полегшення та задоволення від виконаної роботи. Деякі з них відзначили, що завдання були складними, але цікавими, і що вони змогли продемонструвати все, що вивчили за час навчання в проєкті.
Олександр Маркелов,студент проєкту з Криворізького професійного ліцею №66поділився своїми емоціями: «Це був неймовірний досвід! Я почував себе впевнено завдяки всім знанням та навичкам, які я отримав під час навчання. Тепер з нетерпінням чекаю на результати іспиту і сподіваюся на успіх».
Екзаменаційна сесія стала важливим етапом у житті студентів проєкту «Нова Фабрика» і підтвердженням ефективності інноваційної програми навчання. Тепер на студентів чекають нові горизонти та можливості, і ми впевнені, що вони зможуть досягти великих успіхів у своїй професійній діяльності.
Наприкінці травня свій 60-й день народження відзначив сортопрокатний цех № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Як і кожна людина, цех має свої не лише дату народження, а й характер та долю. Біографія СПЦ-2 розпочалася у 1964 році з пуску штрипсового стана «300». З часом прокатна родина розросталася. Були введені в експлуатацію дротовий та два дрібносортних стани – четвертий та п’ятий. Ця потужна двійка з року в рік зазнавала змін, реконструкцій, покращень, аби мати змогу конкурувати на примхливому ринку металопрокату. І не дарма – з використанням криворізького прокату збудовані чимало об’єктів в Україні та по всьому світу, наприклад, стадіон в Барселоні, хмарочоси в Дубаї, об’єкт «Укриття» ЧАЄС тощо. У 2018-2019 роках відбулась масштабна реконструкція ДС-250-4 за проєктом компанії «Даніелі». Незабаром планувалося оновити й ДС-250-5. Але свої корективи в життєвий шлях СПЦ-2 внесла війна.
«На самому початку активних бойових дій завод практично зупинився, але досить швидко ми всі оговталися і почали потроху, маленькими кроками рухатися вперед. Наш СПЦ-2 теж, – розповідає начальник СПЦ-2 Олександр Макаренко. – Звичайно, що це була далеко не повна потужність, але ми працювали. Нашу стійкість і вміння діяти злагодженою командою тоді випробував блекаут. Уявіть собі, ввечері ви готуєте на кухні, на газовій печі стоїть каструля з борщем, і раптом гасне світло. Ви зняли каструлю з вогню, вимкнули газ і все, чекаєте далі. А коли раптово від електроенергії відключається цех, в якому замість каструлі – величезна піч і в ній 1200 градусів. Піч має постійно охолоджуватися водою, а насоси потребують живлення, а його немає… Але ми вистояли. Допомогла єдність команди та те, що перед цим проводили тренування дій персоналу і ніякої паніки не було. Електрики заживили та перепід’єднали насосні від генератора, енергетики подали воду – і ми впоралися. За це я вдячний кожному, хто зараз працює в цеху та несе службу в лавах ЗСУ. Люди – це найцінніше надбання СПЦ-2 за ці 60 років».
Наразі в СПЦ-2 виробляє продукцію один стан – МС-250-4, адже його колега – МС-250-5 – зазнав ракетного удару. На одній стороні стану виробляется арматура в прутках від 10 до 32 мм. На іншій – арматура в бунтах діаметром від 8 до 24 міліметрів. Колективу прокатників довелося провести технічно і фізично складну роботу, аби підхопити естафету ДС-250-5 і почати катати новий сортамент продукції. Наразі фахівці цеху успішно опановують випуск круглого прокату та арматурного прокату діаметром 36 мм, багато роботи виконано для спільної прокатки різних профілів з обох боків стану для його максимального завантаження. І все це в непростих умовах. Сьогодні колектив цеху – це 546 працівників різних спеціальностей. З них 102 працівника цеху несуть службу в лавах ЗСУ. В СПЦ-2 кажуть, що тут катається не лише міцний прокат, а й гартується незламний характер.
Місце сили та витримки
«Я добре пам’ятаю перші дні активної фази війни. Таке напевне ніхто з нас не забуде, – розповідає старший майстер основної виробничої дільниці ДС-250-4 Павло Житникович. – Пам’ятаю, як на другий день до мене підійшла друга бригада майже у повному складі, хлопці сказали, що зупиняють стан та йдуть воювати. Вони і зараз усі на передовій. До речі, як і начальник СПЦ-2 Сергій Комлєв. На жаль, у нас в цеху вже 10 загиблих героїв. Ми пам’ятатимо їх завжди, за них продовжуємо працювати. Не в нашому характері відступати чи пасти задніх. Колектив цеху в нас складається саме з таких – людей з міцним характером. Для мене взагалі СПЦ-2 – це справжня родина. Олександр Житникович, мій батько, був начальником дротового стану. А я став на поріг цеху у 6 років. Мене тоді так все вразило, що працювати тут було єдиною моєю професійною мрією. Я починав на підприємстві з вальцювальника гарячого прокату, а на четвертому стані – з посадчика гарячого металу. Постійно вчився, вдосконалювався. Це дуже допомагає мені сьогодні. Адже вальцювальник – це універсальний солдат з аналітичним мисленням, він має знатися на вимірювальних інструментах, мати гостре натреноване око і фізичну силу. Тут витримає не кожен, але залишаються лише справжні».
Старший майстер каже, що попри усі складнощі не йде з цеху через те, що не може підвести батька та колег, які зараз на передовій.
Лінія оборони – кабіни кранів
Свою лінію оборони в цеху тримає й старшамашиністка крана Валентина Левченко.
«Я прийшла сюди працювати ще у 1985 році, після практики, яку проходила саме тут, – розповідає Валентина Левченко. – Встигла попрацювати на складах готової продукції дрібносортних станів, на штрипсовому стані, на становому прольоті дротового стану. Зараз у моєму підпорядкуванні 42 крани, якими керують мої колеги – машиністки та машиністи кранів. До війни нас було 74, зараз 54 людини працює. Та і я за «кермо» крану продовжую сідати. Наша робота складна, відповідальна, напружена. Ти несеш відповідальність не лише за себе, а й за усіх тих, хто працює в цеху внизу. Краном ми перевозимо запчастини, встановлюємо кліті тощо. Кранівники постійно в напрузі, а зараз ще й війна в рази підвищила цю напругу та тривожність. Тому я завжди намагаюсь колег підтримати, відчути, хто в якому настрої, вислухати, заспокоїти. Це забирає чимало сил, тим більше, що і в мене син зараз воює. Але улюблена робота рятує, допомагає зібратися. Пам’ятаю, як прийшла в цех після прильоту в наш п’ятий стан. Жахливі руїни та тиша, мертва тиша. Ніколи не хочу більше такого побачити чи почути. А коли цех працює, гуде, рухається, то це додає сил та міцності, впевненості, що нас не зламати. Хочу побажати, щоб це був останній немирний день народження цеху. Щоб у всіх нас попереду була лише мирна робота, і всі наші захисники повернулися додому і до цеху, щоб відбудували всі наші стани і ними рухався найкращий в Україні прокат!»
Попри всі складнощі в сортопрокатний цех № 2 приходить (хоч і не у тій кількості, як хотілося) молоде поповнення. Наприклад, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування Крістіна Криніцина. Дівчина каже, що обрала для себе цей цех під час практики, хоча бажання працювати на заводі мала з дитинства. І в цьому «винна» бабуся, яка працювала колись на підприємстві кранівницею та обліковцем.
«Бабуся завжди з таким теплом розповідала про свій цех, про колег, що я почала мріяти про саме таку роботу, – розповідає Крістіна. – Коли дівчата вступали в училище на кухаря, кликали мене з собою, то я навіть зрозуміти їх не могла. Який кухар? Я дуже хотіла працювати в цеху і мені дуже до вподоби був спецодяг. Зараз я роблю лише перші кроки в СПЦ-2, але впевнена, що я тут надовго. Тут працюють такі люди! Ти ніколи не залишишся один: тобі підкажуть, допоможуть, навчать. Цеху 60, а він на свої роки не виглядає. Так, він поранений війною, випробуваний блекаутами, втомлений роботою, але від кожного в цьому цеху йде таке відчуття міцності, сили та впевненості, що мені з цеху й додому не хочеться йти. Тому бажаю від чистого серця, щоб доля СПЦ-2 склалася щасливою, щоб колектив, як і цех, розростався, щоб ми виготовляли все більше нової та конкурентоспроможної продукції. Я, як і всі мої колеги, все для цього зроблю. Вірю, що у таких людей, які працюють в СПЦ-2, все буде добре. Бо за добро добром і віддається».
