Як прийти до тями після нічних атак ворога та бути продуктивним на роботі, радить психологиня «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олена Шевчук.
Збираємося до сну, або вже спимо і, ось тобі, вона, сирена. Рука тягнеться до телефону – що там за загрози? Спросоння «коридоримся». Незабаром вже й самі чуємо деренчання «шахедів» над головами, свист ракет та вибухи. Комбіновані атаки ворога можуть тривати декілька годин. А зранку треба йти на роботу…
«Повноцінний сон є фундаментом нашого здоров’я. Втім, висипатися зараз ми можемо не щодня. На жаль, гучні ночі, «прильоти» і все, що з ними пов’язано, стали частиною нашого життя, – зауважує Олена Шевчук. – Повномасштабна війна триває вже четвертий рік, і увесь цей час наш організм цілодобово напружений в очікуванні можливої біди. Хоча того ми вже навіть не помічаємо, але постійна тривога, хронічна втома, порушений сон поступово руйнують наше здоров’я. Особливо турбує те, що такий стан вже не є винятком, він став постійною частиною нашої повсякденності. Навіть коли тихо і загроз немає, ми навпаки, напружуємося ще більше – значить ворог щось задумав, і нам треба бути готовими до будь-яких ситуацій. Як же виживати в цих умовах, та ще й залишатись ефективними та успішними? Ось декілька способів».
Тим, хто працює в офісі психологиня радить за можливості планувати власне навантаження під час виконання робочих завдань з урахуванням своїх біоритмів. Наприклад, найважливішу роботу здійснювати тоді, коли сонливість прощається з вами, а продуктивність зростає.
Складніше тим, хто працює на виробництві, адже люди є учасниками безперервного технологічного процесу, який неможливо підлаштувати під себе.
На допомогу після важкої ночі прийде ковток свіжого повітря – розбудіть свій організм, для цього хоча б на декілька хвилин вийдіть на вулицю, балкон або просто відчиніть ширше вікно. Доречними будуть легкі фізичні вправи. Прийміть контрастний душ, поснідайте за формулою: білок-повільні вуглеводи-трохи жиру, і лише потім випийте кави або зеленого чаю. Головне не заїдати все це солодощами і не вживати енергетичні напої, які ще більше будуть виснажувати вашу нервову систему.
Потурбуйтеся про те, щоб на виконання запланованого у вас був додатковий час, тоді думки про терміни роботи та поспіх при цьому не будуть для вас джерелом ще одного стресу. Якщо є можливість делегувати завдання – робіть це.
Та якщо виникли термінові завдання – сконцентруйте на них всю свою увагу. Для цього вимкніть сповіщення на телефоні, перенесіть дзвінки, зустрічі, наради на пізніше.
І нарешті дозвольте собі бути втомленим і робити хоча б невеликі перерви в роботі, адже працювати після «шахедно-ракетної» ночі – то вже є перемогою для кожного з нас.
Разом з психологинею «АрселорМіттал Кривий Ріг» Оленою Шевчук вчимося розпізнавати хитрощі мозку та протидіяти ним.
Самосаботаж
Неділя 19:00: «Все, з понеділка починаю бігати, правильно харчуватися, ніяких перекусів, почну «качатися». Неділя 23:00: «Вітаю тебе, холодильник». Понеділок 7:00: «Все заплановане відкладаю на вихідні, з ранку треба збиратися на роботу, не вставати ж мені о п’ятій ранку?».
Знайома ситуація? Є варіанти. Ми мріємо про зміни, шукаємо ідеальний час для їх втілення, але в результаті самі ж не виконуємо їх, відкладаючи здійснення запланованого, омріяного на потім. Зрештою ми залишаємось там, де були, вперед у справах не просуваємося.
Чому так відбувається? Це погано, чи нормально? – пояснює психологиня «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олена Шевчук.
«Це не слабкість і не лінь, а так званий самосаботаж – добре налаштований захисний механізм мозку, головна мета якого – забезпечити виживання, – розповідає Олена. – Будь-які зміни, навіть якщо вони позитивні, сприймаються мозком як потенційна загроза. А все тому, що зміни вимагають виходу людини із зони комфорту, а це – невідомість, ризики, стрес. Мозок прагне зберегти стабільність, і тому запускає програму опору: сумніви, страх, вигадані перешкоди тощо. Трапляється парадокс: ми щиро хочемо чогось нового, але несвідомо робимо все, щоб цього не досягти».
Як зламати самосаботаж? Головне правило: діяти до того, як з’являться сумніви, радить психологиня. Користуйтеся принципом «двох хвилин», виконуйте завдання просто зараз.
Допомагає і метод «п’яти секунд». Треба запускати зворотний рахунок: 5, 4, 3, 2, 1, і починати діяти, не даючи мозку шансу на самосаботаж.
Робіть потрібну справу навіть тоді, якщо вам страшенно не хочеться. Не вдається робити все одразу, здійснюйте все «по шматочках». Напевне кожен знає це відчуття, головне почати, а далі все йде, наче по маслу.
День лінощів 20 серпня, а не кожен день
Чи знайомі вам подібні ситуації: треба прибрати квартиру, а в голові «може ще серійку фільму?», або «чогось раптово чаю захотілося, і перекусити». А думки: «зараз, додивлюсь стрічку новин, це ж важливо, і потім одразу складатиму звіт. Скільки в мене є часу до останнього терміну?».
«Це прояви прокрастинації – так у психології називається звичка відкладати виконання важливих завдань, бажання замінювати їх на менш важливі або приємніші, – продовжує психологиня. – За дослідженням професора психології Джозефа Феррарі, близько 20 відсотків дорослого населення є прокрастинаторами, серед них, до речі, багато школярів та студентів. Такі люди добре розуміють, що відтерміновування завдання може мати негативні наслідки, але все одно «тягнуть» до останнього, ризикуючи зірвати важливу справу, а потім, коли настає час пік – тривога зростає, і людина робить все швидко, і у стресі».
Справжня причина такої поведінки знову ж, захована у нашому мозку. Він, як досвідчений регулювальник на дорозі, керує нашими емоціями. Якщо бачить, що завдання викликає у нас якийсь «напряг», миттєво, в автоматичному режимі перемикає нас на щось приємне: соцмережі, їжу, серіали тощо.
Щоб не піддаватися цим спокусам, не потрапляти у замкнене коло проблем, які неодмінно виникатимуть від прокрастинації, беріть справи під контроль своєї волі.
Психологиня радить спочатку усвідомити, що мозок бере вас на гачок, і опиратися цьому:
Створіть перелік завдань та визначте для себе терміни їх виконання. Тут варто не відставати від графіка.
Розбийте завдання на частини. «Порції» справ будуть меншими, і не такими обтяжливими.
Визначте відволікаючі фактори та намагайтеся усунути їх.
Винагороджуйте себе чимось приємним за вчасне виконання завдань.
Ніхто не може бути застрахований від появи у своєму житті прокрастинації. Але, якщо прислуховуватися до себе, контролювати свої справи, свій психологічний стан та жити у ладу із собою, тоді знайдеться час і на роботу, і на лінощі, без яких у нашому житті теж не можна.
За статистикою, понад 90 % нещасних випадків зі смертельними наслідками стаються з психофізіологічних та організаційних причин. Це стосується як побутового життя, так і ситуацій на роботі. Тож чому деякі працівники нехтують правилами безпеки і як цьому запобігти? Про це ми говорили з психологинею підприємства Оленою Шевчук.
«З ким завгодно, тільки не зі мною. У мене великий стаж роботи, я добре знаю свій цех та свою справу». Погодьтесь, така або схожа думка час від часу виникає у деяких працівників.
Коли людина професіонал, має значний стаж та впевнена у своїх силах – це дуже добре для справи, яку вона робить. Але водночас існує великий ризик, що працівник може свідомо або несвідомо допустити порушення охорони праці через рутинні дії, коли відчуття небезпеки вже не таке гостре, як у перші дні або роки роботи. Це наче ставка у казино, коли з одного боку – зі мною нічого не станеться, адже багато років все було добре. А з іншого – у казино не можливо вигравати постійно, ставку, а у нашому випадку це життя та здоров’я людини, можна і програти.
Завжди контролюємо свою увагу
«Ми усі знаємо «в обличчя» ризики, які є на наших робочих місцях, наприклад, падіння з висоти, враження електричним струмом, роздавлювання та інші ризики-вбивці, з якими ми щоденно ведемо боротьбу завдяки профілактиці. Але є й так звані непередбачувані ризики – які з’являються через людську недбалість або втрату уваги, – зазначає психологиня підприємства Олена Шевчук. – За статистикою, такі випадки найчастіше стаються з вже досвідченими працівниками з чималим стажем. За роки роботи психіка людини вже адаптувалася до умов свого робочого місця. Те, що на початку вражало та примушувало бути обережним, постійно контролювати себе, з часом вже не викликає подібних емоцій. Наприклад, вже не таким страшним здається вигляд рідкого розпеченого металу у понад тисячу градусів, не таким високим виглядає майданчик для робіт за понад десяток метрів від полу, не так страшно гудить трансформаторна будка з напругою тощо. А досвід підступно шепоче: «Будь впевненішим у собі, ти ж все знаєш, руки самі все зроблять, все, як і раніше, буде добре». От і виходить, що людина, яка знає про усі ризики, чує про них на усіх інструктажах, втрачає самоконтроль над собою. Для психіки досвідченої людини територія підприємства втратила ознаки небезпеки. Це і є пасткою, яка може призвести людину до травм».
Чи можна запобігти такому розвитку подій?
Психологиня радить працівникам завжди свідомо вмикати в собі режим підвищеної уваги на території підприємства, і робити це варто від моменту проходу або проїзду через прохідну. Це стосується усіх працівників, незалежно від віку, посади, стажу тощо, а також гостей підприємства, адже на певний проміжок часу вони потрапляють у зону підвищеної небезпеки.
Під час проходження інструктажів треба уважно слухати та, головне, сприймати інформацію про безпеку праці, навіть ту, про яку ви вже добре знаєте.
Дотримання поведінкового аудиту – це точне вивчення та аналіз власної поведінки та дій на роботі. Постійне вдосконалення та свідоме осмислення своїх дій можуть допомогти уникнути багатьох потенційних небезпек.
Порада для керівників – турбуватися про ментальне здоров’я працівників. Особливо це важливо зараз, під час повномасштабної війни. Системна увага до морально-психологічного стану працівників так само важлива, як і турбота про фізичний стан людини. Це може врятувати життя, запобігти травмуванню на роботі, підвищити мотивацію та продуктивність. Важливим фактором профілактики травматизму є колектив. Там, де панує нормальна атмосфера, де люди допомагають одне одному, приділяють увагу, підтримують та виявляють небайдужість у дотриманні вимог охорони праці, там і кількість порушень та травматизму добігатимуть нуля.
Третій рік поспіль триває війна, а люди ходять у кіно та на концерти, відпочивають у кафе, відзначають дні народження, весілля та інші свята. Як ставитися до цього, коли навколо стільки горя? Чи маємо ми зараз право на радість? Ці питання викликають доволі активні дискусії, які загострюються перед святами. Чи можемо ми дозволити собі радіти під час війни розповідає психологиня підприємства Олена Шевчук.
Про чорне, біле та відтінки
Початок війни став для усіх нас шоком, всі негативні емоції одночасно були зібрані докупи і настрій у багатьох суттєво погіршився. Ще яскравіше це відчувається після поганих новин про смерть людей, руйнування міст та селищ тощо. Та довго так тривати не може (якщо це вже не хвороба), психологічний стан людини поступово стабілізується та вирівнюється.
«Коливання настрою ми добре спостерігали на початку повномасштабної війни. Одразу всі були шоковані подіями, бачили все у чорному кольорі. Але шок привів нас не до відчаю, а до злості, яка додала нам сили для боротьби. Потім ми навчилися жити в умовах війни – переживати горе та радість, займатися щоденними справами, допомагати нашим військовим. Ми почали відчувати усі барви життя, адже людський організм не може довго знаходитися у пригніченому стані. Тоді у людини починаються проблеми, як з психічним, так і з фізичним здоров’ям, вона втрачає увагу, здатність приймати рішення, знаходиться у постійному стресі, який руйнує її зсередини. На це, до речі, і розрахована ворожа ІПСО, яка спрямована на те, щоб ми якомога частіше сумували, були пригніченими, наляканими, щоб ці емоції відбивали у нас бажання та здатність боротися і перемагати. Тоді нами легше керувати та змушувати підкорятися чужій волі. Наша задача – не дати ворогу жодного такого шансу, – говорить Олена Шевчук.
Емоційна зброя
Психологиня наголошує, що радіти, відзначати свята, зустрічатися із рідними та близькими, вирушати в походи або на концерти під час війни не тільки можна, але й потрібно. Позитивні емоції надають нам нових сил для життя, роботи, для боротьби з ворогом. Ми маємо працювати і відпочивати, допомагати захисникам, берегти дітей і дарувати їм свою любов. Але прояви радощів мають бути збалансованими та доречними. Святкувати зараз треба не гучно, адже поряд можуть знаходитися люди, які в цей час переживають особисту кризу, втрату, трагедію.
«Важливо розуміти, що радість – це енергія. Вона пов’язана з роботою нейрогормонів, які надають нам відчуття безпеки, спокою, розслаблення. Ця енергія нам дуже потрібна для відновлення, це наші «вітаміни щастя», які сприяють психологічному здоров’ю, – підкреслює Олена Шевчук. – Війна обов’язково закінчиться. Вона багато чого змінила у суспільстві та індивідуально у кожному з нас. Та життя продовжується, і всім нам потрібно вкладати чимало сил і працювати над тим, щоб воно й надалі було гідним, вільним, позитивним. Тож, дозвольте собі бути щасливим!».
Як опанувати себе під час обстрілів або після них, подолати паніку та зберегти емоційну рівновагу розповідає психологиня підприємства Олена Шевчук.
Лунає сирена. Чутно вибух. Когось починає трясти, інші впадають у ступор. Хтось одразу хапається за телефон, щоб дізнатися, що з різними та близькими, чи все з ними гаразд. Хоча за майже три роки повномасштабної війни ми й призвичаїлися жити в її складних умовах, але постійне очікування загрози та стреси під час «прильотів» добряче виснажують психіку.
«Як би ми не трималися від початку війни, але ресурс психіки не безмежний. Тож все частіше у багатьох з нас під час «прильоту» пришвидшується серцебиття, тремтять руки, підвищується тиск, пітливість, збільшується частота дихання, з’являється нудота, запаморочення, напруга м’язів, ми відзначаємо знижений контроль над власною поведінкою, а в голові виникає мільйон лячних думок. Чи знайомі вам такі відчуття? Добре, якщо ви знаходитеся дома і у вас є умови та час, щоб заспокоїтися. Але, якщо ви на роботі, та ще й зайняті у безперервному технологічному процесі? Тоді діяти треба негайно, адже ваш стан може привести до непередбачуваних наслідків», – говорить Олена Шевчук.
По-перше, психологиня радить не нехтувати сигналами тривоги. Якщо лунає сирена, краще терміново піти до укриття. Якщо ви вдома і до сховища далеко йти, то краще перечекати небезпеку у коридорі. Щоб вас не накрила паніка, краще у ці хвилини з кимось поспілкуватися. Це легко зробити, якщо поряд є люди. Та якщо ви на одинці, зателефонуйте рідним або друзям, поговоріть про буденні справи, поцікавтеся їхніми планами.
Якщо ви почули вибух і вас нервово «затрусило», діяти треба оперативно. Бажано присісти та зробити вправу на дихання.
Почергове дихання правою та лівою ніздрями допомагає заспокоїтися, прийти до тями, відчути контроль над своїм тілом. Для цього треба закрити ліву ніздрю, а правою зробити повільний вдих. Видихаєте вже лівою ніздрею. І навпаки.
Дихання зі стисненими губами. Наскільки зможете, розслабте м’язи обличчя, шиї та плечей. Закрийте рот, зімкніть губи, але не напружуйте їх. Протягом двох секунд зробіть глибокий вдих носом, а видихаєте таким чином, ніби намагаєтесь задути свічку або збираєтесь посвистіти. Цю вправу краще виконувати протягом п’яти хвилин. Вона допоможе прийти до тями та дозволить організму отримати швидке кисневе підживлення. До речі, ця вправа допомагає справитися із задишкою після бігу або підйому сходами.
П’ємо воду. Робимо 20 маленьких ковточків, між ними коротко вдихаємо та видихаємо.
М’язова релаксація. Напружуйте та розслабляйте спочатку м’язи ніг, рук, плечей, тобто, поступово «йдіть» до голови. Сенс методу полягає в тому, що м’язи прагнуть розслаблення після сильного напруження, настає релаксація тіла, а з нею і зниження емоційних реакцій. До людини приходить стан спокою.
Ще одна вправа на м’язи. Візьміть в ліву руку та розминайте будь-який предмет: іграшку, м’ячик, сумку тощо. Це також допоможе заспокоїтись.
Якщо людину почало «трусити», то треба скинути зайвий адреналін. Вже свідомо потрусіться ще більше, це дійсно допомагає.
Почало нудити? Пожуйте щось з яскравим смаком: цукерку, жувальну гумку, якусь спецію, наприклад, гвоздику, аніс, кардамон. Якщо зникнув апетит, то треба «завести» шлунок – з’їсти яблуко, банан або інший фрукт.
«Зараз усім нам потрібно з особливою турботою ставитися до свого психічного здоров’я, як би ворог не намагався його зруйнувати залякуваннями, фейками, обстрілами. Тримаємося, гуртуємося і залишаємося сильними. Емоційний ресурс нам ще знадобиться, коли після завершення війни ми будемо відновлювати нашу країну та повертатися до мирного життя», – сказала Олена Шевчук.
Психологи впевнені, що найефективнішим способом боротьби з нервовою напругою є опора на провідний канал свого сприйняття. Про що йде мова, розповість психолог підприємства Олена Шевчук.
На початку – історія з життя, можливо хтось впізнає в ній і себе.
Як і більшість українців Ольга (ім’я змінене) вже пристосувалася до життя в умовах війни. Коли лунає тривога, вона зараз не так гостро реагує на неї, продовжуючи робити свої буденні справи. Лише частіше дивиться у свій смартфон, чи не пишуть там про пряму загрозу обстрілу, тоді обов’язково спускається до сховища. А ще Ольга помітила, що під час тривог вона все ж підсвідомо нервується. Заспокоїтися їй допомагає прибирання, перекладання речей на робочому столі, або ручне прання, зазвичай чогось маленького: шкарпеток, хустинок або навіть їй просто достатньо піти помити руки. А колега Ольги у подібних випадках навпаки, сидить спокійно, тільки надягає навушники та гучніше вмикає музику.
А як у вас проявляється стрес або нервова напруга? Перш ніж відповісти на це Олена Шевчук пропонує пройти невеличкий тест.
Отже, при загрозі чи хвилюванні ви:
Починаєте щось робити, зокрема і фізичні вправи?
Співаєте або слухаєте музику, аудіокнижки тощо?
З’являється потреба подивитися на щось приємне: передивитися фільм, якусь передачу, переглянути фотокартки, помилуватися квітами тощо?
Якщо ви обрали перший варіант – ви кінестетик – людина, яка понад усе покладається на тактильні відчуття.
Другу позицію – ви аудіал, тобто звуки відіграють велику роль у вашому сприйнятті світу.
Третій варіант – про візуалів, людей, які понад усе сприймають світ крізь зорові образи навіть у своїй уяві чи фантазіях.
«Варто відзначити, що у багатьох людей усі перераховані якості можуть поєднуватися залежно від ситуації, але якась риса все ж є домінантною, – розповідає Олена Шевчук. – Останнім часом фахівці виділили і четвертий тип особистості: діджитал (цифрові). Вони вважають за краще оцінювати події не з погляду органів почуттів, а за допомогою раціонального мислення. Тож, опираючись на провідний канал сприйняття, і стрес людина переживатиме по-різному – для одних він буде травматичним, а інших залишить байдужими.
Наприклад, якщо візуальна, слухова і кінестетична людина разом подивляться фільм жахів, то перший злякається виду монстра, другий – його криків або тривожної музики, а третій підсвідомо відчує, наскільки неприємно холодні пальці його рук. На мою думку, головний принцип успішної техніки релаксації полягає в тому, щоб переключитися на щось інше, використовуючи свій канал сприйняття. Погану картинку в голові слід замінити на хорошу, нервує звук – змініть його на розслабляючий, а неприємні відчуття в тілі – на комфорт та задоволення. Зазначу – для «діджиталів» цей метод не працює. Для них важливо вивести свої переживання на усвідомлений, логічний рівень – це можуть бути, наприклад, робота зі схемами, графіками тощо».
Як зняти стрес візуалам
Для цього типу особистості підходять всі вправи, пов’язані з яскравими візуальними образами, уявними, створеними.
Створення мандал
У перекладі з санскриту «мандала» означає «священне коло» або «те, що оточує центр». Для цієї техніки вам знадобиться аркуш паперу з намальованим на ньому колом діаметром 18-20 сантиметрів, а також кольорові крейда, олівці або фарби.
Якщо ви переживаєте гострий стрес і вам потрібно швидко відновитися, краще використовувати готові шаблони мандал, де є чітко позначений центр. У цьому випадку ви просто розфарбовуєте коло тими кольорами, які вам потрібні. Чітке центрування створює ефект завершеності, цілісності, і це на підсвідомому рівні дає відчуття безпеки.
Якщо стрес млявий, краще відпрацювати його, створивши власні мандали. Для цього знадобиться таке ж коло, але малюнок ви вигадуєте «всередині себе». Починати важливо з концентрації на власних відчуттях, усвідомити, яка проблема вас турбує, і спробувати її якимось чином уявити.
Експрес-метод: візуалізація дихання. Рекомендую цю техніку в тому випадку, якщо у вас немає можливості намалювати або зануритися в складне зображення (наприклад, в транспорті). Уявіть собі потік власного дихання, наприклад, вдихаючи рожеве повітря любові і видихаючи зелене повітря спокою.
Техніки релаксації для аудіалів
Слухачі можуть розслабитися під будь-що приємне слуху, наприклад, під красиву музику, спів птахів або шум прибою.
Технологія АСМР. Це прослуховування аудіозаписів ніжного шепоту, різних побутових звуків, наприклад, шелесту пакета. Це дуже специфічна техніка, але вона чудово працює для деяких людей, оскільки такі звуки викликають спогади з нашого раннього дитинства, коли ми відчували себе в безпеці. Найголовніше тут – знайти саме своє звучання.
Читання мантр.Мантри – це певні звуки, які повторюються з заданою частотою. Читання мантр є відмінним способом зняти розумову напругу і розвантажити голову. Найкраще виконувати вправу під спеціальну медитативну музику.Експрес-метод: дихання зі звуком. У тому випадку, якщо немає можливості прослухати заспокійливі аудіозаписи, рекомендую використовувати власний голос. Спробуйте, наприклад, вдихати зі звуком «е», а видихати зі звуком «у».
Техніки релаксації для кінестетиків
Для них підходять будь-які види приємних маніпуляцій з тілом – масаж, йога, розслабляюча ванна, плавання.
«Температура тіла» –для виконання цієї вправи варто зручно лягти і, прислухаючись до свого дихання, уявити, як поступово кожна частина вашого тіла набуває певної температури. Зазвичай до кінця вправи розігрівається все тіло.
Напруга-розслаблення – потрібно по черзі сильно стискати і розтискати різні м’язи. У фазі розслаблення виникне приємна втома, а енергія негативних думок буде витрачена на напругу м’язів.
Ароматерапія –через те, що у кінестетиків добре розвинений нюх, то їм теж підходить використання ефірних олій. Аромат сандалового дерева, наприклад, позбавить плаксивості, цитрусові масла знизять тривожність, а меліса нейтралізує дратівливість.
Експрес-метод: утеплення. Головне для кінестетиків в умовах стресу – вирівняти температуру тіла. Іноді достатньо просто загорнутися в ковдру і зігрітися, навіть якщо не холодно. Для кінестетиків це чудовий спосіб почуватися в безпеці.
Існують також універсальні методи, які підходять для кінестетиків, візуалів та аудіалів. Однією з таких є сінрін-йоку, японська культура «лісових ванн», адже
людство є частиною природи і живе з нею в одному ритмі.
Доктор Цин Лі, автор бестселера «Сінрін-йоку: японське мистецтво купання в лісі» пише, що «Коли ми повільно йдемо лісом, зосереджуючись на тому, що бачимо, чуємо та відчуваємо, ми резонуємо з пульсом природи. Відчуття гармонії з природою дає поштовх до зцілення: починається перезавантаження нервової системи, тіло і дух стають сильнішими». Шінрін-йоку відрізняється від звичайних прогулянок більшою залученістю в природу і необхідністю залучити всі п’ять почуттів – сконцентруватися на звуках і запахах лісу або парку, помітити закономірності і кольори навколишньої природи, відчути фактуру дерев та листя пальцями».
Попрактикуйте ці прості вправи для зняття стресу, і можливо вони стануть рятівними для нашої психіки в умовах війни. Усім міцного здоров’я!
