Категорії
Новини

Просто хандра або реальна хвороба?

На жаль стресових ситуацій у нашому житті вистачає, а сучасні реалії постійно «підкидають» нам нові випробування для нашої нервової системи, що викликає негативні емоції, провокує хвороби. Що з нами відбувається, це депресія чи це реакція на сучасне психологічне перенавантаження? Про це ми говорили та радилися з психологинею «АрселорМіттал Кривий Ріг» Оленою Шевчук.

«Допоможіть, у мене депресія, і від усвідомлення цього мені психологічно стає ще гірше». Подібні звернення до мене почастішали, – говорить Олена Шевчук. – З одного боку, я бачу, що люди стали більше довіряти психологу, дбати про своє ментальне здоров’я. Більшість з нас вже не хоче залишатися сам на сам зі своїми страхами, турботами, проблемами, які, на жаль, стали фоном нашого життя під час війни. Втім, люди часто плутають хронічне психологічне навантаження зі справжньою хворобою – депресією, і від цього занурюються у негатив ще більше. Давайте разом розбиратися у цьому».

Хронічний стрес

Внаслідок війни він зараз торкнувся майже кожного з нас. Постійні сирени, обстріли, їхні наслідки, побутові проблеми, погані новини, вісті про загибель людей. Все це накопичується у нашій психіці та викликає емоційне перевантаження. Його основні ознаки: втома від найменших навантажень, фізична слабкість, емоційна нестабільність, погане самопочуття зранку, неможливість справлятися навіть з незначними емоціями тощо. 

«У нетривалій формі стрес навіть може допомогти, адже завдяки адреналіну зосереджує людину, мобілізує її резерви та примушує активно діяти заради розв’язання своїх проблем. А коли стрес стає затяжним, хронічним, організм наче входить у «коридор затемнень» він перевантажується. Ось тоді вже час бити на сполох – звертатися за допомогою до психолога, – розповідає Олена Шевчук. – На індивідуальних заняттях ми вчимося опановувати емоції та говоримо про необхідність піклуватися про себе. Намагаємося сформувати нові корисні звички – зменшуємо кількість часу за гаджетами, намагаємося «потоваришувати» з художньою літературою, пробуємо читати хоча б декілька сторінок на день. Також я раджу більше ходити пішки, адже ходьба пригнічує кортизол – «гормон стресу», та жити за режимом, особливо увагу приділяти для встановлення для себе певного часу, коли треба засинати та прокидатися. Варто згадати і про свої хобі, вони чудово відвертають увагу від проблем та наповнюють життя яскравими фарбами».

Депресія

Це вже складне психологічне захворювання, яке пов’язане з порушеннями в роботі головного мозку та гормональним дисбалансом. Спровокувати у людини у цю хворобу може низка важких життєвих подій. При цьому просто взяти себе в руки, проявити волю, щоб налаштуватися на позитив у людини тут не вийде. Ця хвороба вже потребує медичного лікування.

«При депресії людина не розповідає про те, як їй погано, на це їй просто не вистачає енергії, вона нічого не хоче і знаходиться у стані смутку, безнадійності, має проблеми з концентрацією уваги, у неї можуть бути нав’язливі думки про смерть, – зазначає психологиня. – Якщо людину з депресією попросять описати її стан, відповідь буде приблизно такою: «Ніби мене розчавила бетонна плита», «Я лежу на дні похмурого болота мільйон років і не можу рухатися». Депресія позначається і на фізичному самопочутті – порушується сон, апетит, є проблеми зі шлунково-кишковими трактом, загострюються хронічні хвороби. Тут треба допомога лікаря. А профілактикою таких станів є спілкування – не залишайтеся сам на сам з проблемами, шукайте підтримку у рідних, близьких, друзів. Будьте фізично активними, не треба лежати і «переварювати» в голові проблему. Не живіть спогадами про минуле, намагайтеся фокусуватися на тому, що відбувається зараз, знаходьте опору в малих кроках і щоденних діях».

Щоб не сталося, які б життєві випробування не випали на нашу долю під час війни, психологиня радить не падати духом та завжди думати позитивно. Як писала Джоан Роулінг, авторка романів про Гарі Поттера: «Щастя можна знайти навіть у темні часи, якщо не забувати звертатися до світла».

Фото з відкритих джерел.

Категорії
Новини

Війна, як та смітинка, заважає спати

Як прийти до тями після нічних атак ворога та бути продуктивним на роботі, радить психологиня «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олена Шевчук.

Збираємося до сну, або вже спимо і, ось тобі, вона, сирена. Рука тягнеться до телефону – що там за загрози? Спросоння «коридоримся». Незабаром вже й самі чуємо деренчання «шахедів» над головами, свист ракет та вибухи. Комбіновані атаки ворога можуть тривати декілька годин. А зранку треба йти на роботу…

«Повноцінний сон є фундаментом нашого здоров’я. Втім, висипатися зараз ми можемо не щодня. На жаль, гучні ночі, «прильоти» і все, що з ними пов’язано, стали частиною нашого життя, – зауважує Олена Шевчук. – Повномасштабна війна триває вже четвертий рік, і увесь цей час наш організм цілодобово напружений в очікуванні можливої біди. Хоча того ми вже навіть не помічаємо, але постійна тривога, хронічна втома, порушений сон поступово руйнують наше здоров’я. Особливо турбує те, що такий стан вже не є винятком, він став постійною частиною нашої повсякденності. Навіть коли тихо і загроз немає, ми навпаки, напружуємося ще більше –  значить ворог щось задумав, і нам треба бути готовими до будь-яких ситуацій. Як же виживати в цих умовах, та ще й залишатись ефективними та успішними? Ось декілька способів».

Тим, хто працює в офісі психологиня радить за можливості планувати власне навантаження під час виконання робочих завдань з урахуванням своїх біоритмів. Наприклад, найважливішу роботу здійснювати тоді, коли сонливість прощається з вами, а продуктивність зростає.

Складніше тим, хто працює на виробництві, адже люди є учасниками безперервного технологічного процесу, який неможливо підлаштувати під себе.

На допомогу після важкої ночі прийде ковток свіжого повітря – розбудіть свій організм, для цього хоча б на декілька хвилин вийдіть на вулицю, балкон або просто відчиніть ширше вікно. Доречними будуть легкі фізичні вправи. Прийміть контрастний душ, поснідайте за формулою: білок-повільні вуглеводи-трохи жиру, і лише потім випийте кави або зеленого чаю. Головне не заїдати все це солодощами і не вживати енергетичні напої, які ще більше будуть виснажувати вашу нервову систему.  

Потурбуйтеся про те, щоб на виконання запланованого у вас був додатковий час, тоді думки про терміни роботи та поспіх при цьому не будуть для вас джерелом ще одного стресу. Якщо є можливість делегувати завдання – робіть це.

Та якщо виникли термінові завдання – сконцентруйте на них всю свою увагу. Для цього вимкніть сповіщення на телефоні, перенесіть дзвінки, зустрічі, наради на пізніше.

І нарешті дозвольте собі бути втомленим і робити хоча б невеликі перерви в роботі, адже працювати після «шахедно-ракетної» ночі – то вже є перемогою для кожного з нас.

Фото з відкритих джерел.

Категорії
Новини

Не пиляй гілку свого успіху

Разом з психологинею «АрселорМіттал Кривий Ріг» Оленою Шевчук вчимося розпізнавати хитрощі мозку та протидіяти ним.

Самосаботаж

Неділя 19:00: «Все, з понеділка починаю бігати, правильно харчуватися, ніяких перекусів, почну «качатися». Неділя 23:00: «Вітаю тебе, холодильник». Понеділок 7:00: «Все заплановане відкладаю на вихідні, з ранку треба збиратися на роботу, не вставати ж мені о п’ятій ранку?».

Знайома ситуація? Є варіанти. Ми мріємо про зміни, шукаємо ідеальний час для їх втілення, але в результаті самі ж не виконуємо їх, відкладаючи здійснення запланованого, омріяного на потім. Зрештою ми залишаємось там, де були, вперед у справах не просуваємося.

Чому так відбувається? Це погано, чи нормально? – пояснює психологиня «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олена Шевчук.

«Це не слабкість і не лінь, а так званий самосаботаж – добре налаштований захисний механізм мозку, головна мета якого – забезпечити виживання, – розповідає Олена. – Будь-які зміни, навіть якщо вони позитивні, сприймаються мозком як потенційна загроза. А все тому, що зміни вимагають виходу людини із зони комфорту, а це  – невідомість, ризики, стрес. Мозок прагне зберегти стабільність, і тому запускає програму опору: сумніви, страх, вигадані перешкоди тощо. Трапляється парадокс: ми щиро хочемо чогось нового, але несвідомо робимо все, щоб цього не досягти».

Як зламати самосаботаж? Головне правило: діяти до того, як з’являться сумніви, радить психологиня. Користуйтеся принципом «двох хвилин», виконуйте завдання просто зараз.

Допомагає і метод «п’яти секунд». Треба запускати зворотний рахунок: 5, 4, 3, 2, 1, і починати діяти, не даючи мозку шансу на самосаботаж.

Робіть потрібну справу навіть тоді, якщо вам страшенно не хочеться. Не вдається робити все одразу, здійснюйте все «по шматочках». Напевне кожен знає це відчуття, головне почати, а далі все йде, наче по маслу.

День лінощів 20 серпня, а не кожен день

Чи знайомі вам подібні ситуації: треба прибрати квартиру, а в голові «може ще серійку фільму?», або «чогось раптово чаю захотілося, і перекусити». А думки: «зараз, додивлюсь стрічку новин, це ж важливо, і потім одразу складатиму звіт. Скільки в мене є часу до останнього терміну?».

«Це прояви прокрастинації – так у психології називається звичка відкладати виконання важливих завдань, бажання замінювати їх на менш важливі або приємніші, – продовжує психологиня. – За дослідженням професора психології Джозефа Феррарі, близько 20 відсотків дорослого населення є прокрастинаторами, серед них, до речі, багато школярів та студентів. Такі люди добре розуміють, що відтерміновування завдання може мати негативні наслідки, але все одно «тягнуть» до останнього, ризикуючи зірвати важливу справу, а потім, коли настає час пік – тривога зростає, і людина робить все швидко, і у стресі».

Справжня причина такої поведінки знову ж, захована у нашому мозку. Він, як досвідчений регулювальник на дорозі, керує нашими емоціями. Якщо бачить, що завдання викликає у нас якийсь «напряг», миттєво, в автоматичному режимі перемикає нас на щось приємне: соцмережі, їжу, серіали тощо.

Щоб не піддаватися цим спокусам, не потрапляти у замкнене коло проблем, які неодмінно виникатимуть від прокрастинації, беріть справи під контроль своєї волі.

Психологиня радить спочатку усвідомити, що мозок бере вас на гачок, і опиратися цьому:

  • Створіть перелік завдань та визначте для себе терміни їх виконання. Тут варто не відставати від графіка.
  • Розбийте завдання на частини. «Порції» справ будуть меншими, і не такими обтяжливими.
  • Визначте відволікаючі фактори та намагайтеся усунути їх.
  • Винагороджуйте себе чимось приємним за вчасне виконання завдань.

Ніхто не може бути застрахований від появи у своєму житті прокрастинації. Але, якщо прислуховуватися до себе, контролювати свої справи, свій психологічний стан та жити у ладу із собою, тоді знайдеться час і на роботу, і на лінощі, без яких у нашому житті теж не можна.

Категорії
Новини

Безпека праці – це не ставка в казино

За статистикою, понад 90 % нещасних випадків зі смертельними наслідками стаються з психофізіологічних та організаційних причин. Це стосується як побутового життя, так і ситуацій на роботі. Тож чому деякі працівники нехтують правилами безпеки і як цьому запобігти? Про це ми говорили з психологинею підприємства Оленою Шевчук.

«З ким завгодно, тільки не зі мною. У мене великий стаж роботи, я добре знаю свій цех та свою справу». Погодьтесь, така або схожа думка час від часу виникає у деяких працівників.

Коли людина професіонал, має значний стаж та впевнена у своїх силах – це дуже добре для справи, яку вона робить. Але водночас існує великий ризик, що працівник може свідомо або несвідомо допустити порушення охорони праці через рутинні дії, коли відчуття небезпеки вже не таке гостре, як у перші дні або роки роботи. Це наче ставка у казино, коли з одного боку – зі мною нічого не станеться, адже багато років все було добре. А з іншого – у казино не можливо вигравати постійно, ставку, а у нашому випадку це життя та здоров’я людини, можна і програти.

Завжди контролюємо свою увагу

«Ми усі знаємо «в обличчя» ризики, які є на наших робочих місцях, наприклад, падіння з висоти, враження електричним струмом, роздавлювання та інші ризики-вбивці, з якими ми щоденно ведемо боротьбу завдяки профілактиці. Але є й так звані непередбачувані ризики – які з’являються через людську недбалість або втрату уваги, – зазначає психологиня підприємства Олена Шевчук. – За статистикою, такі випадки найчастіше стаються з вже досвідченими працівниками з чималим стажем. За роки роботи психіка людини вже адаптувалася до умов свого робочого місця. Те, що на початку вражало та примушувало бути обережним, постійно контролювати себе, з часом вже не викликає подібних емоцій. Наприклад, вже не таким страшним здається вигляд рідкого розпеченого металу у понад тисячу градусів, не таким високим виглядає майданчик для робіт за понад десяток метрів від полу, не так страшно гудить  трансформаторна будка з напругою тощо. А досвід підступно шепоче: «Будь впевненішим у собі, ти ж все знаєш, руки самі все зроблять, все, як і раніше, буде добре». От і виходить, що людина, яка знає про усі ризики, чує про них на усіх інструктажах, втрачає самоконтроль над собою. Для психіки досвідченої людини територія підприємства втратила ознаки небезпеки. Це і є пасткою, яка може призвести людину до травм».

Чи можна запобігти такому розвитку подій?

Психологиня радить працівникам завжди свідомо вмикати в собі режим підвищеної уваги на території підприємства, і робити це варто від моменту проходу або проїзду через прохідну. Це стосується усіх працівників, незалежно від віку, посади, стажу тощо, а також гостей підприємства, адже на певний проміжок часу вони потрапляють у зону підвищеної небезпеки.

Під час проходження інструктажів треба уважно слухати та, головне, сприймати інформацію про безпеку праці, навіть ту, про яку ви вже добре знаєте.

Дотримання поведінкового аудиту – це точне вивчення та аналіз власної поведінки та дій на роботі. Постійне вдосконалення та свідоме осмислення своїх дій можуть допомогти уникнути багатьох потенційних небезпек.

Порада для керівників – турбуватися про ментальне здоров’я працівників. Особливо це важливо зараз, під час повномасштабної війни. Системна увага до морально-психологічного стану працівників так само важлива, як і турбота про фізичний стан людини. Це може врятувати життя, запобігти травмуванню на роботі, підвищити мотивацію та продуктивність. Важливим фактором профілактики травматизму є колектив. Там, де панує нормальна атмосфера, де люди допомагають одне одному, приділяють увагу, підтримують та виявляють небайдужість у дотриманні вимог охорони праці, там і кількість порушень та травматизму добігатимуть нуля.

Категорії
Новини

Чи маємо ми право на «вітаміни щастя»?

Третій рік поспіль триває війна, а люди ходять у кіно та на концерти, відпочивають у кафе, відзначають дні народження, весілля та інші свята. Як ставитися до цього, коли навколо стільки горя? Чи маємо ми зараз право на радість? Ці питання викликають доволі активні дискусії, які загострюються перед святами. Чи можемо ми дозволити собі радіти під час війни розповідає психологиня підприємства Олена Шевчук.

Про чорне, біле та відтінки

Початок війни став для усіх нас шоком, всі негативні емоції одночасно були зібрані докупи і настрій у багатьох суттєво погіршився. Ще яскравіше це відчувається після поганих новин про смерть людей, руйнування міст та селищ тощо. Та довго так тривати не може (якщо це вже не хвороба), психологічний стан людини поступово стабілізується та вирівнюється.

«Коливання настрою ми добре спостерігали на початку повномасштабної війни. Одразу всі були шоковані подіями, бачили все у чорному кольорі. Але шок привів нас не до відчаю, а до злості, яка додала нам сили для боротьби. Потім ми навчилися жити в умовах війни – переживати горе та радість, займатися щоденними справами, допомагати нашим військовим. Ми почали відчувати усі барви життя, адже людський організм не може довго знаходитися у пригніченому стані. Тоді у людини починаються проблеми, як з психічним, так і з фізичним здоров’ям, вона втрачає увагу, здатність приймати рішення, знаходиться у постійному стресі, який руйнує її зсередини. На це, до речі, і розрахована ворожа ІПСО, яка спрямована на те, щоб ми якомога частіше сумували, були пригніченими, наляканими, щоб ці емоції відбивали у нас бажання та здатність боротися і перемагати. Тоді нами легше керувати та змушувати підкорятися чужій волі. Наша задача – не дати ворогу жодного такого шансу, – говорить Олена Шевчук.

Емоційна зброя

Психологиня наголошує, що радіти, відзначати свята, зустрічатися із рідними та близькими, вирушати в походи або на концерти під час війни не тільки можна, але й потрібно. Позитивні емоції надають нам нових сил для життя, роботи, для боротьби з ворогом. Ми маємо працювати і відпочивати, допомагати захисникам, берегти дітей і дарувати їм свою любов. Але прояви радощів мають бути збалансованими та доречними. Святкувати зараз треба не гучно, адже поряд можуть знаходитися люди, які в цей час переживають особисту кризу, втрату, трагедію.   

«Важливо розуміти, що радість – це енергія. Вона пов’язана з роботою нейрогормонів, які надають нам відчуття безпеки, спокою, розслаблення. Ця енергія нам дуже потрібна для відновлення, це наші «вітаміни щастя», які сприяють психологічному здоров’ю, – підкреслює Олена Шевчук. – Війна обов’язково закінчиться. Вона багато чого змінила у суспільстві та індивідуально у кожному з нас. Та життя продовжується, і всім нам  потрібно вкладати чимало сил і працювати над тим, щоб воно й надалі було гідним, вільним, позитивним. Тож, дозвольте собі бути щасливим!».

Фото з відкритих джерел.

Категорії
Новини

Тримаємо рівновагу, коли «бахкає»

Як опанувати себе під час обстрілів або після них, подолати паніку та зберегти емоційну рівновагу розповідає психологиня підприємства Олена Шевчук.

Лунає сирена. Чутно вибух. Когось починає трясти, інші впадають у ступор. Хтось одразу хапається за телефон, щоб дізнатися, що з різними та близькими, чи все з ними гаразд. Хоча за майже три роки повномасштабної війни ми й призвичаїлися жити в її складних умовах, але постійне очікування загрози та стреси під час «прильотів» добряче виснажують психіку.

«Як би ми не трималися від початку війни, але ресурс психіки не безмежний. Тож все частіше у багатьох з нас під час «прильоту» пришвидшується серцебиття, тремтять руки, підвищується тиск, пітливість, збільшується частота дихання, з’являється нудота, запаморочення, напруга м’язів, ми відзначаємо знижений контроль над власною поведінкою, а в голові виникає мільйон лячних думок. Чи знайомі вам такі відчуття? Добре, якщо ви знаходитеся дома і у вас є умови та час, щоб заспокоїтися. Але, якщо ви на роботі, та ще й зайняті у безперервному технологічному процесі? Тоді діяти треба негайно, адже ваш стан може привести до непередбачуваних наслідків», – говорить Олена Шевчук.

По-перше, психологиня радить не нехтувати сигналами тривоги. Якщо лунає сирена, краще терміново піти до укриття. Якщо ви вдома і до сховища далеко йти, то краще перечекати небезпеку у коридорі. Щоб вас не накрила паніка, краще у ці хвилини з кимось поспілкуватися. Це легко зробити, якщо поряд є люди. Та якщо ви на одинці, зателефонуйте рідним або друзям, поговоріть про буденні справи, поцікавтеся їхніми планами.

Якщо ви почули вибух і вас нервово «затрусило», діяти треба оперативно. Бажано присісти та зробити вправу на дихання.

Почергове дихання правою та лівою ніздрями допомагає заспокоїтися, прийти до тями, відчути контроль над своїм тілом. Для цього треба закрити ліву ніздрю, а правою зробити повільний вдих. Видихаєте вже лівою ніздрею. І навпаки.

Дихання зі стисненими губами. Наскільки зможете, розслабте м’язи обличчя, шиї та плечей. Закрийте рот, зімкніть губи, але не напружуйте їх. Протягом двох секунд зробіть глибокий вдих носом, а видихаєте таким чином, ніби намагаєтесь задути свічку або збираєтесь посвистіти. Цю вправу краще виконувати протягом п’яти хвилин. Вона допоможе прийти до тями та дозволить організму отримати швидке кисневе підживлення. До речі, ця вправа допомагає справитися із задишкою після бігу або підйому сходами.  

П’ємо воду. Робимо 20 маленьких ковточків, між ними коротко вдихаємо та видихаємо.

М’язова релаксація. Напружуйте та розслабляйте спочатку м’язи ніг, рук, плечей, тобто, поступово «йдіть» до голови. Сенс методу полягає в тому, що м’язи прагнуть розслаблення після сильного напруження, настає релаксація тіла, а з нею і зниження емоційних реакцій. До людини приходить стан спокою.

Ще одна вправа на м’язи. Візьміть в ліву руку та розминайте будь-який предмет: іграшку, м’ячик, сумку тощо. Це також допоможе заспокоїтись.

Якщо людину почало «трусити», то треба скинути зайвий адреналін. Вже свідомо потрусіться ще більше, це дійсно допомагає.

Почало нудити? Пожуйте щось з яскравим смаком: цукерку, жувальну гумку, якусь спецію, наприклад, гвоздику, аніс, кардамон. Якщо зникнув апетит, то треба «завести» шлунок – з’їсти яблуко, банан або інший фрукт.   

«Зараз усім нам потрібно з особливою турботою ставитися до свого психічного здоров’я, як би ворог не намагався його зруйнувати залякуваннями, фейками, обстрілами. Тримаємося, гуртуємося і залишаємося сильними. Емоційний ресурс нам ще знадобиться, коли після завершення війни ми будемо відновлювати нашу країну та повертатися до мирного життя», – сказала Олена Шевчук. 

Фото з відкритих джерел.