Кожен чоловік має свою історію про те, як жінки впливають на його життя. Саме жінки навчають нас відчувати глибше, дивитися уважніше, говорити щиріше. Вони тримають світ на долоні так, ніби це щось легке — хоча ми знаємо, скільки сил треба, аби воно не впало. І, мабуть, у цьому й полягає їхня роль: давати життя всьому, до чого торкаються — словам, людям, мріям. Ми вирішили запитати чоловіків, яку роль жінки відіграють у їхньому житті ?
Валерій Величко, електрик ремонтного цеху ГД:
“У цех я прийшов майже 30 років тому, працював електромонтером, майстром, і от зараз я електрик цеху. Робота цікава, необхідна, але й важка, а ще нервова. Тому дуже важливо, щоб твоя половинка, твоя дружина тебе розуміла і підтримувала. І мені надзвичайно пощастило у цьому плані. Взагалі жінки – це потужна енергія, така як вітер, блискавка, а хоча б і електроенергія. Енергія може бути як руйнівною, так і створючою, вона може як зашкодити, так і допомогти. На щастя, мені у житті здебільшого зустрічається саме другий варіант. Серед таких жінок – моя кохана дружина Інна. Вона також працює у гірничому департаменті, машиністкою кранів. Я кохаю її за її красу та ставлення до родини, до мене. У житті було багато складнощів, викликів. Інна була поруч, її підтримка була вирішальною. Одного разу моє здоров’я похитнулося. Це вимагало серйозної операції. Інна підібрала потрібні слова, заспокоїла і потім дбайливо доглядала, поки я поправився. 8 березня – чудове свято. Обов’язково я дарую коханій квіти, зазвичай троянди. А ще більше Інну радують звичайні польові квіти, але де ти їх зараз візьмеш? То вже як потепліє. А щодо найдорожчого подарунку мені, точніше, двох подарунків, то Інна подарувала мені двох чудових синів. Вона їх не лише народила, а й виростила, виховала, а я чим можу, їй допомагаю. Іванові зараз 14 років, Микиті – 20. Чудова родина, дякуючи всім нам, а особливо – нашій улюбленій матусі та дружині”.
Роман Тимошевський, старший змінний майстер вальцетокарного цеху:
“Так склалося, що у житті мене оточують чудові жінки: дружина Наталія, донечка Владислава, а ще наша собачка. Вона також жіночої статі, а звати її Нора. Зазвичай ми називаємо її Норка. Порода – той-тер’єр, що перекладається як іграшковий тер’єр. Маленька така, кумедна, три кілограми кумедності. Нора – улюблениця родини. Донечка любить з нею гратися, але зараз нечасто їй це випадає, бо мешкає Владислава наразі у Варшаві. Я, як тато, нею пишаюся. В ній дивовижним чином поєднуються жіночність, ніжність, м’якість, грація з неймовірною цілеспрямованістю, яка вже допомогла їй вступити на бюджет до Одеської політехніки і успішно навчатися онлайн. Владислава працює віддалено та своїм розумом заробляє собі на навчання. В мене у її віці так не виходило. Я впевнений, що вона досягне багато чого у житті, у неї буде свій успішний бізнес і щасливе життя. З Наталією ми одружилися два десятки років тому. Я кохаю її за красу, жіночність, ціную тут підтримку яку маю від неї в будь-яких ситуаціях, за вміння зберігати вогник родинного щастя. Мене звати Роман, але, мабуть, я не надто романтичний. Тож не влаштовую сюрпризів, а дарую коханій на свята, в тому числі на 8 березня, прагматичні подарунки, тобто те, що їй найбільше потрібно саме зараз. Ну й звичайно ж додаю святкові квіти. Знаю, що їй подобаються троянди”.
Сергій Юшманов, котельник цеху металоконструкцій Ливарно-механічного заводу:
“Жінки у моєму житті відіграють дуже важливу роль. Це кохана дружина Оксана та улюблені доньки – Ксенія та Дар’я. Оксана – вчителька української мови. Вона живе своєю роботою. Її учні беруть участь у різних олімпіадах з мови, займають високі місця. Вона виховує юне покоління, та й на мене позитивно впливає, спонукає до розвитку. Сподіваюсь, що і я на неї маю позитивний вплив. А донечки – це подарунок для тата. Вони добрі, чуйні, лагідні, люблячі. Молодшій, Дар’ї зараз 14 років. Я пишаюся її здобутками. Вона успішно бере участь у шкільних та інших олімпіадах з предметів, пише гарні вірші – про Україну, про наших захисників тощо. Ксенія, як і мама, стала вчителькою, і це чудово. Вона вже має успіхи, її учні досягають добрих результатів. Вона народилася якраз напередодні жіночого свята, тобто 7 березня. Тож у нас нерідко святкування дня народження переходило у 8 березня. І це було у нас вдома. Таке собі подвійне родинне свято. Але коли Ксенія вийшла заміж, святкування перемістилося до помешкання молодої родини. Восьмого березня я обов’язково дарую своїй коханій квіти. Вона любить, щоб вони були саме білого кольору. Жіноче свято – свято світла, краси, ніжності. Мої донечки та дружина дуже гарні. Тож краса у них є, а я бажаю вам, мої любі, здоров’я та удачі!”
Олег Данілейко, в.о. старшого майстра дільниці експлуатації рухомого складу (забезпечення технологічних перевезень) залізничного цеху № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг»:
«Зі мною поряд улюблена жінка Ганна. Разом з нею ми вже понад 20 років, але знаємо одне одного все життя, ми жили у сусідніх під’їздах, а зустрічатися почали ще зі шкільних часів. Ганна підтримувала мене, коли я вчився на помічника машиніста тепловоза у політехнічному технікумі. Вона раділа, коли я закінчив Державний Інститут підготовки кадрів промисловості за фахом «Машинобудування». Разом ми виховуємо нашого сина. Завдяки дружині наш дім завжди затишний, в ньому приємно пахне смаколиками, тут дійсно відчуваєш, що ти вдома.
Зі святом я також обов’язково буду поздоровляти свою матусю Галину Петрівну. Її добре знають мої колеги по цеху, і не тільки, адже матуся пропрацювала у відділі кадрів нашого цеху. Я родом із залізничної династії. Тут працювали мій тато та брат, який колись був заступником начальника залізничного цеху № 6.
Не помилюсь, якщо скажу, що кар’єра чоловіків у більшості залежить від жінок. Вони вміють надихати, підтримувати, допомагати. Це дуже важливі якості, які треба цінувати. Жінки – це наш надійний тил, основа родини. Тож нехай наші жінки завжди будуть чарівними, красунями, розумницями та оптимістками. А чоловіки нехай дарують їм квіти частіше».
Олександр Мєдвєдєв, старший майстер основної виробничої дільниці агломераційної фабрики «АрселорМіттал Кривий Ріг»:
«Хто б що не казав, але жінки мотивують нас, чоловіків, в усіх сферах життя. Заради жінок ми досягаємо професійних висот, прагнемо зробити щось особливе, унікальне. Головне, щоб наші жінки були щасливими та завжди усміхалися. Мене оточують найчарівніші жінки – це моя кохана дружина Катюша, матуся Надія і друга мама Наталія. Вони завжди на позитиві і підтримують мене. А якщо потрібно, допомагають і справами, і добрим словом. Завдяки дружині наша родина товаришує зі спортом та веде активний, здоровий спосіб життя. Катерина є майстром спорту з плавання. Як вже зрозуміло, плавати у нашій родині вміють усі (сміється). Також дружина взяла під свою опіку фізичний розвиток нашого чотирирічного сина. Вони разом ходять до басейну, займаються спортом. Міжнародний жіночий день – перше свято весни, і це символічно. Саме жінки уособлюють в собі красу природи, яка прокидається, оновлюється після зими. Я дуже хочу, щоб наші жінки нарешті забули про усі складнощі війни, щоб вони розквітнули разом з весною, були здоровими та щасливими. А ми, чоловіки, спробуємо все для цього зробити!»
Олександр Яновський, електрик цеху вловлювання і сіркоочищення КХВ «АрселорМіттал Кривий Ріг»:
«Восьме березня у мене асоціюється з квітами, щирими усмішками жінок та світлим щасливим днем для усієї родини. У моїй родині мене оточують улюблені дружина Олена та донька Софія. З дружиною ми разом вже 22 роки, як познайомилися у друзів перед старим новим роком, так з того часу і не розлучаємося. Олена для мене – це все у моєму житті. Вона дуже мудра, надійна, красива, весела. Я б ще багато про неї розповідав. А наша донька, то взагалі сімейна гордість. Цього року їй виповнюється 16 років. Вона кандидат у майстри спорту з акробатики. На досягненому зупинятися не збирається, бо має бойовий характер. Софія планує й далі навчатися за цим профілем у виші з фізичної культури.
Спортом займається й син Богдан. Його захоплення – боротьба. Він вже чемпіон міста та області. От з сином і будемо поздоровляти наших дівчат. Як завжди, приготуємо для них приємні сюрпризи та, можливо, відправимося до парку, що на Гданцівці, завітаємо і до човнової станції, там дуже красиво. Це наші улюблені сімейні місця».
