Категорії
Новини

Металург Анатолій Нікіша загинув на Донбасі у бою з окупантами

7 серпня 2024 року ми втратили ще одного свого колегу та захисника. У боях за свободу й незалежність України загинув сержант Анатолій Нікіша. Трагедія сталася біля населеного пункту Іванівське Бахмутського району що на Донеччині. До того, як взяти в руки зброю й стати до лав Збройних сил, Анатолій працював ковшовим у конвертерному цеху ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Він був справжнім чоловіком – так говорять колеги про Анатолія Нікішу – сильним, мужнім, справедливим. «Він завжди був за справедливість, – розповідає змінний майстер конвертерного цеху Валерій Кузнецов. – Завжди відстоював інтереси колег. Часто виконував обов’язки бригадира. Для багатьох молодих ковшових став наставником, навчав їх цій нелегкій професії. Якісно підготувати ковші для розливання сталі, привести до ладу затвори – важка справа. А ще – високі температури на робочому місці та інші шкідливі фактори. Анатолій був серед кращих, був прикладом як у роботі, так і в організації безпечної праці. Ми підтримували з ним зв’язок. Нещодавно він був у нетривалій відпустці. А незабаром після його повернення на фронт ми отримали гірку звістку. Ми втратили надійного товариша і чудову людину».

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого героя.

Категорії
Новини

Війна забрала життя провідного інженера Олексія Островського

«Людина з великої літери» – так кажуть колеги про провідного інженера з автоматизованих систем керування технологічними процесами Олексія Островського.

22 роки поруч з ним пропрацював начальник дільниці департаменту автоматизації технологічних процесів Сергій Алексашин. «До мобілізації у січні 2023 року Олексій займався обслуговуванням автоматизованих систем керування кисневого виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг», – говорить Сергій Алексашин. – Це дуже складна робота, яка вимагає багато знань і досвіду з програмування, радіоелектроніки, контрольно-вимірювальних приладів. Олексій добре в цьому розбирався, брався за найважчі завдання і якісно їх виконував. Він мав спокійний характер, був дуже позитивною людиною, міг підтримати розмову практично на будь-яку тему. Олексій був відмінним сім’янином. З ним ми не лише разом працювали, він був моїм найкращим другом. Нещодавно ми отримали звістку про його загибель. Особисто для мене це страшна непоправна втрата».

11 серпня 2024 року молодший сержант Олексій Островський загинув у бою з російськими агресорами в районі населеного пункту Кременноє Курської області Російської Федерації.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого воїна.                                                                                                     

Категорії
Новини

Війна забрала життя доменника Віктора Балагури

Під час захисту України сержант, командир 3 відділення протитанкових ракетних комплексів 1 взводу протитанкових ракетних комплексів роти протитанкових ракетних комплексів Віктор Балагура загинув 2 серпня 2024 року біля населеного пункту Іванівка, Харківської області.

В «АрселорМітталКривий Ріг» Віктор Балагура працював горновим доменної печі у доменному цеху № 1.

Віктор  був одним із найдосвідченіших фахівців цеху. Саме він на початку повномасштабного вторгнення ворога в Україну був одним з учасників останньої плавки, а потім і зупинки доменної печі. А у квітні, на 46-й день війни Віктор разом з іншими спеціалістами цеху брав участь в історичному запуску ДП № 6 та приймав перший за історію цеху воєнний чавун.

«Висококласний спеціаліст, лідер у будь-яких справах, людина, яка вміла згуртувати навколо себе людей – таким ми назавжди запам’ятаємо Віктора Балагуру, – говорить Валерій Сорухан, в.о. старшого майстра блоку печей ДЦ № 1. – У колег Віктор завжди користувався авторитетом, його поважали за мудрість, людяність, відмінні організаторські здібності. Я й досі пам’ятаю його слова під час запуску ДП № 6 у 2022 році, що саме завдяки нашим захисникам ми можемо вести у тилу свій виробничий фронт. За декілька місяців, у вересні того ж року Віктор Балагура  приєднався до лав захисників. Як і на роботі біля доменної печі він гідно виконував свої завдання із захисту рідної землі. На жаль, Віктор загинув. Увесь колектив доменного цеху вражений цим, це непоправна втрата, справжнє горе для усіх нас».

Горновий ДЦ № 1 Ігор Шумський добре знав Віктора Балагуру, адже вони багато років працювали разом: «Віктор досконало знався на своїй справі, був дуже відповідальним, тому на нього завжди можна було покластися. За потреби він підміняв старшого горнового. А у житті Віктор був веселою людиною, жартами міг підняти настрій, підбадьорити. Він любив доменну справу, адже змалечку знав про неї майже все – його батьки свого часу працювали у першому доменному цеху. Важко усвідомлювати, що Віктор загинув. Ніякі слова не здатні передати той шок, коли ми дізналися про це. Він так мріяв про Перемогу. Без чоловіка залишилася його дружина, а без батька – двоє дітей. Світла пам’ять Віктору, ми завжди його пам’ятатимемо».  

Висловлюємо співчуття рідним, друзям, колегам, побратимам Віктора Балагури.

Герої не вмирають!

Категорії
Новини

В бою за Україну загинув ще один працівник департаменту з виробництва чавуну та сталі

Це сталося 4 серпня 2024 року. У пекельному бою біля міста Часів Яр Бахмутського району загинув старший водій мінометного розрахунку роти вогневої підтримки Сергій Кожемякін. До призову на військову службу в січні 2023 року Сергій працював випалювачем вапна вогнетривно-вапняного цеху (ВВЦ) «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Протягом багатьох років разом із Сергієм у цеху працював заступник начальника ВВЦ Валерій Вєлікжанін.

«Сергій був випалювачем найвищого, шостого розряду, мав найвищу кваліфікацію в цій основній для цеху професії, – розповідає Валерій. – Майже три десятиліття пропрацював він у цеху, керував процесом випалювання вапна, необхідного для виробництва нашої сталі. Це важка робота, пов’язана з високими температурами та іншими шкідливими факторами. Водночас вона вимагає знань, досвіду, швидкого прийняття чітких рішень. Це все у Сергія було. А ще він мав принцип: треба – значить треба. Завжди був спокійним і врівноваженим. Кілька років тому ми провели реконструкцію двох обертових випалювальних печей, які отримали комп’ютеризовану систему керування. Сергій взяв активну участь у налагоджувані модернізованого устаткування і швидко опанував нові принципи керування. Це наш надзвичайно цінний працівник, один з найкращих. Багато наших хлопців воює, є поранені, а от звістку про загибель колеги маємо вперше. Це дуже боляче. Страшно втрачати людей».

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого воїна.   

Категорії
Новини

Під час виконання службових обов’язків загинув Олександр Волох

Життя захисника обірвалося 3 серпня 2024 року у селі Яблунівка Краматорського району Донецької області.

У мирному житті Олександр Волох працював пропарювальником залізничних цистерн у цеху вловлювання коксохімічного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг». Олександр виконував фізично важку роботу – видаляв із цистерн затверділі залишки смоли. І хоча працювати доводилося за складних умов – у газонебезпечних місцях та замкнутому просторі, Олександр Волох знав, що його робота потрібна, вона є важливою складовою виробництва всього підприємства, тому завжди викладався по-максимуму.

«Олександр Волох вже був досвідченим фахівцем, адже вже давно працював у цеху. Якісно виконувати свою роботу Олександру допомагала відповідальність – ця риса була особливо притаманна йому, – згадує Сергій Солонько, заступник начальника цеху з технології цеху вловлювання коксохімічного виробництва. – Спокійний, і водночас веселий, Олександр вмів підняти настрій влучним жартом. Він завжди був готовий підставити плече своїм колегам, якщо потрібна була його допомога. А ще ми пам’ятаємо Олександра, як талановитого спортсмена-футболіста. Він дуже любив футбол і брав участь у багатьох турнірах, в тому числі і спартакіадах підприємства. Важко втрачати таких товаришів. Світла пам’ять нашому колезі та захисникові».

 Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Олександра Волоха.

Вічна пам’ять Герою!

Категорії
Новини

Загинув воїн та металург Іван Гайченя

Іван Гайченя працював у цеху з обробки, прибирання металу і сортування металопродукції. Як розповів старший майстер основної виробничої дільниці ПП «Стіл Сервіс» Олександр Бруханський, Іван не лише швидко і якісно виконував роботи з прибирання металопродукції, а й майстерно організовував роботу своєї бригади.

«Він був одним з найкращих бригадирів, – згадує Олександр Бруханський. – Справедливим був, мав беззаперечний авторитет. Іван був веселої вдачі, міг жартами підняти настрій будь-кому. Робота прибиральника гарячого металу тяжка, і він виконував її бездоганно. Та ще й встигав добре мотивувати колег. Його бригада працювала на стані ДС 250-5. Це дуже важка дільниця для прибиральників металу, бо стан у свій час катав продукцію надзвичайно інтенсивно. Приблизно рік тому Іван став на захист України. А нещодавно ми з болем дізналися, що наш колега загинув у бою».

Солдат Іван Гайченя загинув 3 червня 2024 року поблизу населеного пункту Спірне Бахмутського району Донецької області.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого воїна.