Позначка: утрати

Категорії
Новини

За нашу країну загинув Андрій Понізов

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Андрій Понізов працював розливальником сталі в конвертерному цеху.

У конвертерному цеху працював старший брат захисника Іван Понізов. І саме до нього хотів приєднатися Андрій, п’ять років тому він зміг це зробити і став працювати розливальником сталі. Колеги поважали його, цінували за вміння прийти на допомогу, характер та бажання рухатися далі у професії.

«Розливальник сталі контролює процес розливки сталі, а це відповідальність за кінцевий продукт, – говорить старший змінний майстер МБЛЗ ВБРС Максим  Бєлєнок. – Щоб працювати у нас потрібні вміння аналітично мислити, здатність взяти відповідальність на себе та прийняти рішення, професіоналізм. У Андрія все це було. Ми бачили, що він перспективний хлопець, що стосується подальшого розвитку у кар’єрі. А ще це був чудовий друг, колега, завжди у гарному настрої, спокійний, відповідальний. Нам би більше таких працівників. На жаль, зараз ми втрачаємо саме «золотий фонд» підприємства. Андрій більше фізично не з нами, але ми всі його пам’ятатимемо завжди».

Солдат Андрій Понізов загинув 25 червня поблизу Новоявленки Донецької області.

У захисника залишилася дружина та двоє діток: син та донька. Родина втратила чоловіка, батька, брата.

Пам’ять про героя завжди житиме у наших серцях!

Категорії
Новини

На щиті повернувся додому захисник Віктор Соколовський

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Віктор Соколовський працював слюсарем-ремонтником.

В цеху ремонту металургійного устаткування № 4 ремонтного виробництва нашого підприємства не можуть повірити, що більше ніколи не з’явиться на ремонтному майданчику завжди спокійний і виважений Віктор. Він пропрацював на нашому підприємстві понад 25 років.

«Ми майже одночасно працевлаштувалися, тому поряд були багато років, – говорить майстер з ремонту обладнання (металургійного) ЦРМУ-4 РВ Едуард Білий. – Останнім часом Віктор займався зборкою та ремонтом резервного обладнання для електромостових кранів. Дуже відповідальна частина в нашій роботі, коли потрібно мати гарні знання, чималий досвід. Все це було у Віктора. Він був універсалом, адже мав багаторічний досвід роботи слюсарем-ремонтником. В колективі його поважали, адже він міг знайти підхід до кожного, а за потреби прийти на допомогу. Без зайвих слів він професійно виконував найскладніші завдання. Встати на захист країни теж було його рішення, тим більше з перших днів повномасштабного вторгнення у лавах ЗСУ був його старший син. Віктор вирішив приєднатися до нього. Захисник загинув в бою, але ми пам’ятатимемо про нього завжди».

Віктор Соколовський загинув 12 червня 2025 року поблизу Одрадного у Донецькій області.

Сини втратили батька, дружина підтримку, надійного чоловіка.

Висловлюємо щирі співчуття близьким, друзям та побратимам героя.

Категорії
Новини

За незалежність України віддав життя Владислав Боженко

Владислав Боженко працював слюсарем-ремонтником у конвертерному цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг».

В цеху згадують Владислава як спокійну, добру та щиру людину. Він міг об’єднати колектив, знайти підхід до кожного, тому неодноразово виконував обов’язки бригадира, майстра. Професіонал, який понад 10 років відпрацював у конвертерному, він мав колосальний досвід і чималі перспективи кар’єрного зростання. Цьому, на жаль, завадила війна.

«Владислав був з тих, кому можна було довірити найскладніше завдання і знати, що воно буде виконане якнайкраще, – говорить начальник служби з технічного обслуговування та ремонтів устаткування зовнішніх комунікацій конвертерного цеху Юрій Фастовець. – Як слюсар-ремонтник Владислав займався техобслуговуванням та ремонтом енергообладнання нашого цеху. Важлива, відповідальна робота, від якої залежала безперервна робота виробництва. Він завжди був поряд, коли було потрібно, міг впоратися з усім. Ми мали плани на його розвиток та підвищення, адже він був професіоналом, яких ще пошукати! Непоправна втрата не лише для родини, для усіх нас. Війна, на жаль,  забирає кращих».

До лав ЗСУ Владислав Боженко долучився у квітні 2023 року. І це було його рішенням. Він вважав, що має зробити все для захисту своєї родини, міста, країни. Сміливий, рішучий, виважений він завжди був попереду. Герой  вважався зниклим безвісти, згодом підтвердилося, що він загинув в боях поблизу селища Очеретине Донецької області.

 Висловлюємо щирі співчуття побратимам, друзям та родині загиблого захисника.

Герої не вмирають!

Категорії
Новини

Загинув в бою газорізальник ЛМЗ Іван Лічний

У фасоносталеливарному цеху Ливарно-механічного заводу Іван Лічний працював  газорізальником. На фронті він був сержантом, командиром взводу оперативного призначення військової частини Нацгвардії України.

Івана завжди відрізняли спокій, виваженість та професійний підхід до всього, чим би він не займався. «Найскладніші завдання, коли потрібно все було робити швидко, якісно – з цим я завжди звертався до Івана Лічного, – говорить старший майстер виробничої дільниці ФСЛЦ ЛМЗ Сергій Тищенко. – Іван 25 років працював газорізальником, тож на справі знався досконало. Він брав участь у відновленні та виготовлені багатьох важливих деталей та вузлів, обробляв відливки, працював зі шлаковими чашами. Все, що би йому не доручили, було зроблено на найвищому рівні. Це про Івана Лічного – забирають спершу найкращих. Іван сам ходив до військкомату з перших днів повномасштабного вторгнення. А 3 березня 2022 року його мобілізували. Ми втратили справжнього героя. Але назавжди він житиме у нашій пам’яті».

Іван Лічний загинув 18 червня 2025 року в бою поблизу населеного села Липці Харківської області.

Без батька залишилася родина. Один з синів захисника за прикладом батька теж доєднався до лав ЗСУ.

Висловлюємо співчуття колегам, побратимам та близьким Героя.

Категорії
Новини

За свободу України віддав життя наш колега Роман Савченко

Свій останній бій працівник «АрселорМіттал Кривий Ріг», а за військовим званням солдат Роман Савченко прийняв поблизу населеного пункту Іванопілля Краматорського району Донецької області.

До лав захисників України Роман долучився з перших днів повномасштабної війни – з 27 лютого 2022 року. У нього вже був бойовий досвід та розуміння, хто вони, загарбники України, адже ще на початку вторгнення росіян в Україну Роман брав участь в АТО. Цього разу за військовою спеціальністю він був радіотелефоністом самохідного артилерійського дивізіону.

На підприємстві Роман Савченко працював машиністом гідроочищення та змазування виливниць конвертерного цеху.

«Дуже важко говорити у минулому часі про людину, яку добре знають і поважають у цеху, адже багато років ми працювали поряд, – згадує Євген Прохода, заступник начальника конвертерного цеху з розливання сталі в зливки та підготовки составів. – Загибель Романа – важка втрата для нас, адже він був гарним товаришем, професіоналом, особистістю, яка завжди була на позитиві, він міг об’єднати, згуртувати навколо себе людей. Ці риси характеру допомагали йому у роботі. Роман зафарбовував внутрішню поверхню виливниць, які потім формувалися у состави та подавалися для розливання сталі. Робота важка, вона потребує значної фізичної підготовки та суворого дотримання норм охорони праці. А ще вона формує справжній чоловічий характер. Роман ніколи не пасував перед труднощами, завжди знаходив слова підтримки, допомагав».

Висловлюємо щирі співчуття родині загиблого.

Світла пам’ять Герою!

Категорії
Новини

У бою з російськими окупантами загинув електромонтер сортопрокатного цеху № 2 Сергій Абросімов

Сергій Абросімов був одним з найкращих електромонтерів СПЦ-2. Він ремонтував електроустаткування машинного залу цеху. Саме за рахунок цього устаткування крутяться валки прокатних клітей, з яких виходить наша прокатна продукція, та працює інше устаткування прокатних станів. Сергій мав величезний досвід.

Майстер з ремонту устаткування Ігор Саєнко зазначив, що цей досвід часто допомагав вирішувати складні ремонтні задачі. «Сергій Миколайович надзвичайно якісно виконував свою роботу, –  згадує Ігор Саєнко. – Колеги дуже цінували його поради, як виробничі, так і життєві. Розумний, добрий, чуйний… Ми його дуже поважали. Він мав спокійний характер та веселу вдачу. Його гумор та спокій налаштовували на позитив. Він став на захист України у січні 2024 року. Звістка про загибель Сергія стала страшною для нас. Неможливо повірити, що його вже немає з нами».

Головний сержант Сергій Абросімов загинув у бою з ворогом 3 листопада 2024 року. Його останній бій відбувся поблизу населеного пункту Ясна Поляна Волноваського району, що на Донеччині. Деякий час він вважався зниклим безвісти, але нещодавно факт загибелі Сергія, на жаль, підтвердився. У воїна залишилися дружина Оксана, сини Максим та Олексій.

Висловлюємо щирі співчуття родині, рідним, друзям, колегам загиблого героя.