Позначка: утрати

Категорії
Новини

Під час виконання бойового задання загинув Євген Федоров

Євген з родини заводчан. На підприємстві працювала його мати, й досі працює брат. Євген працевлаштувався у цех виробництва виливниць Ливарно-механічного заводу одразу по закінченню технікуму. Його професійне зростання відбувалося на очах його колег.

«Євгена любили і поважали в цеху, – говорить електромеханік чавуноливарного цеху Володимир Клеін. – Дуже скромна це була людина, але завжди він міг пожартувати, завжди у гарному настрої. Він не боявся ніякої роботи. Євген працював електромонтером, відповідав за безперебійну роботу обладнання цеху. Доручиш йому виконання найскладнішого завдання і можеш не хвилюватися – все зробить на 100 %. Євгена призвали за мобілізацією ще у березні 2022 року. Він відганяв ворога і від нашого міста, коли ворог підійшов надто близько до Кривого Рогу. Ми завжди підтримували з ним зв’язок. Євген цікавився чим живе підприємство, як справи у цеху. Ми очікували, що по закінченню війни він повернеться і буде опорою цеху. Не сталося, війна забрала життя героя. Ми пам’ятатимемо про нього завжди».

Солдат Євген Федоров, стрілець 1 відділення 3 стрілецького взводу  загинув 9 лютого 2025 року під час виконання бойових завдань в районі н.п. Миколаївка Херсонської області.

Щиро співчуваємо родині загиблого захисника.

Герої не вмирають!  

Категорії
Новини

У бою з ворогом загинув працівник гірничого департаменту Юрій Тихий

Юрій Тихий працював слюсарем-ремонтником на рудозбагачувальній фабриці № 2 гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг». Він був досвідченим фахівцем з ремонту устаткування.

«Юрій прийшов працювати на РЗФ-2 у 2017 році, – згадує старший майстер з ремонту обладнання Ігор Ілeнко. – Спочатку працював електрозварником дільниці сантехніки та промвентиляції, а потім перевівся черговим слюсарем-ремонтником на дільницю маслозмащування і вантажопідйомних механізмів, де разом з колегами ремонтував складне і дуже важливе виробниче устаткування. Юрій добре знався на своїй справі, ставився до роботи сумлінно та відповідально, був досвідченим ремонтником, ділився досвідом. Він завжди був готовий допомогти колегам. У колективі його поважали, прислухалися до його думки, до дієвих порад. Юрій був позитивною і відкритою людиною. Він став на захист України у серпні минулого року. А нещодавно ми дізналися, що наш захисник загинув у бою. Боляче усвідомлювати, що нашого колеги й товариша вже немає з нами. Вічна слава герою!».

Солдат Юрій Тихий загинув у бою з ворогом 14 січня 2025 року в районі населеного пункту Боркі Курської області.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого воїна.

Категорії
Новини

Війна забрала життя працівника гірничого департаменту Сергія Антоненка

Сергій Антоненко став на захист України у травні минулого року. До мобілізації він працював механіком дільниці з ВПМ і маслозмащування рудозбагачувальної фабрики № 2 гірничого департаменту.

Як розповів заступник начальника РЗФ-2  з механічного устаткування Віталій Ратушний, основне устаткування фабрики (млини, класифікатори, вакуум-фільтри, дешламатори, конвеєри) потребує постійного змащування. А збій у роботі системи змащування призводить до зупинки виробництва. І саме Сергій Антоненко відповідав за подачу мастила на агрегати. А ще у підпорядкуванні Сергія були потужні електромостові крани та інші вантажопідйомні механізми, без яких не обходився жоден серйозний ремонт устаткування фабрики.

«Сергій Антоненко вміло керував дільницею, яка добре справлялась зі своїми завданнями, – говорить Віталій Ратушний. – Він відмінно розбирався в устаткуванні. А ще Сергій добре організовував роботу свого чималенького колективу, куди входили ремонтні бригади, чергові слюсарі-ремонтники, машиністи кранів. Він сам був чоловіком енергійним і запалював своєю неймовірною енергією колег. Цілеспрямований, відповідальний, сумлінний, Сергій був прикладом. Якщо він брався за справу, навіть, найскладнішу, то завжди доводив її до завершення. А його гумор розряджав гострі моменти, якщо такі й виникали. Страшна звістка про загибель нашого захисника приголомшила кожного, хто знав цю чудову людину».

Солдат Сергій Антоненко загинув 30 грудня 2024 року в Олександрівці Охтирського району Сумської області.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам Сергія Антоненка. Світла пам’ять герою!  

Категорії
Новини

У бою на Курщині загинув Роман Лаврентюк

Він був стрільцем-снайпером механізованого батальйону, а у мирному житті Роман Лаврентюк працював машиністом тепловоза у залізничному цеху № 2.

«Роман добре знався на своїй справі, був досвідченим працівником, знав підприємство, як кажуть, наче свої п’ять пальців, адже працював на різних його дільницях – металургійному, коксохімічному виробництвах, у гірничому департаменті. До роботи він ставився сумлінно та відповідально. Усі знали, де працює Роман, там завжди буде все гаразд. У колективі його поважали, дослухалися до його думки та дієвих порад. Роман був відкритою, позитивною людиною, якщо було потрібно, він завжди приходив на допомогу. Він дуже любив свою родину. Важко втрачати таких людей. За наш спокій та мир Роман Лаврентюк віддав найцінніше – своє життя», – сказав Валерій Руденко, заступник начальника ЗЦ № 2.

Мужньо виконавши військовий обов’язок Роман Лаврентюк загинув у бою третього грудня 2024 року у населеному пункті Погребки Курської області.

Висловлюємо  щирі співчуття рідним та близьким загиблого.

Вічна пам’ять Герою!

Категорії
Новини

У бою з ворогом загинув працівник конвертерного цеху Андрій Ролик

Начальник служби з технічного обслуговування та ремонтів устаткування ВПМ конвертерного цеху Олександр Котіков розповів, що знає Андрія ще з 1997 року. Вони вчилися в одній групі у металургійному технікумі, товаришували. Обидва прийшли працювати на наше підприємство, але у різні цехи, тож шляхи тимчасово розійшлися. А вже з 2016 році доля знов звела в ЦРМО №4. З 2019 року вони разом працювали в конвертерному цеху. Їхній підрозділ ремонтує вантажопідйомні механізми – електромостові крани, кран-балки, талі, ліфти,  підкранові рейки… Це величезна кількість та різноманіття обладнання, тисячі тонн «заліза» та кілометри сталевих канатів. На Андрія завжди можна було покластися. Він мав величезний досвід, яким щедро ділився з колегами.

«Звичайно ж, в нашій роботі не все так просто, інколи доводилося добряче помізкувати та покопатися у залізі, але справлялися з усім, хіба що може інколи на це витрачалося більше часу, – згадує Олександр Котіков. – І часто саме Андрієві знання та досвід, його сумління дозволяли впоратися з будь-яким, найскладнішим ремонтом. У нас, механіків, є такий маркер: повагою користуються люди, які не цураються брудної роботи. Так от Андрій підкочував рукава і його нічого не зупиняло. Часто вилазив брудний, чорний, а очі радісно горіли: все вийшло! А ще Андрюха був чудовою людиною, знаходив з усіма спільну мову, а його феєричне почуття гумору підіймало настрій, заряджало позитивом навіть у найскрутніших ситуаціях. Мені надзвичайно боляче усвідомлювати, що він загинув. Це непоправна втрата для мене особисто, для всіх нас».

Старший майстер з ремонту устаткування Андрій Ролик став на захист України ще у березні 2022 року. А 14 грудня 2024 року він загинув, виконуючи бойове завдання.

Світла пам’ять герою. Щирі співчуття рідним, друзям, колегам полеглого воїна.  

Категорії
Новини

Життя за Україну віддав Віталій Брижатенко

Захищаючи свободу та незалежність нашої держави стрілець-снайпер мотопіхотного батальйону Віталій Брижатенко загинув у населеному пункті Новосілка Волноваського району на Донеччині.

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Віталій Брижатенко працював електромонтером в управлінні залізничного транспорту гірничого департаменту.

«Спочатку Віталій працював в ЗЦ № 5, а потім перейшов до УЗТ ГД, де вже багато років був електромонтером на дільниці зв’язку, – говорить Іван Репецький, начальник дільниці зв’язку енергослужби УЗТ ГД. –  Він забезпечував якісний зв’язок на залізниці – це і справність радіостанцій на локомотивах, гучного зв’язку у парку рухомого складу, на залізничних станціях. Роботи у Віталія завжди було багато, адже дільниця, за яку він відповідав, була досить великою – її протяжність становила понад десять кілометрів. У Віталія завжди все працювало без збоїв, адже він дуже сумлінно ставився до своєї роботи. А ще він був, як кажуть, на всі руки майстер, вмів і збудувати, і полагодити будь-що. Взагалі він був надзвичайно відповідальною, доброю, порядною людиною. Віталій дуже любив свою родину, своїх двох синів, і робив усе можливе, щоб гідно виховати дітей та надати їм гарну освіту. Загибель Віталія Брижатенка стала ударом для усіх нас, адже ми товаришували, підтримували постійний зв’язок з ним, коли він воював, збирали та передавали все, що було потрібно захисникові. Від нас йдуть найкращі люди. На жаль, це зараз  занадто часто звучить, але ми ніколи не забудемо і пам’ятатимемо кожного завжди».

Колеги Віталія розповідають, що життєві плани у нього були великі, але все перекреслило повномасштабне вторгнення росіян в Україну. На захист рідної землі Віталій став третього березня 2022 року. Він брав участь у багатьох боях, а місяць тому допомагав створювати укріплення для захисту Дніпропетровської області. Останній свій бій Віталій Брижатенко прийняв 9 грудня 2024 року на Донеччині.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Віталія Брижатенка.

Світла пам’ять Герою!