Позначка: утрати

Категорії
Новини

Життя за Україну віддав Юрій Міхно

Не один десяток років Юрій Міхно віддав ремонтній справі, він працював слюсарем-ремонтником у цеху металоконструкцій Ливарно-механічного заводу.

Його колеги називали «тихе золото», адже Юрій мав золоті руки та був надзвичайно привітною людиною.

«Я знаю Юрія понад десять років, – говорить старший механік ЦМК Андрій Чугуєв. – Він опікувався крановим господарством, ремонтував та обслуговував крани. Але це був профі-універсал, він міг відремонтувати та налагодити будь-що – від верстата до трубопроводу. Юрій ніколи не рахувався зі своїм вільним часом – обідня перерва, вихідний, залишитися після роботи, якщо потрібно було щось оперативно зробити, то він без вагань погоджувався і робив все максимально якісно. Юрій був членом добровільної газорятувальної дружини, він взагалі за характером був тим, хто завжди першим приходить на допомогу. Ми втратили справжнього Героя, але завжди пам’ятатимемо про цю прекрасну людину!»

Юрій Міхно загинув 22 липня 2024 року в бою поблизу Піщаного, що у Харківській області.

Щиро співчуваємо родині Героя. Ніколи не забудемо його подвиг!

Категорії
Новини

За свободу та незалежність України віддав життя Ігор Іванов

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Ігор Іванов працював машиністом шихтоподачі у доменному цеху № 2.

«У Ігоря був багатий професійний досвід. Спочатку Ігор працював бригадиром установки брикетування у ДЦ №1, потім перевівся до другого доменного цеху, де працював машиністом шихтоподачі на ДП № 9, він був задіяний у завантаженні доменної печі. Звідти його і мобілізували, – розповідає Євген Терьохін, старший майстер дільниці підготовки шихти та завантаження доменних печей ДЦ № 1. – На дев’ятій доменній печі ми з ним кілька років працювали в одній бригаді. Ігор був дуже відповідальним, вболівав за свою справу, вдосконалював майстерність, завжди цікавився чимось новим. А ще на Ігоря завжди можна було покластися, він був надійним, спокійним, розсудливим. Важко усвідомлювати, що гинуть такі люди».

Життя Ігоря Іванова обірвалося 30 серпня 2024 року під час бойових дій біля населеного пункту Ківшарівка, що на Харківщині.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та друзям загиблого.

Вічна пам’ять Герою!

Категорії
Новини

У боротьбі з ворогом загинув сталевар Віталій Свізєв

Віталій Свізєв працював сталеваром у конвертерному цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Близько 15 років з ним разом працював старший майстер відділення конвертерів Дмитро Коваль.

«Віталій був старшим сталеваром, – говорить Дмитро Коваль. – Старшими сталеварами стають лише найкращі, саме таким він і був. Працьовитий, сумлінний, він був майстром своєї справи. А ще старший сталевар – це права рука майстра, тобто він ще й організовував роботу колег. Віталій користувався авторитетом у цеху. Він завжди був спокійним, врівноваженим, впевненим у собі, і ця впевненість передавалася товаришам по роботі. Віталій став на захист України. А нещодавно в цех прийшла страшна звістка про його загибель. Це непоправна втрата для нас».

Солдат Віталій Свізєв загинув 19 серпня 2024 року внаслідок ворожого обстрілу. Він отримав поранення, несумісне з життям в районі населеного пункту Спальне Суджанського району Курської області.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого героя.

Категорії
Новини

Металург Анатолій Нікіша загинув на Донбасі у бою з окупантами

7 серпня 2024 року ми втратили ще одного свого колегу та захисника. У боях за свободу й незалежність України загинув сержант Анатолій Нікіша. Трагедія сталася біля населеного пункту Іванівське Бахмутського району що на Донеччині. До того, як взяти в руки зброю й стати до лав Збройних сил, Анатолій працював ковшовим у конвертерному цеху ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Він був справжнім чоловіком – так говорять колеги про Анатолія Нікішу – сильним, мужнім, справедливим. «Він завжди був за справедливість, – розповідає змінний майстер конвертерного цеху Валерій Кузнецов. – Завжди відстоював інтереси колег. Часто виконував обов’язки бригадира. Для багатьох молодих ковшових став наставником, навчав їх цій нелегкій професії. Якісно підготувати ковші для розливання сталі, привести до ладу затвори – важка справа. А ще – високі температури на робочому місці та інші шкідливі фактори. Анатолій був серед кращих, був прикладом як у роботі, так і в організації безпечної праці. Ми підтримували з ним зв’язок. Нещодавно він був у нетривалій відпустці. А незабаром після його повернення на фронт ми отримали гірку звістку. Ми втратили надійного товариша і чудову людину».

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого героя.

Категорії
Новини

Війна забрала життя провідного інженера Олексія Островського

«Людина з великої літери» – так кажуть колеги про провідного інженера з автоматизованих систем керування технологічними процесами Олексія Островського.

22 роки поруч з ним пропрацював начальник дільниці департаменту автоматизації технологічних процесів Сергій Алексашин. «До мобілізації у січні 2023 року Олексій займався обслуговуванням автоматизованих систем керування кисневого виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг», – говорить Сергій Алексашин. – Це дуже складна робота, яка вимагає багато знань і досвіду з програмування, радіоелектроніки, контрольно-вимірювальних приладів. Олексій добре в цьому розбирався, брався за найважчі завдання і якісно їх виконував. Він мав спокійний характер, був дуже позитивною людиною, міг підтримати розмову практично на будь-яку тему. Олексій був відмінним сім’янином. З ним ми не лише разом працювали, він був моїм найкращим другом. Нещодавно ми отримали звістку про його загибель. Особисто для мене це страшна непоправна втрата».

11 серпня 2024 року молодший сержант Олексій Островський загинув у бою з російськими агресорами в районі населеного пункту Кременноє Курської області Російської Федерації.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого воїна.                                                                                                     

Категорії
Новини

Війна забрала життя доменника Віктора Балагури

Під час захисту України сержант, командир 3 відділення протитанкових ракетних комплексів 1 взводу протитанкових ракетних комплексів роти протитанкових ракетних комплексів Віктор Балагура загинув 2 серпня 2024 року біля населеного пункту Іванівка, Харківської області.

В «АрселорМітталКривий Ріг» Віктор Балагура працював горновим доменної печі у доменному цеху № 1.

Віктор  був одним із найдосвідченіших фахівців цеху. Саме він на початку повномасштабного вторгнення ворога в Україну був одним з учасників останньої плавки, а потім і зупинки доменної печі. А у квітні, на 46-й день війни Віктор разом з іншими спеціалістами цеху брав участь в історичному запуску ДП № 6 та приймав перший за історію цеху воєнний чавун.

«Висококласний спеціаліст, лідер у будь-яких справах, людина, яка вміла згуртувати навколо себе людей – таким ми назавжди запам’ятаємо Віктора Балагуру, – говорить Валерій Сорухан, в.о. старшого майстра блоку печей ДЦ № 1. – У колег Віктор завжди користувався авторитетом, його поважали за мудрість, людяність, відмінні організаторські здібності. Я й досі пам’ятаю його слова під час запуску ДП № 6 у 2022 році, що саме завдяки нашим захисникам ми можемо вести у тилу свій виробничий фронт. За декілька місяців, у вересні того ж року Віктор Балагура  приєднався до лав захисників. Як і на роботі біля доменної печі він гідно виконував свої завдання із захисту рідної землі. На жаль, Віктор загинув. Увесь колектив доменного цеху вражений цим, це непоправна втрата, справжнє горе для усіх нас».

Горновий ДЦ № 1 Ігор Шумський добре знав Віктора Балагуру, адже вони багато років працювали разом: «Віктор досконало знався на своїй справі, був дуже відповідальним, тому на нього завжди можна було покластися. За потреби він підміняв старшого горнового. А у житті Віктор був веселою людиною, жартами міг підняти настрій, підбадьорити. Він любив доменну справу, адже змалечку знав про неї майже все – його батьки свого часу працювали у першому доменному цеху. Важко усвідомлювати, що Віктор загинув. Ніякі слова не здатні передати той шок, коли ми дізналися про це. Він так мріяв про Перемогу. Без чоловіка залишилася його дружина, а без батька – двоє дітей. Світла пам’ять Віктору, ми завжди його пам’ятатимемо».  

Висловлюємо співчуття рідним, друзям, колегам, побратимам Віктора Балагури.

Герої не вмирають!