Позначка: утрати

Категорії
Новини

Працівник цеху водопостачання Сергій Макар віддав життя за Україну

Сергій Макар був призваний на військову службу під час мобілізації у жовтні 2022 року. До цієї дати він працював водолазом цеху водопостачання «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Старший майстер дільниці з експлуатації та ремонтів устаткування цеху водопостачання Сергій Ромах згадує про Сергія Макара, як про надійного чоловіка, сумлінного працівника. «Сергій Макар був водолазом, а водолаз на підприємстві – це дуже потрібна, важка та небезпечна робота, це точно не дайвінг десь у прозорих водах океану, – говорить Сергій Ромах. – Ремонт водоводів та запірної арматури, відкриття засувок та ще багато аварійно-відновлювальних  операцій під водою промислових водоймищ, як правило, в умовах обмеженої видимості. Сергій працював професійно, якісно виконуючи кожне завдання. Він був доброю та чуйною людиною, випромінював спокій, якщо було необхідно, то брав на себе відповідальність. Ми втратили відданого товариша та висококласного фахівця».

Солдата Сергія Макара було поранено у бою з окупантами. Він проходив складний курс лікування спочатку в Україні, а згодом – на території однієї з дружніх країн, але медики не змогли врятувати життя захисника.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та колегам воїна Сергія Макара.

Категорії
Новини

На Донеччині загинув доменник Володимир Костючик

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Володимир Костючик працював бригадиром бункерів доменного цеху №1.

Понад 10 років працював разом з Володимиром старший майстер основної виробничої дільниці ДЦ № 1 Юрій Адаменко. Він згадує свого колегу, як дуже відповідальну, сумлінну та старанну людину.

«Якби усі були такими, як наш Володимир, тоді і будь-яка справа добре вдавалася б, і успіх був гарантований, – згадує колегу Юрій. – Загибель Володимира стала страшною звісткою для усіх нас. Річ у тому, що саме у нашому цеху відбувалося його професійне становлення. Володимир Костючик працював машиністом розливальної машини, був газівником. З 2013 року він працював бригадиром бункерів, для доменних печей забезпечував наявність сировини та палива на бункерну естакаду. Професіонал, він дуже любив справу, якою займався. У нього був життєвий принцип – завжди казати правду, якою б гіркою іноді вона не була. Погодьтесь, у нашому житті різні ситуації бувають, а Володя ніколи не «викручувався», він завжди казав все так, як є. Мав свою думку, брехати він не вмів. А ще любив малювати та екстремальні види спорту, стрибав з тарзанки, декілька разів – з парашутом. Володимир замість броні, яку йому пропонувало підприємство, обрав військову службу. Важко уявити, що його більше немає з нами. Вічна пам’ять та шана нашому захиснику».  

У війську Володимир Костючик був водієм-електриком. Він загинув 25 вересня 2025 року поблизу населеного пункту Райське Краматорського району Донецької області.

Висловлюємо щирі співчуття родині загиблого Героя.

Категорії
Новини

Водій-гірник Сергій Фільченко віддав життя за волю України

Сергій Фільченко був призваний на військову службу під час мобілізації 1 березня 2023 року. До цього моменту він працював водієм великовантажного автомобіля гірничотранспортного цеху гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Водій кар’єрного самоскида – дуже складна, відповідальна та небезпечна робота. Керувати багатотонним авто зі 130 тоннами гірської породи в кузові, що рухається дорогою зі складним покриттям, прокладеною практично в умовах гірського рельєфу – це не прогулянка легковиком автострадою. І за словами колег, Сергій виконував свою роботу сумлінно та безпечно, за що мав величезний авторитет в колективі.

«Сергій залишив про себе лише хороші, позитивні спогади, – згадує виконувач обов’язків автоколони № 1 ГТЦ ГД Євген Власенко. – Добра, надійна людина, спокійний, компанійський, з чудовим почуттям гумору. Коли ми отримали звістку про те, що він пропав безвісти, то до останнього вірили, що Сергій живий, що вийде на зв’язок. Але… Попрощатися з ним прийшла вся бригада, працівники інших бригад. Світла йому пам’ять та щира подяка».

Останній бій Сергія відбувся у Курській області, за населений пункт Кримінне. Старший стрілець-оператор механізованого батальйону Сергій Фільченко загинув 12 листопада 2024 року.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого героя.

Категорії
Новини

Захищаючи Україну загинув Олександр Гавриленко

Свій останній бій залізничник ЗЦ № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олександр Гавриленко прийняв ще 5 лютого 2023 року під час бойових дій на Донеччині. Але про загибель героя стало відомо тільки зараз.

Добрий, розумний, щирий та відкритий, таким згадують колеги Олександра Гавриленка. До залізничного цеху № 2 він влаштувався нещодавно – опановував професію машиніста тепловоза. 

«Гірко визнавати, що Олександр загинув. Молодий та перспективний, він одразу влився до колективу та показав свою цілеспрямованість, бажання навчатися та працювати, – згадує колегу Олег Данілейко, в.о. старшого майстра дільниці експлуатації рухомого складу (забезпечення технологічних перевезень) ЗЦ № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Олександр був кмітливим, одразу освоївся у професії, був уважним до усіх нюансів нашої залізничної справи. Вже одразу було зрозуміло, що хлопець стане гарним професіоналом. Цьому сприяв і його характер, він був наполегливим, уважним, виваженим. Та планам хлопця завадила війна. Гірко визнавати, що така людина пішла з життя. Світла та добра пам’ять нашому колезі».

На захист України Олександр Гавриленко став у перші місяці повномасштабного вторгнення – наприкінці квітня 2022 року. У лавах війська він був навідником механізованого відділення механізованого батальйону. Загинув Олександр у населеному пункті Красна Гора Бахмутського району Донецької області.

Висловлюємо щире співчуття рідним та близьким нашого захисника.

Категорії
Новини

На Донеччині загинув працівник «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олег Сахно

На нашому підприємстві Олег працював машиністом крана металургійного виробництва (заливального) конвертерного цеху.

Під час технологічного процесу  виплавки сталі, за допомогою крану, зі спеціальних ковшів Олег Сахно заливав розпечений рідкий чавун у конвертер. 

«Робота відповідальна, складна, адже потребує не лише певних знань та вмінь, а й вправності, обізнаності, обов’язкового дотримання норм охорони праці, – згадує колегу Олексій Тиква, старший майстер основної виробничої дільниці (кранова служба). – Наш Олег якнайкраще відповідав усім цим якостям, маючи багаторічний досвід роботи. Веселий, завжди у гарному настрої, таким ми звикли бачити Олега. Він був дуже товариським, цікавим, вмів влучно пожартувати, підняти настрій іншим. Любив він поговорити про своє хобі – рибалку. А ще Олег Сахно був завжди готовий допомогти та підтримати кожного. Протягом двох важких років ми не знали, що з ним, адже Олег вважався зниклим безвісти. Усі сподівалися на те, що він живий. Але, на жаль, наші сподівання не виправдались. Світла пам’ять нашому колезі та найщиріші співчуття його родині».

На захист України Олег Сахно став наприкінці червня 2023 року. Він був кулеметником піхотної роти. Життя героя обірвалося 15.03.2024 року під час бойового завдання в районі населеного пункту Бердичі Покровського району Донецької області. Втім, офіційне підтвердження надійшло лише зараз.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким та друзям загиблого.

Вічна пам’ять нашому колезі!

Категорії
Новини

Захищаючи Україну, загинув працівник цеху блюмінг Анатолій Сковородко

Підрозділ Анатолія Сковородки займав позиції біля населеного пункту Криничне Пологівського району Запорізької області. Після запеклого бою, який відбувся 26 січня 2026 року, Анатолій вважався зниклим безвісти. Колеги з цеху блюмінг «АрселорМіттал Кривий Ріг», де він працював до призову на військову службу, мали надію, що він живий.

«Анатолій Сковородко був бригадиром з переміщення, – розповідає начальник дільниці СГП (МБЛЗ) Вадим Кузьменко. – Він керував прийомкою сталевих заготовок з відділення безперервного розливання сталі конвертерного цеху і контролював їхнє відвантаження споживачам. Це дуже відповідальна робота, яка вимагає знань, досвіду та повної концентрації уваги, а помилка дорого коштує. Анатолій завжди працював дуже уважно, дотримувався всіх правил безпеки. Він користувався повагою колег, був дуже енергійним, завзятим, не міг сидіти без діла. Коли на початку повномасштабного вторгнення цех був на простої, Анатолій просив, щоб йому дали хоча б якусь роботу. Його відряджали до прокатного цеху № 3, сортопрокатного цеху № 2 тощо. А звідти його вже не хотіли відпускати, просили направити ще, цінуючи якість його роботи. А блюмінг вже запрацював, і такий працівник був необхідним у рідному цеху. Це був чоловік веселий, з гумором, він створював позитивну атмосферу в колективі. Анатолія мобілізували у вересні 2025 року. А нещодавно прийшла звістка про загибель цієї чудової людини».

На початку лютого тіло водія-електрика відділення безпілотних авіаційних комплексів Анатолія Сковородка було знайдено й евакуйовано. Виявилося, що під час останнього бою він отримав тяжкі травми, несумісні з життям.

  Висловлюємо щирі співчуття рідним та колегам воїна. Світла йому пам’ять та вічна слава!