Позначка: утрати

1 вересня 2023 року від отриманих у бою поранень помер слюсар-ремонтник сортопрокатного цеху № 1 Михайло Баклагін. Його було поранено 26 серпня 2023 року біля населеного пункту Кліщіївка Донецької області. Михайлові було лише 22 роки.

«Михайло працював на нашій дільниці не дуже довго, – розповідає майстер з ремонту устаткування СПЦ-1 Олександр Богошев. – Дуже працьовитим був. Ремонтував насосне устаткування, що вимагає високої кваліфікації. Він швидко освоював професію і за три місяці вже міг робити те, на що комусь іншому знадобились би роки. Сумлінний дуже, відповідальний, безвідмовний, завжди готовий допомогти колегам, креативний. Пропонував нові нестандартні ідеї. Його поради брали до уваги навіть досвідчені ремонтники. Надзвичайно цілеспрямованим був Михайло. Інколи кажу: «Бери помічника». Але він сам поки не докопається до причин, поки не доведе справу до кінця, не відходить від устаткування. Справжнім патріотом був. Тільки-но загроза вторгнення стала реальною, пішов на контракт у військо, щоб бути напоготові захищати Україну. Дуже важка втрата для всіх нас. Світла пам’ять герою».

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям, колегам загиблого захисника України.

Трохи більше місяця Роман не дожив до свого 32-річчя. Даючи відсіч збройної агресії росіян, він загинув 28 серпня 2023 року біля населеного пункту Вербове Пологівського району, Запорізької області.

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Роман Антончик працював електрогазозварником автотранспортного управління транспортного департаменту. Як згадують його колеги, був майстром на всі руки, у нього добре виходила вся робота, за яку він брався.

«Молодий, талановитий, амбітний, він хотів розвиватися в професії, засвоїти усі види зварювальних робіт. І у нього б це обов’язково вийшло, адже він був тією людиною, яка любила свою справу і хотіла досягти в ній якнайбільше, – згадує  Віктор Пархомов, механік автотранспортного управління. – У нашому колективі Романа поважали за його людяність, за добрий характер, веселу вдачу. Він завжди допомагав колегам, навіть якщо допомога не була пов’язана з його професією. В нашому колективі він працював приблизно рік. Але у багатьох склалося враження, що Роман був з нами вже давно. Важко усвідомлювати, що хлопець більше ніколи не увійде до майстерні, не візьметься до роботи, не привітає своїх колег. Це жахливо, але війна забирає наших найкращих хлопців».

До збройних сил України Роман приєднався у січні цього року. Боронив країну у якості навідника мінометного розрахунку роти вогневої підтримки десантно-штурмового батальйону.

Підприємство висловлює співчуття родині Романа Антончика, його близьким, колегам, побратимам.

Вічна пам’ять Герою!

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Ілля Марчук працював водієм навантажувача автотранспортного управління транспортного департаменту.

За роботою його можна було бачити у різних цехах підприємства, де потрібно було завантажити у великі автомобілі або у вагони різноманітні сипкові матеріали. Колеги згадують, що Ілля завжди був спокійним, старанним хлопцем, до роботи ставився сумлінно, був відповідальний, дбайливий, уважний.

«Свою роботу Ілля намагався зробити якнайкраще, – згадує Андрій Гришенков, начальник автоколони № 5 АТУ. – А після зміни поспішав до своєї родини. Він нещодавно одружився, у пари народилася дитина. Крім того, Ілля ще й знаходив час допомагати своїм рідним по господарству, адже жив за містом. Про таких людей говорять – справжній господар. Цього року йому виповнилося лише 29 років. Здавалося б, усе життя попереду, але війна все перекреслила. До лав захисників України Ілля приєднався з січня цього року. Ми підтримували з ним тісний зв’язок, допомагали чим можемо. Важко усвідомлювати, що Ілля загинув. Це непоправна втрата для всього нашого колективу».

На війні Ілля Марчук теж не розлучався із технікою – був водієм механізованого батальйону. Захисник загинув в бою біля населеного пункту Приютне Запорізької області.  

Колектив підприємства висловлює щирі співчуття родині, друзям та колегам Іллі Марчука.

Герої не вмирають!