Позначка: утрати

Категорії
Новини

У бою на Курщині загинув Роман Лаврентюк

Він був стрільцем-снайпером механізованого батальйону, а у мирному житті Роман Лаврентюк працював машиністом тепловоза у залізничному цеху № 2.

«Роман добре знався на своїй справі, був досвідченим працівником, знав підприємство, як кажуть, наче свої п’ять пальців, адже працював на різних його дільницях – металургійному, коксохімічному виробництвах, у гірничому департаменті. До роботи він ставився сумлінно та відповідально. Усі знали, де працює Роман, там завжди буде все гаразд. У колективі його поважали, дослухалися до його думки та дієвих порад. Роман був відкритою, позитивною людиною, якщо було потрібно, він завжди приходив на допомогу. Він дуже любив свою родину. Важко втрачати таких людей. За наш спокій та мир Роман Лаврентюк віддав найцінніше – своє життя», – сказав Валерій Руденко, заступник начальника ЗЦ № 2.

Мужньо виконавши військовий обов’язок Роман Лаврентюк загинув у бою третього грудня 2024 року у населеному пункті Погребки Курської області.

Висловлюємо  щирі співчуття рідним та близьким загиблого.

Вічна пам’ять Герою!

Категорії
Новини

У бою з ворогом загинув працівник конвертерного цеху Андрій Ролик

Начальник служби з технічного обслуговування та ремонтів устаткування ВПМ конвертерного цеху Олександр Котіков розповів, що знає Андрія ще з 1997 року. Вони вчилися в одній групі у металургійному технікумі, товаришували. Обидва прийшли працювати на наше підприємство, але у різні цехи, тож шляхи тимчасово розійшлися. А вже з 2016 році доля знов звела в ЦРМО №4. З 2019 року вони разом працювали в конвертерному цеху. Їхній підрозділ ремонтує вантажопідйомні механізми – електромостові крани, кран-балки, талі, ліфти,  підкранові рейки… Це величезна кількість та різноманіття обладнання, тисячі тонн «заліза» та кілометри сталевих канатів. На Андрія завжди можна було покластися. Він мав величезний досвід, яким щедро ділився з колегами.

«Звичайно ж, в нашій роботі не все так просто, інколи доводилося добряче помізкувати та покопатися у залізі, але справлялися з усім, хіба що може інколи на це витрачалося більше часу, – згадує Олександр Котіков. – І часто саме Андрієві знання та досвід, його сумління дозволяли впоратися з будь-яким, найскладнішим ремонтом. У нас, механіків, є такий маркер: повагою користуються люди, які не цураються брудної роботи. Так от Андрій підкочував рукава і його нічого не зупиняло. Часто вилазив брудний, чорний, а очі радісно горіли: все вийшло! А ще Андрюха був чудовою людиною, знаходив з усіма спільну мову, а його феєричне почуття гумору підіймало настрій, заряджало позитивом навіть у найскрутніших ситуаціях. Мені надзвичайно боляче усвідомлювати, що він загинув. Це непоправна втрата для мене особисто, для всіх нас».

Старший майстер з ремонту устаткування Андрій Ролик став на захист України ще у березні 2022 року. А 14 грудня 2024 року він загинув, виконуючи бойове завдання.

Світла пам’ять герою. Щирі співчуття рідним, друзям, колегам полеглого воїна.  

Категорії
Новини

Життя за Україну віддав Віталій Брижатенко

Захищаючи свободу та незалежність нашої держави стрілець-снайпер мотопіхотного батальйону Віталій Брижатенко загинув у населеному пункті Новосілка Волноваського району на Донеччині.

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Віталій Брижатенко працював електромонтером в управлінні залізничного транспорту гірничого департаменту.

«Спочатку Віталій працював в ЗЦ № 5, а потім перейшов до УЗТ ГД, де вже багато років був електромонтером на дільниці зв’язку, – говорить Іван Репецький, начальник дільниці зв’язку енергослужби УЗТ ГД. –  Він забезпечував якісний зв’язок на залізниці – це і справність радіостанцій на локомотивах, гучного зв’язку у парку рухомого складу, на залізничних станціях. Роботи у Віталія завжди було багато, адже дільниця, за яку він відповідав, була досить великою – її протяжність становила понад десять кілометрів. У Віталія завжди все працювало без збоїв, адже він дуже сумлінно ставився до своєї роботи. А ще він був, як кажуть, на всі руки майстер, вмів і збудувати, і полагодити будь-що. Взагалі він був надзвичайно відповідальною, доброю, порядною людиною. Віталій дуже любив свою родину, своїх двох синів, і робив усе можливе, щоб гідно виховати дітей та надати їм гарну освіту. Загибель Віталія Брижатенка стала ударом для усіх нас, адже ми товаришували, підтримували постійний зв’язок з ним, коли він воював, збирали та передавали все, що було потрібно захисникові. Від нас йдуть найкращі люди. На жаль, це зараз  занадто часто звучить, але ми ніколи не забудемо і пам’ятатимемо кожного завжди».

Колеги Віталія розповідають, що життєві плани у нього були великі, але все перекреслило повномасштабне вторгнення росіян в Україну. На захист рідної землі Віталій став третього березня 2022 року. Він брав участь у багатьох боях, а місяць тому допомагав створювати укріплення для захисту Дніпропетровської області. Останній свій бій Віталій Брижатенко прийняв 9 грудня 2024 року на Донеччині.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Віталія Брижатенка.

Світла пам’ять Герою!

Категорії
Новини

Працівник рудоуправління віддав життя, захищаючи Україну

Євген Яценко працював електрослюсарем в рудоуправлінні гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг». У січні 2023 року він був мобілізований і став на захист України. А на днях колег Євгена ошелешила трагічна звістка: солдат Євген Яценко загинув у бою з окупантами 14 грудня 2024 року. Це сталося на Донбасі, поблизу населеного пункту Роздольне Волноваського району.

Колеги розповідають про Євгена, як про Добру, чуйну людину, майстра найвищої кваліфікації та справжнього друга. «Так, ми втратили друга, це правда, – розповідає енергетик дільниці енергослужби РУ ГД Олександр Вівтюк. – Він завжди був готовий прийти на допомогу як в роботі, так і в повсякденному житті. Євген був спокійною, врівноваженою, неконфліктною людиною. Мені здається, що негативних рис у нього взагалі не було. Спочатку він ремонтував електроустаткування кар’єрної техніки – екскаваторів, бурових верстатів. Це складне устаткування, і він ремонтував його якісно. Розвивався, професійно зростав і перейшов у бригаду налагоджувальників, а це вже більш висока кваліфікація. Ініціативний, працелюбний, сумлінний. Не можемо повірити, що його більше немає з нами. Світла йому пам’ять».

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого воїна.  

Категорії
Новини

Підприємство попрощалося з нашим колегою Олександром Новицьким

Солдат-стрілець помічник гранатометника механізованого батальйону Олександр Новицький загинув під час бойового завдання у Новотроїцькому Покровського району, що на Донеччині. На жаль, йому тепер назавжди буде лише 35.

До мобілізації у травні минулого року Олександр Новицький працював у ремонтному виробництві. На посаді бігунника змішувальних бігунів. Олександр виготовляв вогнетривкі суміші для конвертерного цеху.

«Наша дільниця так і називається «Підготовка вогнетривких і будівельних сумішей». Олександр працював з нами понад п’яти років. Він був добрим бригадиром, – згадує колегу Олександр Аніков, майстер дільниці ремонтного виробництва. – Завжди спокійний, виважений, він добре знався на своїй справі, завжди допомагав іншим, мав організаторські навички, був ініціативним. Люди тягнулися до Олександра, адже він був щирою, відкритою людиною. Поза роботою Олександр любив «посидіти у комп’ютері», він дуже цікавився цифровими технологіями, переглядав усі новинки у цьому напрямку. Можливо Олександр й надалі розвивався б в цьому, але усім його починанням завадила війна. Вона, на жаль, забирає найкращих».

Висловлюємо співчуття рідним та близьким Олександра.

Вічна пам’ять Герою!

Категорії
Новини

Майстер ремонтного виробництва загинув за волю України

8 грудня під час виконання бойового завдання в Курській області рф отримав поранення, несумісне з життям, сапер інженерно-саперного відділення, старший солдат Сергій Фідря. До повномасштабного вторгнення він працював майстром цеху ремонту металургійного устаткування № 4 ремонтного виробництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг.

Як розповів старший майстер ЦРМУ-4 Сергій Локтєв, Сергій Фідря разом з колегами виконували ремонти ливарних кранів конвертерного цеху. «Ці крани – дуже важливе для виплавки сталі та потужне устаткування. Вони можуть підіймати вантажі вагою до 450 тонн, –– говорить Сергій Локтєв. – Їх обслуговування й ремонти – справа дуже складна. Сергій добре організовував ці роботи та професійно керував ними. Ми були знайомі з ним більш ніж 15 років. Спочатку він був слюсарем-ремонтником, потім став бригадиром, а пізніше перейшов на посаду майстра. Це був класний майстер. Він мав чудові організаторські вміння, вмів знайти спільну мову з кожним, запалював людей своїм позитивом. Найчастіше я пам’ятаю його усміхненим, щоб там не трапилося. А от сумним, пригніченим згадати не можу. Він був патріотом України, брав участь ще в АТО, а у перші ж дні повномасштабного вторгнення пішов добровольцем. Страшна втрата для всіх нас. Завжди його пам’ятатимемо».

Щиро співчуваємо рідним та друзям загиблого воїна.