Категорії
Новини

Цікаві факти про респіратори, або До чого тут Леонардо да Вінчі?

З історії спецодягу

Необхідність у респіраторах виникла ще за тисячі років до їх винаходу. Ще давні греки помітили, що робітники на рудниках найбільше страждають захворюваннями легенів. Але протидіяти цьому вони не були здатні на той момент. Так було доти, поки за справу не взявся відомий італійський митець, скульптор, архітектор, винахідник та вчений Леонардо да Вінчі.

Щоправда під час створення аналогів сучасних респіраторів він турбувався не про представників робітничих професій, він думав про військових моряків.

Існує дві версії виникнення респіраторів. Перша «говорить» про те, що да Вінчі треба було забезпечити захист від зброї, яку він сам же й вигадав. Мова йде про пари від отруйних речовин, які треба було закидати на борти ворожих кораблів. У своїх записах «Про природу, життя і смерть» Леонардо писав про «Порошки медянки або отруйного вапняку для кидання на кораблі». За сучасними мірками, це був один із видів хімічної зброї. Рятуватися своїм солдатам від дії цих отруйних речовин винахідник пропонував за допомогою тканини, змоченою водою. Багато вчених вважають цей спосіб захисту органів дихання першим у світі респіратором.

Інша версія базується на малюнках Леонардо. Генію надійшло замовлення вигадати спосіб атаки на ворожі кораблі з-під води, щоб на них можна було непомітно кріпити вибухівку. Тож винахідник запропонував водолазний костюм, який складався з водонепроникної шкіри, повітряного мішку, дихальної трубки та респіратору для підводного плавання. Зараз важко уявити цю конструкцію, але відомо, що свої винаходи для військових Леонардо часто свідомо не доводив до кінця, щоб люди не вбивали собі подібних.

Від часів Леонардо да Вінчі конструкція респіраторів неодноразово змінювалася та вдосконалювалася. Значний стрибок у розвитку цього засобу захисту відбувся в часи Першої світової війни. Наприклад, перший військовий німецький респіратор 1915 р. був зашитою в кисію подушечкою з вати, просоченою розчином гіпосульфіту натрію. Цей компрес прикріплювали до обличчя поперечним бинтом, який зав’язували на потилиці.

Газова маска Джона Стена, 1854 рік

З розвитком промисловості та медицини почали з’являтися респіратори з більш продуманою конструкцією.

Сьогодні виробники пропонують широкий спектр засобів індивідуальної захисту, серед яких є респіратори для захисту від пилу, газу та комплексної захисту.

Ілюстрації: з архіву газети “Металург” та з відкритих джерел

Також на нашому сайті читайте цікаві факти про історію захисних касок, гумового спецвзуття, чому спецодяг часто буває помаранчевого кольору.

Категорії
Новини

Опитування: Нам дуже важлива ваша думка!

Шановні читачі!

Нам дуже важлива ваша думка. І це не просто слова.

Ми дійсно хочемо дізнатися, що вам подобається читати, а що ні. Яких новин ви потребуєте найбільше? Які статті та теми знаходять відгук у вашій душі? Нам цікаво: чи ви давно з нами або ви новенький? Можливо і таке, що ви ніколи раніше не чули про газету «Металург» і не знаєте про її сайт? А ще ми хочемо дізнатися, з яких джерел ви отримуєте інформацію щодо підприємства. Ви надаєте перевагу соцмережам чи читаєте новини в нашому Телеграм-каналі?

Наші кореспонденти майже щодня бувають в цехах підприємства, стають свідками як проблем, так і перемог. Тож зараз ми хочемо отримати зворотний зв’язок від вас.

Вдячні нашим читачам за те, що вони були поряд у паперову епоху, залишаються з нами зараз, у ці важкі часи. Ми готові до конструктивної критики. І готові до подальшої роботи.

Ми чекаємо на ваші відповіді.

Опитування триватиме з 12 жовтня і до 31 жовтня включно.

Переходьте за QR-кодом або за посиланням. Це займе не більше 2-3 хвилин. Опитування анонімне.

Дякуємо за участь!

Категорії
Новини

На передовій загинув наш колега Віталій Яковлєв

Віталій почав працювати токарем одразу після училища. 15 років він віддав ремонтній справі. За цей час встиг набути професійного досвіду і стати душею колективу ремонтно-механічного цеху № 2 ЛМЗ.

Віталій працював токарем на дільниці унікального обладнання. За словами колег, був добрим, відкритим, завзятим до роботи, завжди допомагав колегам. «Це була людина, яка любила життя, завжди вірила у найкраще, – розповідає змінний майстер РМЦ-2 Наталія Луценко. – Затятий рибалка він і колег захопив цим хобі. Його любили та цінували в цеху. Віталій раніше вже мав досвід служби в АТО, тому не вагаючись і цього разу долучився до лав захисників. На жаль, 2 жовтня він загинув в бою під Старомайорським у Донецькій області. Це важка утрата не лише для родини Віталія,  а й для усіх нас».

Висловлюємо співчуття родині та друзям захисника.

Герої не вмирають!

Категорії
Новини

У бою за Україну загинув Олександр Квачевський

Життя молодшого сержанта та нашого колеги Олександра Квачевського обірвалося 7 жовтня на околиці села Площанка Світівського району Луганської області.

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олександр Квачевський працював помічником машиніста тепловоза у залізничному цеху № 2.

«Після строкової служби у збройних силах України Олександр прийшов працювати до цеху. Він знайомився із специфікою залізничної справи, опановував техніку, виявляв себе як гарний товариш та спеціаліст, хлопець був здібний. Та повноцінно попрацювати йому не вдалося. У квітні поточного року під час призову він без вагань пішов захищати рідну землю від загарбників», – сказав Дмитро Колесник, начальник ЗЦ № 2.

На війні Олександр Квачевський був командиром бойової машини – командиром механізованого батальйону, проявляв стійкість та мужність. Герой загинув у боях за визволення Луганської області. Олександру Квачевському  назавжди залишиться 23 роки.

Вічна пам’ять нашому колезі!

Категорії
Новини

Загинув захисник України – наш колега Анатолій Блоха

Життя героя обірвалося на полі боя 1 жовтня цього року біля селища Старомайорське Донецької області.

Анатолій Блоха був призваний до лав ЗСУ у листопаді минулого року. Колеги згадують, що коли він приїздив з фронту у відпустку, то всіх заряджав позитивом, адже був світлою та доброю людиною.

«Анатолій працював електромонтером у цеху металоконструкцій Ливарно-механічного заводу не один рік, мав досвід, був професіоналом, якому без усякого сумніву можна було довірити найскладніше обладнання цеху. Електричні серця верстатів, кранів в цеху беззаперечно слухалися справжнього майстра та фахівця, – говорить старший електрик ЦМК Олександр Дзюбас. – Він був людиною з міцним стрижнем і золотими руками. Завжди допомагав колегам не лише у роботі, а й ремонтував їхню побутову техніку, відгукувався на будь-яке прохання. Ми завжди будемо згадувати його з теплом та вдячністю. Його серце зупинила війна, життя обірвалося на полі бою, але спогади про нього завжди житимуть у наших серцях».

Колектив підприємства та колеги висловлюють щирі співчуття родині захисника.

Вічна шана та пам’ять герою!

Категорії
Новини

Від сліпої слухняності – до здатності приймати рішення

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» відбулась зустріч генерального директора Мауро Лонгобардо з керівниками цехів та підрозділів. Темою стала ситуація з охорони праці, яка склалася на підприємстві і яка, на жаль, не може не викликати переживань. Адже три смертельні нещасні випадки з початку року – результат не просто далекий від бажаного нуля, але абсолютно неприйнятний.

Які зусилля і як ми їх прикладаємо у всіх сферах, щоб передбачити та уникнути нещасних випадків? Очевидно, що вони недостатні. Впродовж останніх семи років на виробництві загинуло 20 наших колег! І коли ми бачимо причини, через які це сталося, то часто вони повторюються. Ті самі ризики, ті самі слова, ті самі причини – а в результаті втрата людини, непоправне горе в сім’ї. У 90% випадків причиною інцидентів була небезпечна поведінка працівників i більшість випадків – майже 70 відсотків – пов’язані з топ 4 ризиків-вбивць.

«Треба розуміти, що допоки ми не усвідомимо необхідність змін в культурі безпеки, то ситуація не зміниться, – наголосив Мауро Лонгобардо. – І дуже важливо, щоб саме керівники усвідомили це і донесли це до своїх працівників. Незважаючи на те, що компанія працює не на повну зараз, незважаючи на збитки, компанія все ж виділила 4 мільйона доларів саме на боротьбу з цими чотирма найбільшими ризиками, які несуть найбільшу загрозу. Не можна ні в якому разі забувати про те, що під час будь-якої роботи перше, про що ми маємо думати, це безпека».

Жанбек Єсмаханов, директор департаменту з охорони праці, промислової безпеки та екології  детально розповів про типи та основні причини смертельних випадків, які сталися 2023 року, що було не так.

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» у 2020 році була проведена первинна внутрішня оцінка культури безпеки на підприємстві, а в 2023 році, щоб оцінити досягнутий прогрес, повторне оцінювання оцінка за допомоги компанії DuPont Sustainable Solutions (провідна компанія в сфері охорони праці). Була використана так звана Крива Бредлі – інструмент, що допомагає орієнтувати організації на шляху досягнення світового рівня безпеки, фокусуючись на цінностях, мисленні та поведінці співробітників та, що найважливіше, на культурі.

За словами Жанбека Єсмаханова, результати опитування і оцінювання чітко висвітили області, які потребують вдосконалення. «Працівники вважають, що не можуть впливати на безпеку. Це ключова причина, чому ми не можемо досягнути наших цілей у безпеці. Співробітники не відчувають себе залученими до діяльності із забезпечення безпеки та не вважають, що їхні заслуги у сфері безпеки визнаються. Також потрібно більше залучати наших робітників до аудитів з безпеки. Багато хто ставить виробничі завдання вищими за безпеку. Коли ми зможемо змінити уявлення наших колег – і керівників, і робочих – про культури безпеки, коли настане фаза зрілості і кожен буде ставити безпеку вище за все, тоді ми зможемо змінити ситуацію на краще», – зазначив Жанбек Єсмаханов.

Ситуація щодо охорони праці є комплексною проблемою, яку неможливо вирішити, якщо зосередитись на чомусь одному. Нестача відповідальності лінійного керівництва за безпеку. Незадоволеність визнанням досягнень. Незадоволеність турботою керівництва. Незадоволеність станом обладнання та споруд. Нестача особистого залучення до роботи із забезпечення безпеки. Це лише частина списку проблем, які висвітило опитування. Але найбільше значення все ж має особисте бажання кожного працівника працювати безпечно, не закривати очі на проблеми, не проходити повз колегу, який ризикує життям, а бути максимально залученим у формування культури безпеки.

«Зараз ми знаходимось між двома підходами. Переходимо від сліпої слухняності до спроможності і бажання приймати рішення. Прогрес буде, тільки якщо кожен розумітиме що правильно, а що ні. Ми не винаходимо колесо у вирішенні цієї проблеми. Правильна комунікація між менеджментом, лінійними керівниками, працівниками, навчання, усвідомлення необхідності змін і спільне бажання досягти успіху – це єдиний прийнятний шлях для того, щоб ніхто більше не гинув», – зазначив Мауро Лонгобардо.