Автор: Babenko Tatyana

Категорії
Новини

Алея пам’яті героїв-захисників працівників ФСЛЦ

У фасонно-сталеливарному цеху Ливарно-механічного заводу облаштували Алею пам’яті загиблим працівникам, які встали на захист України.

Вздовж алеї, яка веде  до АПК ФСЛЦ та промбудівель вишикувалися фото справжніх героїв-захисників, які працювали в цеху і стали на захист країни у важкий час. У мирному житті вони були газорізальниками, модельниками дерев’яних моделей, обрубувачами, формувальниками ручного формування, вибивальниками відливок, а коли біда прийшла в Україну стали на її захист без вагань. На жаль, додому вони повернулися вже на щиті: Микола Бешаров, Олександр Андрейченко, Іван Гребенюк, Леонід Кабаков. Павло Муравйов, Олександр, Локтєв, Іван Лічний. Тепер ця вічна зміна зустрічає кожного, хто проходить прохідну і прямує до цеху.

«Це була спільна ідея, спільна ініціатива, яку підтримав начальник цеху Денис Коптєв, – розповідає старший майстер модельної дільниці ФСЛЦ Олена Вавренюк. – Ми це все зробили власноруч, адже це найменше, що ми можемо зробити для наших загиблих героїв. Кожен з них для нас безцінний, це непоправна втрата. Як, наприклад, Іван Гребенюк. Він був людиною-«запальничкою» –  яскравий, емоційний, щирий, відкритий та добрий. Він з тих людей, яким можна зателефонувати вночі та попросити допомоги, і він прилетить, примчить, допоможе. Завжди з усмішкою, знайде тепле слово для кожного – таким ми його запам’ятаємо».

У 2022 році до цеху прийшов Микола Бішаров. За короткий час він встиг зарекомендувати себе перспективним та старанним працівником. Про нього казали «майбутнє цеху». Микола хотів працювати якісно, і йому можна було довірити найскладніші завдання. Серед найкращих тут, він і на фронті був серед найсміливіших. На жаль, саме таких героїв у першу чергу і забирає війна.

«Понад рік він працював поряд з нами Олександр, але в цеху вже встигли полюбити його за добре серце, відкритість та працьовитість, – так говорить старший майстер ФСЛЦ Євген Кайко про Олександра Андрейченка. – Одразу було помітно, що він хоче розвиватися у професії, що це надійна та відповідальна людина. Його цінували і поважали у колективі».

Леонід Кабаков працював формувальником ручного формування.Вінприєднався до колективу ФСЛЦ незадовго до початку повномасштабного вторгнення. З перших днів його роботи у цеху було помітно, що Леонід  вміє і хоче працювати за цією професією формувальника. Колеги говорять, що Леонід був доброю, щирою, відкритою людиною. Герой загинув поблизу Берхівки у Донецькій області.

Людина-вогник, який завжди, навіть попри важку зміну, всіх зустрічав усмішкою, – таким запам’ятали Павла Муравйова колеги.  Він і допоможе, і порадить, і підтримає. Павло любив свою роботу, був асом на ділянці, яка була фактично відпускною точкою цеху. Продукція, яка виходила з його рук, була завжди найвищої якості. Він міг не піти на фронт, але зробив це за особистим переконанням.

Олександр Локтєв був спортсменом, захоплювався велоспортом, із задоволенням ходив у походи рідною Україною. Справедливий, принциповий, міцний духом. Понад 20 років відпрацював він у цеху землеробом  та  вогнетривником.

На жаль, цю алею скоро поповнить ще одне фото героя. Газорізальник Іван Лічний загинув 18 червня 2025 року в бою поблизу населеного села Липці Харківської області. На фронті він був сержантом, командиром взводу оперативного призначення військової частини Нацгвардії України.

Про кожного з цих героїв з алеї слави пам’ятають все до дрібниць. Кожна розповідь сповнена одночасно гордістю і безмежними болем та тугою. Сьогодні найголовніша мрія кожного у цеху – це щоб ця алея не розросталася, щоб всі захисники повернулися додому живими та з Перемогою. І хай саме ця мрія здійсниться якнайшвидше!

Категорії
Новини

Подарунки до свята маленьким випускникам

Працівники АТ «АрселорМіттал Берислав» привітали вихованців дошкільного закладу смт Архангельське Херсонської області з першим випускним та вручили дітям подарунки.

Нещодавно свої випускні відсвяткували не лише школярі, а й вихованці випускних груп дитячих садочків, які вже з 1 вересня набудуть нового статусу – учнів шкіл. До вихованців дошкільного закладу «Джерельце» в Архангельському прийшли добрі друзі – працівники «АрселорМіттал Берислав». Для маленьких випускників приготували подарунки – канцелярські набори, які стануть їм у пригоді у шкільному житті.

Сьогодні в «Джерельці» виховується 50 дітей. Серед них діти та онуки наших працівників. 10 діточок цьогоріч стали випускниками дошкільного закладу, який за участі шефів було відновлено у 2023 році.

«АрселорМіттал Кривий Ріг» та «АрселорМіттал Берислав» тоді допомогли відремонтувати садочок після деокупації Архангельського. За часів окупації російськими загарбниками садок був суттєво пошкоджений через вибухи та обстріли. Тоді на відновлення закладу підприємством було виділено понад 250 тисяч гривень. Це допомогло встановити в будівлі нові вікна та склопакети, двері, здійснити заміну покрівлі з профнастилу.

Категорії
Uncategorized Новини

Літо починали та й заярмаркували

Для дітей працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» та мешканців міста перший день літа розпочався з Ярмарку, який підприємство організувало для малечі та їхніх батьків.

Літо стартувало гучно, під музику та гомін ярмарку. Біля стін Палацу культури металургів вишикувався ряд столів-«яток» на яких діловито розклали свої скарби юні учасники. Вже вдруге проходить цей захід за ініціативи корпоративних комунікацій «АрселорМіттал Кривий Ріг». І охочих взяти у ньому участь все більше.

(Більше фото в кінці статті за посиланням)

Ось біля столика з іграшками та поробками діловито метушиться шестирічна Єва. Їй про це свято розповів тато Валерій Шевчук, який працює в службі ДАТП начальником дільниці. Єва принесла іграшки, пропонує придбати, а на отримані кошти планує сходити в ігрову кімнату та влаштувати фотосесію, бо ж навчається у дитячій модельній агенції.

«Ми не вперше беремо участь у такому заході, – говорить Валерій. – Це прекрасно, адже дитячий ярмарок – це майданчик для спілкування малечі, можливість взяти участь у розвагах, повеселитися, відволіктися. Зараз у наших дітей не так вже й багато можливостей це зробити, дякуємо організатором, що подбали про це».

А на нашому ярмарку було все, як з давніх-давен. Локації з активними іграми запрошували випробувати себе на спритність, швидкість, влучність та виграти призи. У фоє працювала зона з розмальовками та розписом пряників. Додатковим бонусом став перегляд мультфільму на великому екрані.

«Наші чоловіки працюють на комбінаті, тож про свято ми дізналися від них, – розповідають Оля та Марина. – Ми прийшли з дітками і одразу ж побігли розписувати пряники. Це весело та смачно. А якщо серйозно, то такі свята зараз дуже потрібні. Дітям не вистачає живого спілкування і активностей. А тут все зібрано в одному місці. Можна погратися, повеселитися, позмагатися і щось цікавеньке придбати, але це вже вирішувати нашій малечі».

ЯрмарОК давно вже перетворився на родинне свято, коли кожен може знайти для себе щось своє, відчути цю світлу атмосферу та провести вихідний разом у гарному настрої.

«Ми прийшли родиною, бо це можливість відпочити та розважитися для усіх нас, – говорить Альона Ковальчук, працівниця СПЦ. – Ось погляньте тільки, як старанно наш п’ятирічний Максимко розмальовує пряник. Потім пройдемося ярмарком, може ще щось дітям придбаємо. Гарне вийшло свято. Це і відпочинок для всіх родин, і можливість малечі почати вивчати ази економіки. А що ж? Чим іграшкам пилом припадати, то краще їх ось так комусь запропонувати, отримати гроші та щось собі придбати. Але найголовніше, як на мене, – це радісні емоції від змагань, від ігор, розваг, спілкування та справжньої, теплої, літньої атмосфери. Нам все сподобалося! Хочемо ще!»

Більше фото за посиланням:

https://fex.net/uk/s/ozmac5n

Категорії
Новини

З сонцем в небі, теплом в душі та усмішками на обличчях

Саме таким видався останній день весни для учасників родинного пікніка «Разом з близькими». Ініціаторами та організаторами заходу виступили корпоративні комунікації. Місце проведення – база відпочинку ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» «Мар’янівка». А головними героями, найбажанішими гостями та найактивнішими учасниками стали демобілізовані працівники наших підприємств з родинами та родини наших загиблих героїв.

(Безліч яскравих моментів дивіться та забирайте собі через посилання в кінці статті)

Відчуття свята огортало кожного вже з перших кроків на базі відпочинку. Лунала музика, милувала око територія «Мар’янівки», дбайливо прибрана руками працівників ПП «Стіл Сервісу». Почали зі смачненького перекусу, аби налаштуватися на насичений день пікніка. А на учасників чекала велика, різноманітна та яскрава програма змагань, яку підготували та провели заслужений вчитель України, вчитель Криворізького ліцею № 24 Віктор Князєв та його помічники.

Участь у змаганнях була добровільною. Хто хотів міг просто поніжитися на пляжі, погойдатися на гойдалках, поспілкуватися з колегами. Але, як показала практика, взяти участь у змаганнях  бажали майже всі. І тут не було ніяких обмежень – ані вікових, ані фізичних – усі змагалися наче на справжніх Олімпійських іграх. Серед програми ігор на «Мар’янівці» були: керлінг, діаболо з м’ячем, перетягування каната, настільні ігри. Із завзяттям змагалися усі – від найменших членів родин, до дорослих. Азарт був таким, що дехто із захисників відкидав милиці (наслідок отриманих поранень), та дивував усіх вправністю та жагою до перемоги. Як, наприклад, Віктор Кетлер. Захисник, який три роки відстоював незалежність України на різних напрямках фронту – від Харківського, Донецького до Луганщини, на пікнік приїхав з героїчною родиною – дружиною Юлією та двома дітками, а молодшому, увага, виповнилося лише 7 днів. Віктор у мирному житті працював старшим диспетчером аглодоменного цеху, на захист країни став за власним бажанням, три роки зі зброєю в руках. Але нарешті він з родиною у мальовничому куточку Мар’янівки.

«Це чудова можливість побути разом з родиною, відпочити, розвантажитись, – говорить Віктор. – Це дуже потрібно нам усім. І тим, хто повертається з війни, і родинам, які лише чекають на повернення своїх захисників, і тим, хто зараз працює на комбінаті. Нам потрібні такі хвилини релаксу. А ще – це чудова можливість нашим діткам поспілкуватися, погратися разом, побавитися, трішки відпочити від жахів війни. Тому звичайно, що таких заходів варто робити більше».

«І ми не пропустимо жоден з них, це справжній релакс для нашої родини, ось і найменшенькому сподобалося. А для мене – це щастя бачити, як чоловік усміхається, бо для нашого тата найголовніше, щоб діти, батьки та дружина були здорові та щасливі, і ми тут так себе і почуваємо», – додає дружина Юля.

Як і на справжніх змаганнях, був і свій п’єдестал пошани. Переможці отримували призи та нагороди. Але, щиро кажучи, без подарунка в цей день не пішов ніхто. Усі хотіли випробувати себе, жартували, підтримували одне одного, всі наче об’єдналися в одну родину.

«Я дуже вдячна, що мене запросили на це свято, а інакше цей день й не назвеш, – розповідає Лариса Кудрявцева, мати загиблого захисника Максима Кулепи. – Мого сина, на жаль,  вже немає з нами, але він так любив життя, був світлою, доброю людиною. Я думаю, що Максим би порадів, що його мама тут. Це наче свіжий подих для мене, я радію, сміюся, відчуваю, що життя триває. Мені тут так комфортно, я бачу, що про наших героїв, про родини не забули. Дякую організатором за цей прекрасний день життя та радості!»

«Після років на фронті важко повертатися до мирного життя, ти ніби випадаєш з нього, – говорить  Володимир Гарізан, водій ГТЦ. – І це нелегке повернення, тому потрібно, щоб держава дбала про реабілітацію захисників, надавала їм всебічну підтримку, адже нам непросто. А от такі заходи, як цей пікнік – це чудова ініціатива. Змога відпочити, змінити картинку, побути з родиною разом потрібна усім. Я пішов на фронт сам, бо розумію, що кожен має захищати свою родину, країну. Але і про захисників треба дбати. І я радий, що мене запросили на цей захід. Навіть просто посидіти та подивитися на малечу, повболівати за колег, побачити зовсім іншу картинку – це, можна сказати, теж свого роду реабілітація. Дякую, що мені випала така можливість, і дуже хочу, щоб вона була у кожного захисника».

«Таких би днів та більше. Це змога розвантажитися, відігнати від себе бодай на декілька годин тривоги, проблеми, – говорить Іван Ющак, слюсар-ремонтник ЗЦ-2. – Я брав участь в деяких змаганнях, а на деякі споглядав, як вболівальник. І настрій просто злетів. Вдячний організаторам, нам це потрібно, бо це змога відчути, що про тебе не забувають, турбуються. Свіже повітря, дитячий сміх, плескіт води, сонечко – це справжнє свято позитиву. Запрошуйте, із задоволенням ще завітаю на такий пікнік!»

Більше фото за посиланням:

https://fex.net/uk/s/6fnnb3z

Категорії
Новини

Зроблено власноруч, або Ласкаво просимо

Лише тільки ртутний стовпчик на градуснику починає повзти у бік плюсової температури, як чимало з нас починають мріяти та будувати плани на літній відпочинок. Ми з вами будуємо плани, а на базі відпочинку «Мар’янівка» «АрселорМіттал Кривий Ріг» робота зі створення умов для нашого з вами комфортного відпочинку не припиняється ніколи, не дивлячись який градус на термометрі. А отже і цей відпочинковий сезон нас порадує покращеннями, які складно не помітити та не відчути.

Територія бази 14 гектарів. І це господарство складається з будівель, доріжок, майданчиків, пляжів, алей та прибудинкових територій. Частина території була в активному користуванні минулого відпочинкового сезону. Деяка частина не використовувалася, адже місткість бази відпочинку у воєнний час визначається наявністю та місткістю базового укриття, яке розташоване на території. Але, як кажуть, у гарної господині усі вії нафарбовані, а не лише пів обличчя умито. Колектив бази відпочинку, на чолі з начальником дільниці турбаз Анатолієм Сахном господарі гарні, тому відвідувачів «Мар’янівки» краса та затишок зустрічають ще на в’їзді. А зони активного користування та ті, що у «консервації» розрізнити важко: скрізь чисто, покошено, висаджені квіти.

«Ми не припиняли працювати навіть взимку, адже роботи було дуже багато, персоналу мало, але кожного з них можна назвати справжнім майстром на всі руки, – розповідає директорка з соціального розвитку ПП «Стіл Сервіс» Ірина Футрук. – Найперше я хочу подякувати нашим виробничникам – заступнику генерального директора з виробництва Сергію Лавриненку, головному інженеру адміністрації з виробництва Валерію Ваніну, які допомогли з виділенням коштів на ремонти та покращення умов відпочинку на нашій «Мар’янівці». Завдяки їм у корпусі блюмінга замінили балконні блоки, міжкімнатні двері. А виділені кошти на матеріали дозволили у кімнатах корпусу поштукатурити, вкласти лінолеум, нові плінтуси та світильники встановити. І що найцінніше – це все зроблено руками персоналу бази відпочинку. Вони власноруч й електропроводку замінили, й фарбували та штукатури стіни у корпусах. Кожного дня кипіла робота. Ми не зупинялися ані восени, ані взимку. Уявіть тільки яких зусиль вартувало прибрати опале листя, сухостій, викосити траву, посадити квіти, дерева на такій великій території!»

А за звичним для нас комфортом велика і важка щодення праця цих людей. До нового сезону замінили 200 метрів мережі каналізаційного відведення, пофарбували будиночки, огорожі. До наших послуг обладнані кухні, душові, мангальні зони. Для малечі встановлені додаткові дитячі куточки з гойдалками та горками, тепер їх 5 (минулого сезону було два), оновлено відомий (у кого в альбомі немає цього фото?) розарій бази, приведені до ладу майданчики для гри у футбол, баскетбол, теніс та бадмінтон. Милують око, ваблять та запрошують до себе дві пляжні зони з оновленим та додатково підсипаним піском. До речі, у цих зонах перевірено та обстежено дно, пройшов навчання рятувальний персонал бази, отримані всі необхідні дозволи, які дозволяють відкрити відпочинковий сезон на «Мар’янівці» вже 7 червня. Тож ласкаво просимо усіх до нас у літо на «Мар’янівці»!

Цьогоріч відпочинковий фонд бази відпочинку збільшено ще на чотири нових затишних будиночки. А для нашого з вами комфорту тепер працюватимуть три зони заселення, щоб не чекати довго. Щоб пришвидшити оформлення запроваджено й талонну систему, тепер адміністратору базу не треба переписувати ваші дані, достатньо буде оформленого відривного талона, який йде з путівкою.

Усі відпочивальники також можуть отримати постіль, необхідний посуд. Обладнана стоянка авто містить 40 місць.  Подбайте, щоб номер авто внесли у путівку і залишайте свого чотириколісного у безпеці.

А за порядком та нашим спокоєм слідкуватимуть цілодобова охорона, медики, адміністратори бази. Єдине, що варто обов’язково варто взяти з собою з дому – це гарний настрій, хоча й це на нашій базі відпочинку ви теж знайдете, бо для цього тут створені усі умови.

Категорії
Наші люди

Зміни та розвиток «не відходячи від каси»

Заточувальниця ремонтно-механічного цеху № 1 «Ливарно-механічного заводу» Наталія Жемчугова прийшла в цех 18-річною дівчинкою. 20 років тому розпочався її шлях на підприємстві. Тут вона опанувала декілька професій, а ще зустріла коханого, з яким створила родину.

Заходимо до цеху разом з Наталією. Вона впевнено крокує до свого робочого місця – заточувального відділення. Дорогою я помічаю, як вона піднімає голову і поглядає на крани, що рухаються цехом. І цей погляд якийсь по-особливому теплий.  

«Одразу після училища я прийшла працювати машиністом крана, – розповідає Наталія. – Це було моє перше робоче кохання. Я наче серцем прикипіла до цих залізних помічників. Нічого не поробиш, крани й зараз для мене наче рідні. Я вдячна моїй першій наставниці кранівниці Лідії Безсмольній, бо вона не лише поділилася зі мною секретами майстерності роботи на кранах, а й закохала мене у професію. А тоді, 20 років тому, це було не так вже й легко зробити. Уявіть собі, що починала я працювати на кранах, кабіни яких не були засклені, холод відчувався добряче. Крізь дах інколи вода потрапляла на крани. Керували ми тоді кранами винятково вручну. Але колектив був суперовий. Мене прийняли в родину і практично няньчилися зі мною, як з маленькою дитиною, яка робить перші кроки (усміхається Наталія)».

20 років тому підприємство стало частиною компанії «АрселорМіттал». Складно не помітити та не оцінити зміни, трансформації, розвиток, які за цей період відбувалися на підприємстві та у рідному Наталчиному цеху.

«Ці 20 років – це шлях, звісно ж, нелегкий, – говорить заточувальниця. – Було всяке. Але я людина позитивна, тож пам’ятаю найкраще. Поступово нашу роботу на кранах зробили максимально комфортною: засклили кабіни кранів, обладнали системами обігріву та кондиціонування, системою радіокерування. Відремонтували в цеху дах, оновили систему освітлення. Та й моє особисте життя теж зазнало змін. До мене вгору, на кран, особисте щастя прийшло знизу. Олександр, зараз вже мій чоловік, працював в цеху фрезерувальником. Закохався, каже він, у мої красиві очі. Як він їх побачив там знизу? Але зустрів після зміни з шоколадкою, ось так і закрутилося. Отак виробнича родина допомогла мені створити сім’ю».

15 років Наталія Жемчугова працювала машиністкою крана. А потім вирішила зробити віраж у кар’єрі і вивчилася на заточувальницю. До речі, серед позитивних моментів роботи на нашому підприємстві жінка відзначає можливість перенавчитися, опанувати нову для себе професію, як кажуть, «не відходячи від каси».

«Нашому підприємству, як і кожному з нас, зараз дуже нелегко, – говорить Наталія. – Хотілося б і зарплату більшу, і умов праці кращих, і оновлень позитивних, і ще, ще, ще… Ми почали забувати те, що в нас було багато хорошого. Те, як ми мали змогу за копійки відпочити на морі у пансіонатах нашого підприємства, як наші діти оздоровлювалися у дитячих оздоровчих таборах, які заходи проводилися на підприємстві. За ці 20 років було чимало позитиву. На жаль, багато що перекреслила війна. Водночас вона стала для кожного з нас своєрідною перевіркою на вірність рідній країні, рідному місту, рідному підприємству. Я залишаюся тут працювати, бо люблю свою роботу, свій колектив. Я не можу викреслити ці 20 років, які ми прожили разом, адже ці роки – це не лише історія комбінату, це і моя життєва історія. Я вірю, що вона обов’язково матиме позитивне продовження. Головне для нас зараз вистояти, перемогти, а далі точно все буде добре».