Автор: Babenko Tatyana

Категорії
Новини

Гороскоп на квітень

Настрій квітня закладено вже у його назві. Все розквітатиме, життя почне набирати обертів. Події будуть змінюватися динамічно. Поступово почнуть вималюватися шляхи розв’язання проблем, які здавалися невирішеними. Надія є, але й попрацювати доведеться.

Овен

Вам потрібно зробити крок назад та переосмислити те, що ви зробили у минулому місяці. Можуть турбувати деякі спогади про минуле. Щоб подолати негатив, варто визнати власні помилки та перепросити із чистим серцем. Тоді вам відкриється шлях до більш позитивних подій та здобутків.

Тельці

Тельці, будьте обережніші у своїх робочих справах. При цьому будьте милими та м’якими з людьми, які працюють під вашим керівництвом або залежать від ваших рішень: інакше ви можете зіштовхнутися з «бунтом» та критикою.

Близнюки

Квітень обіцяє низку неоднозначних подій. Удача буде супроводжувати практично у всьому. Але разом з енергією, ідеями і турботами буде й багато спокус. Але ще не час втрачати пильність, загроз добробуту теж чимало, а от як ви з цим впораєтеся залежить лише від вас самих.

Рак

Ви наче перед стрибком у безодню – набрали повні груди повітря і приготувалися до найгіршого. Та доля вирішила навпаки: вам час зайти у спокійну воду і потроху гребти у потрібному напрямку. На вас там чекатимуть досить привабливі пропозиції. А вже вам вирішувати, на яку з них пристати.

Леви

Місяць непростий у професійному та особистому плані. Переконайтеся, що ви зберігаєте спокій і перебуваєте поряд із надійними людьми, яким можете довіряти. Не впадайте у депресію, адже все не так страшно. Вже з’явилися перші ознаки того, що ситуація  може змінити все для вас на краще.

Діви

Ваше професійне життя залежатиме від вчинків, здійснених у попередні місяці. Приділіть увагу минулим завданням та проєктам, проаналізуйте помилки та складіть плани на їх основі. Робіть все помірковано, але не затягуйте з цим.

Терези

Все цього місяця вказує на гармонію та примирення. Якщо у вас були проблеми на роботі або конфлікти з колегами, вони можуть вирішитися. Грошові справи підуть у гору. Якщо ви заощаджували, зараз найкращий час, щоб поступово почати витрачати кошти на заплановані покупки.

Скорпіон

Перш ніж звинувачувати будь-кого, зверніть увагу на власні слова та дії. Зірки передбачають, що ви можете помилятися, коли відстоюєте свою точку зору. Водночас впевненість може принести вам гарні можливості у роботі. Тому дійте, але не агресивно, а впевнено.

Стрілець

Спочатку вам потрібно акумулювати свою енергію, радять зірки. Уже у другій половині місяця вона вам дуже знадобиться, щоб домогтися давно поставлених цілей. Не бійтеся ризикувати – все складеться належним чином. Але будьте обережні у питаннях непередбачених витрат. 

Козоріг

Місяць буде непростим, адже попереду великі зміни, які ви так не любите. Не хвилюйтесь, а сприймайте все, що відбувається, як благо. Можете сміливо покладатися на свою інтуїцію – вона не підведе. Якщо все зробите правильно, то вам гарантовані перемоги на всіх фронтах.

Водолій

Цей період треба використати з користю. Будуть час та можливості подбати про себе, приділити увагу власному здоров’ю та психологічному розвантаженню. Тому не ігноруйте знаки долі, які підказують вам, що треба уповільнитися та відпочити. Це час для перезавантаження.

Риби

Зірки радять зберігати спокій. Ситуації будуть різними і навіть виходити з берегів, але це не привід панікувати. Вам, як і раніше, слід залучитися підтримкою близьких та друзів. Разом вам до снаги зрушити гори, тому почніть гуртувати команду навколо себе вже зараз.

Категорії
Наші люди

Унікальний дует з унікальним значенням

У ремонтно-механічному цеху № 2 Ливарно-механічного заводу є верстат і є фахівець, яких більше немає на підприємстві.

Деякі специ стверджують, що, ймовірно, цей дует унікальний на всю Україну. Володимир Астапенко все життя працював різьбошлифувальником. Він каже, що його напарник – різьбошлифувальний верстат – здатен робити унікальні речі.

Нарізати різьбу та відшліфувати одночасно, до того ж з точністю до мікрона – це завдання під силу лише цим двом, говорять у цеху. Значення цього тандему важко переоцінити. Тому для верстата відведена окрема кімната. Цікаво, що і верстат, і Володимир – обидва досить поважного віку, але про це можна дізнатися, лише коли дивишся у їхні паспорти.

«В РМЦ-2 я працюю з 2002 року, а от у професію прийшов ще раніше, – розповідає різьбошлифувальник РМЦ-2 Володимир Астапенко. –  На цьому верстаті ми робимо інструмент, який потім сам нарізає різьбу. Я слідкую, аби мій верстат завжди був у найкращому стані, а в кімнаті, де він розташований, були майже стерильна чистота та взірцевий порядок. До «напарника» у мене підхід, як до хірургічного інструменту, адже від нас вимагається у роботі майже ювелірна точність та якість. Ми виготовляємо калібри (шаблони для перевірки складних профілів), мітчики (інструмент для нарізання внутрішнього різьблення), спеціальні болти тощо. Усього асортименту й не перерахувати. Потім вже ці вироби самі стають інструментом, який допомагає ремонтникам виготовляти інші деталі. Наша продукція не ширвжиток, а ексклюзив. Я впевнений, що якщо буде потрібно, то й для космічних кораблів деталі зможемо нарізати та відшліфувати».

Колеги цінують Володимира не лише за його професіоналізм, а й за щиру та відкриту вдачу. Він завжди у гарному настрої, може впоратися з найскладнішим завданням і ніколи не нарікає на втому чи завантаженість. А через те, що різьбошлифувальник та його верстат єдині на все величезне підприємство, то без роботи вони не залишаються ані хвилини навіть за воєнних умов.

Володимир попри свій величезний досвід ще й досі продовжує навчатися. Йому цікаві всі новинки, технології, які розвивають його, як професіонала. Саме на різьбошлифувальника зараз майже не навчають в освітніх закладах, у кращому випадку – на верстатника широкого профілю, а вже далі (як було і з Володимиром) – лише практика та  досвідченіші колеги допоможуть стати професіоналом у цій справі.

Зараз наш колега готовий передати свої знання та професійні секрети молоді, аби ця професія, принаймні на нашому підприємстві, не відійшла у минуле. А ще він мріє про новий верстат чи хоча б його модернізацію, бо є куди рухатися і є бажання над цим попрацювати. В цеху зазначають, що учня для Володимира вже знайшли. Отже є всі шанси, що ця справа, ця рідкісна професія на нашому підприємстві житиме й далі.

Категорії
Наші люди

Шахтний «годинникар»

Чи існує людина, яка майже все шахтне обладнання нашого підприємства впізнає навпомацки із закритими очима і закохана в свою роботу так, що навіть не полюбляє вихідні? А таки ж є. Це головний механік шахтоуправління Андрій Сідлерук, який нещодавно відзначив своє  55-річчя.

Вже протягом більше двадцяти років Андрій Дмитрович працює в ШУ нашого підприємства. Натяки, що професійні шляхи приведуть його до шахти, були ще, здається, в юності. Але, як зізнається ювіляр, він тоді казав усім, що у шахту ані ногою. Правду кажуть, не зарікайся!

Вчитися Андрій починав на геолога. До речі у цьому мав успіх, зібрав найкращий альбом з палеонтології на курсі, але після армії вирішив продовжити навчання вже на механіка. Юнака вабили шестерні, гвинтики, як все це працює та взаємодіє. Потім була праця на рудоремонтному заводі, який займався ремонтом шахтного обладнання. У 2001 році Андрія покликали до шахтного господарства нашого підприємства, і тоді він остаточно «потрапив у полон» до шахти.

«Я не уявляю своє життя без своєї роботи. Мені навіть вихідні не потрібні. Бо коли ти займаєшся улюбленою справою, то це тебе не втомлює. Кожне обладнання, що надходить до шахти, я намагаюся сам буквально промацати. Кожен злам чи проблему з роботою шахтних механізмів сприймаю наче виклик, а в цьому я людина азартна», – розповідає головний механік ШУ.

Величезна відповідальність, масиви інформації, сотні людей і до тисячі механізмів, від бурових молотків до екскаватора завантаження. Як це може викликати захоплення? Яким чином цьому взагалі можна дати раду?

«Я вважаю, нам пощастило, що така людина працює у команді, – говорить директор ШУ ГД Антон Чирва. – Андрій про шахтні механізми знає все. Спитай його, що це за запчастина і для чого вона нам – він миттєво відповідає. Немає ділянки, де б він не був. Все, що я доручаю йому, виконується бездоганно. Він відповідає за те, щоб люди могли безпечно спуститися до шахти, щоб не відбулося затоплення шахти шахтними водами, щоб порода успішно транспортувалася. Чому саме Андрій та його команда? Тому, що тисячі механізмів, без яких жоден процес в шахті неможливий, – це зона відповідальності головного механіка та його підлеглих. Ми разом переживали чимало складних випробувань. Андрій вміє не лише прискіпливо слідкувати за роботою усіх механізмів, працювати на випередження, а ще й пропонує нестандартні рішення, здатні розв’язати найскладніші проблеми. Пам’ятаю, як ми міняли підіймальна машину у шахті. Тоді використали нестандартну схему із заміни. Під час блекауту виводили людей з шахти на поверхню. Запропоноване Андрієм рішення допомогло це зробити навіть з того горизонту, з якого не було звичайного пішого виходу на поверхню».

Головний механік говорить, що у роботі потрібно постійно рухатися вперед, а не сидіти на місці. Це у буквальному та у переносному сенсі. Хоча є в Андрія Сідлерука захоплення, яке змушує його зупинитися та схилитися над столом. Йому подобається ремонтувати механічні годинники. Справжнє диво, коли кожна окрема шестерня, кожне окреме коліщатко у вправних руках майстра стають одним  «організмом». Втім шахта все ж залишається у житті головного механіка головною.

Андрій щодня мандрує шахтою і постійно шукає якихось нових розробок, знань, які можна буде успішно використовуватися на рідному виробництві. Він сумує за конференціями та виставками, які давали змогу познайомитися з досвідом колег, напряму поспілкуватися з виробниками шахтного обладнання та побачити, помацати новинки власноруч. На жаль, війна поки ще не дає змогу це зробити.

Зараз шахта перебуває на паузі, під час якої виконується чимало ремонтних робіт. ЇЇ запуск – це чергове випробування, яке, ми впевнені, Андрій та його колеги витримають з гідністю. А успішний запуск шахти, каже ювіляр, буде найкращим подарунком.

Категорії
Новини

Війна забрала життя коксохіміка Ігоря Крохмаля

Захисник працював люковим у коксовому цеху №1 «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Колеги згадують Ігоря як спокійну та врівноважену людину. Праця люкового нелегка, та захисник ніколи не скаржився і завжди викладався на повну.

«Люкові відповідають за обробку люків після видачі коксу піччю. Це фізично складна праця, яку не кожен витримує. А от Ігор робив це якнайкраще. З самого початку війни він був налаштований захищати країну на полі бою. Тому й був серед перших працівників, які зі зброєю у руках пішли на передові бойові позиції. Його загибель вразила нас усіх. Ми пам’ятатимемо нашого героя завжди», – говорить заступник начальника КЦ-1 КХВ Олексій Маренич.

10 березня 2022 року Ігоря Кромаля призвали до лав Національної гвардії України. Загинув герой 22 березня 2023 року під час артилерійського обстрілу поблизу села Стельмахівка Луганської області. Влітку захиснику мало виповнитися 33 роки.

Колеги та керівництво підприємства висловлюють щирі співчуття матері та друзям загиблого героя.

Вічна шана та пам’ять!

Категорії
Новини

Ремонтники – «гончарі» та чаші – амбасадори

Дві шлаковозні чаші, виготовлені у фасонносталеливарному цеху «ЛМЗ», відправилися «працювати» до «АрселорМіттал Зениця».

У ФСЛЦ вже 16-й рік поспіль виготовляють шлаковозні чаші для металургійного виробництва. У передвоєнний час в середньому їх виробництво становило 6-8 одиниць на місяць. Продукція наших ремонтників завжди мала попит, адже чаші через постійне використовування та навантаження фактично є витратним матеріалом, який періодично потрібно заміняти. Навіть за умов суттєвого зниження виробництва потреба у чашах не зникла.

«Наскільки мені відомо, то зараз ми ледь не єдине підприємство в Україні, яке виготовляє шлаковозні чаші, – говорить начальник ФСЛЦ Антон Збітнєв. – Адже для цього потрібні спеціальні виробничі потужності, обладнання та відповідний персонал. Ми це все маємо. Фактично наш цех – це місце народження чаші. Ми наче гончарі. От тільки за глину у нас спеціальна суміш, яка, до речі, теж складається із глини, рідкого скла та інших необхідних компонентів. З цієї суміші ми формуємо заготовку – форму, яка йде під заливку.  Сталеплавильна дільниця готує сталь та заливає її у форму, далі виливка проходить термообробку на термообрубній дільниці , і там вже їй надають чистової форми. При цьому вона має бути оброблена з ювелірною точністю.  І лише після цього чаші вже відправляються працювати до металургів. Цього разу у нас було особливе замовлення, бо чаші ми виготовляли для підприємства нашої компанії «АрселорМіттал Зениця». На виготовлення двох шлаковозних чаш для Зениці пішов майже місяць. Зараз ремонтникам складніше, адже чимало працівників мобілізовані, тож обсягу робіт у кожного на трудовому фронті побільшало.

«Можу навести лише декілька цифр, які показують, яка це складна робота – виготовлення чаш, – продовжує заступник начальника цеху Андрій Черкасов. – Ще на самому початку виготовлення чашіручним трамбуванням потрібно утрамбувати близько 70 тонн піску. На виготовлення однієї форми – «пасочки» йде чотири зміни. А щоб виплавити стільки металу потрібна електродугова піч місткістю у 25 тонн. На фініші величезну чашу зачищають та фарбують. Лише тоді її можна «пускати у світ».

Виконувати подібні замовлення було б неможливим, якби в ЛМЗ не було ,перш за все. кваліфікованих кадрів. Так, наприклад, бригадир формувальників шлаковозних чаш Володимир Свєтільский прийшов у цех учнем формувальника, фактично і починав він зі шлаковозних чаш. Сьогодні його бригада одна з найкращих у цій справі. Формувальники Сергій Коломоєць, Віктор Матвійчук, Віталій Заболотній, Олександр Яценко, Артур Саруханян зробили усе, щоб це замовлення було виконане вчасно та якісно.

Так вийшло, що у цих двох чаш ще й місія амбасадорів України. Автотранспортом чаші європейськими країнами відправилися до міста Зениця, що у Боснії та Герцеговині. Аби всі знали, що наша країна попри усі складнощі та випробування не лише захищається, а й продовжує жити та працювати на чашах (вони, до речі, разючих розмірів) окрім знаку нашого підприємства розмістили напис «зроблено в Україні».

Категорії
Наші люди

Азарт до обробки, або Нумо, станцюємо!

«Моя мета – жити гарно, активно та ніколи не сумувати», – говорить змінний майстер основної виробничої дільниці верстатів з ЧПУ ремонтно-механічного цеху № 2 Наталія Луценко.

Сорок три роки тому до РМЦ-2 прийшло дівча з палкими очима і щирим захопленням працею з верстатами. Ще у школі на УВК Наталія познайомилася з токарською справою. Згодом вона поєднала навчання мехобробці в інституті та працю на заводі.

«Робота на нашому підприємстві стала для мене по-справжньому родинною справою, – говорить Наталія Луценко. – З моїм чоловіком Валентином ми познайомилися ще в інституті, згодом працювали в рідному РМЦ-2. Тут же працював токарем мій брат Олег, племінниця і зараз працює токарем, невістка, мій зять працює в гірничому департаменті. Отакий собі виходить родинний підряд. Ми всі любимо наш завод, наше підприємство, і це не просто слова. Я жодного разу не прийшла на роботу у поганому настрої, мене тягне сюди, бо люблю людей, які працюють поряд. А процес обробки заготовок для мене взагалі – мистецтво! Сприймаю кожен ремонт як виклик, як змагання. З кожним новим замовленням мене охоплює азарт, я кажу своїм колегам: ну що? Потанцюємо? І вперед! Моя бригада – це 21 людина, 21 професіонал. Впевнена, що аби стати верстатником потрібно багато знати та вміти. Так, зараз в нас верстати з ЧПУ. Я вважаю, щоб вміти натиснути кнопку такого верстата потрібно народитися верстатником. Від цього натискання залежить подальший результат багатьох підрозділів. Ми наче сапери – не маємо права на помилку».

В цій пані вдало поєднується мудрість, сила, професіоналізм і по-справжньому жіноча тендітність та чуттєвість. Наталія дуже любить весну, яка завжди дарує надію. І квіти, особливо троянди та першоцвіти. Вона сама, наче квітка, притягує погляд до себе, хочеться чути її голос, вона просто заряджає позитивом кожного поряд. Хочеться сказати, що бригаді таки пощастило з очільником.

«Я на роботі маю піклуватися про кожного, дбати про його безпеку, підтримувати гарний настрій, – продовжує Наталія. – Якщо потрібно, то допомогти, порадити, підтримати. В мене у бригаді і чоловіки, і жінки. Я завжди колежанкам нагадую, що ми і у робочому одязі маємо бути справжніми пані. Тоді й у чоловіків настрій піднімається, з’являється натхнення бути кращими. Я навіть свято 8 Березня люблю на роботі проводити. Чоловіки вітають, всі посміхаються. А компліменти, як відомо, здатні творити дива з будь-якою жінкою. Вона тоді і вигляд матиме кращий за усіх, і приготує смачненьке, і порадує свого чоловіка. Тому чоловікам раджу не скупитися на увагу та компліменти, і не тільки на весняне свято!»

Наталія разом з чоловіком вже 36 років. Секрет сімейного щастя цієї родини в тому, що і Наталія, і Валентин одне для одного друзі.

«Я вважаю, що родину об’єднує кохання та дружба. Та й взагалі, коли чоловіка відривають від матері, то передають дружині, –  усміхається Наталія. – А якщо серйозно, то у родині має завжди «жити» увага, надійність та повага. У моїй сім’ї так і є. В нас спільні бажання. Зараз найголовніші з них – миру та Перемоги. Хай весна нас порадує не лише першими квітами, а ще й перемогами. Хай у повітрі вже відчувається ось ця довгоочікувана переможна нотка. Усіх дівчат та жінок  я вітаю з першим весняним святом – Міжнародним жіночим днем! Зберігайте в серці тепло до своїх чоловіків, підтримуйте їх. Це дає їм сили перемагати на всіх фронтах. Мені здається, що жінка має бути доброю та лагідною. А ще – коханою, ну, це вже натяк вам, чоловіки».