Категорії
Наші люди

Захищаючи Україну загинув Микола Мазурик

Серце героя зупинилося 7 листопада під час запеклого бою біля смт Білогорівка в Луганській області.

Захисник багато років працював на нашому підприємстві. Останнє його місце роботи – шахтоуправління гірничого департаменту. Він був досвідченим прохідником. Про нього колеги кажуть – справжній козак. Для чоловіка дуже важливим було питання незалежності України, тому прохідник з готовністю долучився до лав ЗСУ, коли був мобілізований 13 жовтня, і служив вже як солдат, стрілець окремої аеромобільної бригади.

«Микола був відкритою, позитивною людиною, яка завжди підтримувала інших, – згадує Микола Лимаренко, головний інженер ШУ ГД. – Посмішка, гарний настрій, щедрість та гостинність – це все про нього. Фахівець гірничої справи, він в усьому намагався бути досконалим. Справжній патріот Батьківщини, Микола дуже любив і Кривий Ріг, і своє рідне село, де народився. Наше підприємство, робочий колектив захисник вважав своєю другою родиною. Загибель Миколи Мазурика для нас велика втрата, пам’ять про нього назавжди залишиться в наших серцях».

У загиблого воїна залишилася мати, брат, дружина.

Висловлюємо щирі співчуття родині та друзям героя!

Категорії
Новини

«ЛМЗ – досконалість до найменшої деталі»

Коли на Ливарно-механічному заводі оголосили конкурс на накращий слоган цього підприємства, то на таку значну кількість конкурсантів-учасників не очікував ніхто. Нове кредо ЛМЗ і переможця народному журі довелося визначати з понад 140 претендентів.

Нагадаємо, що, за умовами конкурсу, слоган (гасло) мав складатися з лаконічного словосполучення, яке добре запам’ятовувалося б та показувало, що ТОВ «ЛМЗ» – це  надійний та відповідальний виробник запчастин та виробів для металургійного та гірничого обладнання.

Спочатку зі 141 номінанта відібрали десятку найкращих. І вже з неї переможця визначала фокус-група з представників цехів, керівництва, служб з персоналу, з комерційних питань та договірної роботи, виробничої та інших служб. Об’єктивності додавало те, що «народне журі» не знало, хто автор слоганів.

Творчими особистостями, як з’ясувалося під час конкурсу, заповнений кожен куточок заводу. Вони працюють біля верстатів, роблять креслення, керують цехами, впроваджують нові технології, ремонтують обладнання. Римовані рядки, філософські вислови, ритмічні словосполучення, мелодійні освідчення у коханні улюбленому заводу – це різноманіття лише ускладнювало вибір. Конкурсанти-працівники ЛМЗ різних професій з різних цехів хотіли, щоб про підприємство говорили саме їхніми словами.

«Я працюю в РМЦ-2 вже 22 роки. Мене дуже радує, що підприємство змінюється, розвивається та вдосконалюється буквально на очах, – говорить Катерина Іщенко, фрезерувальниця РМЦ-2. – Я дуже хочу, щоб всі знали, що ми – сучасний завод, який має величезний досвід і перспективи, тому коли вигадувала слоган, знала, що в ньому обов’язково це буде показано: «Від традицій – до інновацій».

Мітрохіна Наталія, токарка РМЦ-1 розповідає, що про конкурс їй розповів чоловік, який теж працює в  цеху. І вона як людина творча одразу вирішила, що братиме участь у ньому. Тим більше, що це як слоган для родини, адже завод «подарував» їй сім’ю вона тут познайомилася зі своїм чоловіком. В результаті народився слоган: «ЛМЗ – ми можемо все і навіть більше!».

«Ми працюємо якісно, тому хотіла, щоб обов’язково це звучало у слогані, – говорить Інна Оліфер, інженерка РМЦ-1, переможниця конкурсу. – А ще, щоб обов’язково звучало слово досконалість, бо саме цим і може пишатися наш ЛМЗ. От так і народився мій слоган-переможець: «ЛМЗ – досконалість до найменшої деталі».

Категорії
Наші люди

Про морську душу, ювелірну точність та «око геолога»

24 роки тому Петро Сіманько вперше сів за кермо екскаватора. Він – досвідчений машиніст, якого цього року визнали одним з найкращих працівників гірничого департаменту.

Сьогодні Петро працює у кар’єрі № 2-біс. Ще на під’їзді до кар’єру ми побачили, як граційно велетень Komatsu завантажує велетенський самоскид. Але така вивіреність рухів 12-кубового екскаватора, то, перш за все, результат майстерності його керувальника – Петра Сіманька. Випадало машиністу за зміну вантажити до 100 машин! Зробити це зовсім непросто, адже потрібно дбати про збереження техніки, а головне – про безпеку власну та колег, що працюють поруч.

«Насипати у кузов вантажівки може, напевно, кожен, але породу потрібно розподілити так, щоб вона рівномірно розташувалася кузовом, майже з ювелірною точністю, – говорить машиніст екскаватора Петро Сіманько. – До того ж, ти маєш вантажити виключно те, що потрібно за планом: або порожню породу, або руду. А для цього потрібно мати «око геолога»: тобто розрізняти яка і де порода. Наприклад, залізна руда в цьому кар’єрі буває за кольором від синього до фіолетового відтінку, а скальна порода – руда або сіра. Вантажити потрібно безпечно, щоб у зоні завантаження нікого не було. Відповідальна в мене робота, важлива, і вона мені до душі. Я в екскаваторі в кар’єрі, наче на кораблі у морі. Який простір навколо! Які краєвиди!»

А в звичайному житті Петро Сіманько ще й затятий рибалка, це для чоловіка і найкращий відпочинок, і хобі водночас. Але рибалити його тягне на великі відкрити водойма. Є в машиніста мрія – побувати на Адріатичному морі, побачити Індійський та Атлантичний океани. Хотів він також порибалити і на Чорному морі біля міста Південне. Петро ретельно вивчав, готувався до того, щоб половити у відпустці ставриду у морі. Але ці мирні плани зруйнувала війна.

Петро згадує, що був у кар’єрі 24 лютого. Коли побачив, як пролетів літак, навіть не зрозумів, що він був ворожий. «Але скажу вам, що майже одразу на зміну страху та розгубленості прийшло бажання працювати ще з більшим натхненням, – розповідає Сіманько. – Серед моїх колег є хлопці, які зараз на передовій захищають нас та наші домівки. Тож зараз ми на своїх робочих місцях не маємо право схибити, дати слабину, піддатися страху. Ми маємо стати їхнім захистом у тилу. Як кажуть, щоб здобути перемогу, на одного захисника має бути від 9 до 12 працюючих людей. Тож праця кожного з нас важлива зараз, як ніколи. І це дає сили та віри всім нам. Ми точно переможемо! Отже вудку не ховаю, готуюся до нового літнього сезону, який збираюся провести за рибалкою у місті Південне на Чорному морі. Бо вірю в нас, в нашу країну, в наших людей».

Машиніст екскаватору Петро Сіманько і його залізний “велетень”
Категорії
Новини

Авангард гірничого департаменту: «Людина року – 2022»

У теплій атмосфері пройшов день народження гірничого департаменту. Тут привітали та відзначили найкращих працівників у традиційній щорічній номінації «Людина року».

Жодна навіть найсучасніша техніка, обладнання не працюватимуть, якщо нею не керуватиме людина. Професіонали, досвідчені працівники цінувалися завжди. Сьогодні країна переживає складні часи, і саме ті, хто на своєму місці працюють з максимальною віддачою, і є головною силою підприємства. В авангарді гірничого департаменту 11 найкращих працівників видобувають руду, керують промисловими тепловозами, дбають про комфорт та затишок у цехах підприємства, ремонтують техніку та обладнання, підтримують живлення цехів та роблять все заради того, щоб підприємство не зупинялося, рухалося вперед та мало майбутнє.

«Минулий рік ми завершили з відмінними результатами: виготовили 11 млн тонн концентрату. Це є рекордом за останні 40 років. І за це треба подякувати кожному з вас, – привітав найкращих працівників ГД Володимир Теслюк, заступник генерального директора з виробництва (гірничий департамент) ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Цей же рік видався для нашої країни і для всіх нас надзвичайно складним. Але ми робили і робимо все, щоб вистояти, витримати і перемогти. За кожною Перемогою завжди стоять люди. 471 працівник гірничого департаменту знаходиться на передовій, на жаль, семеро наших хлопців загинуло, захищаючи Україну. Ми завжди пам’ятатимемо про них. Дякую вам, що залишаєтеся працювати на своєму робочому місті, що працюєте з повною віддачою на промисловому фронті, що стали надійним промисловим тилом. Ми багато зробили і робимо для захисту міста, країни. Впевнений, разом ми впораємося з усіма негараздами і вже зараз працюємо над майбутнім, яке, я вірю, буде у нашого підприємства і у кожного з нас з вами. Бажаю всім миру, спокою та затишку в родинах. Скорішої Перемоги всім нам на всіх фронтах!»

На зустрічі присутні мали змогу поставити запитання, поділитися досвідом і просто почути теплі слова вдячності за щоденну працю у такий нелегкий час, за вірність та закоханість у свою професію, за бажання змінюватися та міняти все навколо себе на краще. Кожен з цих людей – вже лідер і професіонал, а тому заслуговує на окрему історію про нього. На сайті газети «Металург» ми напишемо про кожного з них, тож слідкуйте за нашими публікаціями.

«Людина року-2022» гірничий департамент

  • Артем Кузнєцов, начальник управління (інвестиції та науково-технічне забезпечення) ГД.
  • Петро Сіманько, машиніст екскаватора в (кар’єрі) виробничої ділянки № 1, кар’єру 2-біс РУ.
  • Ігор Мороз, машиніст тепловоза (на вивезенні гірничої маси з кар’єру), УЗТ ГД.
  • Віктор Семенов, слюсар з ремонту колісних транспортних засобів ремонтної майстерні ГТЦ.
  • Олександр Кручінін, слюсар-ремонтник (бригадир) РЗФ-1.
  • Наталя Секрета, сепараторник РЗФ-2.
  • Сергій Дворенков, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування ДФ.
  • Лілія Борчук, шламівник-басейник, ЦШГ.
  • Тетяна Нарольска, комірник ЦТВ.
  • Наталія Тимофєєва, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування ЦМП.
  • Олексій Фарзалієв, майстер дільниці з ремонту покрівель та термоізоляції РЦ.
Категорії
Наші люди

Співають у кар’єрі солов’ї

1 листопада виповнюється 65 років з дня створення управління залізничного транспорту гірничого департаменту. Його колектив завжди складався з досвідчених та міцних духом професіоналів. Тому й не дивно, що серед лідерів ГД завжди є залізничники.

Машиніст тепловозу  Ігор Мороз – один з них. Він вправно керує тепловозом у кар’єрі, яким опікується, наче членом родини.

Залізниця завжди була присутня в житті Ігоря, адже виріс він поблизу залізничної станції «Кривий Ріг-Головний». Певного часу на залізниці працював ремонтником його батько. Чоловік розповідає, що хоча і мріяв в дитинстві стати ветеринаром, втім навчатися пішов саме на залізничника і жодного разу не пожалкував про це.  

«Тепловоз для мене, наче рідна домівка. В кабіні машиніста все облаштовано майже по-домашньому», – каже Ігор Мороз. – Тут чисто, охайно, зручно. Кожну робочу зміну починаю з ретельного техогляду мого ТЕМ7А. Ходова частина, стан дизелю, паливної та охолоджувальної системи, електроустановки – все має бути у порядку. І це не стільки заради виконання плану, скільки заради безпеки праці моєї власної та колег навколо. Це ж не жарти! Мій «трудяжка»-тепловоз до війни за один раз тягнув по сім думпкарів з породою до дробильних фабрик або відвалів, а це загалом приблизно 1085 тонн. І хоча у нас, виробничих залізничників швидкість тепловозів невелика, втім, доводиться долати нахили і це за умов невеликої швидкості. Складно і тепловозу, і нам – екіпажу. Щоб все довезти вчасно та безпечно, постійно треба бути вдвічі уважнішим. Додайте влітку спеку, яка в кар’єрі відчувається сильніше, а взимку холод та небезпеку заледеніння колій. Добре, що у нас в ГД працюють профі, які дбають, щоб колії були в порядку, але увага, то головне наше правило».

Ігор радіє, що в його роботі є чимало приємних моментів. Колектив класний, а ще птахи, яких в кар’єрі, запевняє машиніст, чимало. І як вони співають! Як співають у кар’єрі солов’ї! Для нашого героя це особлива насолода, адже крім іншого він ще й затятий птахівник. Вдома на залізничника очікують не лише улюблена сім’я, а й… рідкісні співочі птахи – павичі, щогли, шама-дрозди з Тайланду та багато інших крилатих. Це хобі, справа душі та серця. Але й до їх розведення машиніст підходить професійно, тому й птахи живуть у нього навіть довше, ніж у природі. Ігор мріє і вірить, що звістку про перемогу українців його птахи зустрічатимуть найкращим співом-симфонією.

«Про активні бойові дії дізнався, коли був вдома, – говорить Ігор Мороз. – Одразу вирішив, що якщо треба буде йти захищати, то піду воювати, якщо треба працювати, буду працювати за найскладніших умов. А поки допомагаю, чим можу. Впродовж двох місяців виготовляв пластини для бронежилетів для наших хлопців. Вважаю, що якісна робота на заводі – це теж вклад у перемогу. У захисників має бути надійний тил. Ми тут чекаємо на кожного з них. Хай повертаються додому живі та з Перемогою. А всім колегам залізничникам бажаю напередодні професійного свята спокою, здоров’я, повного завантаження усіх потягів та щоб наші тепловози ніколи не зупинялися через повітряні тривоги! Миру та Перемоги всім нам!»

Категорії
Новини

«Бурштиновий» скарб цеху металоконструкцій

Нова машина плазмового різання ECKERT Jantar у цеху металоконструкцій Ливарно-механічного заводу – справжній скарб не лише за назвою, а й за потенціалом та функціональними можливостями.

Машині до снаги з вуглецевих та неіржавіючих сталей вирізати будь-яку деталь найскладнішої форми. За потреби її функціональність можна збільшити, встановивши додаткове опціональне обладнання. З перших же днів роботи у портфоліо «Бурштину» є стартові наконечники для МБЛЗ, фланці для з’єднання труб, щілинні сита для доменних цехів та ГЗК. Різання з ювелірною точністю та потужною міцністю вирізняє це обладнання з поміж інших.

«Таких машин в Україні є лише п’ять, і одна з них – у нас, – говорить Сергій Антошкін, заступник начальника ЦМК з технології.– Наявність машини плазмового різання дає нам можливість розширити асортимент замовлень, швидко та якісно їх виконувати не лише для цехів нашого підприємства, а й для зовнішніх замовників. Тепер деталь ріжеться швидше без втрат у якості. А ще машина допомагає заощаджувати енергоресурси, адже споживає менше електроенергії. Зараз це дуже актуально! І що не менш важливо, покращилися умови роботи та безпека персоналу на цьому робочому місці».

Газорізальник Руслан Глаголєв вправно керує “Бурштином”

Довірили працювати на новому обладнані найкращим, проактивним працівникам. Серед них газорізальник Руслан Глаголєв. Він говорить, що можливості машини термічного різання дуже широкі. І хоча він пройшов навчання роботі на ній і вже виконав не одне замовлення, втім всіх можливостей машини ще не відкрив.

«На підприємстві я працюю вже 23 роки, випробував не одну машину різання, але ця у мене в лідерах. Все в ній передбачено до дрібниць, особливо щодо безпечної роботи персоналу та усунення негативних факторів у процесі. Наприклад, витяжна вентиляція позбавляє пилу, спеціальні пластини захищають мої очі від зварної дуги, а аварійні вимикачі розташовані на кожному блоці машини і дають змогу зупинити її з будь-якого боку, якщо щось трапиться. Та й працювати на ній приємно. Обрав програму, яка для кожної деталі пишеться окремо і вноситься у пам’ять агрегату, вказав товщину металу, а машина навіть набір необхідних інструментів підкаже. І все – працюй, слідкуй та стався до обладнання з повагою. Тоді все вийде як треба!», – говорить Руслан Глаголєв.