Категорії
Новини

Операція «Фільтрація-модернізація»

На рудозбагачувальній фабриці № 1 виконали заміну вакуум-фільтра № 82.

Здавалася б, звичайна виробнича ситуація. Але за нею стоїть величезна робота команди гірничого департаменту у непростий воєнний час. Аби нове обладнання згодом успішно працювало на користь нашого великого підприємства, ремонтникам ГД довелося опановувати нові робочі навички, а працівникам фабрики допомагати їм у монтажі на всіх етапах. І це за умов, коли лунають сирени, електроенергія лімітована, а чимало фахівців, необхідних для таких робіт, захищають нашу країну на передовій.

Новий вакуум-фільтр на РЗФ-1 готовий до роботи

Дільниця фільтрації рудозбагачувальної фабрики – місце, де залізорудний концентрат зневоднюється та набуває товарного вигляду, аби потім вирушити до аглофабрик підприємства. У цьому процесі важливу роль відіграють вакуум-фільтри. Їх на першій РЗФ 23 одиниці. За звичайних умов і при повному навантаженні фабрики необхідні від 10 до 16 робочих вакуум-фільтрів, обов’язково потрібен і резервний фонд на випадок обслуговування або виконання ремонтних робіт на цьому обладнанні. Але і за умов зниженого навантаження цінність кожного робочого вакуум-фільтра на вагу золота.

«Попри всі складнощі на фабриці продовжується реконструкція дільниці фільтрації, – говорить начальник РЗФ-1 Олександр Дениско. – Звісно ж, воєнні умови накладають свою специфіку, вносять корективи. Але ми не зупиняємося, рухаємося вперед, адже розуміємо, що після перемоги нам потрібно буде швидко набрати робочих обертів. Тому ми зараз працюємо над тим, щоб зберегти колектив та обладнання. Новий вакуум-фільтр придбали ще до активізації бойових дій. Планувалося, що його встановлюватиме підрядник. Але за об’єктивних причин всі роботи з монтажу та демонтажу виконували наші працівники та працівники ремонтного цеху гірничого департаменту. Це дозволило заощадити кошти, при цьому якість робіт наших ремонтників – бездоганна».

Ремонтники-професіонали, які вправно “влаштували” вакуум-фільтр на робочому місці

Заміна вакуум-фільтрів – процес складний і відповідальний.  Ви тільки уявіть собі, що в умовах робочого цеху потрібно було демонтувати старий фільтр, а це той ще агрегат  – важить близько 20 тонн. До того ж, лише фільтром справа не обійшлася. 

«Дуже непросто правильно демонтувати обладнання, яке знаходиться на декількох рівнях, – каже начальник РЦ ГД Ігор Малий. – Ми все знімали шар за шаром. Розбирали перекриття, комунікації, адже фільтр працює з водою та електрикою, тому демонтували і обв’язку фільтра (системи трубопроводів, вакуум проводів, стислого повітря, води та маслозмащування, живлення електрообладнання). І це при тому, що конвеєр, який знаходиться під фільтром, не знімали, а «підвішували», щоб після монтажу нового вакуум-фільтра наново його перекріпити і запустити у роботу. Найскладнішим для наших хлопців виявилася робота з обв’язкою фільтра. Досвід у наших вантажників, звісно ж, великий, але саме з такою системою трубопроводів справи ще не мали. Та профі є профі, тож і цей вид робіт опанували. Заступник начальника цеху Сергій Редько, майстер Володимир Багмет, електрогазозварник Сергій Андреєв, монтажник Сергій Хвищук – цей перелік можна ще довго продовжувати. Подякувати хочеться усім. Я вважаю, що кожне завдання дає нам можливість зростати в професії та розширювати свій робочий арсенал».

Напевне, не було жодного підрозділу в ремонтному цеху, який не був залучений до цього ремонту. Загальнобудівельна та монтажна дільниці виконували монтаж та демонтаж фільтра. Аби нове обладнання зручно влаштувалося на робочому місці, його потрібно було до цього підготувати. Тому попередньо не лише встановили тримальні колони під вакуум-фільтром, а й дільниця металоконструкцій виготовила чимало потрібних для монтажу деталей: рами, лотки, фланці для труб, різноманітні фасонні частини для обладнання майданчиків.

«Ми мали потурбуватися не лише про якісну роботу обладнання, а й про безпеку персоналу, тому старі проіржавілі майданчики для обслуговування замінили на нові, сучасного зразку, з решітковим настилом з оцинкованого заліза. Ще замінили перильну огорожу, сходові клітини. Ми зробили цю ділянку максимально безпечною та зручною для контролю та експлуатації вакуум-фільтра, – продовжує начальник РЗФ-1 Олександр Дениско. – Це було не просто заміна обладнання, а командна робота, симбіоз грамотного керівництва та високоякісної роботи всього колективу. Дякую і працівникам РЗФ-1: механіку дільниці Юрію Коливашку, слюсарю (бригадиру) Олександру Кручиніну, слюсарю (бригадиру) Олександру Зінченку, електрозварювальникам Івану Кольцу, В’ячеславу Чорному та іншим членам бригади. Всі намагалися, як справжні господарі, не стояти осторонь, а допомогти. В результаті із завданням усі гідно впоралися, тож тільки-но виникне потреба – ми готові працювати на повну потужність!»

Категорії
Новини

Війна обірвала життя нашого колеги Єгора Ляха

«АрселорМіттал Кривий Ріг» став першим і єдиним місцем роботи молодого захисника – помічника машиніста тепловоза управління залізничного транспорту гірничого департаменту Єгора Ляха.

На жаль, 25 січня поблизу міста Бахмута він загинув на полі бою. Йому назавжди залишиться 24 роки. Попереду мало бути яскраве та насичене життя. Єгор багато читав, мріяв, а ще він був справжнім патріотом, тому вже з перших днів сам пішов до військ Тероборони, згодом його мобілізували до лав ЗСУ.

«Я знаю Єгора ще зі студентства, разом вчилися, разом прийшли працювати на підприємство, – говорить в.о. заступника начальника локомотивної служби УЗТ ГД Анатолій Маціборський. – Він за короткий час встиг стати незамінним. Спокійний, врівноважений, Єгор за потреби міг замінити майстра локомотивного депо, адже міг працювати і з «залізяками», і організувати роботу підрозділу. Відкрита та щира людина, він завжди був готовий прийти на допомогу. Постійно вдосконалювався, рухався вперед, цікавився історією нашої країни. Він пішов на фронт, бо вірив, що захист країни – то справа його життя. Нічим не виміряти, кого ми втратили. Але він житиме в наших серцях і заради нього ми й самі будемо ставати кращими!»

Єгор був єдиним сином в родині. Усі – і батько, і мати, і захисник –  працювали на нашому підприємстві. Батько героя зараз теж у лавах ЗСУ.

Найщиріші співчуття родині та друзям захисника.

Герою слава та вічна шана!

Категорії
Новини

Гороскоп на лютий

У цьому періоді господар річного періоду Кролик нарешті остаточно вступає у свої права, тому є надія, що лютий, попри свою назву, може стати трішки більш спокійним та врівноваженим місяцем. Звісно, що легко не буде, але у ці 28 днів ми будемо мати чимало вдалих, переможних днів. Зірки обіцяють своє заступництво нашим захисникам, а, кожен з нас, сподіваємося, теж свою посильну підтримку та допомогу.

Овен

Для Овнів початок року був нелегким, але завдяки вашій наполегливості та старанню у виконанні робочих завдань намітився перелам у кращий для вас бік. Протягом місяця ви маленькими кроками будете рухатися уперед, це стосується і кар’єри, і авторитету в родині.

Тельці

Для вас це швидше чуттєвий, аніж раціональний період. Будуть траплятися несподіванки, але це більше плюс, ніж мінус. Ваша задача – спробувати більше усміхатися, ніж хмуритися. Тоді біля вас буде більше позитивних людей, які допоможуть вам у розв’язанні нагальних проблем.

Близнюки

Ви почнете жити швидко, приймати стрімкі рішення, знаходити відповіді швидше, ніж виникатимуть запитання. Цілий місяць вам сигналізуватиме ваша інтуїція. Беріть до уваги всі позначки та підказки, вони підкажуть вам, як краще прожити наступні місяці.

Рак

Починає формуватися певна довгострокова ситуація, яка у підсумку приведе до відчутних перемог у теплу пору року. Можливо ви одразу цього не помічатимете, але не гарячкуйте. Найбільші неприємності місяця – це дрібні побутові проблеми. Та ви швидко з цим впораєтеся.

Леви

Обставини лютого складуться таким чином, що ви можете в них заплутатися та наламати дров. Втім ви лише виграєте від того, якщо нічого не будете робити. Хай все йде своїм порядком, тоді нічого поганого не відбудеться. Навпаки, ви легко вирулите і почнете свій шлях вперед.

Діви

Можливо ви зараз захочете все і всіх критикувати. Придушіть цей настрій, адже це може спровокувати конфлікт, в якому ви точно програєте. Краще займіться якоюсь діяльністю, що приносить користь іншим. Волонтерте, допомагайте сусідам і не забувайте про ЗСУ!

Терези

На фоні емоційної напруги вам може здаватися, що в житті наступила «чорна смуга». Але це не так. Вам варто довіряти об’єктивній реальності, ніж своїм відчуттям. Частіше звертайтеся по допомогу до сторонньої людини. Лютий для вас буде більше рівним, ніж буремним.

Скорпіон

Цей місяць принесе вам чіткість та ясність у всіх питаннях. Світ стане для вас прозорим, наче скло. Це дозволить вам так скорегувати свою поведінку, що ви отримаєте купу бонусів у лютому. Перебувайте на цій хвилі та тримайте цю лінію до кінця зимового періоду.

Стрілець

Робота не буде для вас головною у цьому періоді, адже на робочому фронті поки що  без змін. Натомість вашої підтримки та допомоги  потребуватимуть друзі та знайомі. Можливо вам вдасться врятувати комусь життя, тому дійте за голосом своєї інтуїції, вона вас спрямує у потрібне місце.

Козоріг

Початок місяця буде для вас небезхмарним. Можливо ви наробите помилок, освоюючи нові функції на роботі. Порада для вас –  діяти за принципом аналогії. Уважніше придивляйтесь до тих, хто виконує такі ж функції, і робіть висновки. Зірки вам теж допомагатимуть.

Водолій

Беріть безпосередню участь у всьому, що трапляється навколо. Стояти з боку і мовчати – це добровільно віддати шанс на успіх. А зараз ви можете розпочати свій шлях до великої персональної перемоги. Стартуйте і впевнено крокуйте вперед разом зі своїми друзями.

Риби

Насправді ви можете вийти в лідери, як у звичних справах, так і на нових напрямках. Важливою умовою успіху стане ваша готовність взяти відповідальність на себе. Пам’ятайте, що інколи перемога визначається не стільки вмінням воювати, скільки бажанням виграти битву.

Категорії
Наші люди

Єдиний цех для єдиної Тетяни

25 січня разом з іншими майже сімсотма Тетянами нашого підприємства токар дільниці з виготовлення деталей та запчастин ремонтного цеху гірничого департаменту Тетяна Мажара відзначає іменини.

Одна з версій походження імені стверджує, що це давньогрецьке ім’я значить «упорядниця» чи «засновниця». Ну, тоді ремонтний цех дуже підходить Тетяні, адже ремонтувати – це ж означає приводити до ладу, впорядковувати. А якщо більш серйозно, то колеги справедливо вважають Тетяну однією з найкращих працівниць, професіоналом у токарській справі. 

«Я прийшла до цеху одразу після училища, – розповідає Тетяна Мажара. – Мені дуже подобається моя робота. Здавалося б, механічна обробка металу, що тут такого? Але це ж красиво! Це справжнє диво, коли з непоказної заготовки виходить красива деталь. Приємно, що це справа твоїх рук. А коли йде срібляста стружка – це теж красиво. Тож моя професія дійсно пов’язана з красою. Я виточую шпильки, напівмуфти (усміхається), ну, чим не жіночий арсенал?»

Спілкуєшся з Тетяною і постійно хочеться посміхатися. Її сяйні очі та посмішка заряджають на позитив. Вона постійно чомусь вчиться, щось пізнає, розвивається. Недаремно ж в День її ангела, відзначають ще й День студентів, говорить жінка.

Для Тетяни дуже важлива родина. Тому свій колектив, свою робочу родину вона шанує та любить, а рідна домівка взагалі для неї – це місто сили. Коханий чоловік, двоє діточок і улюбленець родини собака Лорд. Свої рідних Танюша любить побалувати смачненьким. Це для неї найкращий відпочинок – приготувати смаколики. Жінка впевнена, що справжній дім має пахнути смачною випічкою. Є в Тетяни мрія – відвідати Львів та випити справжньої львівської кави. І вона це обов’язково зробить одразу ж після нашої Перемоги. А поки що жінка та її родина чим може допомагають нашим захисникам. Свого часу Тетяна навіть допомагала у виготовленні буржуйок. За будь-якої можливості сім’я передає нашим українським героям їжу, теплі речі. Як і більшість з нас, кожен на своєму місці, наближаючи перемогу. Тому на свою роботу Тетяна завжди поспішає із задоволенням, бо її праця – це теж внесок в економіку та підтримку країни, яка сьогодні бореться за свою Незалежність.

Цікаво, що серед працівниць ремонтного цеху є лише одна Тетяна, а ремонтний цех в житті жінки є єдиним місцем роботи. Тут вона працює вже 22 роки. «Наша Танюша» – з теплотою говорять про неї колеги.

«Це людина-сонечко, позитивчик, щира та відкрита душа, – продовжує начальник РЦ ГД Ігор Малий. – Дуже радий, що така людина працює в нашому цеху. В неї завжди порядок біля верстата, вона доглядає за ним, дбає. Тетяна – наша помічниця. Яке б складне та оперативне завдання не потрібно було б зробити, вона завжди впорається на «відмінно». Тож бажаю їй й надалі залишатися перлиною нашого цеху. Хай вона та всі Тетяни нашого підприємства будуть щасливими, в їхніх домівках буде мир та спокій! З Днем ангела, Тані, Тетяни, Танюші!»

Категорії
Наші люди

«Кожна людина – це окрема галактика»

Велика ріка тече спокійно, розумна людина не підвищує голосу, каже народне прислів’я. Саме таким з першої зустрічі сприймаєш начальника цеху уловлювання  коксохімічного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг» Романа Каренова, який нещодавно отримав нагороду до Дня компанії. До речі, він вважає, що це нагорода всього цеху, а не лише його персональний результат.

За роки праці на нашому підприємстві з Романом В’ячеславовичем доводилися зустрічатися не один раз. І завжди вражала його врівноваженість та те, як він вміє розказати та роз’яснити найскладніші речі, яких в коксохімічній справі вистачає. За 20 років праці на підприємстві він пройшов шлях від електрика до начальника цехів, спочатку цеху сіркоочищення, а зараз уловлювання. Цехи «з характером», непрості, і без них робота коксохіма неможлива.

«Останнє моє призначення – очолити цех уловлювання, я сприйняв, як виклик: або впораюся з цим, або мені нема чого тут робити, –  розповідає Роман Каренов. – У цьому, як і раніше, мені допомогла системність. Для мене – це будівництво певної системи в цілому: визначення проблеми, її вирішення, налагоджування необхідних процесів, певної послідовності – як має вирішуватися завдання, контроль за процесами і планування наперед. І, звісно ж, команда. Мені в моєму робочому житті завжди щастило на хороший колектив. Спочатку в мене були чудові вчителі: колишній начальник цеху сіркоочищення Олександр Охотніков, заступник начальника цеху сіркоочищення Анатолій Матяш. Сьогодні –  це мої колеги, які розуміють мене з пів слова».

Хто людей питає, той і розум має

Попри чималий робочий досвід начальник цеху уловлювання ніколи не боїться запитати, порадитися з людиною, незалежно від її посади чи віку. Адже всього знати досконало людина не може, говорить Роман, а от розвиватися варто постійно і у будь-якому віці.

«Розумові процеси ніколи не зупиняються, тому постійно потрібно дізнаватися щось нове, застосовувати в роботі нові практики, методи, знайомитися з сучасними процесами розвитку та змін у різних сферах, адже в житті все пов’язано. А ще, я вважаю, що завдань, яких не можна вирішити, не існує. Просто іноді потрібно на них подивитися під різним ракурсами і ретельно обдумати. Впоратися можна з усім. Пам’ятаєте наші блекаути? Такого ми раніше на коксохімі не переживали, але команда впоралася. Ми зберегли наше обладнання, вистояли», – продовжує Роман Каренов.

Для Романа Каренова кожна людина – це окрема галактика. Тому він намагається почути і зрозуміти кожного. Це вважливо, особливо на посаді начальника цеху. Адже ця посада означає не просто сидіння в «керівному» кріслі.

«Мені здається, що виконавцем працювати легше. Перед тобою поставили завдання і потрібно його виконати якісно, ти відповідаєш за себе і лише від тебе залежить, як це буде зроблено. А керівник має думати стратегічно. На його плечах відповідальність за всі процеси, які відбуваються у цеху: від малих до найбільших. Це і технологічні нюанси, і ремонтні роботи, підготовка та організація роботи підлеглих, побудова планів та шляхи їх виконання. Твоя помилка занадто дорого обходиться, тож бажано таких помилок не допускати ніколи. Твої союзники і помічники – це твоя команда», – говорить Роман Каренов.

Кожен день життя додає часточку мудрості

Кухар, бармен, електрик, начальник цеху складного виробництва, як вам такий шлях? В житті Романа В’ячеславовича було і є багато цікавого. Вже на нашому підприємстві він  брав участь у будівництві цеху сіркоочищення, який згодом і очолив, демонтажі та будівництві коксових батарей №№ 3-4 і 5-6.

«Я ніколи не думав, що залишуся на коксохімі так надовго. Прийшов на коксохім, адже була стабільна та нормальна зарплата, тут вже працювала моя дружина. На той час я встиг не лише в «общепите» попрацювати, а і курси прохідника закінчити, але працевлаштування не відбулось. Пам’ятаю, що «електричну» справу дуже любив, це в мене генетичне, – усміхається Роман. В мене дід був радіоелектроніком. Тому і я обрав професію електрика, потім вже була й вища освіта за спеціальністю «Електропривід та автоматика». Пам’ятаю величезну залізничну розв’язку та те, що ранок на коксохімі починався з вигуку дівчини з їдальні, яка обходила цехи та майстерні з кошиком біляшів та пиріжків і вигукувала «Біляші! Пиріжки!». Цікаві часи були. Але і зараз нам сумувати не доводиться. Часи складні, але це виклик, з яким ми всі, наша країна маємо впоратися».

Найтяжче народжується найцінніше

Зі 120 працівників цеху вловлювання 21 призвані до лав ЗСУ. На жаль, один з них загинув. Працівники цеху, як і чимало криворіжців, почали волонтерити, збирати на потрібну амуніцію, допомагати колегам на передовій. Й досі коксохіміки у вільний від роботи час допомагають хто чим може. Наприклад, вдома, в гаражах, в майстернях ремонтують автотехніку, донатять на ЗСУ. Навіть звичайна повсякденна робота на підприємстві, вважає начальник цеху, це теж будівництво шляху до Перемоги.

«Війна призвела до того, що ми стали більш свідомими. Так народжується нація, люди починають усвідомлювати свою приналежність. І це мене дуже радує, – говорить  Роман Каренов. – Насправді ми, кожен на своєму місці, можемо багато. Коли мої колеги поряд, то це додає впевненості, що ми з усім впораємося. Моя родина зараз поряд зі мною і це додає мені сил будувати плани на майбутнє, наприклад, поїхати всією родиною на відпочинок в Крим. Тож скорішої нам Перемоги. Так точно буде, це лише питання часу!»

Категорії
Наші люди

Лікар тридцятитонних залізних «сердець»

Розібрати тепловоз до гвинтика і зібрати, щоб він був наче новий – та легко! Так говорять про слюсаря з ремонту рухомого складу управління залізничного транспорту гірничого департаменту Максима Діденка, нагородженого до Дня компанії. Він безперечно на це заслужив, зазначають його колеги.

На підприємстві Максим Юрійович працює вже понад двадцять років. В цех прийшов після армії і серцем прикипів до цих «залізяк» раз і назавжди. Хоча копирсатися з технікою слюсарю завжди було до душі. Першою «жертвою» цього кохання став дідів мопед. Тоді десятирічний хлопець його таки розібрав, потім з дідом все наново зібрали –  і ним знову можна було їздити, розповідає Максим Діденко.

«Я не уявляю іншої роботи. Тепловози, наче люди. Кожен з них зі своїм характером, у кожного є серце – це його двигун. Ось я, як дизеліст, на цьому і спеціалізуюся, – розповідає Максим Діденко. – Щоб там не казали, а працювати мені легко, адже маю досвід і люблю свою роботу. З усім іншим впоратися нескладно. Приходить тепловоз і все, наче у людини. Спочатку діагностика. Правильно поставив діагноз – далі справа вправних рук «лікаря». В нашій «лікарській» бригаді з ремонту дизеліст Ігор Бойко, електрик Сергій Безсильний. Одній людині тут точно не впоратися. Щоб ви розуміли, дизель-агрегатна  установка (двигун разом з генератором) важить приблизно 30 тонн. Отакі «серця» доводиться «оперувати».

Одним зі складників свого успіху на роботі Максим вважає і гарних наставників. У нього це були Олександр Сторчак та Юрій Лук’яненко. А ще – допитливість та справжня любов до роботи. Він тепер і сам навчає тих, хто приходить опановувати ремонту професію. Бо фахові працівники завжди потрібні. Це, на жаль, підтвердила і війна.

Зараз 71 працівник з управління залізничного транспорту ГД служить на передовій.

«24 лютого я був  у відпустці. Про напад дізнався з новин, – продовжує слюсар. – Я знаю на власному досвіді, що таке війна (Максим був у АТО – авт.). Насправді мій колектив вона лише згуртувала, бо в нас гарні люди. Наші колеги воюють. Ми теж тут не б’ємо байдики, спочатку у вільний час плитоноски робили, зараз виготовляємо «кошки» для саперів. Зараз моя дружина з дітьми за кордоном, і ця розлука мені складно дається. Але рятує саме робота. А ще папужки-нерозлучники. В мене їх п’ятеро. Приходиш з роботи –  і наче до лісу потрапляєш, щебечуть… Нічого, все витримаємо, вистоїмо, і скоро пташки будуть про Перемогу щебетати. Дуже чекаю на повернення рідних додому і всіх наших захисників живими та здоровими. І це найголовніше моє бажання на цей рік».