Автор: Babenko Tatyana

Категорії
Офіційно

Сьогодні, 28 липня, Україна вперше відзначає День Української Державності

Це свято вшановує всі етапи нашого державотворення, а також усіх, хто доклав зусиль, щоб Україна існувала як незалежна демократична держава.

 Історія українського державотворення засвідчується першими згадками про заснування столиці Давньоруської держави – міста Києва та подіями, пов’язаними з діяльністю князя Київського Володимира. Тому торік Президент України запропонував запровадити нове державне свято, яке відзначатиметься у День хрещення Київської Русі-України -28 липня.

У цей день українське суспільство також вшановує пам’ять та засвідчує повагу до діяльності Тараса Шевченка, Миколи Костомарова, Володимира Антоновича, Михайла Драгоманова, Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Грушевського, а також інших «видатних представників національної еліти та борців за державність і незалежність України».

Пам’ятаємо, що ми незалежна країна, яка сьогодні відстоює своє право на майбутнє. Ми впораємося, ми сильні, ми єдині!

Категорії
Наші люди

Працював з гарячою сталлю – тепер дає жару оркам

Увага! Можливо в цій статті заховалося “золоте слово”. Більше про акцію – тут.

25 років біля гарячої печі загартували Сергія і фізично, і морально. Тепер сталевар вже за допомогою бойового вогню у лавах ЗСУ захищає нашу країну. Тож день металурга він зустріне по-бойовому.

Процес виплавки сталі завжди має знаходитися під пильним контролем сталеварів. Важливо все: тривалість плавки, хімічний склад, точна кількість вимірювальних речовин-складових сплаву, адже від цього залежить, що ти отримаєш «на виході». За роки роботи у фасонно-чавуноливарному цеху Сергій став справжнім асом у своїй професії. Таких в цеху цінують за досвід, професіоналізм, тож, кажуть, що навіть на пенсію точно не відпустили б з робочого місця. А от боронити країну – то святе. Тож сьогодні він вже не в цеху, а один з 16 працівників ФЧЛЦ, які захищають Україну.

Сергій прийшов до військкомату аби їхати на фронт ще у перші дні війни. Тим більше, що в нього за плечима вже був армійський досвід. Але мобілізували його не одразу. До лав захисників він приєднався 23 березня, напередодні свого 48-го дня народження, який вже за п’ять днів відзначав у польових умовах.

Професійні навички сталевара зараз допомагають нашому герою вижити на фронті. Увага до дрібниць, як доводить військова практика, здатна врятувати життя. Кожен рух біля печі – вивірений до сантиметра, бо ти маєш економити сили, бо робота складна і потребує чималих фізичних сил. Ти маєш бути сильним й у виснажливих бойових умовах, тому кожен свій крок розраховуєш, адже часто не знаєш, коли вдасться відпочити наступного разу.    

Військові колеги сталевара жартують, що металурги незламні, наче самі виплавлені зі сталі найвищого ґатунку, і це помітно одразу. А ще Сергія вирізняє притаманне йому почуття справедливості. Особливо гостро воно виявляється, коли навколо панує несправедливість. Саме так сприйняв напад агресора на Україну, коли ироди* почали скидати бомби на простих людей, дітей.

Дружина Сергія Тетяна каже, що відмовляти чоловіка від служби було марно. Та й не в правилах родини ховатися за обставинами. «Сергій – справжній захисник сім’ї, а наша країна, місто, то теж для нього родина. Я маю допомагати та підтримувати чоловіка у всьому. Пишаюсь ним дуже. Він найкращий у світі батько, чоловік та справжній патріот», – каже Тетяна.

Під час дзвінків з передової Сергій за зрозумілих причин нічого не розповідає дружині та дітям, лише говорить, що в нього все добре.  

Найбільшим щастям за ці місяці для родини став приїзд Сергія на кілька днів додому. Як йому, як і всім нашим захисникам, складно, за словами Тетяни, можна було побачити з реакції на звичайні речі. «Коли він приїхав, то зібралася вся родина, наші діти, племінники, родичі. Всі хотіли побачити Сергія. А я, попри бадьорий вигляд чоловіка, бачила, що йому найбільше хотілося відпочити в тиші. Ви б бачили як звичайний душ та зручна постіль порадували його! Ми не розуміємо цього, бо все це маємо вдома. Та на це наші захисники не скаржаться. Мужні люди, вони у першу чергу потребують родинного тепла, – говорить дружина. – 25 років ми разом з Сергієм, а почуття між нами лише зміцнилися. Кожного дня, кожної хвилини чекаю на повернення мого захисника до мирного життя. І тоді ми одразу ж поїдемо на море. Хай мій коханий відпочине, адже йому знову ставати до печі. Колеги вже чекають на нього».

* – “золоте слово” – ключ до правильної відповіді в грі

Категорії
Новини

Погані новини для курців

З 11 липня в Україні заборонено курити електронні сигарети в громадських місцях.

З цього дня за новими нормами в ресторанах, кафе, барах, адмінбудівлях, на підприємствах та інших визначених громадських місцях заборонено курити пристрої для нагрівання тютюну («айкоси», «гло») на рівні зі звичайними сигаретами, а також кальяни та електронні сигарети. На порушників чекають санкції. 

Нові бездимні норми стали ще одним кроком до євроінтеграції, адже тепер вони відповідають вимогам Директиви Євросоюзу і захищають праграціва кожної людини на здорове середовище.

Подібно до звичайних сигарет, електронні пристрої для куріння генерують бічні або вторинні аерозолі — тобто те, що курець видихає в навколишнє середовище. Переважна більшість пасивних курців змушені дихати тютюновим димом та вторинними аерозолями проти своєї волі.

Де діють заборони?

Повністю заборонено куріння:

  • у ліфтах і таксофонах;
  • на території та всередині лікарень, поліклінік і інших закладів охорони здоров’я;
  • у школах, вишах, інших навчальних закладах;
  • на дитячих майданчиках;
  • на стадіонах, у приміщеннях та на території спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд та закладів фізичної культури і спорту;
  • у під’їздах житлових будинків;
  • у підземних переходах;
  • у громадському транспорту та на його зупинках;
  • у ресторанах, кафе, барах тощо;
  • всередині об’єктів культурного призначення;
  • у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ.

Куріння заборонено, крім спеціально відведених для цього місць:

  • у приміщеннях підприємств, установ та організацій усіх форм власності;
  • в готелях;
  • в аеропортах та на вокзалах.

Спеціально відведені місця для куріння позначаються графічним знаком з написом: «Місце для куріння. Куріння шкодить вашому здоров’ю!».

Відповідальність за порушення

За куріння «айкосів», «гло», електронних сигарет у місцях, де це заборонено, для громадян передбачений штраф від 1000 до 10 000 грн, для закладів від 3 до 15 тисяч грн. Більше того, навіть наявність попільнички на столі в ресторані або кафе є приводом для накладення штрафу.

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» вимоги щодо дотримання законодавства України про заборону куріння, а також можливі штрафні санкції описані у «Положенні про куріння тютюнових виробів…». Знайти його можна на сайті Охорони праці на внутрішньому порталі підприємства.

Сподіваємось, українці, які курять, цінуватимуть здоров’я своїх близьких та поважатимуть право інших людей на здорове існування і будуть дотримуватись нових норм.

За опитуванням, проведеним Київським міжнародним інститутом соціології у травні 2022 року Українці за зміни до антитютюнового законодавства. 80% респондентів підтримують заборону куріння «айкосів» і «гло» у громадських місцях.

Категорії
Новини

Захищаючи Україну загинув наш колега Євген Гречка

27 липня Євгену мало б виповнитися 36 років. Але серце героя зупинилося 29 червня на полі бою у Донецькій області.

Впродовж 15 років Гречка працював на рудозбагачувальній фабриці № 1. Починав з електромонтера, згодом став старшим майстром з ремонту устаткування енергослужби РЗФ-1. Він мав за плечима армійський досвід. Був призваний до ЗСУ 25 лютого.

Сильний за характером, чесний, принциповий та відповідальний, таким згадують його друзі та колеги. «Надійний, доброзичливий та відкритий, завжди був готовий допомогти, – говорить Андрій Черевик, заступник начальника РЗФ-1. – Ми втрачаємо найкращих. Євген навіть після отриманого поранення повернувся на фронт, але цього разу, на жаль, в останнє».

У Євгена Гречки вдовою залишилася дружина.

Колектив «АрселорМіттал Кривий Ріг» щиро співчуває рідним. Герой назавжди залишиться в нашій пам’яті! 

 

Категорії
Наші люди

«Фабрика «засватала» мені дружину»

Рудозбагачувальна фабрика № 2 гірничого департаменту виробляє концентрат відмінної якості, який зараз є основним джерелом прибутку підприємства. А ще тут народжуються чудові українські родини. Наприклад, родина кранівниці та майстра дільниці складування та відвантаження концентрату – Марини і Сергія Масловатих.

У 2007 році на РЗФ-2 в бригаду № 4 прийшла працювати машиністом крана весела та кмітлива Марина. На той час Сергій тут працював електромонтером. Та інколи на час відпусток чи лікарняних, він виконував обов’язки майстра в бригаді. «Новеньку» Сергій відзначив одразу, було одразу помітно, що дівчині подобається робота, вона все швидко схоплювала і завжди була у гарному настрої. Сергій не встояв проти чар красуні.

«Пам’ятаю, одного йшов рясний дощ, і я після зміни запропонував підвезти Марину до її домівки. З того дня й почалися наші зустрічі. А вже у 2011 році ми одружилися, – говорить Сергій. –  Тепер ми й удома, й на роботі разом, працюємо в одну зміну. Я дуже вдячний фабриці за те, що вона практично «засватала» мені дружину. І робота, яку я люблю, і сім’я, яка в мене точно найкраща – все пов’язано з фабрикою».

Попри те, що робота майстра складна, відповідальна та виснажлива, в Сергія завжди знаходиться час та бажання приділити увагу дружині та дітям. Навіть коли Марина злегка «завередує», знає, що дружину треба просто розсмішити, і все минеться. В їхній родині взагалі сварок майже не буває. Вміння домовлятися та бути чесними – це те, що рятує родину у найскладніші часи. Щоб отримати високоякісну продукцію на фабриці, треба ретельно над цим працювати, щоб мати гарну родину – треба не лише хотіти цього, а й докладати спільних зусиль, вважають в сім’ї Маслованих.

Марина розповідає, що в родини голос кожного має бути почутим. «В мене найкращий чоловік – добрий, спокійний, він все вміє, має «золоті руки», є донечка та синочок, улюблена робота, країна з чудовими людьми. Треба тільки все це цінувати та берегти, – продовжує Марина. – Третього вересня цього року нашій сім’ї виповниться 11 років. Найкращим і найбільшим подарунком для нас стала б перемога України. І тоді ми б вирушили на море всією родиною. Наші дітки мають познайомитися з українським Кримом. З ним мене пов’язують особливі почуття. Пам’ятаю, як Сергій запропонував мені руку і серце на Ай-Петрі в Криму, я була тоді такою щасливою! Сьогодні нам усім складно, війна. Але ми намагаємось не чекати на щось, не шукати привід, а кожен день перетворювати на щасливий. Бажаю, щоб у кожній українській родині таких днів було більше і більше. А кохання з роками лише міцнішає!».

Майже 40 000 нових сімей було зареєстровано в Україні з початку широкомасштабного російського вторгнення, повідомляє пресслужба Мін’юсту України (дані на початок травня). Тільки на Дніпропетровщині обмінялись обітницями понад 5 тисяч пар. Також серед лідерів за кількістю зареєстрованих шлюбів під час війни — Одеська (2427), Вінницька (1927), Полтавська (1904) та Львівська (1896) області.

Категорії
Наші люди

Ковальский фронт – біля печей та молотів

«Говорімо українською! Хоча вона в мене й недосконала, але по-іншому не можу, бо рідна мова, то зараз мій захист, моя сила, моя зброя», – з цього розпочав нашу розмову коваль на молотах та пресах шахтоуправління гірничого департаменту Анатолій Моторін.

20 років тому Анатолія взяла у полон стихія вогню та металу. Сьогодні він не на передовій, але за словами Моторіна,  біля печей та молотів теж гаряче. Його допомога Україні – це нелегка праця на рідному підприємстві. Він єдиний коваль в гірничому департаменті, але з усмішкою каже, що роботи вистачить десятьом.

Ковальській майстерності Моторін навчився вже в «АрселорМіттал Кривий Ріг». Його вразило, як вогонь примушує коритися міцний метал і як з одного й того ж шматка металу можна зробити безліч різних речей. Та щоб впоратися з такою роботою, потрібно знатися на хімії, металоведенні, термообробці, вміти читати креслення та мати просторове мислення. Саме тому Анатолій багато вчився, набував досвіду, і це допомогло йому стати професіоналом в улюбленій справі.

Головним своїм завданням Моторін вважає не підвести в першу чергу тих, хто воює за життя України зі зброєю в руках, а ще своїх колег – гідно впоратися з усім обсягом ремонтних робіт. Щодня коваль виливає та кує для шахти робочий інструмент, регуляційні гайки, болти, дуги для електровозів, будівельні скоби та безліч інших корисних речей. В ковальському  «портфоліо» Анатолія понад 100 найменувань різних виробів. Моторіну подобається постійно опановувати нові професійні техніки, виробляти нову продукцію. Особливо до серця йому прийшлася «захисна продукція», виготовленням якої він займався у вільний від основної роботи час.

«Майже з перших днів ми з колегами вирішили, що маємо допомагати із захистом підприємства, міста та країни. Почали розмірковувати, а що ми можемо? Заглянули в інтернет і взялися за виготовлення «їжаків» проти колісної та бронетехніки. Кожну вільну хвилину використовували для цього, але дбали й про те, щоб виробничий фронт не «провисав», адже в цей час розпочалися ремонти у шахті. Пишаюся тим, що моя праця потрібна, як ніколи, і до того ж – на всіх фронтах», – каже Анатолій.

Працює Моторін завжди із задоволенням і не жалкує, що колись обрав саме ковальську справу, адже вона творча і дає змогу розвиватися, рухатися вперед. «На жаль, зараз я дуже мало часу приділяю родині, бо крім роботи є ще й волонтерство. Та сім’я це розуміє. Дружина та донька теж допомагають нашим захисникам, плетуть сітки. А от коли здобудемо перемогу, то я одразу ж вирушу на рибалку. Відверто кажучи, скучив вже за цією мирною справою. А потім всією родиною поїдемо до нашого українського Криму. Вірю, що і ця наша мрія обов’язково здійсниться!» – говорить Анатолій Моторін.