ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» долучилося до регіональної екологічної акції «Чиста область. Спільна справа», яка проходила під гаслом «Подолати пластикове забруднення».
Обласна екологічна акція відбувалася у рамках Всесвітнього дня охорони довкілля. Цього року вона спрямовувалася на подолання проблеми забруднення навколишнього середовища пластиком та заохочувала людей активно діяти, щоб таких відходів в нашому житті було якнайменше.
«Забруднення пластиком є одним з найбільших світових екологічних криз на сьогодні. Зверніть увагу, наскільки його багато навколо нас, і більшість пластику ми використовуємо лише один раз. Вчені підрахували, що пластикового сміття вистачить, увага, щоб чотири рази огорнути Землю, – говорить Яна Суворова, начальниця управління соціального розвитку «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Тому робота «АрселорМіттал Кривий Ріг» у напрямку зменшення пластикових відходів просвітницька, дієва та систематична. У підрозділах підприємства встановлені контейнери для збору пластикового сміття, окремо ми збираємо і пластикові кришки від пляшок. Все це спрямовується на вторинне перероблення. Збираємо ми й відпрацьовані батарейки та інші використані елементи живлення. Місце збору, наприклад, можна бачити і у заводоуправлінні «АрселорМіттал Кривий Ріг». Також ми закликаємо людей не засмічувати територію підприємства і міста пластиком, залишками пакування та взагалі не смітити».
Крім цього, до Дня довкілля в «АрселорМіттал Кривий Ріг» провели низку інших екологічних заходів. Наприклад, ретельно прибрані ділянки біля поліклініки металургійного виробництва, поблизу прохідної на третій дільниці, Університету АрселорМіттал.
Пофарбовані залізобетонні металоконструкції. До речі, оновлена і клумба біля управління коксохімічного виробництва. Вздовж мосту, який веде до прохідних «АрселорМіттал Кривий Ріг» висаджено 30 дерев: червонолисту сливу «Пісарді», клени, на території підприємства, на відкритих ділянках, висаджено глід, горобину.
Силами працівників цехів та фахівцями ПП «Стіл Сервіс» територія підприємства щоденно очищується від випадкового сміття, карантинних рослин, порості та трави під бордюрами.
Милують око викошені газони, порядок на промисловій території та вулицях міста, які межують з підприємством. Молоді дерева, квітники та газони систематично поливаються.
«І це лише частина тієї роботи, яка у нас проводиться постійно, адже чистота, порядок, затишок навколо нас – це систематична турбота – для кожного з нас сьогодні, й для майбутніх поколінь», – зазначила Яна Суворова.
Учасників екскурсії затягнуло у воронку історії, а згодом – підняло на скелі.
Напередодні Всесвітнього дня навколишнього середовища екологи «АрселорМіттал Кривий Ріг» з родинами мандрували стежками ландшафтного заказника «Скелі МОДРу», що над річкою Інгулець.
«Про скелі МОДРУ чули багато, а коли побачили їх – це стало справжнім відкриттям, що в нас, на Криворіжжі є свої унікальні Карпати, своє справжнє місце сили», – поділилася враженням провідна інженерка департаменту зі сталого розвитку Світлана Пашиста.
Такі враження були і у більшості учасників активного вихідного – екологів підприємства та членів їхніх сімей. Майже усі вони вперше побачили цю унікальну геологічну пам’ятку природи. Серед учасників був навіть чотирилапий домашній улюбленець – пес Оскар, який щоразу від захоплення голосно казав своє «гав».
Провів екскурсантів стежками-доріжками, гротами та печерами МОДРу і, навіть навчив безпечно підкорювати 15 метрову скелю їхній колега – досвідчений скелелаз Володимир Тимченко, який в «АрселорМіттал Кривий Ріг» працює провідним інженером з охорони навколишнього середовища департаменту зі сталого розвитку.
«Скелі МОДРУ – це справжній музей природного походження просто неба, – розповідає Володимир Тимченко. – У давнину річка Інгулець була набагато повноводнішою, а коли вода відступила, увійшовши у сучасне річіще, нам відкрилися ось ці гранітні велетні та унікальний ландшафт. Природний масив розкинувся на території 62-х гектарів та складається із двох масивів. Перший розташувався на правому березі Інгульця, він називається «Орлине гніздо». По лівому березі річки ми маємо «Малу Орлинку». Саме вона приваблює туристів своїми печерами та гротами, в яких залізну руду добували ще скіфи та слов’яни-уличі. Є легенда, що у 14-18 століттях козаки ховали тут свою скарбницю. Під час дослідження цих місць геологи відкопали плавильні шлаки. Радіоізотопний аналіз показав, що їм понад три тисячі років! Це свідчення того, що залізним промислом тут займалися ще наші пращури – кіммерійці, що мешкали у цих степах. Унікальність скель МОДРу і в тому, що виходи сланців та залізистих кварцитів, які народилися ще за докембрійського періоду, зім’яті під впливом тектонічних процесів, вони мають розломи та тріщини. Там добре видно «зустріч» двох тектонічних плит, коли земля «кипіла». Вони наштовхувалися одна на одну та від удару підіймалися вгору. Це яскрава демонстрація того, як природа створює скелі».
Щодо незвичних назв місцевості, то орлина тематика походить від твердження, що тільки орли можуть створювати гнізда на такій вражаючий висоті скель. А МОДР –то абревіатура, яка народилась за радянських часів. За першою версією це «Міжнародна організація допомоги революціонерам». За другою – від поєднання перших літер назв місць видобутку руди на початку 20 століття: Металургійний, Орджонікідзевський, Довжанський, Рудничний.
Зараз ця унікальна природно-історична пам’ятка є улюбленим місцем відпочинку, туристичною «зіркою» Криворіжжя, місцем тренування та змагань скелелазів. Підкорювати орлині скелі альпіністи та скелелази почали ще з середини минулого століття. І зараз майже кожні вихідні на кам’яних уступах можна бачити туристичне захисне знаряддя, а біля них спортсменів різного віку.
Доєдналися до скелелазів і екологи «АрселорМіттал Кривий Ріг». Володимир Тимченко провів для колег майстер-клас з підйому на висоту, а також розповів про заходи безпеки при підкоренні скель.
«Ця екскурсія стала не тільки можливістю більше дізнатися про рідний Кривий Ріг, а й зняти стрес, який у кожного з нас накопичився від початку повномасштабної війни. Мене вразило все: унікальні місця нашого міста, яскраві моменти відкриття нового, усмішки та гарний настрій від спілкування. Як же тут гарно зустрічати схід сонця, або проводжати його захід. Також такі заходи – це можливість згуртуватися колективом, що теж важливо для плідної командної роботи», – поділилася враженнями Тетяна Дейнега, начальниця групи атомно-емісійного аналізу (управління з охорони водного басейну) департаменту зі сталого розвитку «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Цікаво
На території Криворіжжя знаходяться 16 заповідних об’єктів. Серед них 3 ландшафтних заказники, 8 геологічних пам’яток природи, 2 ботанічні пам’ятки, пам’ятка садово-паркового мистецтва, ботанічний сад та дендрологічний парк.
Заряджаємося позитивом о дев’ятій ранку на «Бадьорих ранках» від «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Для працівників наших підприємств, усіх мешканців та гостей міста стартував третій сезон «Бадьорих ранків», який вже не вперше спільно зі спортивно-оздоровчим клубом «Форест» організовує наше підприємство.
Цього літа проєкт здоров’я, бадьорості та гарного настрою щосуботи проводитьсяу парку «Театральний». Протягом літа буде проведено 13 безкоштовних спортивних субот для усіх охочих, попри вік.
Перше тренування пройшло вже цими вихідними.
«Настрій – чудовий! Я навіть забула, що прийшла сюди після нічної зміни, – ділиться враженнями Світлана Пономаренко,прийомоздавальниця вантажу та багажу «Сталь Україна». – Я тут вперше, хоча раніше вже чула про такі тренування. Але ж, знаєте, ранок вихідного, ліньки вставати було. Та, як бачите, я взяла себе до рук, налаштувалася і ось я тут (сміється). На «Бадьорих ранках» хочу зарядитися гарним настроєм, покращити свій фізичний стан, прокачати м’язи під керівництвом досвідчених тренерів».
В новому сезоні перше тренування «Бадьорих ранків» провела Іна Іншакова, тренер СК «Форест»:
«Спочатку ми трохи потанцювали, розігріли м’язи приємною руханкою та зарядилися гарним настроєм. Потім приступили до силового тренування, а завершили все розтягуванням, прокачкою гнучкості. Протягом кожної суботи з учасниками ранків будуть працювати різні тренери «Форесту», які проведуть данс-фіт, функціональне тренування, танці, пілатес тощо. Тож, приходьте, буде цікаво, весело та корисно для здоров’я».
Як зазначила Олександра Амеліна, фахівчиня відділу внутрішніх комунікацій «АрселорМіттал Кривий Ріг»: «Тренування на свіжому повітрі, приємна атмосфера, нові знайомства, спілкування допомагають зміцнитися не тільки фізично, а й покращити ментальне здоров’я. Під час війни це надзвичайно потрібно усім нам. І все це можна отримати на «Бадьорих ранках». Цього року проєкт відзначає своє триріччя. За цей час він вже набув досвіду, прихильників та має амбіції до розвитку. Отже, приєднуйтеся до безкоштовних тренувань, та вперед до себе нових: красивих, впевнених у собі та бадьорих щоранку».
«У мене син займається у «Форесті», тому я одразу дізналася про такі тренування і, ось я тут, – говорить Світлана, дміністратор Центру сучасної офтальмологічної допомоги «Ваш зір». – Перш за все, я хочу змінити обстановку, картинку буденності, яка через війну у кожного зараз не дуже спокійна. Хочу трохи відволіктися від проблем та присвятити час собі. Одразу скажу, що зі спортом я не дуже товаришую, але дуже хочу це зробити, і «Бадьорі ранки» – це чудова можливість для цього. Якщо чесно, я трохи хвилююсь перед тренуваннями, хочу, щоб у мене все вийшло».
«Про такі тренування на свіжому повітрі я дізналася від подружки, – говорить Юлія Нечаєва, касир «Таскомбанку». – Перш за все, я хочу зарядитися позитивом та бадьорістю на цілий тиждень. Взагалі я люблю спорт, займаюся у тренажерному залі. А тут можна, та ще й безкоштовно, побути на різних тренуваннях та спробувати себе у чомусь новому. А ще для мене було приємною несподіванкою дізнатися, що «Бадьорі ранки» будуть не лише протягом червня, як я думала раніше, а протягом всього літа. Це ж просто супер! Потренуємося разом!»
Станом на травень 2025 за різними даними на окупованих територіях та у зоні бойових дій безвісти зникли понад 70 тисяч військових та цивільних. Серед них і наш колега машиніст крана блюмінга «АрселорМіттал Кривий Ріг» Павло Світанько, який захищав Україну на харківському напрямку.
Кожні вихідні за будь-якої погоди дружина Павла Ірина Світанько разом з іншими родинами полонених та зниклих безвісти бійців виходить на акції нагадування суспільству про наших Героїв. Вона пише в усі інстанції, намагаючись хоч що-небудь дізнатися про Павла. А ще Ірина майже не випускає з рук телефон – раптом пролунає найочікуваніший дзвінок і вона нарешті почує: «Ми розшукали вашого чоловіка. Зустрічайте, він повертається додому!»
У такому напруженні Ірина знаходиться вже рік. Останній раз телефоном вони розмовляли напередодні 25 травня – дня народження їхнього сина Дана. Так сталося, що саме цього дня після сутички з росіянами «в лоб», а потім масованого обстрілу бойової позиції у сірій зоні Павла не знайшли. Серед мертвих побратими його не бачили. Відтоді про долю чоловіка Ірина нічого не знає. Пройшов важкий рік. Без батька Дан зустрів вже своє десятиріччя. Але і він, і Ірина дуже чекають на нього – вони вірять – Павло живий, він може бути у полоні.
«Хоча світ і матеріальний, шосте відчуття є в кожного з нас, – говорить Ірина. – Я відчуваю, що Павло живий, тільки повідомити про це не може. За весь рік він мені наснився один раз, я його бачила у кайданках в колонії, там було багато й інших таких самих людей. Снився Павло і багатьом нашим друзям – дуже худий він повертається додому. Я впевнена, що Павло думає про нас і таким чином повідомляє, що з ним. Скажете, містичні речі? А ви запитайте про це людей, рідні яких були в полоні і часто знаходилися без зв’язку. Я розпитувала їх, з ними теж відбувалося щось подібне. А вже на матеріальному рівні ми, такі ж жінки, як і я, активно стукаємо в усі двері до різних організацій, намагаємося дізнатися, що з нашими чоловіками, синами, братами».
Ірина та Павло разом 12 років. Вони познайомилися на дні народження подруги, землячки Павла, вони з одного села. А Ірина разом з цією дівчиною винаймала квартиру у Кривому Розі. До речі, коли вони одружилася, то придбали квартиру у будинку поряд з тим місцем, де раніше жили.
«Вранці 24 лютого нас розбудив дзвінок. Знайома з Карачунів майже кричала в трубку, що на нас полетіли ракети, у місті лунають вибухи. «Яка війна? Навіщо? Нам же треба на роботу, а Дану до школи!» Це були мої перші думки на ранок дня початку повномасштабної війни. Вже потім прийшло повне усвідомлення всього жаху, в якому ми опинилися, – розповідає Ірина. – Чоловік одразу сказав, що навіть за наявності білого квитка (у нього проблеми зі здоров’ям) він готовий захищати країну. Повістку він отримував декілька разів, і кожного разу його повертали додому. Та чоловік не сидів на місці. Після роботи Павло з братом допомагали облаштовувати блокпости навколо міста, активно волонтерили. До речі, мій брат з початку повномасштабної війни захищає нас у лавах ЗСУ на харківському напрямку, часто буває на першій лінії фронту. Ми ж з сином два з половиною місяці від початку війни були за кордоном. Як же ми не хотіли туди їхати! Але чоловік наполягав. Знаєте, коли ти знаходишся далеко від дома, здається, що тут все так страшно. Та коли ми повернулися, зрозуміли, що Кривий Ріг, Україна продовжують жити повноцінним життям, навіть за жорстких обстрілів, руйнувань, смертей військових та цивільних».
У лютому 2024 року Павла Світанька призвали на військову службу. Під час проходження медкомісії він прийняв рішення приєднатися до лав Національній гвардії України. Згодом Павло пройшов навчання та продовжив бойову службу на Харківщині, на нулі. У ніч на 24 травня 2024 року, вирушаючи на позиції на три дні, він зателефонував Ірині та сказав, щоб вона 25 травня привітала їхнього сина з днем народження, а коли він повернеться з позиції, то сам йому зателефонує. Але дзвінок пролунав не від нього, а від чужих людей. Ірині повідомили, що її чоловік зник безвісти.
«Перших днів я взагалі не пам’ятаю, я сильно плакала, дуже схудла, почалися проблеми зі здоров’ям, – продовжує Ірина. – Та потім – «стоп», прийшло розуміння, що все це неправильно. Зусиллям волі взяла себе до рук, адже маю виховувати нашого сина, тому я просто зобов’язана бути сильною та здоровою. Я розпочала власне розслідування подій дня, коли він зник. Я говорила з командирами, з побратимами, які були з Павлом під обстрілом. Я підняла усіх, хто може щось знати та прояснити ситуацію. Після багатьох розмов з ними, ще раз впевнилася, що мій чоловік живий. Для мене також було важливим реалізувати усе, що ми разом з Павлом планували за мирних часів, наприклад, навчитися керувати автомобілем, пройти інші навчання. І я це зробила.
Щонеділі я ходжу на мітинги на підтримку наших полонений та зниклих безвісти. Туди ж приходять демобілізовані бійці. Ми підтримуємо одне одного і боремося разом за наших найрідніших людей. Ми тримаємо тісний зв’язок з координаційним штабом у Києві. Там формуються та оновлюються списки наших полонених на обміни. Тому я завжди дбаю, щоб ім’я – Павло Світанько – було у цьому списку. Я пишу багато листів у різні організації, в тому числі міжнародні, роблю запити і в офіс президента, в організацію з прав людини. Я знаю, що там активно ведеться робота з пошуку наших героїв. На жаль, російська сторона поки не підтверджує, чи є серед полонених мій чоловік. Зазвичай про полонених, які знаходяться на окупованій частині України, росіяни не дуже часто повідомляють. Та я сподіваюся, що все зміниться, мій чоловік потрапить до списків на обмін і, нарешті, повернеться додому. Нехай це станеться найскоріше! Мій рідний, я чекаю на тебе!»
На кінець травня 2025 року безвісти зниклими вважаються понад 70 працівників наших підприємств.
Для того, щоб діти були «еко» освіченими та дбайливо ставилися до природи, про охорону довкілля їм розповідали працівники департаменту зі сталого розвитку «АрселорМіттал Кривий Ріг».
З правилами поведінки у природі екологи знайомили учнів початкової школи Криворізької гімназії № 18. Для них працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг» підготували віртуальну екскурсію лісом.
Візуалізувати стежки-доріжки, галявини, лісових мешканців та рослин їм допомагали цікава інформація, оригінальні загадки, малюнки, мультфільми та відеоролики про красу нашої країни.
Діти вчилися берегти ліс, не засмічувати його, не знищувати гриби, навіть не їстівні, не рвати павутину, не кричати в лісі, щоб не злякати тих, хто там живе.
А по закінчення уроку учні раділи цікавим подарункам від нашого підприємства.
«Діти були дуже активними, їм сподобалося шукати домівки звірів та птахів, вчитися визначати різні види ягід та грибів. А на провокаційне запитання: «Чи є гніздо у зозулі?», діти відповіли правильно, цей птах не будує гнізда та не вирощує своїх дитинчат, – розповіла Світлана Пашиста, провідний інженер відділу зі сталого розвитку департаменту зі сталого розвитку «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Ми й надалі продовжуватимемо такі уроки, адже прагнемо підвищити екологічну свідомість молодого покоління, щоб хлопці та дівчата берегли та шанували природу, відновлювали її. Тим більш, що такі заходи з підвищення екологічної свідомості дітей та підлітків входять до виконання міської екологічної програми».
Чи знаєте ви що:
Папір розкладається у природі протягом 1-2-х років;
За програмою ремонту обладнання підвищеної небезпеки GAP–III «АрселорМіттал Кривий Ріг» у залізничному цеху № 2 відремонтований тепловоз ТЕМ2У-9377.
Місяць тому з депо ЗЦ № 2 на колії «АрселорМіттал Кривий Ріг» був випущений перший за часи війни відновлений тепловоз, який вже успішно виконує робочі завдання на підприємстві. Протягом цього часу в ЗЦ № 2 кипіла робота над відновленням другого старенького локомотива 1989 року випуску. Над подовженням терміну експлуатації тепловоза ТЕМ2-9377 працювали фахівці цеху спільно з працівниками підрядної організації.
«Головною проблемою була відсутність на ринку країни нових необхідних запасних частин. Тому було прийняте рішення відновлювати вузли та агрегати власними силами, – розповідає Дмитро Колесник, начальник ЗЦ № 2. – Працівники нашого цеху відремонтували електричні машини та загалом електроапаратуру тепловоза. Для збільшення терміну його роботи замінили блок циліндрів, відшліфували колінчастий вал. Також ми замінили кабельно-провідникову частину, колісні пари, встановили нову акумуляторну батарею. Фахівці підрядної організації попрацювали над відновленням працездатності компресора тепловоза, наплавили та проточили деталі екіпажної частини. Також вони ремонтували редуктор головного вентилятора, тягові електродвигуни, тощо».
Злагоджена робота фахівців дозволила відремонтувати тепловоз якісно та у стислі терміни. Завдяки турботі залізничників ТЕМ2У-9377 отримав друге життя і знову повертається до роботи. А роботи в ЗЦ № 2 над відновлюванням іншого рухомого складу підприємства продовжуються.
