Автор: Андрій

Категорії
Новини

Альпи без друзів – не Альпи

Минулої п’ятниці, 27 вересня, люди, які полюбляють мандрувати та відкривати для себе світ, відзначили Всесвітній день туризму. Серед працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг», ЛМЗ, «Стіл Сервісу» чимало мандрівників-туристів. Масовий туристичний рух на підприємствах у зв’язку з війною поки що поставлено на паузу, але наші туристи не кидають улюбленої справи і вірять, що після перемоги зберуться разом.

В цьому впевнений і лідер спортивного туризму Кривого Рогу, найкращий гід України 2021 року, знаний краєзнавець Володимир Казаков.

«До війни ми плідно співпрацювали та разом подорожували з туристами «АрселорМіттал», – розповідає Володимир Казаков. – Організовували туристичні зльоти, проводили екскурсії. Такі ваші команди, як «Імпульс» (Департамент з якості), «Кислород» (Кисневе виробництво), «Вогнем і мечем» (ЦКРМА), «Екстрім» (КХВ) та інші, були серед лідерів криворізького спортивного туризму, неодноразово займали вищі сходинки у міських змаганнях та зльотах команд комбінату. Зараз багато туристів захищає Україну. На жаль, ваші працівники – наші туристи Саша Пшеничний і Женя Шидловський загинули у боях. Завжди їх пам’ятатимемо. Ми обов’язково переможемо і відновимо наш туристичний рух. Вітаю всіх із всесвітнім туристичним святом!».

Не лишилося визначного туристичного об’єкта в Україні, де б не побував заступник начальника дробарної фабрики з енергоустаткування Ігор Боярин. Він органічно поєднує мототуризм з пішим. «З останнього – у вересні цього року я піднявся на карпатські гори Хом’як та Піп Іван. Захоплива подорож! А серед найкрутіших моїх вражень за всі подорожі – це коли я побував у печері Оптимістична неподалік від Кам’янця-Подільська. Одна справа – дертися на гору, а зовсім інша – вивчати підземний світ. І те, й те по-своєму чудово! Попри війну, я не залишаю своєї улюбленої справи – мандрувати. А після перемоги мрію потрапити у Норвегію, на Лофотени. Це казкові острови з неймовірними краєвидами. Вітаю зі святом всіх туристів!».

З початком повномасштабного вторгнення Інженерка фасонносталеливарного цеху Ірина Дайнеко, як і багато інших, змушена була евакуюватися з країни. «У ці роки мені пощастило побувати у Французьких Альпах, – згадує Ірина. – Я жила у горах, неподалік від відомого Куршавеля. Багато разів милувалася знаменитою горою Монблан. Але то все не те без моїх криворізьких друзів туристів. Без моєї улюбленої команди «ФСЛЦ», у складі якої я багато разів долала етапи спортивних змагань, без нашого туристичного вогнища на Мигії. Хай прийде перемога, і ми знову зустрінемося разом! Зі святом нас всіх, друзі-туристи!»  

Категорії
Новини

Пінна вечірка на АЗС

Довести навички гасіння пожеж до автоматизму — така мета пожежно-тактичних навчань, які регулярно проходять у підрозділах «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Практичні навчання з гасіння пожеж проводяться на нашому підприємстві щотижня. У них беруть участь співробітники 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області та працівники наших підрозділів. І лише чітка взаємодія між ними дозволяє розраховувати на швидке гасіння пожеж, якщо такі виникнуть у цехах. Особливо небезпечні об’єкти — автозаправні станції. Одне з таких тактичних навчань проходило саме на АЗС.

«Під час повномасштабного вторгнення, ворог часто намагається завдавати ударів саме по енергетичній інфраструктурі, —розповідає менеджер з пожежної безпеки департаменту з охорони праці та промислової безпеки Андрій Сердечний. — Тому місце проведення пожежних навчань вибране не випадково. І легенда навчань — саме в тему. Згідно з легендою, ворожий боєприпас — дрон, снаряд, уламки ракети тощо — потрапив саме у ємність з паливно-мастильними матеріалами. Виникло займання та витік пального. І саме від швидких та чітких дій працівників АЗС та пожежно-рятувального загону залежатиме, чи вдасться зберегти людей та устаткування. Тож працівники заправної станції швидко викликають рятувальників».

Паралельно спрацьовує автоматична система протипожежного захисту, сповіщаючи рятувальників — швидше на допомогу! І вже три пожежних автомобілі мчать з трьох пожежно-рятувальних частин у бік заправки. Авто 30 ДПРЧ мчить з фронту, а колеги з 20 та 29 ДПРЧ — з тилу. Працівники АЗС зустрічають рятувальників і надають їм всю наявну інформацію про займання. Досвід показує, що надзвичайно важливо розташувати авто та особовий склад у зонах, безпечних від повторного удару чи вибухів ємностей з пальним. Спецавто під’єднуються до пожежних гідрантів і вже готові почати гасіння.

Заступник директор департаменту (промислова безпека) департаменту з ОП та ПБ Сергій Мельник пояснив, що займання паливно-мастильних матеріалів необхідно гасити саме піною, що й роблять пожежні. Це називається пінною атакою. Рятувальники вдягнені у сріблясті захисні костюми, які захищають від вогню та надвисокої температури, і дуже схожі на персонажів фантастичного роману про інопланетян. Піна вилітає зі стволів і яскраво виграє на сонці. Схоже на костюмовану пінну вечірку. Та й ще три червоних авто, але не «Феррарі», а пожежних, від яких набагато більше користі під час гасіння пожеж. Захопливе видовище! А ще сильніше захоплення викликають швидкість та вправність, з якими рятувальники володіють інструментами пожежогасіння.

«У гасінні умовного займання взяли участь чотири пожежних розрахунки, — пояснює Сергій Мельник. — Два з них безпосередньо гасили полум’я, а два охолоджували ємності з пальним, розташовані поруч, щоб запобігти перегріву та можливим вибухам, а також псуванню обладнання для зберігання пального. Як бачите, спрацювали дуже професійно, і це надає впевненості, що під час можливого реального займання наші співробітники та пожежні відпрацюють на «відмінно».

З Сергієм згоден і заступник начальника 29 ДПРЧ 4 ДПРЗ Василь Хоменко, який був одним з керівників гасіння умовної пожежі.

«Працівники АЗС швидко повідомили пожежних про надзвичайну ситуацію, зустріли їх і надали об’єктивну інформацію, — аналізує Василь Хоменко. — Наші хлопці спрацювали майстерно. Але розслаблятися ніколи не можна. Особливо зараз, коли ворог полює на наші енергооб’єкти. Тож будемо відпрацьовувати ще, ще і ще. Лише навички гасіння, доведені до автоматизму та чітка командна взаємодія працівників підприємства і рятувальників дають впевненість, що й в реальних умовах, якщо подібне станеться, вдасться врятувати людей, матеріальні ресурси та обладнання».

Категорії
Новини

Захист для рятувальників

Співробітники 4 Державного пожежно-рятувального загону отримали від нашого підприємства чималеньку партію екіпірування.

Пожежні частини 4 ДПРЗ охороняють від пожеж та інших надзвичайних ситуацій об’єкти «АрселорМіттал Кривий Ріг». Саме чіткі та швидкі дії рятувальників рятують життя наших працівників та майно підприємства. Як сказала заступник начальника загону (з ОЗНС та ЗЦЗ) 4ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об’єктів Оксана Хачатурян, і самим рятувальникам теж треба надійний захист. До свого професійного свята загін отримав 82 комплекти захисного бойового одягу, стільки ж пожежних поясів та захисних рукавиць.

«Бойовий одяг, який ми називаємо «бойовками», захищає рятувальників від дуже високих температур, – пояснила Оксана Хачатурян. – За це щира подяка від нас вашому підприємству. А ще загін отримав 30 комплектів рацій, які просто необхідні для надійного зв’язку під час виконання рятувальниками бойових завдань з охорони об’єктів підприємства та обміну інформацією із колегами з інших пожежно-рятувальних підрозділів. Приємно, що у такі скрутні часи підприємство турбується про те, щоб ми були надійно захищені від вогню та забезпечені надійним зв’язком».

Як пояснив менеджер з пожежної безпеки департаменту з охорони праці та промислової безпеки нашого підприємства Андрій Сердечний, рації будуть налаштовані на частоти, на яких спілкуються пожежно-рятувальні підрозділи Дніпропетровщини.

«Бойовий спецодяг для 4 ДПРЗ складається із брюк-комбінезонів та курток, – говорить Андрій Сердечний. – Це якісний одяг українського виробника. Він не лише витримує температури до 400 градусів за Цельсієм, а й має утеплюючі підкладки, що забезпечить комфортні умови для пожежних у холодну пору року. А рукавиці захистять їх не лише від високих температур, а й від механічних пошкоджень. До того ж, вони оснащені гумками, які забезпечують щільне прилягання до рукавів спецодягу, що запобігає потраплянню у рукавиці палаючих матеріалів тощо».

Спецодяг та засоби зв’язку рятувальникам вручив заступник директора департаменту (промислова безпека) департаменту з ОП та ПБ нашого підприємства Сергій Мельник. Він запевнив, що незабаром 4 ДПРЗ отримає додаткове екіпірування.

«Дійсно, до рятувальників вже прямують 82 пари спеціальних захисних пожежних чобіт, 11 рацій, які будуть встановлені на пожежних автомобілях та у пожежно-рятувальних частинах. Також підприємство замовило для своїх вогнеборців 116 пожежних рукавів. Мужні люди, які захищають підприємство від стихійних лих, самі мають бути надійно захищені. Вітаємо рятувальників з їхнім професійним святом, бажаємо міцного здоров’я, безпечної праці, і щоб їм якомога менше довелося користуватися бойовим спецодягом у реальних надзвичайних ситуаціях», – підсумував Сергій Мельник.

Категорії
Наші люди

Провідний «автоматизатор» металургійного виробництва

Олександр Бойченко, який керує однією зі служб департаменту автоматизації технологічних процесів, отримав найвищу нагороду підприємства «Честь та гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Впродовж останніх десятиліть рівень автоматизації в цехах «АрселорМіттал Кривий Ріг» злетів на кілька левелів вгору. Зараз ми маємо високоавтоматизований конвертерний цех з машинами безперервного лиття заготовок, реконструйований і з новими системами автоматизації прокатний стан ДС 250-4, нашпигований сенсорами, контролерами та іншим подібним устаткуванням комплекс коксових батарей №№ 5,6. І цей перелік можна продовжувати. Автоматизація на виробництві – це безпека, якість, продуктивність та економність. Олександр Бойченко брав безпосередню участь в автоматизаційному прориві на підприємстві.

«Мені таланило опинятися у потрібний час у потрібних місцях, – усміхається Олександр. – Мабуть, лише на коксохімічному виробництві та в гірничому департаменті я не працював. А так скрізь брав участь у цікавих перетвореннях. А почалося все зі школи. Тоді з’явилися перші простецькі комп’ютери з примітивними програмами. І це мене зразу зацікавило. Коли батьки спитали, на яку спеціальність я буду йти вчитися, я довго не думав: пов’язану з комп’ютерами і автоматизацією. По-перше, це нове та цікаве, а по-друге, мені було очевидно, що за цим – майбутнє».

Конкурс був величезний, але Сашко вдало пройшов вступну кампанію, а за п’ять років отримав диплом з відзнакою. Першим його місцем на нашому підприємстві була посада інженера- електроніка. Він налагоджував комп’ютери в управлінні. Але хотілося у цехи. І через рік Бойченко перевівся до прокатного департаменту налагоджувальником контрольно-вимірювальної апаратури та автоматики. Це саме те, чим він мріяв займатися. Талановитого та завзятого молодого працівника помітили. І ось він вже змінний інженер ДАТП в доменному цеху № 2, а потім – старший майстер. Згодом почався капітальний ремонт першого розряду на легендарній дев’ятій домні, про який Олександр згадує дуже позитивно.

«Пів року тривав ремонт, під час якого багато уваги приділялося й автоматизації, – розповідає Олександр. – Мені випала нагода попрацювати поруч з крутими професіоналами цієї справи, людьми з, можна сказати, космічним досвідом. За ті пів року я дуже виріс як фахівець і як керівник. Піч ми успішно запустили, і я продовжив працювати старшим майстром. А потім мене перевели до сталеплавильного департаменту начальником дільниці автоматизованих систем керування конвертерного цеху. Тоді рівень автоматизації там був не надто високим, і моїй команді випала нагода покращити ситуацію. Як зараз пам’ятаю, почали з другого конвертера, і так далі один за одним. Встановлювалися вимірювальні прилади, контролери для обробки даних, сервери. Ми брали участь у налаштуванні, вивчали цю складну техніку, програмне забезпечення, почали обслуговувати устаткування».

Олександра Бойченка призначили керівником служби автоматизованих систем керування всього сталеплавильного департаменту, і знов він опинився в епіцентрі непересічних подій. Почалося будівництво першої МБЛЗ з безпрецедентним на той час рівнем автоматизації. І знов це все треба було налаштувати, вивчити та забезпечити стабільність.

«Потім була робота із запуску ще двох машин безперервного лиття заготовок. Не скажу, що було легко, але дуже цікаво, – каже Олександр Бойченко. – Був такий період, коли я керував підрозділом, який опікувався системами автоматизації сталеплавильного й прокатного департаментів та ще й кисневого виробництва. Але потім все ж вирішили, що таке широке і різнопланове поєднання є не дуже ефективним. І відтоді я – начальник служби з експлуатації засобів АСКТП і мехатронних систем прокатного департаменту ДАТП. Тут також нудно не буває. Наприклад, був цікавий досвід взаємодії з фахівцями всесвітньовідомої компанії «Даніелі» під час реконструкції прокатного стану ДС 250-4, щоотримав сучасні системи автоматизації».

А разом із такими масштабними проєктами триває щоденна цілеспрямована робота з вдосконалення систем та підвищення їх надійності. Наприклад, саме зараз триває модернізація систем безперервного живлення на підприємстві.  Це дозволить автоматизованим системам керування працювати без збоїв навіть у теперішній складній ситуації з перебоями електропостачання. Тож команда Бойченка працює у режимі безперервного вдосконалення. Сам Олександр жартує, що вже давно звик до постійних змін, і коли їх немає, то починає нудьгувати.

«Життя у постійному режимі змін непросте, і мене надихає моя родина – дружина Світлана і двоє синів, – говорить Олександр. – До речі, старший, Ярослав, вчиться у виші за напрямком мікро- і наносистемна техніка, що близько до мого профілю, і мене це не може не тішити. А ще я при нагоді люблю поплавати чи покататися на велосипеді. Це допомагає зняти стрес і налаштуватися на роботу».

Категорії
Новини

Гуркоти, затвори і скіп з бігунами

Капітально відремонтоване фахівцями Ливарно-механічного заводу устаткування для доменної печі № 8 справно виконує свої функції.

Працівники цеху металоконструкцій та ремонтно-монтажного цеху № 3 капітально відремонтували гуркоти коксу та агломерату, скіп для транспортування шихти, виготовили чотири затвори коксу і стільки ж затворів агломерату. Деякі роботи в межах цих ремонтів виконали працівники РМЦ-1 і РМЦ-2.

Гуркоти коксу й агломерату використовуються для сортування цих матеріалів перед виготовленням шихти для виплавки чавуну. Короби для них виготовили з біметалу, тобто сталі, наплавленої твердим зносостійким сплавом. Такий матеріал допомагає протистояти механічному зношуванню цих виробів та високим температурам. Наплавлення сталевих листів для гуркотів та інших виробів виконали у РМЦ-3. Потім їх відвезли до ЦМК і там розкроїли на необхідні деталі. Як розповів начальник ЦМК Микола Грицан, для різання біметалу використали машини плазмового різання та термічного різання.

«Біметал твердіший за звичайну сталь, тому важче ріжеться, – пояснив Микола Грицан. – Основні роботи були виконані саме з допомогою плазми, яка утворюється зі стислого повітря та електричного струму. З роботою добре впоралися газорізальники цеху Богдан Ганов та Руслан Глаголєв. Деталі для гуркотів і затворів ми передали знову до РМЦ-3, а корпус для скіпа, який подає шихту з шихтового двору на верх доменної печі, зварили наші зварники Олександр Тинок, Євген Обжелянський, Ігор Струц, Артем Корнілов, Мирослав Романчіч».

Збирали гуркоти і затвори працівники РМЦ-3. Як розповів начальник цього цеху Андрій Караман, у гуркотах здебільшого використовувалися болтові з’єднання. Це дозволяє їм витримувати величезні навантаження під час просіювання матеріалів.

«Усередину виготовлених коробів ми вставили решітки для просіювання, а також приводи, які приводять їх у рух. Виготовленням гуркотів та затворів займалися бригадири слюсарів-ремонтників Василь Машошин, Андрій Зальотов, а також газорізальники  Андрій Рошка та Євгеній Чевичелов, електрозварник Василь Ярема, старший майстер Сергій Разживін та інші. Але спочатку фахівці проєктного відділу ЛМЗ створили технічну документацію разом з кресленнями на гуркоти», – сказав Андрій Караман.

Скіп – це складний виріб. За суттю це залізничний вагончик, який рейками витягається на верх ДП-8. Він має так звану упряж, за яку зачіпляється. А ще упряж бере участь у розвантажуванні шихти в засипний пристрій печі, який також виготовили в ЛМЗ. Виготовляли упряж в РМЦ-3, а от механічну обробку корпусу скіпа виконали у РМЦ-2. Скіп має колеса, які називаються бігунами. Вони виготовлені зі сталі, міцнішої, ніж у звичайних залізничних коліс, тому заготовки для бігунів довелося купити, а от заготовки для осей викували на ковальській дільниці РМЦ-1. Обробили їх і отримали готові запчастини працівники РМЦ-3. «Збиранням скіпа займалися бригадир слюсарів-ремонтників Юрій Шибилист, слюсар-ремонтник Віталій Удалов, електрозварник Віталій Стовба, газорізальник Валерій Курило та їх колеги», – додав Андрій Караман.

А бригадир Юрій Шибилист зізнався, що найскладніше було футерувати задню частину візка біметалом. Виготовлення й футерування корпусу скіпа біметалом має продовжити термін його використання. Електрозварник РМЦ-3 Володимир Кулак був серед тих, хто виконував наплавлення.

«Я ще тільки опановую роботу на наплавлювальній машині, – розповідає Володимир. – Хлопці, які раніше на ній працювали і написали програми для неї, зараз воюють. Тож хочу скористатися нагодою і передати їм найкращі побажання. Дмитро Магльований та Максим Гнідаш, величезна вам подяка за те, що нас захищаєте! А ми намагаємося тут в цеху вас не підводити. Чекаємо вас з перемогою!»

Категорії
Новини

GAP-2, або Нові переводи для східних станцій

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» капітально відремонтували 22 стрілочних переводи, що суттєво підвищило рівень безпеки під час залізничних перевезень.

Станцію Східна-Сортувальна називають воротами комбінату. Через неї на підприємство потрапляє вугілля, флюси та інші матеріали,  проходять перевезення залізорудного концентрату та агломерату. Начальник залізничного цеху № 3 Дмитро Борисов сказав, що ця станція має чи не найінтенсивніший рух з усіх наших станцій.

«Тож не дивно, що колії при такому русі зношуються, – говорить Дмитро Борисов. – А особливо – стрілочні переводи, які містять найбільше елементів, серед яких є й рухомі. І саме несправність переводів становить найбільшу загрозу щодо сходу потягів з рейок. Тому й вирішено було спрямовані кошти, виділені за програмою GAP-2 на підвищення рівня безпеки, на ремонт переводів в районі цієї станції, а також станції Східна-Приймальновідправна».

Сходи потягів є смертельною загрозою як для машиністів та їхніх помічників, так і для людей, які знаходяться поблизу. Тому до ремонтів поставилися дуже серйозно. Технічне завдання та документацію підготували фахівці ЗЦ-3. А самі роботи виконала спеціалізована підрядна компанія. Старі переводи були повністю демонтовані. Спочатку під кожен перевод готували земляне полотно. Самі ж стрілочні переводи збирали на території ЗЦ-3 і вже у готовому вигляді вантажили на залізничні платформи і везли на місця, розвантажували, встановлювали, засипали щебнем та розрівнювали.

«Роботи виконали досить швидко, – продовжив начальник цеху. – На 11 днів раніше запланованого. Ми перевірили якість і залишилися задоволеними. Наші працівники – електромонтери СЦБ та колійники – займалися налаштуванням систем СЦБ, тобто сигналізації, централізації, блокування».

Система СЦБ – сукупність технічних засобів, використовуваних для забезпечення безпеки і регулювання руху потягів. Вона значно підвищує пропускну спроможність станцій, дозволяє повністю освоїти інтервали попутного руху потягів на коліях та перегонах, покращує експлуатаційні показники станції. Також працівники ЗЦ-3 відновили контроль роботи рейкових кіл в які входять стрілочні переводи з пультом -табло станції, щоб диспетчер отримував інформацію про рух потягів, бачив зайняті та вільні колії і міг керувати переводами безпечно без загрози життю та здоров’ю працівників. Всю цю важливу роботу з налаштування СЦБ виконали монтери колії Віталій Молдаван (бригадир), Юрій Шокало, старша майстриня СЦБ Наталя Опришко та їхні колеги.

«На капітальні ремонти було витрачено більше 45 млн гривень, – підсумував Дмитро Борисов. – 38 на матеріали і 7,6 – за роботу. І воно того варте, адже безпека людей понад усе. Та й стабільність роботи залізниці також дуже важлива. Тож мені стало легше на серці – це точно. А нещодавно почався третій етап впровадження програми – GAP-3. Він ще масштабніший. У наших планах – відремонтувати 151 об’єкт, а це майже втричі більше, ніж у рамках GAP-2. Добре, що попри всі складнощі сьогодення підприємство фінансує і впроваджує безпекові проєкти».