Категорії
Новини

300 +

333 заходи було сплановано в цехах «АрселорМіттал Кривий Ріг» для протидії чотирьом смертельно небезпечним ризикам, які відібрали найбільше життів на підприємствах компанії АрселорМіттал за останні роки. 312 з цих заходів вже виконані.

Як розповів досвідчений менеджер департаменту з охорони праці та промислової безпеки Сергій Іващенко – це наймасштабніша програма з усунення ризиків за 20 років його роботи на підприємстві. «Цехам були виділені значні кошти, – пояснює Сергій. – А вони запропонували заходи, які відповідають нагальним потребам. Фахівці з охорони праці дещо скорегували ці заходи, бо, наприклад, кондиціонер – штука дуже потрібна, але його відсутність до таких ризиків, як падіння з висоти, враження електричним струмом чи роздавлювання рухомим устаткуванням чи обертовими частинами не належить».

130 одиниць автотранспортної техніки гірничого департаменту були оснащені додатковими пристроями для запобігання нещасним випадкам. Відеокамери значно розширили коло зору для водіїв, а датчики сигналізують про появу людини або предмету на шляху руху великовантажних самоскидів, які вивозять гірську масу з кар’єрів. Це запобігає ризикам загибелі людей під колесами. Було замінено запобіжні секції огорожі стрічкових конвеєрів дробарної, обох рудозбагачувальних фабрик та рудоуправління, що убезпечить працівників від роздавлювання конвеєрами. З цією ж метою відремонтована конвеєрна галерея агломераційного цеху № 3. А для цеху складського господарства та підготовки виробництва закупили два навантажувачі, які дозволять мінімізувати перебування працівників у зонах загрози роздавлювання.

«Для запобігання роздавлюванню під час супроводу транспортування вантажів кранами багатьма цехами закуплені спеціальні відтяжки, – продовжив Сергій Іващенко. – Вони дозволяють людям знаходитися на безпечній відстані від вантажу та безпечно його спрямовувати без загрози для себе та оточення. Такі відтяжки вже мають прокатні цехи, цехи коксохімічного виробництва, автотранспортного управління та інші. Для безпечного підвезення матеріалів та устаткування в потрібні місця виробничих майданчиків з обмеженим доступом для аглоцехів, деяких ремонтних та інших цехів закупили спеціальні гідравлічні візки та крани-підкочування. Працівники цеху ремонту енергетичного устаткування, цеху ремонту металургійного устаткування та інших ремонтних підрозділів забезпечені ручними талями. Використання всього цього обладнання усуває ризики роздавлювання під час виконання ремонтних робіт».

Для запобігання травмуванню працівників під час транспортування вантажів підйомними кранами на блюмінгу були придбані переносні рації, які забезпечують надійний зв’язок між машиністами кранів та співробітниками, які виконують роботи внизу. А для безпечної заміни конвеєрних стрічок у багатьох цехах вже використовуються надійні підйомники флекс-ліфтери, які не лише запобігають травмам, а ще й допомагають виконати роботи набагато швидше. А для працівників цеху ремонтів ланцюгів керування технологічними процесами, які часто виконують роботи в зонах, де існують ризики роздавлювання рухомим устаткуванням, придбали яскраві сигнальні жилети.

«Це далеко не повний перелік заходів, які вжито для запобігання роздавлюванню, – підсумував Сергій Іващенко. – Не менш вражаюче виглядає презентація заходів проти таких ризиків-кілерів, як враження електрострумом та падіння з висоти. В результаті праця тисяч працівників стала значно безпечнішою».

Про вражаючий комплекс заходів, спрямованих на запобігання падінням та враженню електрострумом, а також про нову безпекову програму, на яку закладено ще більше коштів, ми напишемо у одному з наступних номерів газети «Металург» та на нашому сайті.

Категорії
Наші люди

Світлий бік блекауту

Коли Леонардо да Вінчі вчив живопису своїх учнів, він малював полотно контурами, які нумерував. А потім учні заповнювали контури відповідним кольором. Саме цей принцип у 50-х роках 20 століття використали Ден Роббінс і Макс Кляйн  для створення нового виду художніх розваг – малювання картин за номерами. Кілька років тому ця захоплююча справа стала популярною в нашій країні. І займаються нею не лише діти, а й багато дорослих. Серед них – наш колега, старший майстер дільниці кисневого виробництва Антон Королюк.

«У Антона надзвичайно відповідальна серйозна робота, – розповідає начальник кисневого виробництва Володимир Черногоров. –  Він керує дільницею поділу повітря. Саме тут виробляється кисень, необхідний для виплавки сталі й чавуну та інших важливих виробничих процесів. Також тут виробляють азот й аргон для наших цехів та деякі газові суміші. Для цього працює цілий комплекс устаткування, яке є чи не найскладнішим в «АрселорМіттал Кривий Ріг». Чотири величезних блоки поділу повітря, кілометри трубопроводів, сотні засувок та багато іншого. З керуванням дільницею Антон справляється на 12 балів! Він робить це творчо, з натхненням. А коли я побачив, які картини він малює, то зрозумів, що він художник, творець скрізь – і на роботі, і вдома».

В кабінеті старшого майстра разом зі складними схемами устаткування та процесів знайшлось місце картинам, які намальовані особисто господарем кабінету. А почалось все з… блекауту.

«З дитинства я займався футболом, – згадує Антон Королюк. – А от творчих хобі в мене не було. Все сталось неочікувано. Війна, ракетні удари, блекаут. Світло вдома надовго вимикали, і донечці Софійці, якій зараз вісім рочків, без мультиків було нудно. Та й ляльками в майже темряві гуляти сумно. А от малювати за певного локального освітлення можна. Щоб зацікавити дівчинку, а заодно «прокачати» математику, ми купили їй набір для малювання за номерами. Донечці це одразу зайшло. І не лише їй. Я досить швидко з асистента юної художниці сам перетворився на палкого прихильника нової для себе справи».

З того часу старший майстер створив таким чином чимало картин. Поки що єдина тема – боротьба України з російськими загарбниками. Є в його колекції українські танки, портрети воїнів ЗСУ та козаків і навіть міфологічні орки, яких перемагають наші воїни. А на улюбленому полотні автора вибухає, горить і розвалюється головна кремлівська вежа.

«Всією дільницею, всім цехом з нетерпінням чекаємо, коли це станеться, – зізнався Антон. – Троє наших працівників захищають країну зі зброєю. А ми наполегливо працюємо, щоб наші металурги мали вдосталь кисню, без якого неможлива виплавка. А ще вдосконалюємо своє устаткування, робочі місця. Нещодавно відновили до базового стану турбодетандер на одному з блоків поділу повітря. Це дуже важливий вузол, який підтримує температурний режим у блоці. З ним були проблеми. Впровадили автономне обслуговування в рамках WCM. Підтягли механіку, електрочастину, автоматизовану систему керування. Не всі блоки зараз працюють. Але ми маємо бути готовими запустити виробництво повністю, коли металургам знадобиться більше нашої продукції».

Категорії
Uncategorized Новини

Три поверхи розумної бані

Смартфон, смартквартира, смартгодинник та інші слова, які походять від англійського smart, уже встигли ввійти у нашу повсякденну мову. Вони асоціюються з розумними сучасними технологіями. А от працівники дробарної фабрики гірничого департаменту так змінили систему підігріву та подачі води у своєму адміністративно-побутовому комплексі, що в цьому випадку запросто можна вжити слово смартбаня, тобто баня з розумним керуванням, зручна та економічна. Ідею покращення запропонував заступник начальника фабрики з енергоустаткування Ігор Боярин.

«У минулому році склалося так, що звільнилися наші слюсарі-сантехніки, – пояснює Ігор. – Постала задача оптимізувати роботу бані так, щоб задіяння людей в керуванні її устаткуванням зробити мінімальним. А разом з тим позбутися проблем, які раніше виникали. Основні роботи з переоснащення бані виконали наші нові працівники. Вони саме проходили стажування, і це завдання стало найсерйознішим іспитом для. І скажу, що здали вони його на «відмінно». Для цього був розроблений 10-кроковий проект з Виробництва світового класу WCM. З налагодженням системи керування допомогли працівники департаменту автоматизації технологічних процесів».

Ігор розповів, що раніше з роботою бані були проблеми. Дехто забував закривати крани. Гаряча вода стікала і потім частенько на всіх її не вистачало. А як це проконтролювати? До кожної кабінки контролера не приставиш. Були випадки, коли внаслідок витікання води перегорали нагрівальні тени. Їх доводилося ремонтувати або міняти. Насоси працювали цілодобово і  швидко зношувалися. А нерегульований тиск у системі призводив до розриву труб та псування змішувачів. Багато електроенергії йшло на підігрів води та її перекачування, та й розхід води зашкалював. До роботи взялися стажери: сантехнік Артем Шведов, електромонтери Микита Лоза та Олександр Залесов. Вони замінили старе устаткування на нове та налаштували його разом з працівниками ДАТП.

«До трьох тенів додали сучасний теплообмінник з високим коефіцієнтом корисної дії – близько 95 відстотків, – продовжив Ігор Боярин. – За рахунок цього з’явилася можливість економії при нагріванні. Подача, рівень та нагрів контролюються датчиками. Нагріта вода подається насосами до баків, яких у нас три. Робота насосів керується частотними перетворювачами. Коли баки наповнені, тени автоматично вимикаються, що економить електроенергію, і подача води припиняється. Коли люди миються після зміни, рівень води у баках падає. Це фіксує ультразвуковий датчик. При певному мінімальному рівні тени знову вмикаються і відновлюється подача води. Також встановили датчик тиску. Його використання дає змогу швидко виявити пориви і запобігти втратам води».

Відтепер насоси та інше устаткування не працюють цілодобово. Система автоматично запускається лише в години, коли працівникам треба помитися після зміни. Це гарантує те, що гарячої води вистачить всім, економить воду й електроенергію, значно продовжує життя насосам, трубам та іншому обладнанню. На випадок, коли працівникові чи бригаді треба помитися поза графіком, систему можна запустити за допомогою смартфонів відповідальних осіб. А вся інформація про роботу системи, всі параметри відображаються на комп’ютері сантехніка, який за необхідності може внести корективи в її роботу.

Категорії
Новини

Трансформер для ремонтників

Використання нового оснащення суттєво підвищило рівень безпеки під час ремонтів трубопроводів коксохімічного виробництва.

Більшість газопроводів коксового, вуглепідготовчого цехів, а також цехів сіркоочищення та вловлювання розташовані над поверхнею землі – на висоті, падіння з якої загрожує здоров’ю і навіть життю людей. Але ж все одно газопроводи треба регулярно обслуговувати, ремонтувати. Для цього використовували спеціальні конструкції, які називають по-різному: лісами, підмостями, турами тощо. Нещодавно для ремонтних бригад технологічного цеху, закупили конструкції, які у технічній документації звуться прямостоячими риштуваннями.

Як зазначив начальник технологічного цеху Олександр Мельников, нові рештування мають величезні переваги  у порівнянні з тим оснащенням, яке використовували ремонтники раніше.

«Основа конструкцій – вертикальні стійки, виготовлені зі сталевих труб з товщиною стінок 5 мм, – розповідає Олександр Мельников. – Горизонтальні борти також сталеві. Борти з’єднуються зі стійками за допомогою замків-фіксаторів, які виключають непередбачуване роз’єднання. Таких надійних кріплень немає у старих конструкціях. Майданчики-перемички, на яких знаходяться ремонтники під час виконання робіт, виготовлені з міцного і водночас легкого алюмінієвого сплаву. З такого ж сплаву виготовлені сходи з перилами. Cаме сходами працівники тепер безпечно крокують на верхні яруси, а не лізуть вертикальними драбинами, як робили раніше. Міцність матеріалів, надійність кріплень та використання сходів замість драбин – це надійність і безпека для наших бригад».

Риштування придбали за програмою протидії чотирьом ризикам-вбивцям, серед яких і робота на висоті. Провідний інженер з охорони праці Юрій Шугайло назвав ще кілька безпекових переваг нового оснащення: «До стійок і бортів додані ще й сталеві ребра жорсткості, які запобігають розхитуванню риштувань. Стійки мають спеціальні елементи, за які можна надійно закріпитися ременями безпеки. А борти слугують надійними огорожами-запобіжниками від падіння з робочих ярусів. Для роботи у газонебезпечних місцях конструкція оснащується одразу двома сходовими підйомами. Це для того, щоб у разі необхідності можна було швидко евакуювати людей».

Можна сказати, що це конструкція-трансформер. З елементів можна зібрати варіанти з різними параметрами, найзручніші для кожної з виробничих операцій. Максимально можлива конструкція – риштування висотою до 10,3 метри та горизонтальними параметрами 4,5х6 метрів. Такі розміри дозволяють бригаді з 5-6 людей зручно працювати над ремонтом будь-якого газопроводу коксохімвиробництва. І це далеко не всі зручності. Конструкція збирається в рази швидше, ніж її попередниці.

«Для різних видів робіт передбачаються різні конструкції риштувань. Наприклад, для такої складної виробничої операції, як ремонт газопроводу методом царгування, конструкція складається таким чином, щоб ремонтники мали доступ до газопроводу з різних боків, – продовжив начальник ТЦ КХВ. – А також щоб можна було безпечно працювати під трубою і над нею. А от для  ремонту трубопроводу фенольної води, який ми щойно завершили, застосовується простіша конструкція, і якщо немає газової небезпеки, то ми використовуємо одні сходи замість двох. Оцю конструкцію наші ремонтники змайстрували за 4 години, тоді як зі старим оснащенням на це знадобилося б до 4 діб. Таким чином ми значно економимо час. Але найголовніша перевага – це безпека. І мені з таким устаткуванням спокійніше на серці, бо я впевнений у безпеці людей».

Категорії
Новини

Ставка на новачків

Протягом останніх місяців на роботу в департамент з охорони праці та промислової безпеки прийшло кілька молодих працівників.

Начальник відділу з охорони праці Андрій Похлеба зазначив, що на цю молодь у департаменті мають чималі сподівання. «Це інше покоління, – пояснює Андрій. – У них прогресивні європейські погляди на життя загалом та на безпеку життя зокрема. Звичайно, їм треба багато чому вчитися, і водночас їх дуже цікаво і корисно слухати. Ця молодь відкритіша, ніж були ми. Ми вчимо їх, а вони вчать нас. Дуже сподіваємося, що разом сформуємо нове ставлення до безпеки праці, яке допоможе запобігти травмам і зберегти людські життя». Тож «Металург» вирішив познайомитися з цією молоддю.

Євгеній Тарасов – дипломований магістр з цивільного захисту та охорони праці. Він встиг вже попрацювати гірничим інженером на одному з підприємств Кривбасу. Молодий працівник зазначив для себе як позитивні, так і негативні моменти щодо охорони праці і зрозумів, що має ідеї та може бути корисним саме у цій сфері.

«Мені запропонували роботу в «АрселорМіттал Кривий Ріг», і я не вагався, – говорить Євгеній. – Пів року стажувався і вже працюю самостійно. Треба йти до людей у цехи і спілкуватися з ними. Наприклад, нещодавно я зупинив ремонтні роботи на одній з дільниць доменної печі № 6, пояснив майстрові та робітникам їхні помилки в організації робіт на висоті і, певно, зробив це переконливо, бо заперечень не було. Проєкт виконання робіт доопрацьовали, вжили заходів, і ризиків стало значно менше. Поки що це найважливіший мій здобуток».

Андрій Горб поки що стажується. Він зізнається, що поки не має таких позитивних моментів у своїй роботі, як його колега Євгеній.

«Багато чому ще треба вчитися, – каже Андрій. – Взагалі  я хотів стати лікарем-стоматологом. Але почалася повномасштабна війна, і батьки не наважилися відпустити мене після школи на навчання в інше місто. Тоді я обрав спеціальність інженера з охорони праці та вступив до Криворізького Національного університету на відповідний факультет. Але основне моє навчання, я вважаю, проходить саме на виробничих майданчиках. Здавалося б, де стоматолог, а де інженер з ОП. Але є й спільне. І той, й інший допомагають зберегти здоров’я. Але якщо стоматолог працює здебільшого із наслідками захворювання, то для охорони праці на першому місці – профілактика».

Юлія Карпачова також стажується. Вона не так часто буває в цехах, як Андрій.

«Поки що лише раз була на виробничому майданчику, і мені сподобалося, – зізналася Юлія. – Основне ж моє місце роботи – відділ перепусток. Моє завдання: ретельно перевіряти дозвільні документи у працівників підрядних організацій. Щоб не допустити до робіт ненавчених працівників, бо це дуже ризиковано. А ще я проводжу інструктажі з охорони праці для підрядників, які влаштовуються на роботу. А для цього самій довелося фундаментально вивчити все необхідне. Розумію, що й ця робота надзвичайно корисна, коли після інструктажу підходять працівники, молоді, а інколи й досвідчені, і щиро дякують за добре донесену корисну інформацію».

Тарас Кравченко три роки працював на нашому підприємстві водієм, возив фахівців з охорони праці. Він спостерігав за їхньою роботою і зміг оцінити її важливість.

«Я на собі випробував, яка небезпечна робота водія, особливо на промисловому підприємстві, – почав розповідь Тарас. – А ще ж є роботи на висоті, вогневі роботи, величезні механізми, електроустаткування, розплавлений метал та багато іншого. Я бачив, скільки зусиль, нервів докладають інженери з ОП для організації безпечної роботи, і як це важливо для людей. Хоча дехто цього, на жаль, не усвідомлює. Вирішив і собі спробувати. Приготував презентацію з охорони праці, захистив її, і мене перевели інженером з ОП. Найважливішими вважаю індивідуальний підхід до кожного працівника та власний приклад. Я особисто навчився застосовувати пояс для запобігання падіння з висоти, багато вивчив про особливості його застосування, а зараз проводжу тренінги для працівників безпосередньо у цехах».

Олександр Шишка твердо вирішив, що пов’яже своє життя з безпекою праці після нещасного випадку. На його очах загинув його наставник, досвідчений працівник одного з гірничих підприємств Кривбасу, де Олександр тоді працював.

«Такого не повинно траплятися, – говорить він. – І я буду робити все від мене залежне. Звичайно, в ідеалі було б добре побудувати нові цехи, де відсутні ризики, закупити всім найсучасніший спецодяг та засоби індивідуального заходу, інструменти. Але ми ж розуміємо, що оновити все в одну мить неможливо. А от що можливо – щодня йти в цехи і намагатися змінювати стереотипи, доводити кожному, що працювати безпечно – це перед усім в інтересах самого працівника. Але щодо умов праці ми теж можемо дещо зробити. Наприклад, нещодавно ми були з аудитом на одному з постійних місць виконання вогневих робіт. Дим стояв такий, що аж у горлі дере. Виявилося, що не працює витяжка. Ми разом з цеховиками ініціювали ремонт. І от вчора вона знову запрацювала. Тобто покращилися умови та зменшився ризик професійних захворювань. Головне – не бути байдужим».

Категорії
Наші люди

Казка, що стала реальністю

Наталя Скалига керує дільницею, де гігантські машини стискають атмосферне повітря. Це дільниця компресії повітря кисневого виробництва, що виробляє кисень, а також азот і аргон для наших цехів. Без кисню неможлива виплавка сталі на нашому підприємстві. А ще з повітря отримують газові суміші з екзотичними назвами: неоно-гелієву та криптоно-ксенонову. І перший імпульс у цьому дивовижному перетворенні повітря задають саме Наталя, старший майстер дільниці, та її колеги.

 «На кисневому виробництві працювали мої батьки, – почала розповідь Наталя. – Татко розповідав мені малій, як вони із звичайнісінького повітря, яким всі ми дихаємо, роблять багато цікавих продуктів. Серед них є й кисень, який, крім металургії, ще може рятувати людей у лікарнях. Це все бачилось мені якимось нереальним, казковим, фантастичним! Я мріяла побачити цю казку на власні очі, а якщо поталанить, то й самій взяти в ній участь. І коли  прийшов час обрати професію, я спитала: «Татку, а дівчаток до вас беруть?» І він відповів: «Запросто, доню!»».

Після технікуму Наталя прийшла на кисневе виробництво. За основними професіями вакансій не було. Але дівчині хотілося працювати саме на кисневому. Взяли маляром. Три роки вона фарбувала газові балони, проходила випробування, як власне і буває у казках. А вже після цього стала машиністкою компресорних установок.

«Техніку я люблю з дитинства, – продовжує Наталя. – Обидва моїх сини не втомлюються дивуватися: «Мамо, ти ж дівчинка! У дівчаток розмови про нігтики, війки, косметику, котиків, а в тебе лише про твої залізяки». Кепкують з мами. І водночас допомагають шукати в інтернеті те, що мені потрібно по роботі: засувку-батерфляй, кульовий вентиль та багато іншого. Люблю я свої залізяки. Устаткування у нас вже не нове. Постійно працюємо над тим, щоб воно працювало без аварійних зупинок. Дуже нам допомагає Виробництво світового класу WCM».

Впроваджувати WCM Наталя почала ще машиністкою компресорних установок. Дехто сприйняв систему з осторогою, а дехто й відверто вороже. А Наталі вона зразу зайшла, як то кажуть. Зараз вона керує впровадженням системи на своїй дільниці, надихає колег. Вже впровадили багато проєктів, є хороші результати.

«Ми постійно шукаємо, що б ще покращити, як зробити наші установки надійнішими, а умови праці безпечнішими, – розповідає Наталя. – Модернізували лінію водяного охолодження, і це позитивно вплинуло на процес стискання повітря. Встановили додаткові фільтри – і система охолодження запрацювала надійніше. Зробили додаткову лінію змащування –  зменшилася кількість аварійних зупинок. Приємно, що колеги розуміють користь покращень для кожного. Впроваджуємо їх разом з машиністами компресорних установок Наталею Соловйовою, Ольгою Непорожньою, Дмитром й Олександром Рибалками та іншими працівниками дільниці. Дуже їм усім вдячна, і керівництву цеху за допомогу».

Тут, на виробництві, Наталя знайшла і своє справжнє кохання. Вона тоді працювала машиністкою. Прийшов електромонтер Роман, щоб запустити установку після зупинки. «Почекайте, – безапеляційно зупинила його Наталя. – Спочатку я як технолог обдивлюся все устаткування, перевірю безпеку, а потім вже й запускати можна». Роман не образився. Навпаки, серйозність і рішучість дівчини йому сподобалися. Та й сама Наталя притягувала, мов магніт.

«Рома став заходити частіше, – усміхається Наталя. – Яблучка пішли, цукерочки, квіточки, інші прояви уваги. Закохалися. Почали зустрічатися. А згодом одружилися. Він зараз кулеметник, вже два роки на «нулі». Пішов добровольцем. Пишаюсь ним і хвилююся кожної хвилини. Ми ж з колегами одразу почали волонтерити. Закривали консерви. Робили окопні свічки. Маскувальні сітки плетемо й зараз. Дівчата в’яжуть теплі носки, шапки, шарфи. Дуже багато бачу зажурених жіночих очей: на підприємстві, на міських вулицях, у транспорті. Воюють чоловіки, сини, кохані хлопці. Особливо прикро бачити сумні жіночі очі напередодні Жіночого свята. Не хочу, щоб так було. Хочу звернутися до чоловіків. Приділяйте жінкам увагу. Усміхайтеся, пропонуйте місце в транспорті, даруйте квіточку на вулиці… Усміхніть їх, і в місті посвітлішає від жіночих усмішок. Вітаю всіх жінок, всіх дівчат із нашим Святом! Тримаймося і допомагаймо нашим захисницям і захисникам! Ми обов’язково переможемо!»