У цій шахтній кліті щозміни на глибину до 1045 метрів спускаються близько 80-ти шахтарів.
Виконавши виробничі завдання, вони цим самим транспортом повертаються на поверхню. Дві зміни на добу – загалом 160 наших працівників. Двоє ж шахтарів спускаються вниз перед кожною зміною, але їдуть не всередині кліті, а на її даху. І це не якісь вибрики, а дуже серйозна робота. Від цих двох залежить життя багатьох людей.
Кремезний високий чоловік – підземний кріпильник шахтоуправління Юрій Кононенко. Саме він щозміни прямує на даху кліті до земних надр. Цю дорогу на глибину у шахті називають дорогою життя. «На мені і моєму напарникові Івані Максименкові – відповідальність за життя багатьох колег, – говорить Юрій. – Кліть переміщується вниз-вгору по своєрідних рейках, які називаються провідниками. Ми спускаємося донизу зі швидкістю 0,3 метри на секунду, щоб добре розгледіти стан провідників. Якщо є дефекти, то ми їх усуваємо. А паралельно слідкуємо за станом клітьових балок та стінок шахтного стовбура. Вони забетоновані, і дуже важливо, щоб бетон не розломився і каміння не полетіло на голови людей».
Робота у Юрія й Івана дуже небезпечна. Адже коли вони спускаються на даху, коли ремонтують елементи кліті, то під ними – до 1045 метрів простору для вільного падіння. Тому надійний перевірений запобіжний пояс кожному з них необхідний. «Закріпився карабіном за спеціальні конструкції кліті – і відчуваєш себе впевнено, – розповідає Іван Максименко. – Надійний пояс завжди врятує. Також уважно дивимось під ноги, бо шахта – це завжди волога, а отже слизькі поверхні. Окуляри та інші засоби індивідуального захисту використовуємо обов’язково. Шахта – це завжди небезпечно, і від виконання правил безпеки залежить життя».
8 червня 2023 року загинув сержант, бойовий медик механізованого взводу Юрій Плужник.
До призову на військову службу у березні 2022 року Юрій працював газорятівником газорятувальної служби департаменту з охорони праці та промислової безпеки «АрселорМіттал Кривий Ріг». Юрій загинув під час бойових дій біля Часового Яру Донецької області.
Як розповів начальник газорятувальної служби Сергій Леонов, Юрій Плужник був одним з кращих рятівників ГРС: «Юра був рятівником від Бога. 23 роки він працював у нашому підрозділі. На війні ж рятував поранених бійців. Порядний, принциповий, щирий, відвертий, Юра завжди був готовий прийти на допомогу, досконало володів професійними вміннями й навичками. Він користувався незаперечним авторитетом, повагою у колег. Він з тих, про кого кажуть – незамінний. Це непоправна втрата для нас».
Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям, колегам захисника України Юрія Плужника.
З початку 2023 року в шахтоуправлінні гірничого департаменту впроваджуються кілька нових підходів, спрямованих на підвищення рівня безпеки праці.
Працівник має дотримуватися правил безпеки не через страх покарання, а тому що свідомо вирішив берегти своє життя та життя колег. А управління охорони праці та промислової безпеки концентруватиметься не на покараннях, а на допомозі в організації безпечної праці. На цих засадах формується культура безпеки праці на підприємстві.
«Це має допомогти досягти нульового травматизму, – пояснює провідний інженер з охорони праці Артур Воловик. – Для цього фахівці з охорони праці гірничого департаменту по-новому визначають всі ризики. Виробничі процеси розкладаємо на етапи: визначаємо ризики перед роботою, у процесі та на заключній стадії. Виробництво небезпечне, і повністю прибрати ризики не вийде. Але мінімізувати їх, вжити безпекових заходів – це означає організувати безпечне виконання робіт. Небезпеки через несправність інструментів чи зношеність засобів індивідуального захисту працівник може подолати й сам. А от проблеми пошкодження захисної огорожі чи розриву тросу аварійної зупинки вирішує вже майстер з підключенням відповідних ремонтних служб».
Ще одна форма роботи – тестування на знання правил. Працівниками управління ОП і ПБ для кожної з професій розробили тести. Замість нудних екзаменів – лише 10 питань на знання основної інформації з інструкцій з ОП.
Наталя Ткачук працює за професією з екзотичною назвою стовбуровий підземний. «Я відповідаю за безпечний спуск шахтарів у шахтній кліті, – розповідає Наталя. – Кліть доставляє людей на різні горизонти, найглибше – на 1135 метрів. Я подаю сигнали машиністу кліті. Від моїх знань та вмінь залежить не лише моя особиста безпека, а й безпека ще десятків колег. Тож перевірка знань дуже важлива, адже людській пам’яті властиво забувати. Я здала тест ще на початку року. Питання найважливіші: як підготувати робоче місце, як діяти у надзвичайних ситуаціях тощо. Такі перевірки допомагають триматися в тонусі. А для керівників і фахівців з ОП – це ще й підказка, у яких конкретно знаннях є пробіли».
Про нові підходи висвітлення питань безпеки на змінно-зустрічних зборах ми вже писали. В підрозділах ШУ фахівці з ОП і ПБ також беруть участь у цих зборах. «Намагаємося розповідати швидко й зрозуміло, заряджати шахтарів позитивом, – усміхається Артур Воловик. – Особисто я спілкувався з людьми на багатьох дільницях: підйому, тепловодогазопостачання, внутрішньошахтного транспорту та інших. Скажу відверто, не скрізь нас одразу сприймають позитивно. Часто доводиться бути справжнім психологом, бо війна, негативні новини тощо. Дехто навіть став сумніватися у доцільності знань та дотримання правил. Мій більш ніж 20-річний досвід допомагає. Аргументую тим, що якщо не дотримуватись правил, то буде хаос. Чи сподобається нам, якщо машиніст пасажирського поїзду перестане дотримуватися графіку? Або лікар, який замість прийому хворих поїде на вечірку? А хаос у сфері безпеки – це травми та смерті. Люди розуміють, ставлення змінюється, і це дуже добре».
Роботи у замкнутих просторах – це роботи підвищеної небезпеки. Оскільки ризики для життя тут надто високі, необхідно обов’язково дотримуватися четвертого Золотого правила безпеки.
Замкнуті простори є практично у всіх наших цехах. Для працівників парогазового цеху роботи у замкнутих просторах не є рідкістю, і в цеху до них особлива увага.
Дільниця котлів-утилізаторів ПГЦ розташована у вогнетривно-вапняному та в другому сортопрокатному цехах. Її працівники беруть участь в утилізації відхідних газів, які утворюються під час роботи металургійних печей. Як розповів майстер з ремонту устаткування Андрій Зозуля, у вогнетривно-вапняному цеху у котлах-утилізаторах за допомогою цих газів отримують пару.
«Гази віддають свою теплову енергію на виробництво пари, – говорить Андрій. – Пара йде у цехи на виробничі потреби та обігрів. А гази, які охолоджуються з 500-600 до близько 300 градусів за Цельсієм, прямують до газоочисток. Система котлів-утилізаторів має газоходи котла, саме вони і є замкнутими просторами. Наші працівники періодично чистять ці простори від вапняного пилу. Тож Золоте правило № 4 для нас дуже актуальне».
Є на підприємстві така унікальна професія – котлочистильник. І їх у нас аж… один. Знайомтесь, Юрій Шевченко. Саме він очищує газоходи котла, без чого цей котел просто не зможе виконувати свою функцію. Юрій працює у цеху вже майже 20 років. Він впевнений, що якщо чітко виконувати четверте правило й інструкції з охорони праці, то його небезпечна робота не призведе до травм.
«Треба, по-перше, чітко виконати всі безпекові заходи під час підготовки до входу у замкнутий простір, – розповідає Юрій. – А також притримуватися правил під час самого очищення. Перед роботою завжди оформлюється наряд-допуск. Саме він дає право почати роботи всередині. Газорятівники досліджують стан повітря всередині газоходу. Метан та СО отруйні, тому їх показники не мають перевищувати норму. Кисню ж навпаки повинно бути не менше норми, щоб можна було нормально дихати. А температура не має перевищувати 50 градусів за Цельсієм. Простір має бути добре провентильованим. Ми заповнюємо карту ризиків, і якщо якийсь з них вважаємо надто високим, доповідаємо майстру і разом мінімізуємо його».
Юрій надягає страхувальний пояс. Робіт на висоті він не виконує, а за пояс кріпиться страхувальна мотузка. Страхують котлочистильника двоє людей. Такі правила. Один з помічників також має пояс, бо якщо з Юрієм, не дай Боже, щось трапиться у замкнутому просторі, то його колезі доведеться його рятувати, а інший страхуватиме вже обох. Слюсар-ремонтник ВалерійІванов страхує колегу вже багато років. За його словами, під час цієї роботи на його пам’яті не було жодної надзвичайної ситуації. Але рятувати він навчений.
«Кілька разів на рік ми тренуємося рятувати, – каже Валерій. – Ці навички жодного разу мені не знадобилися. Але ми можемо це робити. Регулярне ж проходження інструктажів та повторення інструкцій з охорони праці додають впевненості у тому, що навички рятувальника ніколи й не стануть у пригоді».
Газорятівники досліджують повітря у газоходах перед початком робіт, а далі контролюють його стан працівники ПГЦ за допомогою газоаналізаторів. Їх у цеху достатньо. Прилади справні та повірені. Тільки-но спрацьовує сигнал, що концентрація якогось з трьох газів вийшла за межі норми, Юрій Шевченко миттєво евакуюється із замкнутого простору, а колеги допомагають зробити це якомога швидше.
У вогнетривно-вапняному цеху кожна з обертових печей має свій котел і замкнутий простір при ньому. У цих печах випалюється вапно – необхідна складова для виробництва сталі. А взагалі-то замкнутих просторів під контролем працівників парогазового цеху набагато більше.
«Колодязі, бункери, барабани-накопичувачі, баки-акумулятори – це замкнуті простори, – зазначив в.о. заступника начальника ПГЦ із вторинних енергоресурсів Віталій Дишлов. – Крім небезпечних газів, є чимало інших ризиків. Наприклад, у деяких з замкнутих просторів люди працюють на висоті, тому дотримуються відповідних правил. Є такі шкідливі фактори, як шум, вібрація, запиленість тощо. Знання та чітке виконання правил рятують життя, захищають від професійних захворювань. Четверте правило надзвичайно важливе для нас, як і інші. Не випадково ж ці правила називають Золотими».
Ще 14 працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» стали тренерами проекту Take Care («Бережи себе»), який спрямований на формування нової культури безпеки праці на підприємстві.
Підготовка нових тренерів тривала кілька місяців і завершилася мотиваційною сесією від директора департаменту з охорони праці, промислової безпеки та екології Жанбека Єсмаханова. Жанбек має досвід роботи у сфері охорони праці у декількох всесвітньовідомих компаніях, а також досвід у проведенні тренінгів. Він поділився найкращими світовими практиками з ОП з учасниками сесії. Присутні обговорили такі напрямки, як методологія управління ризиками та їх оцінка, зниження толерантності до ризику, важливість комунікації у процесі безпечного виконання робіт тощо.
«Спочатку нові тренери пройшли відбір та насичений навчальний курс, – говорить в.о. начальника відділу з навчання та розвитку Олена Шимонович. –У програму курсу, окрім безпосередньо тренінгу для тренерів, увійшли тренінги «Ефективна комунікація» та «Управління змінами». Наші тренери не лише самі мають досконало володіти питаннями безпеки праці, а й повинні вміти донести це до кожного та закласти основи свідомого ставлення до власної безпеки та безкомпромісності до небезпек. Завершивши навчання, вони вже почали викладати програму «Бережи себе» для працівників нашого підприємства, але поки що у співпраці з досвідченими тренерами (їх у нас десятеро) .Після набуття необхідних навичок ,наші новачки будуть готові проводити навчання самостійно».
Наразі навчання за програмою Take Care вже пройшли близько 900 співробітників нашого підприємства. У підсумку цей курс пройде кожен наш працівник.
Працівники блюмінгу облаштовують новий зручний та безпечний майданчик для зберігання вузлів і запчастин для пратцен-кранів.
Без пратцен-кранів робота бюмінгу неможлива. Саме вони транспортують заготовки до прокатних станів, а також відвантажують їх споживачам. Цими кранами перевозяться чушковий чавун, арматура й катанка в бунтах тощо. Ці крани постійно мають бути готовими до роботи, тому швидко знайти й доставити ту чи іншу запчастину для ремонту дуже важливо. Простота пошуку запчастин, зручність їх стропування й переміщення – ось основні принципи, за якими облаштовується майданчик. І не менш важливий принцип – безпека.
«Є кілька переваг нового майданчика щодо безпеки, – розповідає начальник відділу охорони праці сталеплавильного та прокатного департаментів управління з охорони праці Олексій Курочка. – По перше, рівна бетонна підлога. Це важливо, адже за статистикою саме перечіпання та падіння входять донайрозповсюдженіших причин травмування. По-друге, майданчик чималий – 24 на 30 метрів. Тому маємо широкі проходи і зручний доступ до запчастин, що також мінімізує ризик падіння. Ще один плюс – це надійні підставки під кранові колеса, яких тут досить багато. Підставки зроблені з відходів виробництва (вибракуваних заготовок). Вони надійно запобігають коченню коліс. Уявляєте, якщо колесо вагою близько пів тонни покотиться і хтось буде на його шляху? Розміри майданчика дозволяють зберігати запчастини на безпечній відстані одна від одної, що дозволяє уникнути защемлення кінцівок людини під час вантажних робіт».
Олексій зазначив ще кілька переваг, серед яких достатність місця для ретельного стропування під час транспортування деталей до місць ремонту кранами, наявність надійної загорожі, що запобігає проникненню сторонніх людей, хороше освітлення, яке зменшує ризики травмуватись тощо. Майданчик створюють слюсарі-ремонтники Олександр Климентенко та Денис Товмач, електрогазозварник Юрій Горєвой, майстер Андрій Дегтярьов, старший майстер Костянтин Шулигін. Керує роботами заступник начальника блюмінгумеханоустаткування Євген Карелін.
Про зручності зберігання по-новому та переваги для виробництва розповів старший майстер з ремонту кранів Костянтин Шулигін: «Швидко знайти потрібну запчастину – це дуже важливо, -говорить Костянтин. – Бо коли виходить з ладу кран під час виробничого процесу, то ремонтувати його треба негайно. Все обладнання в нас посортоване за типами і має своє місце. Ось колеса на підставках, а ось промвали. Для них ми зварили спеціальні стенди. А на спеціально виготовлених
стелажах зберігаються запчастини для магнітів – основних робочих органів пратцен-кранів, а також вузли для редукторів та інше. Все зрозуміло. Зайшов, знайшов потрібне. Плануємо ще зробити стенд зі схемою та описом всього, що тут зберігається. А ще, користуючись таким майданчиком. легко контролювати, що є в наявності, а що треба замовляти. Це все пришвидшує ремонти і, відповідно, зменшить простої кранів».
Анатолій Казмерчук, слюсар-ремонтник ЦРМО-4:
– Наша бригада ремонтує й обслуговує пратцен-крани. Новий майданчик дуже зручний. Зараз ми перевозимо сюди запчастини та розміщуємо так, як нам потрібно. Ось пальці, балансири, вали, колеса… Тут навіть ремонтник-новачок зможе миттєво знайти потрібне.
Денис Товмач, слюсар-ремонтник блюмінгу:
– Самим створювати для себе кращі умови праці нелегко, але приємно. Бачите, який красень вийшов! Найважчим було його забетонувати, ця робота нам невластива, тож довелося опанувати нову професію. Непогано вийшло, рівно. Вчора виповнилось 23 роки, як я прийшов на підприємство, і за ці роки зручнішого та безпечнішого майданчика не пам’ятаю.
