Категорії
Наші люди

Історія одного пограбування, або Не так сталося…

Сюжет розвивався, як у детективах… Було далеко за північ. Він зупинився, щоб віддихатися лише тоді, як відчув себе у безпеці. Обдивився «трофеї», посміхнувся, але серце стисло тривожне передчуття. «Наче минулося», промайнуло в голові. Та не так сталося…

Того разу все якось пішло не так. Банда вийшла «на діло» у темряві, як того й вимагають закони жанру. За легкою, як їм здавалось, наживою потрапили на територію «АрселорМіттал Кривий Ріг». Але те, що сподівались вкрасти в одній з котелень, виявилося замкненим. Полізли у вікно операторної, і вже всередині один зі зловмисників зіштовхнувся зі співробітницею котельні. Не вагаючись злодій вдарив жінку, відібрав у неї сумочку та золоті прикраси й кинувся навтьоки. В результаті нападу жертва отримала травми середнього ступеню тяжкості.

«То була резонансна подія, яка трапилася наприкінці вересня, – розповів в.о. директора департаменту з безпеки Олександр Маркевич. – І наші співробітники зробили все, щоб злочинці не уникнули покарання. Але спочатку їх треба було знайти. Тому наші оперативники невідкладно взялися за роботу разом з поліцейськими Металургійного району. Проаналізували свою базу даних, визначили коло підозрюваних, поділилися інформацією з райвідділом. Поліцейські взялися перевіряти по ломбардах наявність прикрас, які були викрадені у потерпілої, ми ж продовжували тримати справу на контролі, допомагали, збирати докази – і результати не забарилися».

В одному з ломбардів знайшли те, що шукали, визначили місце проживання підозрюваного, а далі, як в кіно: спецгрупа, операція, затримання групи підозрюваних. А потім процедура впізнання, під час якої невдаху впізнали і потерпіла, й співробітники ломбарду. Тож його взято під варту, і інкримінують вже не крадіжку, на яку він йшов, а пограбування, за яким «світить» набагато більший термін. Ведуться слідчі дії й щодо подільників.

«Звичайно ж вину людини визначає суд, – підсумував Олександр Маркевич. – Тому наше завдання зараз – тримати події під контролем і добитися того, щоб покарання було справедливим і законним. А ще ми зробили декілька висновків для себе. По-перше, зараз наші співробітники щоденно патрулюють подібні віддалені об’єкти на підприємстві. А по-друге, 21 об’єкт першочергово плануємо під’єднати до систем сигналізації. Люди там будуть мати тривожні кнопки, які гарантують миттєве прибуття наших співробітників на виклик»

Категорії
Новини

Надіти капелюха – не відморозити вуха

На цю десятку тренерів покладають величезні надії. Саме їм випало почати формування нової культури безпеки праці на підприємстві. І тренінг від колеги з солідним міжнародним досвідом у сфері охорони праці полегшить їм цей непростий шлях.

На підприємстві невдовзі стартує масштабна програма під назвою «Бережи себе» – Take care. В межах програми кожен з робітників та майстрів підприємства пройде триденний тренінг з відривом від виробництва, мета якого – підвищити зацікавленість людей у власній безпеці та безпеці колег, розвинути навички оцінки ризиків та їх усунення, ознайомити з діями, які можуть захистити від нещасних випадків, спонукати створювати безпечніші умови на робочих місцях та маршрутах пересування.

Директор департаменту з охорони праці, промислової безпеки та екології Жанбек Єсмаханов

Навчати людей будуть наші досвідчені внутрішні тренери, на рахунку яких чимало тренінгів у різних сферах. Але досвід ніколи не є зайвим, і ним з тренерами поділився директор департаменту з охорони праці, промислової безпеки та екології нашого підприємства Жанбек Єсмаханов, який раніше працював на керівних посадах у сфері охорони праці на таких промислових гігантах, як Chevron Corporation та DuPont de Nemours, що є зразковими компаніями зі створення безпечних умов роботи. Він без вагань погодився потренувати тренерів.

То був цікавий день, що промайнув, наче мить. Ось деякі з фішок, що мають підвищити ефективність навчання, які розібрали учасники разом з тренером:

– спілкуватись з людьми максимально зрозуміло, без специфічних зарозумілих термінів;

– почати з найцікавішого, щоб зразу зацікавити аудиторію;

– забути про нудні форми навчання, такі як лекторство;

– застосовувати інтерактивні, ігрові форми, щоб залучити учасників у процес;

– більше гумору та позитиву.

Разом із загальними принципами велику увагу приділили технічним безпековим питанням, таким як оцінка ризиків та їх зменшення, робота в умовах підвищеної небезпеки тощо.

«У світі є багато визначень поняття «культура», – говорить Жанбек Єсмаханов. – Мені найбільш близьке таке: культура – це те, як людина поводить себе, коли її ніхто не бачить. Таким чином, культура безпеки праці – це коли людина працює, дотримуючись правил і вимог з охорони праці усвідомлено, навіть коли її ніхто не контролює. Це дуже важко – сформувати таку культуру, щоб людина працювала безпечно не під страхом покарання, а свідомо. І за один раз вона не сформується. Чекати миттєвих результатів тут – це утопія. Але якщо кожен, хто пройде курс «Бережіть себе», хоча б у деяких ситуаціях згадає, замислиться і змінить свої дії на безпечніші, то це вже буде успіх. Змінити культуру – тривалий процес, але ми маємо це зробити».

Розбирали три умови виникнення нещасного випадку: наявність працівника на робочому місці, наявність небезпек на робочому місці та контакт людини з небезпекою. І якщо першу умову змінити майже неможливо (хіба що абсолютно роботизувати процеси), у другому випадку потрібні великі кошти та час на переобладнання, то змінити поведінку людини, щоб не було невимушених контактів з небезпекою, – це найреальніше.

«Тут для тренера є підводні камені, – продовжує Жанбек Єсмаханов. – Працівник може запитати – так чому саме я повинен поводитись безпечніше, чому ж не змінюються умови праці? Ну по-перше, умови праці змінюються, є декілька нових виробництв з сучасними набагато безпечнішими умовами. Натомість виводяться з експлуатації застарілі. Поступово закуповується безпечніше устаткування та інструменти. Але ж підприємство гігантське, багато старих цехів та агрегатів, і змінити все в момент неможливо, особливо зараз, коли ми на межі виживання. Але це ж не означає, що працівники повинні створювати собі додаткову небезпеку. Це наче «на зло мамі не надіну капелюха та відморожу вуха»? Але ж ми дорослі люди, які ходимо сюди заробити гроші та повернутися додому здоровими, чи не так?»

Навчання тренерів, як і реалізація програми «Бережи себе», організовується відділом з навчання та розвитку департаменту з персоналу. Керівниця відділу Лариса Кітугіна розповіла, що до десяти внутрішніх тренерів незабаром приєднаються ще 15, щойно відібраних з працівників підприємства. «Для підготовки нових тренерів ми також плануємо залучити Жанбека Єсмаханова, – розповіла Лариса. – Адже це наш головний експерт з безпеки праці. Програма «Бережи себе» дуже важлива, бо безпечна поведінка на виробництві – це збережені життя».

Категорії
Новини

Кисень? Азот? Надамо все, чого забажаєте

Кисневе виробництво, вдосконаливши устаткування разом з цехами-партнерами, збільшило подачу необхідного цехам азоту.

Блоки розділення повітря кисневого виробництва разом з киснем, необхідним для сталеплавів, доменників та ще деяких підрозділів, виробляють азот. Він використовується в конвертерному цеху, на коксохімічному виробництві, установці вдування пиловугільного палива доменної печі № 9 тощо. Туди його подають у стислому стані, а стискають компресійними установками. Всього їх у цеху 11. До війни майже всі вони стискали кисень, і лише дві були підключені до системи подавання азоту. Тоді цих потужностей вистачало.

«Коли через війну доменні печі зупинились, зросла потреба підприємства в азоті, – розповідає начальник кисневого виробництва Володимир Черногоров. – Раніше для роботи металургійних агрегатів використовувалось досить багато доменного газу, якого наші доменні печі виробляли вдосталь. Але зараз, коли «на ходу» лише ДП-6, частину доменного газу довелося замінити на природний. А він набагато калорійніший. Тому його змішують з азотом, який є найбільш безпечним для цього. Отже, потреби цехів у азоті значно зросли, і постало питання, як нам подати до газопроводів набагато більше стисненого азоту».

Вирішили підключити систему подачі азоту ще до трьох компресорів, яким, в принципі, все одно, який газ стискати, головне – куди його потім подавати. Групу з розробки проєкту з переобладнання очолила майстер кисневого виробництва Олена Сергієнко.

«У Олени величезний досвід роботи в цеху, – продовжує Володимир Черногоров. – Обладнання вона знає досконало. Звичайно, створення проєкту переобладнання – то була колективна робота спеціалістів з кількох підрозділів, але особистий внесок керівниці команди важко переоцінити. Під’єднати компресори до азототранспортуючої системи – це не просто труби приварити. Треба було змінити конструкцію газопроводів так, щоб вони працювали безпечно і ефективно, і щоб компресори могли подавати за потребою або азот, або кисень. Застосували деякі прийоми WCM. А реалізувати проєкт нам допомогли ремонтні бригади парогазового цеху».

Зараз усі 40 тисяч кубометрів азоту, які виробляє за годину наше кисневе виробництво, можуть бути стиснуті і транспортовані за вимогою цехів. А якщо не треба стільки азоту – поставив заглушку і качай кисень.  В оновлену систему вмонтовані також прилади, що вимірюють витрати газу. Їх встановили та налагодили працівники департаменту автоматизації технологічних процесів, а також газоаналізатори для контролю якості азоту.

Начальник зміни кисневого виробництва Євген Шкурат

«Контроль – справа необхідна, – підтвердив начальник кисневого виробництва. – Адже разом з азотом у компресор з повітря може потрапити кисень, і його не повинно бути більше  відсотка. Тому цей параметр суворо контролюється. Я дякую всій команді, яка реалізовувала цей проєкт за мінімальний проміжок часу і мінімальні кошти».

Начальник зміни кисневого виробництва Євген Шкурат: «Параметри подачі азоту в цехи, як і кисню, виводяться на монітор у диспетчерській. Ось бачите? Кому, скільки, куди – все видно. Звідси можна керувати процесом. Це дуже зручно та ефективно».

Категорії
Новини

Проблем з водою вже немає

На дільниці дробильно-сортувальної фабрики шахтоуправління реалізували проект в рамках системи 5S, який дозволив поліпшити умови роботи людей та підвищити рівень пожежної безпеки на фабриці.

Донедавна у приміщенні підвищувальної насосної станції пожежогасіння у дощові періоди був достатній фронт для покращень і щодо комфорту обслуговуючого персоналу, і щодо ідеального стану насосів, безпеки праці, пожежної безпеки.

Дробильна фабрика забезпечує підприємство аглорудою. З неї потім роблять агломерат для виплавки чавуну. Для дроблення та сортування руди діє система дробарок, конвеєрів, грохотів та іншого устаткування, яке обслуговують наші люди. А станція захищає людей від пожеж. Вона має два резервуари на 150 кубів води кожен і три насоси, які подають цю воду в розгалужену систему водогонів, що протягнуті будівлями фабрики. Скрізь є датчики задимлення. Якщо пожежа – спрацьовує датчик, і насоси нагнітають воду, створюючи водяну завісу і рятуючи людей.

«На щастя пожежі – нечасте явище, – розповідає заступник начальника дільниці ДСФ ШУ Юрій Веремєєв. – Але нам не можна закрити засувки подачі води до насосів, адже вони повинні завжди бути напоготові та почати подачу води будь-якої миті. З роками ущільнення насосів втрачали свої водозахисні властивості, і обладнання почало протікати. Металеві конструкції іржавіли, стан насосів погіршувався ще більше, а людям треба було підтримувати працездатність обладнання у таких некомфортних і небезпечних умовах. В суху погоду вода зникала, але вологість та проблемний стан приміщення з облущеними стінами і пліснявою залишалися. Тож ми вирішили занести насосну до переліку об’єктів впровадження WCM».

Спочатку працівники фабрики виявили причини такого стану речей, і це було неважко. Потім провели огляд та ревізію обладнання насосної станції. А коли всі місця витоку води з насосів були усунуті, то можна було починати ремонт приміщення – доводити до ладу підлогу, зачищати, шпаклювати та фарбувати стіни зі стелею, відновлювати металоконструкції. Цей чималий обсяг робіт виконали за півтора тижні – все своїми руками і без запрошення підрядників. Наразі насоси не протікають, у приміщенні сухо, комфортно та безпечно.

«Нашій бригаді сьогодні випало взяти фінальний акорд у цій непростій справі, – не приховує радісної усмішки майстер дільниці ДСФ Олександр Вінтоняк. – Зараз маємо зовсім іншу насосну. Мені наче від серця відлягло, адже я відповідаю за безпеку людей, маю створювати для них комфортні умови. WCM ми впроваджуємо лише два роки, але встигли оцінити систему. Оцінка висока. Завдяки їй вже довели до ладу два приводи живильників, конвеєр, маслостанцію, на черзі ще дві подібних маслостанції. Впроваджуємо далі».

Категорії
Новини

В бою з окупантами загинув працівник сталеплавильного департаменту

9 жовтня, захищаючи Україну від російської агресії під час виконання бойового завдання загинув наш колега Сергій Гора.

Сергій працював готувачем составів до розливання плавок цеху підготовки составів.

«Він був мужньою людиною, – розповідає старший майстер ЦПС Сергій Ушаков. – Робота підготувача дуже складна, тяжка фізично, а піддони, очищенням яких він займався, мають температуру 200-300 градусів. Але я ніколи не чув від Сергія жодних скарг чи нарікань. Працював він сумлінно, професійно. Виконуючи обов’язки бригадира Сергій Гора, міг добре організувати роботу. Його загибель – важка втрата для бригади, для цеху, для всіх нас. Це був справжній патріот, який не вагаючись пішов захищати країну. Ми глибоко сумуємо за ним».

У Сергія Гори залишились два сини – п’яти й шістнадцяти років та дружина.

Висловлюємо щирі співчуття родині, рідним та близьким героя.

Вічна пам’ять!

Категорії
Новини

Загинув у бою наш колега Артем Теплинський

6 жовтня під час виконання бойового завдання загинув молодий працівник ПП «Стіл Сервіс».

Солдат, навідник кулеметного взводу Артем Теплинський воював на Донбасі, захищав Україну від російської навали.

«Він прийшов до нас в цех влітку 2017 року, – розповідає начальник цеху вогнетривких робіт Олег Щокін. – Працював вогнетривником, роботи не цурався. Брав участь у ремонтах конвертерів та міксерів, нагрівальних колодязів блюмінгу, методичних печей прокатних станів, обертових печей. Якийсь час служив у війську, знов повернувся в цех. Хлопець вчився у старших колег, вдосконалював майстерність, мав гарні перспективи. І ось ця страшна звістка. Йому не було ще й двадцяти п’яти. Дуже сумуємо з приводу загибелі Артема».

Щирі співчуття рідним та друзям захисника України.

Вічна пам’ять Артему Теплинському.