Категорія: Новини

Категорії
Новини

Цех, який «живить» коксохім, відзначив 25-річчя

На початку жовтня своє 25-річчя відзначив цех з обслуговування та ремонту електрообладнання коксохімічного виробництва.

Втім «коріння» цех має набагато довше, адже свій родовід веде від енергетичного цеху криворізького коксохімічного заводу, згодом КХВ. У 1997 році після організаційних змін цех змінив назву на ЦОРЕО. А от його основна функція залишилася незмінною: безперебійне забезпечення електроенергією усіх цехів КХВ.

ЦОРЕО фактично «годує» усе, що рухається, пересувається і виготовляє кокс на коксохімі. Без електроенергії потужне обладнання зупинилося б назавжди. Навіть коли комплекси батарей були переведені на «гарячу консервацію», роботи у працівників цеху менше не стало. Тому що електроенергія потрібна коксохіму і тоді, коли обладнання не працює на повну, адже воно живе і потребує живлення, незважаючи на вимушену фазу «сну».

«Ми отримуємо електроенергію від зовнішніх електромереж, за допомогою трансформаторів перетворюємо її на потрібну нам «дозу» і передаємо безпосередньо цехам, – розповідає начальник ЦОРЕО Юрій Диннік. – Крім того, обслуговуємо та ремонтуємо електрообладнання, залучене у виробництві коксу. Цех складається з чотирьох дільниць: мереж і підстанцій, електротехнічної лабораторії, електроремонтної та спеціалізованої дільниці з ремонту основного коксохімічного обладнання».

Колектив цеху здебільшого жіночий. Справжні господині вдома, вони й в цеху все тримають у взірцевому порядку. Не відстає й чоловіча частина цеху. Зараз троє працівників ЦОРЕО боронять країну у лавах ЗСУ, і весь цех за них переживає. А ще майже кожен працівник або працівниця волонтерять.

«Нам всім непросто, але саме робота і є моїм порятунком, – розповідає начальник зміни Наталя Волошина. – Сумую за робочою атмосферою, яка була, коли завод працював за звичайним графіком, і вірю, що скоро все повернеться. Та й вдома намагаюся не сидіти склавши руки. Біля мене у школі плетуть сітки для наших захисників, тож теж долучаюся до цього корисного процесу. Ювілей цеху ми відзначили не так, як хотілося б, звісно, війна… Але зараз для нас найголовніше свято – Перемога. Ми всі чекаємо на неї».

Постійно на ногах і під напругою, жартуючи так говорить про свою роботу електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування Галина Слюзар. «Дуже люблю свій колектив, адже ми наче одна родина. Знаю, що тут мене завжди підтримають та допоможуть. Робота в нас відповідальна, бо від неї залежить не лише якісна робота обладнання, а й життя та здоров’я працівників заводу. Коли потрібно виконати ремонт чи ревізію електроустаткування, то саме ми робимо місце роботи для ремонтного персоналу «електробезпечним». Я в цеху не один десяток років, за цей час багато чого змінилося. На власні очі бачу, як розвивається цех, а разом з ним і ми. І цей прогресивний рух мені дуже імпонує», – говорить Галина.

25 років для людини – розквіт, молодість, коли попереду ще багато подій, перемог та досягнень. «Я вірю в наш цех, в наших людей, в наше підприємство, в нашу Перемогу на всіх фронтах. Адже на передовій – хлопці з мого цеху, я знаю, що вони не підведуть, – говорить начальник ЦОРЕО Юрій Диннік. –  В цеху працює надійна команда, з нею ми вже не один рік поспіль поряд, тож перевірені часом. Щиро сподіваюсь, що наступний день народження цеху ми зустрічатимемо по-іншому, по-святковому і в мирній країні!»

Категорії
Новини

Школа блогерів для дітей: давайте прокачаємо сучасні скіли

Запрошуємо дітей працівників віком від 12 до 16 років взяти участь безкоштовно у новому проєкті й розвинути необхідні у сучасному світі вміння та навички.

Інформаційні технології змінили світ, і ми живемо в епоху блогерів та інфлюенсерів. Поради «не висовуватись» давно вже застаріли. Чекати, поки тебе хтось помітить і розкаже про тебе світові – неефективно. Зараз все в руках кожного з нас. 

Сьогодні будь-хто може завести свій канал комунікації й ділитися з усіма чим завгодно: розповідати про себе, про свою роботу, хобі, здобутки чи показувати шлях підкорення нових вершин у тій чи іншій сфері. 

Наші діти ростуть у цьому шаленому потоці інформації. В режимі онлайн вони навчаються, розважаються і тримають контакт з рідними, друзями, шанувальниками, однодумцями тощо.

Вже недостатньо просто здобути професію – потрібно вміти ще й просувати себе. Новий час ставить перед дітьми нові виклики й вимагає нових вмінь та навичок:

  • вміти презентувати себе й спілкуватися з аудиторією через екран смартфона;
  • вміти працювати з великими обсягами інформації й передавати її у короткому текстовому й відеоформаті;
  • вміти проявляти лідерські якості в онлайні;
  • мати прокачаний емоційний інтелект;
  • нестандартно й креативно мислити.

Тож пропонуємо розвивати необхідні soft skills ваших дітей у новому форматі під назвою «Школа блогерів» від експертів «АрселорМіттал Кривий Ріг»

Це пілотний проєкт, в якому діти вчитимуться грамотно писати пости для соцмереж з Вікторією Кващук, фотографувати на телефон, знімати й монтувати відео з Валерією Рясною, говорити на камеру з Наталією Терещенко і ще багато чому іншому.

Ми познайомимо юних блогерів з культурною та медійною сферою і покажемо, де ховається унікальний і цікавий контент у нашому промисловому місті. 

Хто хоче спробувати чи проявити себе, навчитись працювати з інформацією, стати топовим українським блогером у своєму місті й форсити на хвилях трендів сучасної реальності, реєструйтесь.

Форма для реєстрації

Категорії
Новини

Новий робот-напарник допомагає зварникам

В цеху металоконструкцій Ливарно-механічного заводу поповнення – новий зварювальний робот-маніпулятор.

В електрозварника Олександра Тинка досвід у зварювальній справі великий – 22 роки. За цей час йому довелося виконувати різні найскладніші завдання та працювати з різними напарниками. А нещодавно таким напарником Олександру став… зварювальний робот-маніпулятор. Тинок, посміхаючись, називає його «третьою рукою», настільки органічно «помічник» слухається зварника і допомагає йому у роботі. А ще робот у прямому сенсі береже здоров’я працівника.

«Серед завдань, які цех має виконувати, доволі часто та у значних обсягах є ремонт та наплавлення роторів для обладнання гірників, – говорить  змінний майстер ЦМК Олександр Карелін. – Ротори швидко зношуються, бо працюють інтенсивно та в дуже шкідливих умовах. А от щоб його відремонтувати, наплавити, потрібно робити зварювання практично всередині самої  запчастини. І найбільше дістається руці зварника, яка тримає зварювальний апарат, бо на неї діють високі температури. На очі впливає яскраве світло та ще й частки металевого пилу, що відлітають у процесі. Здоров’я працівників завжди у пріоритеті, тому керівництво заводу та цеху перейнялося розв’язанням цієї проблеми. Вихід ми «підгледіли» на «Азовсталі». Там вже тоді використовували спеціального зварного робота-маніпулятора».

Тепер цей красень доєднався до парку обладнання ЦМК та став надійним напарником електрозварника (бригадира) Олександра Тинка. Коли обладнання придбали, то довелося повчитися на ньому працювати, розповідає бригадир. «Мені подобається розвиватися. Нове обладнання – це рух вперед, тому не вагаючись вирішив опанувати нового робота. Тепер я в складні для доступу місця деталі не лізу. Всі роботи виконує робот-маніпулятор. Він, до речі, мені нагадує руку. Моє завдання – лише правильно ним керувати: обрати відповідну програму і слідкувати за роботою. Робити це нескладно, адже робот запрограмований. Якщо щось піде не так, то робот зупиняється, дбає про свою та мою безпеку. Відверто кажучи, новий «напарник» зварює класно!»

Та це не єдиний плюс зварювального робота. Завдяки йому пришвидшилися й терміни наплавлення та зварювання роторів. Якщо раніше робота з відновлення одного ротору двома зварниками тривала близько 40 годин, то зараз Олександр за допомогою свого «напарника» з цим завданням можуть впоратися за 24 години. І як довела практика, досвід зварника у поєднанні з можливостями робота гарантують якість роботи на всі 100 відсотків!

Категорії
Новини

Ювіляри не втрачають оптимізму

1 жовтня виповнилося 55 років цеху підготовки составів сталеплавильного департаменту. До 2011 року вся виплавлена в «АрселорМіттал Кривий Ріг» сталь розливалася у форми-виливниці. З часу виникнення на підприємстві сталеплавильного виробництва у сталеплавильних цехах працювали спеціальні дільниці для очищення форм та підготовки залізничних составів, що звались дворами виливниць. Своєчасна та якісна підготовка до розливання сталі стала важливою складовою стабільної роботи підприємства, і в 1967 році на заводі створили окремий підрозділ – цех підготовки составів.

Як і багато років тому, працівники цеху ведуть два основних процеси – підготовку виливниць, піддонів та формування составів, і роздягання сталевих злитків. З моменту пуску першої машини безперервного лиття заготовок частка сталі, розлитої у виливниці, зменшується з кожним роком. Але цех і зараз залишається важливою ланкою виробництва, адже, наприклад,  у довоєнному 2021 році таким способом було розлито близько 1,8 млн тонн, що становить більш ніж третину всієї виробленої сталі.

Зараз не найкращий час для святкування ювілеїв. Йде війна. Комбінат працює не на повну потужність. Вся сталь поки що розливається безперервним способом. Але працівники ЦПС впевнені, що зі збільшенням обсягів виробництва (особливо після Перемоги) підприємству знадобиться багато підготовлених составів з виливницями –  і тоді закипить робота. Тому ювіляри не чекають цього моменту, склавши руки. Вони вдосконалюють обладнання, поліпшують побутові умови, допомагають захисникам. А 24 працівники ЦПС здобувають нашу Перемогу зі зброєю в руках.

«Цех поки стоїть, але з 24 лютого ми багато зробили, – розповідає начальник ЦПС Євген Прохода. – Наприклад, разом з колегами з ЦРМО-4 відремонтували декілька кранів. Крани виконують величезну роботу з роздягання злитків, беруть участь у формуванні составів, очищенні виливниць. Без кранів нам ніяк не можна. Адже виливниця – важка штука, чавунна. Деякі з них важать 12,8  тонни, а маса піддонів під них – 5 тонн. Саме з таких форм виходять 14-тонні злитки. Руками таке не потягаєш. У відділенні роздягання злитків № 3 замінені підкранові рейки – це дасть змогу людям працювати швидше та безпечніше. Я назвав лише невелику частку зробленого. Все обладнання підтримуємо у належному стані. Можемо почати хоч зараз! Щодо побутових умов, то власними силами ми відремонтували чотири кімнати відпочинку, замінили системи опалення в гардеробних, тобто до зими підготувалися, люди будуть у теплі».

З перших днів війни працівники цеху організували допомогу своїм колегам, які зараз захищають країну. В цеху збирають кошти. Вже закупили та доставили воїнам спорядження, взуття, інструменти. «Зараз ми повинні добре підготувати наших хлопців до зими, – продовжує начальник цеху. – Першочергове завдання – придбати та доправити їм термобілизну. На решту купимо термошкарпетки та рукавички. Піклуватися одне про одного – це найкраща цехова традиція. А традиції ми бережемо».

В цеху дуже скучили за виробничими процесами, за справжньою роботою, за гарячими сталевими злитками, які треба звільнити від виливниць та доправити на блюмінг. Дійсно, величезні злитки кольору вогню – то вражаюче видовище! Люди не втрачають оптимізму та вірять, що незабаром цех увімкнеться на повну.  

Дмитро Манко, слюсар-ремонтник ЦПС:

– Зараз всім дуже нелегко. Більшість часу ми на простої. Відповідно і зарплата відчутно зменшилася. Але без надії немає сенсу жити. Тож віримо, що скоро треба буде багато металу, все закрутиться, завертиться, запрацює. Коли викликають на роботу, зайнятися є чим. Саме зараз ремонтуємо бойлерну. То лише ледарям нема чого робити. Поздоровляю всіх нас з днем народження цеху. Все буде добре».

Категорії
Новини

П’ята та шоста коксові батареї знову працюють

Третього жовтня розпочався процес введення в експлуатацію комплексу коксових батарей №№ 5, 6 після їхньої вимушеної зупинки через повномасштабне військове вторгнення у лютому.

Запуску комплексу батарей передувала чимала підготовча робота, адже «гаряча консервація» – це стрес для коксових батарей. Та КБ №№ 5 і 6 його витримали гідно. І все це завдяки якісній праці під час вимушеного простою усього персоналу КХВ.

Стартували з батареї № 6 –  розпочали з відкриття заглушки засувки № 13 на газопроводі  прямого коксового газу. Аби старт відбувся не лише успішно, а й безпечно, до процесу запуску залучили працівників пожежної частини, здоровпункту та газорятівної служби. 

«У понеділок ми почали завантажувати печі. Першу серію – це 12 печей КБ № 6 – ми вантажили з відкритим стояком, аби не відбулося небезпечного «хлопка» газу в газопроводах, –  розповідає заступник начальника КЦ-1 Ярослав Дячук. –А вже за чотири години робота батареї продовжилася у звичайному режимі. Об 11.00 5 жовтня ми почали отримувати перший кокс з 6-ї батареї, а в 11.30 розпочали завантажувати шихтою 5-ту. Тож незабаром маємо вийти на період коксування у 48 годин та видаватимемо близько 1300 тонн коксу щодобово. Кокс вироблятимемо для внутрішніх потреб підприємства. Добре, що в роботу запустили саме КБ №№ 5 і 6, адже на них застосовані найбільш сучасні технічні рішення. Це дозволяє працювати відповідно до сучасних природоохоронних нормативів».

Фактично збудовані з «нуля» коксові батареї №№ 5, 6 мають збільшену потужність з особливим технічним рішенням. Наприклад, використання на нових батареях сучасної технології попереднього трамбування та бездимного завантаження шихти дозволило свого часу покращити якість продукції та здешевити вартість коксу. Насамперед – внаслідок того, що замість використання в шихті дефіцитного та дорогого вугілля, стали більше використовувати дешевше та таке, яке слабко спікається. На всіх стадіях виробництва коксу –  від завантаження шихти, коксування до видачі сировини – застосовані найсучасніші технології. Ярослав Дячук розповідає, що для цього запроваджено систему бездимного завантаження трамбованого пирога з використанням методу інжекції. Також побудовано сучасну установку безпилової видачі коксу, встановлені газощільні двері удосконаленої конструкції, впроваджено спеціальну систему подачі азоту з метою ущільнення кришок та розтрубів стояків. Ці сучасні технології допомогли підприємству знизити викиди забруднюючих речовин в атмосферу на 1 600 тонн на рік. Тож працюватимемо безпечно для навколишнього середовища. І ключове слово – працюватимемо!

«Як і в роботі, так і у підготовці до виходу з «гарячої консервації» брали участь багато служб та працівники різних цехів, серед них і ми, –  говорить начальник зміни цеху з обслуговування та ремонту електрообладнання КХВ Наталя Волошина. – Трансформаторні підстанції, від яких живляться КБ №№ 5,6, включені. Обладнання «оживає». Більше обладнання, що працює, – більше навантаження. Перед запуском батарей ми все ретельно перевірили, тепер тримаємо на контролі». 

«Душа боліла, коли стояло обладнання, батареї не працювали, – говорить газівник КЦ-1 Андрій Мельников. – Ми слідкували за температурним, гідравлічним режимом батарей, але розуміли, що простій все ж негативно позначається на них. Тому, коли дізналися, що починаємо працювати (хоч поки й у «легкому» режимі), зраділи».

«Це гарний знак для нас усіх. Я брав участь у запуску батарей після їх відкриття, а зараз знову «запускаю» після зупинки, – розповідає машиніст трамбувально-виштовхувальної машини КЦ-1 Вадим Охріменко. – Вже засумував за цим робочим шумом. Настрій підіймається, з’являється надія на краще. Адже як обладнанню, так і людині –  без роботи важко».

Категорії
Новини

100 років історії – вітаємо Криворізький національний університет з ювілеєм

Багато працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» – це колишні студенти Криворізького національного університету. Саме він виплекав не одне покоління металургів, гірників, механіків, електриків, автоматників та багато інших. Усі роки свого існування підприємство дуже тісно пов’язане з університетом і разом з ним працює над промисловим розвитком міста.

Славетна історія університету бере початок у відбудовчому періоді країни після Першої світової війни. 4 жовтня 1922 року розпочав роботу Криворізький вечірній робітничий технікум, він готував перші інженерно-технічні кадри для залізорудних підприємств Криворіжжя.

За роки співпраці підприємство і навчальний заклад разом будували наше місто, розвивались, вивчали інноваційні технології, впроваджували новаторські проекти й планували металургійне майбутнє. Як показує історія, ця співпраця триває й триватиме надалі.

Сьогодні також історичні часи для нашої країни. І ми розпочинаємо новий етап у нашій спільній роботі – готуємо спеціалістів нової формації.

«Нас об’єднує одна мета – підготовка нових спеціалістів для гірничо-металургійною галузі. На сьогоднішній день ми разом впроваджуємо проєкт «Нова Фабрика», створюємо нову генерацію виробничої молоді. І мені як випускниці Криворізького національного університету особливо приємно вітати свою альма-матер із 100-річчям. Хочеться побажати подальшого розвитку та процвітання, щоб наш спільний проект «Нова Фабрика» започаткував нову еру технічної освіти, та щоб завжди було багато бажаючих вступити до мого рідного вишу», – каже Юлія Чермазович, директорка департаменту із галузевих відносин і соціального розвитку, випускниця Криворізького національного університету.

Редакція газети «Металург» приєднується до привітань й бажає педагогічному колективу університету та його студентам наснаги, нових наукових звершень, блискучих ідей та відкриттів.