Категорії
Новини

«Золоті слова» повертаються! Конкурс до Дня металурга і гірника

До Дня металурга та гірника, який підприємство, місто і країна відзначатимуть вже наступної неділі, ми знову запрошуємо всіх до гри «Золоті слова» на сайті газети «Металург». 

Цього разу ми розіграємо серед усіх, хто надіслав правильну відповідь, ексклюзивну шовкову хустину з зображенням вітража, який можна побачити в  адміністративній будівлі «АрселорМіттал Кривий Ріг». Цей вітраж створили художники і майстри нашого підприємства. Додатково ми розіграємо ще 4 набори призів.

 Умови гри:
  
– Від 12 по 15 липня у статтях на сайті http://metalurg.online ми публікуватимемо «золоті слова». Визначити їх ви зможете за особливим кольором.
  
– З перших літер «золотих слів» треба скласти слово – металургійний термін.
  
– 15-18 липня надішліть у приватні повідомлення сторінок підприємства у Фейсбуці або Інстаграмі правильну відповідь: слово-металургійний термін. Відповіді прийматимуться тільки до 23:59 18 липня.
 
– Разом з відповіддю вкажіть свої ім’я та прізвище та мобільний номер телефону для зв’язку. Щоб отримати приз, треба вказати свої справжні дані.
 
У вівторок, 19 липня, о 15:00 ми за допомогою сервісу Random.org розіграємо головний приз – ексклюзивну шовкову хустку – і ще 4 набори призів.
 
Отже читайте статті на сайті metalurg.online, шукайте «золоті слова», надсилайте нам відповідь – і успіху вам!

Категорії
Новини

Погані новини для курців

З 11 липня в Україні заборонено курити електронні сигарети в громадських місцях.

З цього дня за новими нормами в ресторанах, кафе, барах, адмінбудівлях, на підприємствах та інших визначених громадських місцях заборонено курити пристрої для нагрівання тютюну («айкоси», «гло») на рівні зі звичайними сигаретами, а також кальяни та електронні сигарети. На порушників чекають санкції. 

Нові бездимні норми стали ще одним кроком до євроінтеграції, адже тепер вони відповідають вимогам Директиви Євросоюзу і захищають праграціва кожної людини на здорове середовище.

Подібно до звичайних сигарет, електронні пристрої для куріння генерують бічні або вторинні аерозолі — тобто те, що курець видихає в навколишнє середовище. Переважна більшість пасивних курців змушені дихати тютюновим димом та вторинними аерозолями проти своєї волі.

Де діють заборони?

Повністю заборонено куріння:

  • у ліфтах і таксофонах;
  • на території та всередині лікарень, поліклінік і інших закладів охорони здоров’я;
  • у школах, вишах, інших навчальних закладах;
  • на дитячих майданчиках;
  • на стадіонах, у приміщеннях та на території спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд та закладів фізичної культури і спорту;
  • у під’їздах житлових будинків;
  • у підземних переходах;
  • у громадському транспорту та на його зупинках;
  • у ресторанах, кафе, барах тощо;
  • всередині об’єктів культурного призначення;
  • у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ.

Куріння заборонено, крім спеціально відведених для цього місць:

  • у приміщеннях підприємств, установ та організацій усіх форм власності;
  • в готелях;
  • в аеропортах та на вокзалах.

Спеціально відведені місця для куріння позначаються графічним знаком з написом: «Місце для куріння. Куріння шкодить вашому здоров’ю!».

Відповідальність за порушення

За куріння «айкосів», «гло», електронних сигарет у місцях, де це заборонено, для громадян передбачений штраф від 1000 до 10 000 грн, для закладів від 3 до 15 тисяч грн. Більше того, навіть наявність попільнички на столі в ресторані або кафе є приводом для накладення штрафу.

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» вимоги щодо дотримання законодавства України про заборону куріння, а також можливі штрафні санкції описані у «Положенні про куріння тютюнових виробів…». Знайти його можна на сайті Охорони праці на внутрішньому порталі підприємства.

Сподіваємось, українці, які курять, цінуватимуть здоров’я своїх близьких та поважатимуть право інших людей на здорове існування і будуть дотримуватись нових норм.

За опитуванням, проведеним Київським міжнародним інститутом соціології у травні 2022 року Українці за зміни до антитютюнового законодавства. 80% респондентів підтримують заборону куріння «айкосів» і «гло» у громадських місцях.

Категорії
Новини

Захищаючи Україну загинув наш колега Євген Гречка

27 липня Євгену мало б виповнитися 36 років. Але серце героя зупинилося 29 червня на полі бою у Донецькій області.

Впродовж 15 років Гречка працював на рудозбагачувальній фабриці № 1. Починав з електромонтера, згодом став старшим майстром з ремонту устаткування енергослужби РЗФ-1. Він мав за плечима армійський досвід. Був призваний до ЗСУ 25 лютого.

Сильний за характером, чесний, принциповий та відповідальний, таким згадують його друзі та колеги. «Надійний, доброзичливий та відкритий, завжди був готовий допомогти, – говорить Андрій Черевик, заступник начальника РЗФ-1. – Ми втрачаємо найкращих. Євген навіть після отриманого поранення повернувся на фронт, але цього разу, на жаль, в останнє».

У Євгена Гречки вдовою залишилася дружина.

Колектив «АрселорМіттал Кривий Ріг» щиро співчуває рідним. Герой назавжди залишиться в нашій пам’яті! 

 

Категорії
Новини

Банки гірників тепер будуть повними

І справа зовсім не в скляних банках з огірками, і не у фінансових установах, де зберігаються гроші. Мовою гірників, банка – це такий величезний рудний накопичувач для подрібненої руди, основи для виробництва концентрату.

На рудозбагачувальній фабриці № 2 гірничого департаменту двадцять п’ять так званих «банок». Кожна з них здатна вмістити 25 000 тонн подрібненої руди, яка надходить з дробильних фабрик. Саме з банок-накопичувачів руда прямує далі – відвантажується за допомогою конвеєрів-живильників  для подальшого виробництва концентрату. Засипають руду у накопичувачі за допомогою автостел – спеціальних розвантажувальних візків барабанного типу. Нещодавно на допомогу гірникам до роботи стала нова автостела.

Подрібнена руда надходить до РЗФ-2 майже безперервним потоком. Автостела потрібна для того, щоб заповнялися лише ті банки, які ще мають вільне місце. Цей розвантажувальний візок рухається вздовж конвеєра та зсипає необхідну кількість руди до певної банки. Керує процесом і слідкує за наповненістю накопичувачів машиніст конвеєра. Загалом на РЗФ-2 працюються чотири автостели, по одній на кожному конвеєрі. Та, яку нещодавно замінили, працювала з 1974 року і свою «пенсію» точно вже заробила. Та й останнім часом візок дуже часто ремонтували.

Важить автостела більше ніж 30 тонн, а встановити її потрібно було на відмітку найвищої точки фабрики. Працівники РЗФ-2 та підрядники впоралися з цим завданням майже за 28 робочих днів.

«Візки працюють у складних умовах. На них впливають пил, вологість та цілодобовий графік човникової роботи. Та й тягають вони на своїх «плечах» важкі вантажі: стрічку конвеєру і рудну масу, яка нею транспортується, – розповідає Ігор Ілєнко, старший майстер з ремонту механічного обладнання  ділянки подачі руди та подрібнення РЗФ-2. – Ми помітили, що почала прогресувати корозія металу, з’явилася «просадка» рами автостели, деформувався рейковий шлях, яким рухається візок. Доводилося зупинятися на незаплановані ремонти, а це напряму позначалося на обсягах виробництва концентрату. Коли банки пусті, то й «каші» немає з чого варити, а вручну ці банки не наповниш».

Останнього разу одну з чотирьох автостел міняли силами підрядників ще у 2013 році. А цього разу чималу частину роботи вдалося виконати працівникам фабрики.

Механік дільниці подачі руди та класифікації  РЗФ-2 Ростислав Тодінг говорить, що найскладнішим було доставити майже під стелю фабрики великі частини візка. Робити це все було потрібно практично в робочому цеху та без тривалих зупинок обладнання, адже зараз концентрат – це реальні гроші, які заробляє завод.

Старший майстер з ремонту механічного обладнання ділянки подачі руди та подрібнення Ігор Ілєнко, механік дільниці подачі руди та класифікації РЗФ-2 Ростислав Тодінг поряд з новою автостелою

«Старий візок та його «приладдя» демонтують, встановивши новий, модернізований, сучасний. За це треба подякувати багатьом працівникам фабрики – нашим робітникам на чолі з слюсарем-ремонтником Петром Бешевцем, електрику дільниці подрібнення Миколі Славичу, кранівникам. Ми розуміємо, що зраз непростий період, і нове обладнання – то дійсно розкішний подарунок. Все має працювати на загальний результат – виробництво концентрату, який потрібен не лише нам, а і йде на експорт. Нам тепер є чим працювати, аби тільки скоріше рідне підприємство входило у звичайний робочий ритм», – сказавТодінг.  

Категорії
Новини

«Якщо залишився живим, завтрашній день буде обов’язково кращим»

З першого липня авдіївський коксохімік Дмитро Кисельов приєднався до колективу першого коксового цеху коксохімічного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Тепер Дмитро вже працює дверевим КЦ № 1. Робота йому знайома, адже до війни він був газівником коксових печей на Авдіївському коксохімічному заводі. Загалом у професіональному багажі Дмитра є декілька професій: автослюсар, механік хімвиробництва. На Авдіївському коксохімі навіть в охороні праці працював. У Слов’янську набув вищу освіту, важається кваліфікованим фахівцем і досвід має достатній.

«Перший погляд на підприємство – і я вражений, – із захопленням каже Дмитро Кисельов. – Криворіжці, у вас відмінне виробництво! Тут порядок, немає стороннього шуму, загазованості, доглянуті металоконструкції, чисті та зелені промислові вулиці, і взагалі – завод у доброму стані. І це ще я всього підприємства не бачив! Мені б дуже хотілося побувати на кожному виробництві. Цікаво все. Сподобався мені й Кривий Ріг. Я до війни жодного разу тут не був».

В 2014 році, коли на Авдіївку полетіли перші бомби, питання про виїзд з рідного міста родина навіть не розглядала. Та й багато інших людей теж не дуже хотіли кидати свої домівки та завод, який на той час хоч і був переведений на гарячу консервацію, але потребував опіки. Завод був годувальником майже усього міста, мешканці працювали там родинами. Тетяна, дружина Дмитра, була інженером-лаборантом хімгрупи у центральній заводській лабораторії.

Дмитро згадує, що перші тижні війни 2022 року були для Авдіївки тихими. Але згодом місто почали потроху «мацати» ракетами, а пізніше вже повністю накривали обстрілами.

«В наш будинок у різний проміжок часу влучали три рази. І всі три рази моїй родині щастило, – розповідає Кисельов. – Перед першим прильотом я пішов до магазину. Почув, що грюкнуло. Нашу звичайну багатоповерхівку огорнуло пилом та димом. Кинувся додому, адже там була моя донька Арина. На щастя, обійшлося. Коли спускалися з нею до підвалу, побачив, що у сусідів двері вигнуло вибуховою хвилею. Я їх зламав, увійшов і побачив, що дідуся вбило, але його донька із чоловіком живі, тільки тримаються за голови через контузію. Через деякий час в наш будинок прилетіло вдруге. Донька з тещою вже тоді були у Кривому Розі. До вашого міста ще у 2014-му приїхали наші друзі, тому своїх рідних ми відправили саме сюди. Дома залишилися я і дружина, нам треба було працювати на заводі. Третього разу у будинок влучили вже фосфорними бомбами. Дружина тоді пішла на базар, а я велосипедом їздив за водою. Потім цією ж водою тушив сусідську квартиру».

Незважаючи на ракетні атаки Дмитро із дружиною нечасто спускалися до підвалу. Перед зміною треба було добре відпочити, а в підвалі через сирість та холод це навряд чи б вдалося. Працювати на заводі Кисельову доводилося у буквальному розумінні за декількох людей. Через постійні обстріли персонал підприємства евакуювали. Для підтримки виробництва залишилися тільки представники критичних професій. Одним з них і був Дмитро, адже він, як газівник, мав підтримувати температурний режим коксових батарей. Через нестачу робітників, зміни тривали по дві доби. Якби ж вони були спокійними, підкреслює Дмитро. Під час роботи часто над головою літали снаряди, доводилося гасити пожежі.

Кисельов розповідає: «Після нічної зміни, перед тим, як піднятися в квартиру, я люблю трохи посидіти на лавочці біля під’їзду – це допомагає мені зібратися з думками, заспокоїтись. А цього разу жінка потягнула додому, каже, на балконі посидиш. Але до нього я теж не дійшов, втома після двох діб на ногах дала себе знати. Ліг на диван, а тут бабах!!! Перед балконом все палає і дим іде знизу. Спустився, а біля під’їзду, де стояла лавка, стирчить хвіст ракети, а з нього – справжній феєрверк. Якби я був там… Навіть думати про це не хочу. Мені пощастило!»

У квітні Кисельови все ж виїхали з Авдіївки. Перший місяць у Кривому Розі оговтувались, бо пережите вкрай виснажило. Довелося і у буквальному розумінні від’їдатися, бо і поїсти в Авдіївці не завжди вдавалося. А згодом взялися за пошук роботи.

Влаштовуватися на роботу Дмитро вирішив до «АрселорМіттал Кривий Ріг», бо тут працює коксохімічне виробництво. «Я обрав посаду дверевого, – говорить Дмитро. – Плани у мене серйозні. «АрселорМіттал» – тепер і моє підприємство, тож буду знайомитися з обладнанням, зі специфікою роботи, з колективом. Планую й надалі залишатися у Кривому Розі, тепер це також і моє місто. Я оптиміст. Вірю, якщо вже залишився живим, то завтрашній день обов’язково буде кращим».

Категорії
Новини

Спекотні будні здоровпунктів

Влітку будні здоровпунктів нашого підприємства стають ще гарячішими. Крім звичайних лікувальнопрофілактичних справ, фельдшери нагадують робітникам про дотримання питного режиму та дають поради, як не отруїтися та не перегрітися, коли на вулиці температура перевищує 30 градусів.

Фельдшерка здоровпункту Ольга Парака радить усім, хто працює на вулиці або в приміщення пити від півтора до двох літрів звичайної негазованої води. «Намагайтеся у спеку охолодитися за можливості у приміщенні з кондиціонером. Слідкуйте за своїм тиском. Незважаючи на вік та вагу, тиск має бути 120/80. Краще відмовитись в цей період від вуличної їжі, пиріжки з рук або шаурма можуть привести до отруєння або сальмонельозу. Це стосується і тістечок з кремом та майонезних салатів, які стоять після приготування більше двох годин», – каже Парака.

Ольга працює в здоровпункті коксохімічного виробництва. Робота заводського фельдшера відрізняється від звичайної роботи медика. У разі потреби постраждалим тут надається екстрена долікарська меддопомога. На збори при виїзді дається до двох хвилин. Тому у фельдшерів необхідне обладнання завжди напоготові. Також під час кожного ремонту обладнання чи газомереж бригада медиків обов’язково чергує разом із газорятівниками, адже один з головних ризиків на КХВ – це газонебезпечність. А ще передзмінні огляди водіїв КХВ, «Стіл Сервісу», залізничників та інших підрозділів східної групи цехів, профілактичні заходи, поради у разі загострення хронічних хвороб.

«Перед кожною зміною бажаю собі, щоб вона пройшла тихо, без викликів, – говорить Ольга Парака. – Найбільше роботи звичайно в годину «пік» – з 7 до 8 ранку. Перевіряємо тиск, температуру, дивимося загальний стан людини. Людей багато, тож працюємо швидко і якісно. Зазвичай у робітників все у нормі, інколи, трапляється загострення хронічних хвороб. А от у перший день війни, 24 лютого, тиск навіть у здорових бив рекорди, стрибав то вверх, то вниз, адже люди хвилювалися за свої родини та за роботу. Добре це пам’ятаю, бо була саме моя зміна, і була вона морально дуже важкою. Інформація про напади на країну просто сипалася звідусіль, новини не тішили. Я заспокоювала людей, як могла. Спокій та виваженість працівників нашого підприємства – це дуже важливо, адже вони працюють зі складними агрегатами».

Та й зараз фельдшерці доводиться багато розмовляти з людьми, бо іноді розмова діє краще за будь-які пігулки.

Ольга Парака: ” Людей багато, тож працюємо швидко і якісно”

«Багато людей йдуть до нас за порадою, бо далеко не всі ходять до сімейних лікарів, особливо зараз, коли йде війна. Ми намагаємося допомогти. Але, якщо бачимо, що без лікаря не обійтися, радимо все ж завітати на прийом до лікарні. Берегти здоров’я саме зараз – необхідно. Адже треба працювати, допомагати країні перемогти», – додає Ольга Парака.