Напередодні зимових свят казка завітала до цехів нашого підприємства. Розфарбувати сірі будні, підняти настрій та привітати з прийдешніми новорічними святами працівників підприємства взявся справжній казковий екіпаж.
Якщо перед святами замість яскравих гірлянд перед вами «виблискують» лише буденні справи, якщо взимку погода зустрічає мрякою, й хочеться чогось приємного та яскравого, вам допоможе новорічний десант: Санта, Снігуронька та символ нового року Змія, у нашому випадку красуня Люся. Ось саме ця яскрава та галаслива кампанія і завітала до рудозбагачувальної фабрики № 1 у гірничому департаменті, коксового цеху № 1 коксохімічного виробництва, до доменного цеху № 1 метвиробництва та ремонтно-механічного цеху № 2 Ливарно-механічного заводу
«Нічого собі, до нас прийшли новорічні гості, та ще й у супроводі Змії! А подарунки будуть?», – швидко бігло цехами всюди, де з’являлися Санта, Снігуронька та Змія Люся. З їхньою появою на робочих місцях настрій у людей миттєво змінювався – лунали сміх, вітання, організовувалися жартівливі конкурси, маленькі спортивні змагання і, звичайно, на всіх чекали приємні подарунки. А ще кожен охочий міг сфотографуватися з казковими героями і загадати бажання.
«Стою, спокійно роблю вінець для збагачувальної фабрики, і тут бац, до тебе підходять казкові герої та ще й вітають тебе. Це справжнє новорічне диво, не кожен день з тобою таке трапляється, – усміхаючись, ділиться враженнями Андрій Балацький, токар ЛМЗ. – З віком ми втрачаємо віру у казкові дива, затягують щоденні турботи, а тут ще й війна з купою негативу. Тому хоч на свята так хочеться чогось приємного. У дитинстві я мріяв про іграшковий автомобіль. Зараз я вже сам можу дарувати подарунки. Але і у мене є прохання до Санти: я хочу будинок біля українського моря і мирного неба над нами. А ще бажаю усім щастя та здоров’я».
«Ми, дорослі, серйозні, відповідальні, але кожному завжди хочеться чогось приємного, особливо на свята. Санта з командою допомогли нам запалити промінчик світла та ще й розфарбувати його у різні кольори. Да-а-а, вже давно ми так не сміялися. Мені приємно було, і подарункам порадів. Своїм дітям я їх вже підготував. Мені на подарунок у ці новорічні дні рідні готують щось смачненьке», – сказав Денис Капустін, механік дільниці сепарації РЗФ № 1.
Радіє подарункам від новорічних героїв і Євген Кочубей, він наразі влаштовується на КХВ. Раніше Євген працював на Авдіївському коксохімічному заводі. Від початку повномасштабного вторгнення воював. За два роки він був тричі поранений.
«Війна навчила мене жити одним днем та радіти звичайним речам. Я не вірю у казку, дива, але вони зі мною тричі траплялися – я тричі вижив. Я дуже хочу, щоб наступний рік був для усіх нас вже мирним», – побажав Євген Кочубей.
«На хвилинки по роботі забіг до операторів, а тут, виявляється, гості, та ще й подарунки роздають. Довелося і мені теж виконати завдання конкурсу. Останнього разу подарунок я отримував на день народження. Взагалі-то я люблю святкову атмосферу, але зараз її так мало, нам дуже не вистачає позитиву. Та сьогодні він у нас був», – говорить Олександр Кирпичов, черговий електромонтер КЦ № 1 КХВ.
До речі, на коксохімічному виробництві у Санти, Снігуроньки та змійки Люсі було безліч турбот. Треба було привітати кожного на дільницях, помахати тим, хто працює на об’єктах, керує автомобільним та спецтранспортом, хто зайнятий у технологічному процесі. Не забули вони й про чарівних панянок, які працюють у КЦ № 1 тунельницями. «Ми на казку не чекали, вона до нас сама прийшла. Це було дуже несподівано, але дуже приємно. Дякую, підняли нам настрій. Зараз для кожної з нас – це те, що треба», – сказала Євгенія Сінякіна, тунельниця КЦ № 1 КХВ.
Не менш святково та галасливо було і у доменному цеху № 1. Конкурси, які влаштувала для доменників змія Люся, зібрали багато охочих проявити себе та отримати цікаві подарунки. Але це було досить непросто, адже потрібно було пострибати веселим зайченям, наговорити безліч компліментів своїм колегам (і тут у нас теж були свої чемпіони), й продемонструвати наскільки ти знаєш тих, хто працює поряд (а спробуй вгадати розмір ноги чи зріст колеги).
«Неначе у дитинстві на святкових ранках побував, – жартує Юрій Огій, газівник доменної печі ДЦ № 1. – Ми тут згадали, хто яким персонажем був ще у дитячому садочку. Хтось зайчиками, хтось білочками. Мої діти вже були серйозними звірами – ведмедями. Попри війну, безліч хвилювань та турбот ми маємо право на гарний настрій. Дякую за позитив».
На завершення ми відкриємо вам таємницю. У ролі казкових героїв були працівники нашого підприємства. Казкаркою була, всі моменти бачила, все записала та переповіла – кореспондентка газети «Металург» Вікторія Головко. Снігуронька – Надія Максимчук, у вільні від свята дні працює стажеркою у департаменті корпоративних комунікацій. Все, що відбувалося, відзняв фотокореспондент газети «Металург Андрій Онищенко. Змія Люся – Тетяна Бабенко, у позаказковому житті прекрасно справляється з обов’язками головної редакторки газети «Металург». А Санта – Владислав Паньков, черговий електромонтер дробарної фабрики ГД охоче поділився враженнями від святкового вояжу.
«Для мене ця роль теж стала новорічним дивом, якби мені раніше сказали, що буду Сантою, не повірив би. Мені все це дуже сподобалося, адже дарувати людям гарний настрій надзвичайно приємно! Ви помітили, що я усім казав «До зустрічі у новому 2025 році!» Річ у тому, що я працюватиму саме у новорічну ніч. На зміну з собою беру гарний настрій та купу вітань для колег. Можливо буде тортик. Це весело, незвично, а ще, коли вранці 1 січня йдеш додому, у місті тихо, місто спить. Нехай спокійна тиша панує і цього Нового року. Нехай для кожного з нас він вже буде мирним і бажання кожного здійсняться. А я, як Санта, над цим попрацюю!»
Більше фото, на яких, можливо, ви й себе побачите за посиланням:
https://fex.net/uk/s/bzeez6f
