Останнім полем боя для Сергія стала Курдюмівка Донецької області. Солдат Оскаленко загинув першого березня цього року.
У мирному житті Сергій працював водієм БелАЗу гірничотранспортного цеху. Він разом зі своїм чотириколісним напарником вивозив гірську масу з кар’єрів підприємства. Колеги згадують про нього з особливим теплом, адже водій був чесною, доброю та щирою людиною.
«Сергія дуже поважали у колективі, у бригаді, бо він з тих, хто завжди підтримає і допоможе, – говорить начальник автоколони № 1 ГТЦ ГД Дмитро Ципченко. – Відповідальний досвідчений водій, завзятий до роботи, завжди з щирою усмішкою. Він турбувався про свою машину, завжди тримав її у взірцевому порядку, помітно було, що йому до снаги водійська справа. Це була смілива людина. Коли Сергій отримав повістку, то без вагань долучився до рядів захисників України. Звістка про його загибель вразила нас у самісіньке серце. Ми завжди пам’ятатимемо про нього».
Без чоловіка і батька залишилися дружина та двоє дітей.
Віцепрезидент «АрселорМіттал» Віджай Гоял, директор з охорони праці «АрселорМіттал» Робін Палм’є, генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Логобардо взяли участь у стратегічній сесії з керівництвом підприємства, присвяченій розвитку системи охорони праці та промислової безпеки, забезпечення сталого виробничого процесу, збільшенню обсягів виробництва й продажів продукції та стратегії персоналу.
З вітальним словом до учасників заходу звернулися Міністр фінансів України Сергій Марченко та виконавча директорка Європейської Бізнес Асоціації Анна Дерев’янко.
Питання охорони праці та промбезпеки були одними з основних тем заходу. Відкриваючи захід, Віджай Гоял зазначив: «Ваша роль як топменеджерів та ключових лідерів в питаннях трансформації культури безпеки є надважливою. Від кожного керівника на цій зустрічі я вимагаю детальний план його/її особистого залучення у посилення рівня безпеки праці та виробничих процесів. Ключову увагу в цій сфері слід звернути на забезпечення неухильного слідування 10 золотим правилам безпеки представниками підрядних організацій».
Під час обговорення стратегії трансформації культури безпеки підприємства Мауро Лонгобардо повідомив, що у 2024 році підприємство інвестує додаткові кошти у програми попередження нещасних випадків та боротьби з чотирма ключовими ризиками-вбивцями. Зокрема, основні зусилля буде спрямовано на:
«Паралельно з виділенням додаткових коштів на підвищення рівня безпеки обладнання та виробничих процесів, пріоритетним напрямком для нас є впровадження практики нульової толерантності щодо грубих порушень Десяти золотих правил безпеки як серед власного персоналу, так і серед підрядників», – додав Мауро Лонгобардо.
– забезпечення цілісності активів (стан робочих місць і обладнання з підвищеним ризиком, таких як крани, конвеєри, важкі вантажівки, електроустановки тощо);
– інженерні рішення для усунення або зменшення основних «вбивчих» ризиків, таких як заходи щодо запобігання падінню з висоти, впливу обертового та рухомого обладнання та ураження електричним струмом;
– інженерні рішення для контролю небезпечних джерел енергії шляхом впровадження інструментів блокування/позначення.
Директор з охорони праці, промислової безпеки та екології Жанбек Єсмаханов зазначив: «У сфері трансформації культури безпеки наші зусилля будуть в першу чергу зосереджені на таких секторах, як зміна поведінки працівників на більш безпечну, система контроля за ризиками, безпека, вбудована у виробничий процес, та розвиток лідерської поведінки в питаннях охорони праці. Зокрема, у 2024 році буде здійснено ряд комунікаційних кампаній та тренінгів для керівників у цехах, спрямованих на посилення комунікаційних та лідерських навичок в сфері охорони праці».
Заступник генерального директора з металургійного виробництва Сергій Лавриненко та заступник генерального директора з виробництва гірничого департаменту Володимир Теслюк розповіли про ключові напрямки заходів з посилення охорони праці та промбезпеки в своїх підрозділах.
Що стосується планів збільшення виробництва, у квітні підприємство запустить доменну піч № 6, коксові батареї №№ 3-4, блюмінг та дрібносортний стан №2 для виходу на показник 50% завантаження виробничих потужностей.
Під час цього обговорення учасники також опрацювали вдосконалення планів дій в кризових ситуаціях, таких як відсутність електроенергії або водопостачання та забезпечення сталості виробничого процесу в умовах обстрілів об’єктів інфраструктури російським агресором.
Жіночий форум «Бо Жінка» вже другий рік поспіль збирає близько 200 жінок-лідерок з «АрселорМіттал Кривий Ріг» та дочірніх підприємств.
Саме лідерство, менторство, здатність втілювати в життя найсміливіші проєкти стали головною темою цьогорічного форуму. І не дивно, адже саме лідерство є одною з головних цінностей і рушійних сил компанії «АрселорМіттал», яка в усіх країнах своєї присутності, на всіх підприємствах підтримує принципи різноманіття та інклюзивності, надає рівні можливості для розвитку і зростання.
І саме на тему лідерства в рамках форуму відбулась панельна дискусія, учасницями якої стали п’ять чудових жінок-експерток, п’ять лідерок, п’ять сильних особистостей – представниці підприємства, бізнесу, громадського сектору, волонтерства. Як жінці досягти успіху, не жертвуючи своєю гендерною ідентичністю? Чи є різниця між жіночим та чоловічим лідерством? Які виклики доводиться долати на шляху до успіху? Ці та інші питання стали темою обговорення. У кожної з експерток є своя історія, свої маленькі і великі перемоги, якими вони поділилися з усіма присутніми.
Ірина Водоп’янова, заступниця начальника парогазового цеху з ремонтів «АрселорМіттал Кривий Ріг»:
Ірина Водоп’янова
«Якщо чесно, я набагато впевненіше почуваюся в цеху, ніж на сцені. На робочому майданчику я, наче риба у воді. Щодо лідерства, то для мене лідер – це людина, яка веде усіх за собою, показує правильне виконання робіт, веде колектив до здійснення певної мети».
«Жінка, яка надихає, підтримує – це і є лідерка. Наприклад, у моїй команді є вимоги щодо професіоналізму та розвитку. Я підтримую жінок у їхньому прагненні розвитку, навчання, спілкування тощо. У лідера також мають бути певні якості характеру: вміння обґрунтувати та відстояти свою точку зору, згуртувати та захистити свою команду, своїх клієнтів – це я говорю як адвокат. А ще лідеру люди мають довіряти, бо людяність – понад усе».
Влада Недак, директорка Всеукраїнської жіночої єврейської організації «Проєкт Кешер в Україні», засновниця благодійного фонду «Жіночі можливості в Україні»:
Влада Недак
«Долучившись до єврейської організації у 18 років, я вперше почула про лідерство. Втім, тоді лідери були для нас якимись недосяжними людьми, я маю на увазі історичних особистостей. Мені здавалося, що це просто атланти, до яких ніколи не досягнути. Але, дивлячись на сучасних жінок, дивлячись на жінок на цьому форумі, я знаю, що кожна жінка тут – це лідерка. Ми є лідерками на роботі, у своїх родинах, коли щовечора ми підтримуємо своїх дітей, чоловіків. Ми є лідерками зараз, коли підтримуємо наших близьких, які боронять нашу Україну від російської навали. Тому лідерство – це не щось неосяжне. Це те, що ми зараз позиціонуємо і ким ми є кожного дня».
«Я не поділяю лідерство на жіноче та чоловіче. Якщо ти лідер, ти займеш своє місце у великому колективі. В колективі є люди, які можуть вести за собою, і є люди, які йдуть за лідерами. І це нормально, адже усі ми робимо одну справу. Натомість лідер – це людина, яка ще й несе велику відповідальність за справу і за людей».
Віра Барліт, волонтерка:
Віра Барліт
«В нашій волонтерській команді переважно жінки, серед нас працює лише один чоловік. Можна сказати, що лідерів у нас немає. Хоча точніше – ми усі лідери. Ми, волонтери, робимо одну справу, у нас одна ціль – підтримувати наших захисників. Також наше завдання – зробити так, щоб було трохи легше і дружинам військових, і матерям. Нам усім треба допомагати, щоб перемогти».
Цього дня у залі панувала святкова атмосфера. Слова захоплення жінками та привітання з Міжнародним жіночим днем лунали від генерального директора «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо, директора з виробництва Миколи Галушкіна, головного інженера адміністрації з виробництва Валерія Ваніна, технічного директора гірничого департаменту Андрія Левицького.
Чудовою пропозицією для учасниць форуму стали мінітренінги з психології та стилю від міжнародної спікерки, мотиватора, психолога Ольги Ботвінової та імідж-стилістки Анни Обертас. А ще наші талановиті та творчі пані мали змогу намалювати свою власну картину-афірмацію на майстеркласі Тетяни Алхімової, яка працює фрезерувальницею РМЦ-2 і водночас є талановитою художницею.
Квіти, музика, лотерея з чудовими призами, прекрасний настрій супроводжували учасниць форуму весь вечір. Кожна на цьому заході знайшла для себе щось корисне та приємне. Захід нагадав усім, що бути жінкою означає мати такі самі права та свободи, як і у чоловіків; вірити в себе і не боятися рухати свою карʼєру вперед; не прикрашати чоловічий колектив, а працювати пліч-о-пліч; бути сестрою, подругою, профі, матір’ю, спортсменкою, художницею. Бути будь-ким. І бути собою. Бо Жінка!
Ірина Скубіліна, начальниця відділу бухгалтерського обліку ПП «Стіл Сервіс»:
«Враження від заходу неймовірні! Мені сподобалося усе: атмосфера свята, букети весняних квітів, які отримала кожна жінка, піднесений настрій, який панував у залі. Зараз, коли йде війна і навколо так багато негативу, добрий настрій є важливим, він надає сил та наснаги. Жінки-спікерки – молодці! Вони поділилися з нами своїми думками у різних сферах, життєвим та професійним досвідом, розповідали і про особисте життя, як, наприклад, наша Марина Переверза. У житті ми її бачили і зосередженою, коли це стосувалося важливих справ, і готовою допомогти, коли це було потрібно. Кожна історія наших жінок-лідерок була по своєму цікавою та повчальною».
Оксана Гаманюк, начальниця відділу з обстеження будівель і споруд експертно-технічного управління:
«Мені пощастило вже вдруге взяти участь у цьому форумі. Я була учасницею і минулого року, коли він проводився вперше. Погодьтесь, нам усім під час війни не вистачає таких заходів. Це можливість побачити одне одного, поспілкуватися, послухати про цікаві речі, щось корисне взяти для себе і просто підняти собі настрій. Я звернула увагу, як уважно жінки у залі слухали наших спікерок. Кожна з них – цікава особистість. Та головне, що багатьох ми добре знаємо, адже вони працюють поряд з нами. Напевне, кожна з нас погодиться, що бути сучасною жінкою та ще й успішною – це дуже складно. Треба всюди встигати, все робити добре, якісно, приділяти увагу родині, дітям та ще й залишатися гарною та доглянутою. Наші жінки чудово з цим справляються, і це дуже добре».
Ольга Іщенко, начальниця групи планування і транспорту:
«Атмосфера на жіночому форумі була чудовою! Варто поглянути на наших жінок – усі гарні, усміхнені, очі сяють. Від наших спікерок ми почули багато цікавих історій. Вони лідерки і ведуть за собою багато людей, відповідають за успіх справ у своїх колективах. Водночас, мені особисто дуже сподобалося, що вони такі ж жінки, як і кожна з нас. Вони турбуються про свої родини, про дітей, вирішують побутові питання тощо. Слухаючи спікерок, ми надихалися, налаштовувалися на добрі зміни та розуміли, що багато що залежить від кожної з нас.
Ольга Ботвінова, міжнародний спікер, мотиватор, психолог:
«Такі зустрічі завжди надихають мене, заряджають енергією. Моя мотивація – це бачити щасливі очі жінок. Мені хочеться ще більше розповідати про нове, допомагати жінкам відкривати в собі нові грані чарівності, жіночності, краси, стилю, індивідуальності, тобто активувати основні коди суперсили кожної жінки. Для мене є перемогою, якщо після мого виступу жінки стають впевненішими в собі, якщо на їхніх обличчях з’являється усмішка. Хочеться відзначити, що жінки ваших підприємств особливі. Кожна – лідерка у своїй справі. Це дуже відчувалося. А для мене нові цікаві люди – це нові цікаві ідеї, бо через людей ми духовно зростаємо, надихаємося позитивом, новими проєктами та звершеннями. І які б перешкоди не ставали на нашому шляху, жінки завжди знайдуть правильне рішення, стануть сильнішими та мудрішими».
Наталія Терещенко, начальниця відділу з внутрішніх комунікацій, організаторка форуму:
«Я щиро радію, що цей форум стає традицією. Адже це майданчик для обміну досвідом, ідеями, натхнення, яке дарують наші спікерки. Їхні історії успіху надихають, мотивують, спонукають кожну з нас йти до нових вершин».
Серце героя зупинилося шостого березня цього року, він загинув у бою поблизу Орлянки Куп’янського району Харківської області.
Сергій Мартинюк був з тих, хто на завод прийшов ледь не зі шкільної парти. Вчився професії вже безпосередньо на підприємстві. Починав з верстатника в РМЦ-1 Ливарно-механічного заводу. Кар’єрний шлях йшов вгору. Згодом його призначили заступником начальника з виробництва РМЦ-3. Він мав безліч перспектив і всі шанси на подальший розвиток, але його життєві плани перекреслила війна.
«Про нашого Сергія можна сказати, що то була світла людина і професіонал, який постійно розвивався сам і сприяв розвитку інших, – говорить начальник РМЦ-3 Андрій Караман. – П’ять років він пропрацював саме у нашому цеху, встиг стати авторитетом для своїх колег. Він швидко опанував нюанси нашого технологічного процесу, міг дати влучну і вчасну пораду, підтримати, допомогти, підказати. Добрий, відкритий, завжди у гарному настрої, відповідальний, щирий. Ще багато теплих слів можна сказати про цю людину, але, на жаль, він їх вже не зможе почути. У наших серцях завжди житиме пам’ять про Сергія Мартинюка».
Нове склепіння дванадцятитонної електродугової сталеплавильної печі у фасонносталеливарному цеху ЛМЗ здатне витримати будь-які температурні коливання.
На майданчику в ФСЛЦ розташувалося щось схоже на летючу тарілку. Cклепіння – «дах» печі нагадує космічний апарат. На цю важливу частину постійно впливають високі температури – 1600-1700 градусів, адже саме за таких температур у печі й відбувається плавка. Але не це страшне для неї. «Дванадцятитонка» ФСЛЦ працює лише кілька днів на тиждень. Розігрів-охолодження – ці аритмічні температурні коливання найбільш руйнівно впливає на склепіння. Раніше його доводилося часто міняти, адже вогнетривка цегла старого зразку не витримувала й 100 плавок.
«У цій печі ми, залежно від номенклатури крупногабаритних відливок, плавимо метал для конусних броней, патрубків, цапф для гірничого департаменту і не тільки, – говорить Андрій Черкасов, заступник начальника ФСЛЦ з технології. – Залучаємо піч і до сумісних плавок з іншими агрегатами для заливання тонажних відливок – понад 30-35 тонн, наприклад, для засипного апарату доменних печей. Але такі масштабні замовлення трапляються не кожного дня, тому піч періодично потрібно зупиняти. Через зупинки в роботі раніше склепіння печі швидко руйнувалося. Вогнетривка цегла старого зразку просто не витримувала коливань. Її перефутерування відбувалось в цеху, і це вимагало коштів та спеціалістів. Зараз у ФСЛЦ залишився один вогнетривник, тому для нас дуже важливо максимально зекономити цей людський ресурс. Тож ми взялися за розв’язання проблеми. В результаті, знайшли інший надійніший матеріал – спеціальну вогнетривку цеглу та почали заливати основу склепіння спецбетоном. Тепер ця вогнетривка стеля впорається з будь-якої температурною аритмією. І це доведено практикою».
Перше пробне склепіння вже відпрацювало понад 115 плавок. А на майданчику ми вже побачили другий – резервний екземпляр.
До підвищення надійності роботи склепіння доклали руку майстер шихтового дворуСергій Кірєєв та вогнетривник Ігор Монастирний, які працювали разом з ремонтною бригадою «Стіл Сервісу». Футерування виконували в цеху, використовуючи придбані сучасні матеріали – вогнетривку цеглу, спецбетон тощо. Результати проведених робіт виявилися настільки вдалими, що в ФСЛЦ вже розмірковують над тим, щоб за таким самим зразком згодом замінити склепіння інших двадцятип’яти- та шеститонних електродугових печей.
Свій останній бій Євген прийняв у населеному пункті Водяне Донецької області.
В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Євген Грищук працював електрозварником ручного зварювання в доменному цеху № 1.
«Жоден ремонт доменних печей, різних металоконструкцій цеху не обходився без Євгена, – говорить механік доменного цеху № 1 Анатолій Науменко. – Він добре знав свою справу, був уважним, акуратним, сконцентрованим, що дуже важливо для електрозварника. Свою роботу Євген виконував на совість. У цеху він працював понад 10 років, тож мав значний досвід. Євген міг знаходити спільну мову будь з ким, цьому сприяв його урівноважений характер. Він був доброю людиною. Любив рухатись вперед, навчатися, розвиватися. В усіх справах він прагнув досконалості, йому все було небайдуже. Тому, коли прийшов час стати на захист України, він ані хвилини не вагався. Важко казати про Євгена у минулому часі. Втрачати гарних людей – завжди важко».
Євгена Грищука призвали на військову службу у березні 2022 року, у перші дні повномасштабної війни. Він боронив Україну у якості солдата-гранатометника механізованого батальйону.
Колектив підприємства висловлює щирі співчуття родині, друзям та близьким Євгена Грищука.
