Сумну звістку отримав колектив цеху з обробки, прибирання металу і сортування металопродукції ПП «Стіл Сервіс». Загинув їхній колега – прибиральник гарячого металу дільниці обробки та прибирання металу Максим Врещов.
Максим був призваний на військову службу під час мобілізації ще на початку повномасштабного вторгнення – 4 березня 2022 року.
«Дуже хорошою людиною був Максим, чуйним хлопцем, відповідальним, – розповідає начальник цеху з обробки, прибирання металу і сортування металопродукції ПП «Стіл Сервіс» Дмитро Мельніков. – Його поважали колеги, завжди прислухались до його думки. Ви ж розумієте, що працювати прибиральником дуже важко фізично. Робочі зміни тривають 12 годин, усю некондиційну продукцію сортопрокатних цехів вони відкидають у потоці вручну. Тут треба бути обачливим, сильним та витривалим. Це справжня чоловіча робота. І незважаючи на монотонність завдань, не можна втрачати пильності, треба суворо дотримуватись правил охорони праці. Максим був професіоналом, до нього жодних питань ні з охорони праці, ні з виробництва не виникало. Він був активним, природу любив. Це страшна втрата для нас».
Серце старшого солдата Максима Врещова перестало битися 13 травня цього року в н.п. Руська Лозова Харківської області.
Висловлюємо щирі співчуття колегам, друзям та рідним загиблого Захисника!
Тільки після такого «загартування» засоби індивідуального захисту вважаються безпечними та можуть використовуватися у роботі.
Електромонтерка з ремонту та обслуговування електрообладнання Центральної електротехнічної лабораторії підприємства Людмила Жупаненко заходить до спеціального приміщення, де розташований випробувальний стенд, надягає на електроди рукавички з діелектричної гуми та занурює їх у воду. Людмила виходить із стенду, замикає двері та вже ззовні за допомогою пульта керування подає на рукавички випробну напругу 6000 вольт. Якщо гумові рукавички витримують випробування, це одразу видно по датчиках, і це означає, що ці рукавички можуть сміливо використовувати у роботі електромонтери та усі фахівці, хто має справу з електрикою. А якщо не пройшли «екзамен» – бракована пара одразу ж на місці утилізується. Таке випробування обов’язково проходять усі гумові рукавички на підприємстві, без винятків.
Людмила Жупаненко під час роботи
«Ці та інші випробування я проводжу в лабораторії високовольтних випробувань і вимірювань Центральної електротехнічної лабораторії. Ця лабораторія стоїть на варті якості та безпеки електрообладнання «АрселорМіттал Кривий Ріг» та засобів індивідуального захисту. До речі, нещодавно ЦЕТЛ виповнилося 90 років, вона ровесниця нашого підприємства, – розповідає Людмила Жупаненко. – Роботи у мене дуже багато, адже тільки рукавичок за місяць треба випробувати більше триста пар. Такі операції я здійснюю не лише на стенді для випробування диелектричних засобів захисту з гуми, а й на іншому. Є спеціальний стенд, де за допомогою «розумних» датчиків випробовуються на безпечність діелектричні штанги та покажчики напруги для використання у якості засобу електротехнічним персоналом в електроустановках підприємства. Ці діелектричні штанги потрібні для того, щоб, персонал, який обслуговує електроустановку, міг безпечно дістатись струмопровідних елементів, підтягнути на електрообладнанні під напругою 6000 – 20000 вольт . Штанги та покажчики напруги я теж випробовую підвищеною напругою, тільки воду вже не використовую. Якщо штанга або покажчик напруги успішно проходить процедуру, я клею на ізольовану частину наклейку зі штампом, яка і вказує, що зі штангою усе нормально і з нею можна працювати. Взагалі, у кожного ЗІЗ існують свої терміни випробування на безпеку. Штанги, наприклад, випробовуються один раз на два роки, покажчики напруги – щорічно, діелектричні рукавички – один раз на пів року».
Електросправою на підприємстві Людмила Жупаненко займається вже 16 років. За освітою вона педагог, закінчила Донецький індустріально-педагогічний технікум за спеціальністю радіотехник. Раніше Людмила працювала майстром у професійно-технічному училищі, але їй завжди хотілося спробувати свої сили та майстерність на виробництві, бути ближче до нашого підприємства, де у копровому цеху працювали її батьки.
«Якщо мені щось хочеться, то я завжди роблю все так, щоб мої мрії здійснювалися, – продовжує Людмила. – Тому я додатково закінчила спеціальні курси та стала електромонтером у нашій лабораторії. Допомогу відчула одразу, адже наш колектив – це супер-колектив! Це зараз я вже набула певного досвіду, вмію робити різні випробовування електрообладнання, діагностику трансформаторів тощо. Але я й досі можу покластися на колег– це і керівник ЦЕТЛ Юрій Барулін, і Олег Сидоренко, начальник лабораторії, де я працюю. Зі мною поряд працюють електромонтери Валерій Шатохін,Віталій Галабура, Євгеній Солонинка. Це люди, з якими нічого не страшно. Протягом роботи я завжди відчуваю їхню підтримку та пильне око – в електросправі уважність та обережність відіграють дуже велике значення. А ЗІЗи я випробовую щоденно. Звичайно, навантаження значне, але хибити у моїй роботі категорично не можна – від точності випробувань залежить життя та здоров’я людини, а ще безперервність технологічного процесу, адже електрообладнання у нас задіяно в усіх цехах».
Для дітей працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» та мешканців міста перший день літа і Міжнародний день захисту дітей розпочався зі справжнього свята – Ярмарку, який підприємство організувало для малечі та їхніх батьків.
До свята заздалегідь готувалися родинами. На ярмарок діти мали змогу принести свої іграшки, книжки та поробки, які вкривалися пилом у шафах, чи просто, як сказав один юний фінансист: «я з цих іграшок виріс», та продати увесь цей дитячий скарб або обміняти на інші цікавинки. Тож, перш за все, потрібно було визначитися, з чим на цей ярмарок йти і яку ціну за свій товар виставляти. Малеча заздалегідь зареєструвалася, у кожного була своя «ятка». А від скарбів просто очі розбігалися!
«Коли я розповіла про це свято донечці, то Уляна одразу захотіла взяти участь у цьому, – розповідає працівниця підприємства Аліна Коса. – Важливо, що це не просто розважальний захід, а й перші кроки до навчання фінансовій грамотності дітей. Ми вже з Уляною прочитали книжку «Пес на ім’я Мані, або Абетка грошей». А цей ярмарок дав змогу на практиці застосувати здобуті навички».
«Я сама обирала іграшки, сама вирішувала, скільки вони коштуватимуть і на що я витрачу гроші, які вторгувала, – на Айпад! Мені тут все так подобається! Я у захваті!», – сказала Уляна.
Ляльки, книжки, колекції казкових героїв, конструктори, навіть черешня з родинної дачі – очі розбігалися від різноманіття пропозицій і талантів юних продавців. Кожен з них обрав власний підхід до покупця, а вмінню продавати та рекламувати свій товар можна було повчитися і досвідченим продавцям. І все це під музику, з жартами, мініконкурсами та цікавою розважальною програмою.
«Це крутезний захід, дякую організаторам! – розповідає працівниця підприємства Зінаїда Якущик, яка прийшла разом з племінницею Дариною. – Дітям не вистачає живого спілкування, розважальних заходів та таких щасливих миттєвостей, як цей захід. При цьому задоволення отримують усі: дорослі, діти, гості свята. Я люблю все, що пов’язано з життям, енергією. І це саме про цей ярмарок!»
«А я пришла з бабусями та матусею, але іграшки обирала сама, щоб вони принесли користь», – поважно повідомила шестирічна Карина, одна з учасників ярмарку.
Одразу помітно, що до цього заходу родина Карини ретельно підготувалася. На столі, крім іграшок, були солодкі цукерки, які дівчинка пропонувала безкоштовно. Ну, чим вам не маркетинговий хід! А за скарби можна було розрахуватися навіть карткою. Періодично маленька продавчиня вистрибувала з-за столу, захоплена музикою та розважальними конкурсами, і приєднувалися до галасливого дитячого кола.
А в фоє Палацу культури металургів діти могли долучитися до розпису пряників, а на тих, хто любить малювати, очікували розмальовки. Завершилося свято переглядом мультфільмів на великому екрані.
Відгомонів, відіграв цей ярмарок, щедро даруючи усім учасникам щирі, яскраві емоції, за якими, відверто кажучи, ми всі вже давно скучили. Найкращим результатом ярмарку можна вважати не отримані малечею кошти, а вислів одного з юних його учасників: «Я всім ставлю ОК за ЯрмарОК!». Усім так сподобалося свято, що організатори замислилися про можливе його продовження. Де? Коли? Відстежуйте інформацію на сайті газети «Металург» та в соцмережах підприємства.
Влітку у Франції пройдуть великі світові змагання, у яких візьмуть участь тисячі спортсменів з різних країн. Наразі триває факельна естафета, в якій візьмуть участь 10 тисяч факелоносців. Серед учасників естафети – працівниця нашого підприємства Оксана Афанасьєва, яка буде нести спортивний вогонь 30 липня. До речі, факели виготовлені зі сталі компанії «АрселорМіттал».
Звістка про те, що саме її обрали учасницею естафети, стала для Оксани Афанасьєвої цілковитою несподіванкою. «Мені сказав про це мій керівник, – розповідає Оксана. – Особисто я вважаю, що серед працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» є більш гідні люди, які могли би презентувати наше підприємство на цьому грандіозному спортивному святі. Це наші воїни-захисники. І я для себе вирішила, що буду нести факел як представниця кожного з них, всього підприємства та нашої великої країни, яка протистоїть жорстокій агресії».
Для відбору учасників естафети були кілька критеріїв: внесок працівника в збереження життя й здоров’я, свого й своїх колег, допомога захисникам країни у боротьбі з російською агресією та лідерські якості, які допомагають змінювати підприємство та життя на краще. Оксана підходить під усі ці вимоги і навіть більше.
«Я беру участь у впровадженні Виробництва світового класу WCM на нашому підприємстві в гірничому департаменті, – говорить Оксана Афанасьєва. – Наша команда впровадила багато проєктів, спрямованих на покращення виробництва, зменшення виробничих втрат. А разом з цим було багато проєктів з охорони праці. Наприклад, був спроєктований та виготовлений майданчик для ремонту елементів великовантажних самоскидів, які знаходяться на небезпечній висоті. Це актуально, адже висота самоскидів досягає восьми й більше метрів. Тож нам вдалося позбутися ризику падіння з висоти для багатьох працівників».
А ще Оксані запам’ятався проєкт на рудозбагачувальній фабриці. Переобладнання ям для зберігання куль, які подрібнюють залізну руду всередині величезних млинів, дозволило викреслити ризики роботи з вантажопідйомними механізмами та знову ж таки падіння з висоти. А от на дробарній фабриці команда WCM впровадила проєкти, які значно зменшують небезпеки на конвеєрах. Тут вжито комплекс заходів – від вдосконалення захисних огорож до змінення конструкцій таким чином, щоб зменшити просипання руди під конвеєр. Це дозволяє мінімізувати перебування працівників у небезпечних зонах під час видалення просипів руди.
З початком повномасштабного вторгнення Оксана Афанасьєва стала дуже завзято й плідно волонтерити. На рахунку її та її волонтерської команди декілька придбаних автомобілів («швидких» та для Збройних сил України). Вони організували збір та відправку в нашу країну багатотонних гуманітарних вантажів.
«А хто ще поможе людям, як не ми? – каже Оксана. – Хто допоможе нашим бійцям захищати нас від ворогів, боронити країну? До речі, багато хто з команди WCM пішов воювати добровольцями. Серед них – керівник команди Святослав Кузьменко, Олександр Пшеничний, який героїчно загинув на Донбасі. Мій чоловік Віталій зараз воює на східному напрямку».
Серед захисників-добровольців і брат Оксани Сергій, яким вона надзвичайно пишається. Він сапер у штурмовому підрозділі, має чотири нагороди. Одну з них Сергієві вручив особисто головком Залужний, а ще одну – Зеленський.
«Це мій молодший братик, – усміхається Оксана. – Ще два роки тому я називала його «малий», а зараз вже якось язик не повертається. Він – справжній герой. Намагаємося допомагати нашим захисникам – знайомим і незнайомим – чим можемо. Налагодили зв’язки із іноземними волонтерськими організаціями, небайдужими людьми за кордоном. Наприклад, шукаємо кошти та автомобілі-позашляховики у Великобританії та переправляємо нашим захисникам. Цієї зими зібрали гроші та організували виготовлення хімічних багаторазових грілок на фронт. Постійно закупляємо тактичні аптечки. Сконтактували з колишньою працівницею нашого підприємства Машею, яка нині мешкає в США і допомагає нашим військовим з термобілизною, вітамінами та іншим необхідним».
І це далеко не повний перелік того, що роблять Оксана з партнерами. Але вона зізнається, що за нею ганяється думка про те, що робить вона занадто мало. І свою участь в естафеті Оксана планує використати для допомоги країні. «На пресконференцію я обов’язково вдягнуся патріотично, – обіцяє Оксана Афанасьєва. – Візьму символіку країни та нашої компанії. Я розповім людям з інших країн про те, як бореться Україна, як наше підприємство допомагає людям, місту, країні вистояти, вижити і перемогти».
Червень може бути непередбачуваними – особливо початок і кінець місяця. Але панікувати і губитися не слід – зберігайте олімпійський спокій і не здавайтеся, радять зірки. Разом з цим місяць подарує нові можливості, а неочікувані події приведуть до хороших змін у житті. Нам усім доведеться визначитися, чого позбутися і куди прямувати далі. Але, якщо обрати вірний курс, то перемога не примусить себе довго чекати.
Овен
Для Овнів червень стане місяцем очищення, адже цей період підходить для того, щоб позбавитися старого мотлоху, речей, якими ви не користуєтесь, та почистити простір навколо вас. Лише після цього ви вдихнете на повні груди.
Тельці
Вашою найкращою зброєю стане впертість, вміння витримувати удари і попри всі перепони рухатися вперед. Вас постійно будуть намагатися зупинити, але краще ні на кого та ні на що не звертати увагу.
Близнюки
Близнюків буде кидати з одного боку в інший. Настрій змінюватиметься щохвилини. Можливе імпульсивне рішення щодо пошуку нової роботи. Лише в останню декаду місяця ви зупинитеся і зрозумієте, для чого вам це.
Рак
Червень принесе вам фінансову стабільність та можливості для кар’єрного росту. На початку місяця ви отримаєте довгоочікувані виплати або повернення боргів, що значно покращить ваш фінансовий стан та додасть впевненості у власних силах.
Леви
Левам доведеться щось починати спочатку. І це буде непростою справою, але це точно вам до снаги. Пам’ятайте, що найважче дається, то найбільше дає. Тому вам варто акумулювати усі можливі та неможливі зусилля.
Діви
Перший літній місяць здивує Дів неочікуваними зустрічами, подарунками та подіями. Наскільки вони хороші? На жаль, поки зірки це не вирішили. Тож варто запастися терпінням. Зовсім скоро все стане максимально ясним та зрозумілим.
Терези
Ваша невизначеність досягне апогею. Ви зовсім розгубитеся, але якщо відкинете емоції та зберетесь з силами, то оберете вірний напрямок руху. В цей час варто більше уваги приділяти родині та друзям, бо це і є ваша найкраща підтримка.
Скорпіон
На початку місяця можливі несподівані витрати, пов’язані з побутовими потребами чи ремонтом. Середина червня принесе хороші новини: ваші зусилля на роботі будуть помічені і ви можете отримати підвищення чи премію.
Стрілець
Червень вимагає від вас ретельного складання бюджету та мудрих фінансових рішень. Може виникнути спокуса зробити імпульсивні покупки, але краще приберегти гроші, які вам досить швидко знадобляться.
Козоріг
Настав ідеальний час, щоб продемонструвати свої найкращі навички та вийти із зони комфорту. Не уникайте лідерських ролей і викликів – у вас є здатність ефективно з ними справлятися. Ви отримаєте вигідні пропозиції по роботі.
Водолій
На вас чекає насичений та продуктивний місяць. Ваші інноваційні ідеї та нестандартний підхід до розв’язання проблем будуть оцінені та визнані. Та не забувайте відпочивати, інакше ризикуєте отримати професійне вигорання.
Риби
Червень принесе відчуття ясності. Туманна плутанина, яка затьмарила ваш шлях, почне розсіюватися. Хоча ваш дохід, ймовірно, залишиться стабільним, ви можете зіткнутися з деякими несподіваними витратами. Намагайтеся економити.
В цих картинах – безмежна любов, сила жити та рухатися далі. У Кривому Розі завершився благодійний арт-терапевтичний проєкт «Жива», в якому взяли участь дружини загиблих захисників-працівників нашого підприємства. Проєкт відбувся за підтримки «АрселорМіттал Кривий Ріг» та Криворізької художньої школи № 1.
Чи не щодня Україна проводжає в останню путь героїв, які віддали своє життя за свою країну та за свої родини. Їхні рідні, близькі, побратими гостро переживають цю втрату. «Іноді жити не хочеться, а якось треба», – кажуть дружини загиблих. Всеукраїнський проєкт «Жива» є одним із способів полегшити цей біль – через творчість допомогти дружинам полеглих прожити горе втрати найрідніших людей.
«Якщо я зараз почну розповідати, то обов’язково буду плакати. Дуже важко, душа болить, – попередила на початку розмови Наталія Бєлікова, дружина загиблого героя Олексія Бєлікова, який працював оператором посту керування станом гарячої прокатки сортопрокатного цеху № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Мій Олексій навіть зараз завжди поряд та з небес оберігає нашу родину. На моїй картині він, наче вовк, який здавна в українців уособлює силу духа, хоробрість, мужність. А дівчина поряд із ним – то я. Ми з донькою і зараз відчуваємо незриму присутність чоловіка, тому я і намалювала цей сюжет».
Наталія Бєлікова
Вперше на захист України Олексій Бєліков став у 2014 році. Він проривався з Іловайського та Дебальцівського котлів, був поранений. У 2018 році Олексій знову став до лав ЗСУ – у якості розвідника він захищав Донеччину.
Фото з архіву родини Бєлікових
Смертельне поранення молодший сержант Олексій Бєліков отримав від атаки дрона, коли повертався після виконання бойового завдання. На жаль, врятувати героя не вдалося – він помер 10 червня 2023 року. У нього залишилися дружина Наталія Белікова, яка працює лаборантом на теплоелектроцентралі № 3 «АрселорМіттал Кривий Ріг», та семирічна донька Катерина. Як каже Наталія, донька дуже пишається батьком, та й зовні вона на нього дуже схожа. А ще донька любить свого песика, якого їй на день народження подарував батько.
«Я не одразу погодилась взяти участь у проєкті «Жива». Були певні сумніви, я вагалася, чи витримаю морально та чи зможу взагалі щось намалювати, адже я ніколи в житті не брала до рук пензля, – продовжує Наталія. – Як бачите, змогла (усміхається). Проєкт «Жива» став для мене можливістю проявити себе, спробувати зробити те, що я ніколи не робила. А ще робота над картиною якось заспокоїла мене, зняла той душевний біль, який добре відомий людям, які втратили своїх найрідніших людей».
Разом з Наталією Бєліковою учасницями проєкту «Жива» стали Світлана Авраменко, Тетяна Гора, Ірина Топальцева, Тетяна Корольова, Вікторія Стельмах, Яна Волошина, Людмила Машненко. Над створенням картин жінки працювали протягом тижня. Їм у цьому допомагали професійні художники.
«Працювати з жінками одночасно було і легко, і складно. По-перше, вони не художники, тож доводилося пояснювати, як потрібно малювати, як користуватися акриловими фарбами, промальовувати деталі тощо. З іншого боку, ця робота захопила жінок та згуртувала. Учасниці проєкту кажуть, що вони сталі сильнішими та водночас спокійнішими, тому що вони виплеснули на полотно свої емоції та почуття», – поділилася враженнями від роботи з жінками Оксана Поліщук, директорка художньої школи № 1.
«Разом із чоловіком ми дуже любили подорожувати. Це так захопливо: відкривати для себе різні куточки України, знайомитися з особливостями культури її регіонів. У наших планах було поїхати за кордон, подивитися, як там живуть люди, помилуватися архітектурними пам’ятками, опинитися серед екзотичної природи. Мій малюнок – слон – це наче часточка втілення нашої мрії про подорож разом, яка вже, на жаль, не стане реальністю, – сказала Тетяна Корольова, дружина загиблого воїна Анатолія Корольова, який понад 20 років працював газівником в ремонтно-механічному цеху № 1 Ливарно-механічного заводу.
Тетяна Корольова
До лав ЗСУ Анатолія мобілізували у перші дні повномасштабного вторгнення – 25 лютого 2022 року. Спочатку у складі ТРО він боронив рідний Кривий Ріг, а потів з побратимами з «Холодного яру» захищав Харківщину. 27 червня мужнє серце героя перестало битися, він загинув на полі бою в Ізюмському районі. «Коли я працювала над картиною, я намагалася забути про все, що сталося, та думала тільки про хороше. А ще я зрозуміла, що можу творити, адже до цієї миті я ніколи не малювала, – продовжила Тетяна Корольова. – У мого чоловіка була унікальна риса – він завжди допомагав людям. Я дуже часто від нього чула усім знайомий вислів «хто, як не я». Коли Анатолія призвали до ЗСУ, він не вагаючись пішов на захист рідної країни. Коли чоловіка не стало, то завод, колеги мого чоловіка першими прийшли мені на допомогу. Повірте, така підтримка неоціненна! Вона надихає, дає сили жити – заради наших двох дітей, майбутнього країни. Мій син зараз теж військовий. Батько для нього є прикладом мужності, син пишається ним. Я дякую організаторам проєкту за унікальну можливість забути про чорні дні, які ми пережили, та у цих картинах зберегти світлу пам’ять про наших героїв-чоловіків та дружин, братів та сестер, синів та дочок».
