Категорії
ArcelorMittal Worldwide Офіційно

АрселорМіттал запускає Програму Прискорення XCarb™ для підтримки інноваційних технологічних стартапів і просування декарбонізації

Компанія АрселорМіттал оголосила про старт пошуку найкращих компаній та найяскравіших ідей, орієнтованих на проривні технології, які здатні прискорити декарбонізацію сталеливарної промисловості. Стартапам з усього світу компанія пропонує подати заявки на участь у програмі та позмагатися за інвестиції від Інноваційного фонду XCarb™ АрселорМіттал. Фонд планує інвестувати в трансформаційні технології до 100 мільйонів доларів США щороку. Крім того, надає можливість отримати доступ до експертизи та досвіду АрселорМіттал у сфері інновацій, досліджень та розробок, технологій та бізнес-наставництва.

Відповідно до мети компанії АрселорМіттал «Сталь із розумом: для людей і планети», Інноваційний фонд XCarb™ інвестує в компанії, що мають потенціал прискорити перехід до виробництва сталі з низьким і, зрештою, нульовим рівнем викидів вуглецю. Ці інвестиції дають можливість компаніям швидше розвиватися та досягати таких масштабів, щоб їхні технології стали комерційно життєздатними.

Цього року п’ять фіналістів запросять представити свої ідеї в День Прискорення, щоб заручитися інвестиційною підтримкою фонду для розширення масштабів новаторських проектів та прогресу заради майбутнього з нижчим рівнем викидів. Запропонована підтримка буде не лише грошовою, успішні кандидати також отримають доступ до:

  • неперевершеного галузевого досвіду та консультацій;
  • провідних дослідних центрів та науково-дослідних програм для прискорення технологічного розвитку;
  • експертизи щодо технологій, захисту інтелектуальної власності та виходу на світові ринки;
  • бек-офісу та функціональних можливостей групи АрселорМіттал для прискорення виходу на ринок.

Кандидати повинні бути зареєстрованими стартапами з концепціями технологій для комерційного масштабування, які потенційно можуть сприяти декарбонізації сталеливарного виробництва. Стартапи, які відповідають вимогам, можуть подавати заявки з будь-якої точки світу. Фонд прагне інвестувати в найкращі інноваційні технології та сприяти просуванню АрселорМіттал на шляху до декарбонізації. Заявки на участь у першому турі мають бути подані до 20 червня. Докладнішу інформацію про Програму та про те, як подати заявку, можна знайти на сайті.

Заявки на участь приймаються за такими технологічними напрямками:

  1. Зміни в сталеплавильному виробництві (процеси та технології).
  2. Переробка відходів у газ або біовуглець (інноваційні способи переробки відходів).
  3. Технології перетворення/трансформації газів.
  4. Інноваційні водневі технології.
  5. Уловлювання, утилізація та зберігання вуглецю (зокрема, уловлювання вуглецю з перетворенням на хімікати/паливо або постійне секвестрування/мінералізація).
  6. Довгострокові, масштабні технології зберігання енергії
  7. Технології чистої енергії.

День Прискорення відбудеться у середині-кінці липня (остаточна дата уточнюється). Фіналісти зможуть представити свою компанію та заявити про власні новаторські технології перед групою експертів галузі на чолі з Адітьєю Мітталом, генеральним директором АрселорМіттал, в офісах АрселорМіттал у Лондоні.

Коментуючи Програму, Адітья Міттал, генеральний директор АрселорМіттал, сказав:

«Необхідність скорочення викидів парникових газів – одна з найважливіших інвестиційних потреб нашого часу. Металургія може зробити величезний внесок у декарбонізацію світової економіки, і ми в АрселорМіттал прагнемо очолити зусилля нашої галузі та зробити все можливе, щоб прискорити темпи такого прогресу. Важливим елементом цього є просування розвитку технологій та процесів, що мають ключове значення для трансформації нашої галузі.

У нас є амбітні цілі досягнути нульового рівня викидів і чітка стратегія з декарбонізації. Запуск нашої Програми Прискорення XCarb™ робить невеликий, але важливий внесок у цю справу, дозволяючи нам підтримувати розвиток кращих і найяскравіших ідей, які можуть трансформувати можливості виробляти сталь із нульовим рівнем викидів вуглецю».

Експерт Програми Прискорення XCarb Ірина Горбунова, генеральний менеджер, злиття та поглинання, АрселорМіттал, додала:

«Ми маємо провідний у галузі набір декарбонізаційних технологій, які знаходяться в стадії розробки, але завжди шукаємо додаткові можливості для прискорення нашого прогресу. Цей проект надає цікаву платформу для участі та підтримки найкращих і найяскравіших ідей, здатних декарбонізувати нашу промисловість. Переможці отримають величезні переваги – доступ до фінансової, комерційної та дослідницької підтримки, неперевершених знань та галузевих мереж, які необхідні для розширення масштабів розвитку. Наш День Прискорення дає можливість підприємцям-початківцям використовувати весь потенціал своїх технологій і забезпечити значний внесок в нашу компанію, галузь і світ в цілому».

Інноваційний фонд XCarb™ компанії АрселорМіттал

З початку своєї роботи у березні минулого року інноваційний фонд АрселорМіттал XCarb™ вже вклав 180 мільйонів доларів США у проекти та технології, які прискорюють процес декарбонізації сталеливарної промисловості. Інвестиції були спрямовані у чотири компанії, які розробляють сучасні технології в галузі відновлюваної енергетики, довгострокового зберігання енергії, переробки вуглецю та зеленого водню.

  1. Компанія Heliogen – спеціалізується у відновлюваних джерелах енергії та використовує сонячну енергію за допомогою поля дзеркал, які діють як багатокутне збільшувальне скло для концентрації та захоплення сонячного світла;
  2. Form Energy – розробляє передову технологію зберігання енергії;
  3. LanzaTech – спеціалізується на уловлюванні багатих вуглецем відпрацьованих газів у процесі виробництва сталі та перетворенні їх у екологічно чисте паливо та хімікати;
  4. Компанія H2Pro – новатор ринку, що виробляє екологічно чистий водень шляхом електролізу води.

Крім того, АрселорМіттал є провідним партнером програми Catalyst компанії Breakthrough Energy, узявши на себе зобов’язання інвестувати 100 мільйонів доларів США протягом п’яти років. Заснована Біллом Гейтсом компанія Breakthrough Energy прагне розширення масштабів технологій, необхідних світу для досягнення нульового рівня викидів до 2050 року. Програма Catalyst – це нова модель того, як компанії, уряди та приватна благодійність можуть фінансувати, виробляти та забезпечувати широке впровадження екологічно чистих технологій нового покоління. Докладнішу інформацію про Інноваційний фонд XCarb™ та про те, як стартапи можуть зайняти місце у фіналі «Дня Прискорення», можна знайти на сайті.

Категорії
Наші люди

Працівниці ремонтного виробництва волонтерять усією бригадою

З перших днів відкритого вторгнення Росії в Україну в лютому у Кривому Розі кількість чатів, груп, яких об’єднують волонтерські справи, зросла в кілька разів. Криворіжці на волонтерські справи збираються мікрорайонами, вулицями, будинками. А на підприємстві працівники волонтерять бригадами.

Бригада № 1 дільниці виготовлення вогнетривких та будівельних сумішей ремонтного виробництва перша не лише за номером. Перші на роботі, перші, коли потрібно прийти на допомогу – не змовляючись, з перших днів війни почали допомагати ЗСУ та переселенцям.

Наприклад, машиніст млинів Олена Нечипоренко з бригади № 1 розпочала свою волонтерську діяльність з… погребу. Спочатку домашня консервація вирушила до хлопців у Тероборону. Потім Олена купувала ліки, допомагала переселенцям. «Сьогодні серед тих, хто захищає нас, є хлопці з цеху, також в ЗСУ служать чимало моїх знайомих, – говорить Олена. – Щодня молюся за всіх і роблю те, що можу і повинна робити. Я залишилася в рідному місті, працюю. Ми всі зараз нервуємо, а робота мене заспокоює. Тим більше, коли ти працюєш у бригаді оптимістів. Сидіти склавши руки не може жодна з моїх колежанок. І таких, як ми, багато. Всі допомагають, чим можуть. І наше волонтерство йде з самого серця, бо серце ж українське».

За словами машиніста млинів Ганни Бескровної, все просто – треба брати і робити. Ганна каже: «Зараз так треба жити, щоб кожен твій рух приносив користь. 25 років я працюю на нашому підприємстві, весь цей час сповна викладаюся на роботі. Це нелегко. Але я зараз вдома і під надійним захистом, а хлопці наші – на передовій. Щоб їх зігріти, ми з дівчатами почали в’язати шкарпетки. Потім і підшоломники для наших танкістів опанували. А щоб не тільки тепло, а й смачно було, то й за вареники взялися».

Як і чимало українців, в бригаді перераховували кошти для українських воїнів. Машиніст крану Дарина Савіна здавала кров для порятунку поранених. Вона говорить, що війна, наче лакмусовий папірець, визначила якості людей. На щастя, біля Дарини більше таких людей, з якими можна «у розвідку сходити». Як, наприклад, її колежанки з бригади машиністи млинів Олена Чернявська та Марина Напрєєнкова.

«Я помітила, що стала менше «вибухати» на роботі і вдома. На це немає часу та бажання. Я працюю, мої діти плетуть сітки для військових, а ввечері ми всією родиною нарізаємо стрічки для цих сіток. Незважаючи на сирени, спуски до бомбосховищ, тривожні повідомлення, ми продовжуємо вірити і мріяти. Ось як переможемо, то я як «присяду» на телефон, і годинами про перемогу буду сповіщати усім-усім! Вірю, що це буде скоро, тому завжди рахунок на телефоні поповнюю!» – усміхається Марина Напрєєнкова.

За результатами загальнонаціонального дослідження стану волонтерства в Україні, яке провела компанія Gfk Ukraine на замовлення ООН у 2014 році після анексії Криму, майже чверть українців (23%) на той час вже мали досвід волонтерства.

Категорії
Наші люди

Начальник цеху став солдатом і боронить Україну

Наш герой на ім’я Микола –  один з 1800 працівників АрселорМіттал Кривий Ріг, які стали на захист України.  Ще донедавна він працював начальником одного з цехів ливарно-механічного заводу. Але без вагань став простим солдатом Збройних сил України.

7 березня 2022 року для родини Миколи та Дарини стало особливим днем, бо саме тоді чоловіка мобілізували до лав ЗСУ. Дружина й не знала, що раніше коханий намагався вступити до лав Тероборони, але тоді його не взяли, сказали, що він більше потрібний на економічному фронті – на заводі. А 7 березня несподівано для Дарини її спокійний люблячий чоловік, невиправний оптиміст, батько маленького Сашка вирушив на службу.

Для зовсім невійськової людини (бо за плечима у Миколи навіть армійської служби не було) зброя в руках та будівництво укріплених позицій здавалося спочатку чимось неймовірним. «Як не дивно, але у солдатській справі мені в пригоді став саме заводський досвід, – розповів Микола. – Як начальник цеху я навчився раціонально підходити до всього, оцінювати сили та можливості, розподіляти навантаження та стратегічно планувати і свою роботу, і роботу колективу. Сьогодні це моя секретна зброя вже у військовій справі, хоча і служу простим солдатом. Впевнений, що саме грамотне планування та вміння працювати у команді перетворили наші ЗСУ на міцну сталеву непереможну силу».

Дарина згадує, що чоловік прийшов, усміхнувся і… повідомив, що тепер захищатиме Україну зі зброєю у руках. Це взагалі в його характері – прийняти непросте рішення самотужки і зробити так, щоб близькі менше хвилювалися. «Вже більше, як два місяці, кожен наш день починається з повідомлень від Миколи «Доброго ранку, мої кохані», а завершується «В мене все добре, спокійної вам ночі». Хвилююся, якщо щось змінюється у цьому ритуалі. Хоча Микола такий, що може й сюрприз мені організувати», – усміхається Дарина.

Одним з таких приємних сюрпризів стала поява Миколи на порозі рідної оселі 20 квітня, в день третьої річниці їхнього весілля. А вже наступного дня він знову повернувся до служби. Дарина говорить, що саме від мобілізації чоловіка розпочалося і її волонтерське «чергування». Вона знайшла та об’єднала в чаті родини криворіжців, які служать разом з її чоловіком. Тоді почали збирати все, що потрібно військовим, що може бодай якось полегшити нелегку службу.

Микола і Дарина впевнені у Перемозі. «Для цього ми тут – у ЗСУ. А колег в цехах дуже прошу – не зупиняйтеся, працюйте і за нас. Бо за країну всі відповідаємо. Ми її захищаємо зі зброєю, а ви – біля верстатів. І виробнича місія не менш важлива. З свого цеху спитаю ще більш суворо, адже знаю, нащо ви здатні, колеги. Не підведіть!» – говорить солдат і металург Микола.

Категорії
Новини

Перша перемога третього прокату

Крок за кроком «АрселорМіттал Кривий Ріг» відновлює виробництво. Кожний новий запуск цеху є перемогою для колективу підприємства. 19 травня знов запрацював прокатний цех № 3. Першою продукцією, яку прокатники виготовили після зупинки через війну, стали 160 тонн катанки діаметром 11 мм.

Заступник начальника ПЦ-3 з виробництва Павло Веселков розповів, що зараз цех має багато замовлень від споживачів, і це дає усім привід для стриманого, але все ж оптимізму. «Ще у нас є замовлення на катанку перетином 8 мм, 8,5 мм, 5,5 мм, арматуру № 8, – сказав Павло. – Наші замовники – це українські підприємства, які виготовляють канати, метизи, а також продукцію для зварювального обладнання. Таким чином ми не лише забезпечуємо кошти підприємству та країні, а й даємо сировину. А це означає, що у інших українських підприємств буде можливість працювати».

Готувались до прокатки дуже ретельно, почали її з розігріву печі, адже саме у нагрівальній печі перед прокаткою необхідно нагріти заготовки до температури 1100 градусів за Цельсієм. За словами нагрівальника Сергія Лопатіна, звістка про початок розігріву стала для нього найпозитивнішою новиною за останні місяці. Він зізнався, що без металу, без справжньої роботи було важко і в моральному плані, і у фінансовому. «Поки що все йде за планом, я впевнений, що перша прокатка – це лише початок і врешті-решт ми вийдемо на довоєнне виробництво», – усміхається Сергій.

Сергій Лопатін

Розігріті заготовки потрапляють на чорнову групу прокатного стану, яку, в свою чергу, ретельно підготували вальцювальники – встановили привалкову арматуру, налаштували кліті. «Не було у мене відчуття, що зупинка триватиме дуже довго, – розповідає вальцювальник Михайло Торлак. – Стан створений для металу, для потужного руху, для роботи. Як він може стояти? І от бачите: так воно й сталося! Ми катаємо лише кілька годин, а для мене вже ніби й не було ніякого простою. Настрій – вогонь!»

Михайло Торлак

Примруживши очі, пильно вдивляється в нутро цеху оператор ПУ Сергій Мовчан. Саме з його робочого місця, поста управління № 3 керується робота всіх груп клітей. Тоненькою вогняною стрічкою йде розкат, протискається між валками клітей і тоншає, тоншає. Ось норовливий метал намагається вислизнути зі стану, вигнувшись в бік. Оператор миттєво реагує: повертає контролер, і все стає на свої місця. А якби не його багаторічний досвід та майстерність, не минути б буріння з зупинкою стану та втратами металу.

Сергій Мовчан

Нарешті з печі вийшли всі заготовки, а останній бунт катанки намотано на виткотранспортер. Тривала зупинка не завадила працівникам ПЦ-3 успішно прокатати перше замовлення. Інші – на черзі.

А для того, щоб металурги могли давати продукцію, у лавах ЗСУ боронять країну 30 працівників прокатного цеху № 3. А їхні колеги, які зараз у цеху, ще й місту допомагають. Саме так разом прокатники працюють на перемогу.

Категорії
Новини

За деталями для виробничого ремонту звертайтесь до «Комети»

Модернізація машини термічного різання «Комета» допомогла вирішити питання з деталями для ремонту обладнання цехів нашого підприємства.

Майже одразу з початком ремонтів, які в умовах діючого виробництва були неможливі, постало питання: де брати запчастини для агрегатів та устаткування, які ремонтуються. Адже чимало підприємств, які раніше виготовляли все необхідне, або знаходяться на тимчасово окупованих територіях, і зв’язок з ними втрачений, або взагалі припинили свою діяльність через воєнні дії.

Вихід з цієї ситуації запропонували на Ливарно- механічному заводі, в цехах якого і раніше виготовляли деталі для агрегатів металургійних цехів та гірничого департаменту. Головний інженер ЛМЗ Валерій Воловик говорить, що виготовлення більшості специфічних деталей для промислових агрегатів вимагає високої точності, а сучасна кількість замовлень – ще й швидкості виконання цих робіт. Для цього заздалегідь почали модернізувати власний верстатний фонд.

Так, наприклад, в цеху металоконструкцій оновили машину термічного різання «Комета», яка здатна й мереживо з металу вирізати. І вирізали б, але наразі більше потрібні деталі для ремонту кесонів, залізничних вагонів, охолоджувальних плит та підкранових балок. До звичайного асортименту додалися нові замовлення, на зразок виробництва помольних куль для кульових млинів ГД. «Комета» і з цим непростим завданням успішно впоралася, як вже показала практика.

«Після модернізації на установці встановили плазмовий різак, який легко, наче масло, розрізає метал товщиною від 1 до 150 мм, і може «викроїти» складові майбутніх деталей практично будь-якої геометричної форми, – продовжує Воловик. – Встановлена система комп’ютерного управління «Кометою» автоматизувала цей процес. Наразі з її допомогою можна виготовляти металеві конструкції будь-якого призначення та складності. Наприклад, «викройки» деталей для наконечників МБЛЗ.

«Комета» в дії

Тепер ремонтникам заводу не треба шукати підприємства, які зможуть виготовити деталі на стороні. Завдяки «Кометі» в ЦМК самостійно здатні впоратися з найскладнішими спецзамовленнями у найкоротші терміни та у будь- якій кількості.

«Один з тих, хто ініціював та контролював процес модернізації установки, – начальник ЦМК Микола Грицан. Він зараз у лавах ЗСУ. Та Микола може не хвилюватися, колеги його не підводять. Як і установка, що отримала не лише друге життя, а й допомогла вирішити проблему дефіциту з деталями для заводських ремонтів», – сказав Воловик.

Категорії
Новини

«У нас був найкращий рік з 2008-го, а зараз сподіваємось хоча б вийти в нуль».

Генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» дав інтерв’ю Денису Кацилу з Forbes.ua

Війна й санкції проти Росії змусили найбільший гірничо-металургійний комбінат України шукати нові ринки й маршрути доставки. Скільки це коштуватиме?

Місячна консервація виробництва обійшлася «АрселорМіттал Кривий Ріг», що входить до сталевої імперії Лакшмі Міттала, в десятки мільйонів доларів. У квітні компанія почала відновлювати роботу, але повернеться до повноцінної роботи ще не скоро.

Головний біль СЕО АМКР Мауро Лонгобардо, 43, на економічному фронті – як скоротити збитки підприємства, яке не може працювати на повну потужність. У 2021 році найбільший гірничо-металургійний комбінат України експортував через порти 80% з 5 млн т виробленої сталі. Тепер потрібно шукати нові ринки й маршрути. Не додає оптимізму скорочення виробництва сталі на користь менш маржинальної залізної руди. 

Як ArcelorMittal трансформує бізнес в Україні. Інтервʼю з CEO Мауро Лонгобардо.

– Бойові дії в 50 км від Кривого Рогу. Як це впливає на роботу? 

– Російські війська розташовані на південь від Кривого Рогу. Коли бойові дії наблизилися, ми зупинили власне виробництво вапняку в селищі Архангельське, що на півдні від міста.

Хтось із наших працівників виїхав, дехто лишився. Спрогнозувати атаки ракет дуже важко. Але ми намагаємося зрозуміти, як рухаються наземні війська ворога. Підтримуємо звʼязок із військовими і головою адміністрації Олександром Вілкулом. 

Минулий рік для нас був найкращим з 2008 року. Але майже усе, що заробили, вже спалено.

Що стосується виробництва, воно працює. Нарощуємо видобуток. Для 100% відновлення видобутку вже в червні важливо ліквідувати загрозу для вже працюючого персоналу.

Ми бачимо, що українські війська воюють вправно і відштовхнули росіян подалі від Кривого Рогу, тому сподіваємося на краще.  

Преференції нової логістики

– В якому стані виробництво? Скільки потужностей задіяно?  

– Що стосується сталевої продукції, працює одна доменна піч із чотирьох. Питання експорту з точки зору логістики ми вирішили. Залишаються труднощі з постачанням сировини. Як тільки зможемо забезпечити її в достатній кількості, повністю запустимо виробництво. 

Ще одна проблема – кому продавати. Міжнародні споживачі нашої продукції дивляться новини і не впевнені в своєчасності отримання своїх замовлень. Тому замість здійснення прямих постачань ми вимушені спочатку вивозити продукцію в більш безпечні місця, наприклад до Польщі. Вже потім вони купують звідти. 

– Як плануєте роботу?  

– Короткостроково. Ситуація швидко змінюється, тому найважливіше бути гнучким і динамічним. 

Наведу приклад. Європа планує скасувати на рік квотування для українських металургів. Рік – це невеликий строк для розвитку нового ринку. Це означає, що ми маємо швидко розвивати цей ринок. Треба відвідати клієнтів, презентувати компанію, продукцію – це потребує часу.

З боку США ми отримали скасування мита на українську сталь, яке було встановлено раніше за статтею 232. Я сказав своїм комерсантам активізувати пошук нових клієнтів на цьому ринку. 

– З одного боку, ви отримуєте преференції, з іншого – ускладнюється логістика. Як міняється ваша бізнес-модель в Україні? 

– Останні два місяці ми гроші навіть не обговорюємо. Основна тема – як зробити так, щоб продукція в принципі рухалась. Я особисто тиждень провів, відвідуючи усі порти Польщі та вивчаючи їхні можливості. 

Друге завдання, яким займається окрема команда, – розробка маршрутів постачання на нові, нетипові для нас ринки. Раніше ми фокусувалися на таких ринках, як Єгипет, Туреччина, Ізраїль, країни Близького Сходу, Африки й Азії. Але без портів в Україні, через які ми експортували 80% продукції, постачати дуже складно. 

– Я правильно розумію, що тепер для вас пріоритетними для збуту є країни Європи та США? 

– Так. В Європі ми бачимо великі можливості. До того ж можемо відвантажувати туди залізницею. Також плануємо розвивати ринки Великої Британії, Канади. І намагатися втримати клієнтів із традиційних ринків. До них дістатися наразі складніше.

Веземо через польські порти. До того ж при вʼїзді в Польщу виникає необхідність перевантажувати в інші поїзди через різну ширину колії. Це суттєво збільшує час та логістичні витрати. Клієнтам у Саудівській Аравії важливо отримувати арматуру за 20–30 днів. Ми наразі не завжди можемо витримувати такі строки. 

Зміна спеціалізації та проблемне вугілля

– Які у вас очікування щодо виробництва й продажів? 

– Я намагаюся, щоб видобуток працював на 100% і десь на 50% – сталеве виробництво. Надлишок залізорудного концентрату будемо продавати. Із запуском доменних печей, які зараз законсервовано, обсяги концентрату на продаж будуть зменшуватися. 

Загалом ми плануємо продати 650 000 т продукції в червні, з яких 200 000 т – металопродукція і 450 000 т – залізорудний концентрат. Це приблизно 70% наших потужностей. 

У нормальній ситуації АМКР може відвантажувати 500 000 т сталевої продукції і до 250 000 т залізорудного концентрату щомісяця. Як тільки зміниться ситуація, ми будемо повертатися до традиційної спеціалізації – виробництва сталі.

– Ви сказали, що вам не вистачає сировини. Що саме заважає вийти на 100% виробництва сталі? 

– Ми не можемо забезпечити потреби у вугіллі для усіх доменних печей. У звичайний час АМКР купував приблизно 300 000 т вугілля щомісячно. Одним з основних постачальників був Казахстан. Але тепер вугілля з Теміртау не може до нас доходити, маємо шукати інші джерела й привозити залізницею. Це непросто. 

Намагаємося завозити вугілля, використовуючи вагони, які вивезли нашу продукцію на експорт. Але це не відбувається миттєво і не в тій кількості, яку нам потрібно. Тому поки що ми запустили лише одну доменну піч. 

Плануємо продати 650 000 т продукції в червні, з яких 200 000 т – металопродукція і 450 000 т – залізорудний концентрат. Це приблизно 70% наших потужностей.

Якщо запустимо другу піч, використання вугілля зросте, а після запуску доменної печі №9 кількість подвоїться. Ми не готові стільки перевозити без портів. Зараз на різних рівнях йде дискусія щодо можливості відкриття коридору для доставки в Одеський порт окремої продукції, в тому числі вугілля. Сподіваюся, це спрацює. 

– Мені розповідали, що ви особисто займаєтеся перебудуванням логістичних ланцюжків, і тепер проблем із вивозом немає. Що саме змінили?  

– Так, за наявної завантаженості проблеми з вивозом продукції немає. У нас дуже гарна співпраця з УЗ. Ми розуміємо один одного, наші пріоритети. Спочатку були затори на кордоні, коли всі намагалися відвантажити. Зараз цього немає, і ми думаємо, що робити, коли виробництво почне збільшуватися, а також у сезон вивозу сільськогосподарської продукції.

Намагаємося спільно з польським урядом виробити інструменти, які допоможуть забезпечити експорт, коли Україна працюватиме на повну потужність. Для збільшення пропускної спроможності потрібні додаткові інвестиції. 

– Який резерв для підвищення пропускної здатності?

– Хочу накопичити кількість вугілля, яка дасть можливість запустити другу доменну піч (№8). Це збільшить потужність виробництва з 30% до 50%. Це короткострокова мета на червень. Але додалася проблема з дизелем. Ми його використовуємо на всіх карʼєрах і в роботі дизельних локомотивів. 

Збитки та прибутки

– Які у вас очікування з точки зору виторгу та можливості прибутку після закінчення року? 

– Результат бізнесу в Україні буде, найімовірніше, від’ємним, але ми сподіваємося, принаймні, вийти в нуль. Зараз говоримо про те, щоб скоротити наші збитки.  

– Як закінчили 2021 рік? 

– Ви побачите цифру пізніше. Минулий рік для нас був найкращим із 2008 року. Можна сказати, що майже все, що заробили торік, уже спалено – використано на зарплати, фіксовані витрати, які не змінилися.   

– Нещодавно Bloomberg писав, що через війну «ArcelorMittal Кривий Ріг» втрачає $4,1 млрд виторгу. Ця цифра відповідає дійсності? 

– Я не знаю, як проводився цей розрахунок. Можливо, рахували так: якщо неможливо продати 6 млн т на рік (традиційні обсяги виробництва) при ціні $700/т, то втрата виторгу складатиме $4,2 млрд. Однак для щоб такий розрахунок справдився, треба повністю зупинити виробництво в Кривому Розі. У нас немає таких планів. Ми не робили розрахунків щодо можливих втрат.

– Ви виключили РФ із ланцюга постачання. Наскільки компанія була залежною від РФ і скільки коштувала відмова? 

– У мене немає таких цифр. Тепер ми не купуємо сировину в РФ. Санкції більше зачепили наше підприємство в Казахстані, яке більше не продає продукцію до РФ. Це близько половини його виробництва. Зараз команда шукає нові маршрути, щоб експортувати до Європи та Китаю.  

Група «АрселорМіттал» в цілому без проблем може замінити своєю продукцією російську.

Уроки війни

– Залишається ризик втрати українського активу. Як материнська компанія хеджує ризики? 

– Ми обговорювали з керівництвом групи потенціал втрати активу – усі бачать ситуацію на «Азовсталі». Складно прогнозувати майбутнє. Поки що воєнна адміністрація справляється добре. Те, що ми спостерігаємо останні два місяці, сповнює мене позитивними думками стосовно майбутнього. 

– На повістці компанії, яку ви очолили в 2018-му, були тривіальні питання мирного часу: екологія, нарощування виробництва, збільшення інвестицій. Зараз АМКР у центрі найжорстокішої війни після Другої світової. Навряд чи життя вас до такого готувало. Чого ви навчилися?

– Щоб виживати, потрібно бути дуже, дуже гнучкими та динамічними. Кожен менеджер має іноді виконувати нехарактерну для його позиції роботу і брати на себе відповідальність. 

Ми обговорювали з керівництвом групи потенціальні втрати активу. Але те, що ми спостерігаємо за останні два місяці, налаштовує мене на позитивні думки стосовно майбутнього.

– Наприклад, я інколи на автівці їхав із Кривого Рогу на кордон, щоб вирішити якісь логістичні питання. Не важливо, вдень чи вночі. Раніше я такого не робив. Ми навчилися реагувати дуже швидко, щоб мати змогу перезапуститися будь-якої миті. 

Кожен із команди вчиться бути кризовим менеджером. 

– «Метінвест» не має доступу до «Азовсталі» та ММК ім. Ілліча – це близько 30% виробництва української сталі. Якою буде українська металургія після війни? 

– «Метінвест», на жаль, не може використовувати свої підприємства в Маріуполі, але він має надлишок залізорудного концентрату. Зараз усі намагаються експортувати, навіть якщо недостатньо клієнтів. 

Сподіваюсь, це тимчасове явище, і країна не буде просто постачальником сировини. Нам необхідно створювати додану вартість продукції. Якщо продавати руду або концентрат, це нас триматиме на плаву, але тоді ми дуже залежатимемо від зовнішніх цін. 

Необхідно розвивати металургійну переробку. Тому, як тільки буде можливість, ми відновимо інвестиції в перебудову та модернізацію сталевого виробництва. 

Що стосується двох маріупольських заводів, треба подивитися, які потужності були зруйновані. Я не думаю, що на ММК ім. Ілліча пошкодження такі ж великі, як на «Азовсталі». Це великий завод. Можливо, збитки будуть не такими великими, і за декілька місяців їх відновлять.   

– Дякую

– Слава Україні!

– Героям слава!