Позначка: гірничий департамент

Категорії
Новини

Молольні кулі «перемелють» все

Чи знаєте ви, що кулі можуть бути молольними? І це не про зброю, а про міцних «помічників» гірників, які у кульових млинах собою подрібнюють великі шматки руди. Вони їх розбивають, стирають й розчавлюють на першій стадії подрібнення.

Молольні кулі виготовляють із чавуну та сталі. На нашому підприємстві за умови повноцінного навантаження 28 млинів рудозбагачувальних фабрик №№ 1 і 2 гірничого департаменту щомісяця «споживали» понад 1500 тонн таких куль. На даний час виробництво потребує 1200 тонн.

Діаметр кожної молольної кулі – 120 мм, вага – близько 8 кг. До барабану млина раз на три-чотири доби досипаються нові кулі, щоб їх було достатньо для ефективного подрібнення-«помолу» руди до потрібної фракції. Адже ці трудівниці від цілодобової важкої роботи – розбивання великих шматків руди – стираються майже в пил.

До війни головним постачальником мольних куль для нашого підприємства була маріупольська «Азовсталь». Але теперішня ситуація змусила криворізьких гірників розпочати пошуки нових партнерів-виробників. І ось тоді свої послуги запропонував Ливарно-механічний завод.

За словами головного технолога ЛМЗ Євгенія Коновалова, над рецептом хімічного складу сталевих та чавунних молольних куль довелося ретельно попрацювати. «Ці кулі ми виготовляємо у двох цехах заводу: сталеві – у фасонно-ливарному, а чавунні – у чавуноливарному. Технологія виготовлення молольних куль для нас нова. Рецептура складна, адже для куль використовують високолеговану сталь, а чавун взагалі має бути  вибіленим. Дотримання точності співвідношення марганцю, хрому, фосфору, кремнію та вуглецю майже ювелірне. В результаті ми отримуємо «спецчавун». На жаль, поки що потужності щодо обсягу їх виготовлення у нас обмежені. І хоча ця продукція має попит серед багатьох гірничих підприємств, пріоритетним для нас є виготовлення саме для «АрселорМіттал Кривий Ріг», – каже Коновалов.

Як справжні бійці, кулі проходять вогонь та воду. «Заміс» для чавунних куль виплавляють в електродугових печах, потім заливають його у піщано-глиняні форми, де кулі набувають остаточного вигляду.  А от сталевим молольним кулям доводиться проходити ще й гартування холодною водою. Бо головних критеріїв якості  –  твердості та зносостійкості – можна досягти лише холодним, майже шоковим загартуванням.

Руслан Добровольський, виконувач обов’язків начальника відділу (технічний відділ, технічні питання) ГД  розповідає: «До кожного млина рудозбагачувальної фабрики № 1 ми завантажуємо в середньому 90 тонн куль, а на рудозбагачувальній фабриці № 2 – 130 тонн. Цей процес не має перериватися, адже ми працюємо без зупинок. Нам був потрібен надійний постачальник, який би вчасно й швидко виконував наші замовлення, реагував на зауваження щодо якості. Приємно, що це все змогли зробити наші колеги з Ливарно-механічного заводу. В результаті у них є постійне замовлення, у працівників – робота, відповідно і зарплата. Від цієї співпраці виграли всі. Наразі ми вже отримали першу партію молольних куль виробництва ЛМЗ. А з 20 червня розпочали їх випробовувати вже безпосередньо у барабанах млинів на секції № 10».

Категорії
Новини

Обладнання щиро дякує!

Електрик Юрій Лелик

Безаварійна робота обладнання, зокрема, електричного, дуже важлива для рудозбагачувальних фабрик, особливо в той час, коли гірничий департамент намагається вийти на довоєнний рівень виробництва. Тому на дільниці насосного відділення та сепарації РЗФ-2 ГД зробили так, щоб ремонти відбувались швидше і агрегати працювали надійніше.  

На цій дільниці керує ремонтами та обслуговуванням електрообладнання електрик Юрій Лелик. Завдяки його завзяттю, невичерпній енергії та допомозі колег з ремонтної підрядної організації, на дільниці створена ідеальна майстерня.

«У дитинстві я полюбляв ламати, – посміхається Юрій. – Машинки, іграшки… але для того, щоб дізнатися, як воно всередині влаштоване. Правда, зібрати знову все до купи спочатку не виходило, за що перепадало на горіхи. А зараз навпаки – організовую ремонти та ремонтую разом з підрядниками електрообладнання на РЗФ-2. Його багато. Це безліч електродвигунів, системи керування та багато іншого. Все важливе, і навіть хвилини простою дорого обходяться цехові. Ми завжди хочемо працювати якісно та швидко, але донедавна не завжди так виходило. Адже майстерня була завалена електродвигунами, а інструменти зберігалися не в одному місці, а скрізь на території дільниці. І вирішили ми з хлопцями переобладнати майстерню так, щоб найкраща була».

З того моменту  у майстерні електрослужби  почалося впровадження WCM – Виробництва світового класу. Кажуть, не одразу все вийшло. Працювали = поетапно. І тепер майстерня дивує кожного, хто сюди заходить. Настільки все чітко сплановано та обладнано, що мимоволі починаєш вірити в існування ідеального. Схоже на залу мистецького музею, тільки на стінах замість картин  стенди з інструментами. Такі собі технічні натюрморти, але самі інструменти не намальовані, а справжні. Замість одного інструмента намальований силует. Це такий прийом, щоб знати, що зараз у роботі і по закінченню його обов’язково треба повернути на місце. Інструменти на кожнім стенді підходять для ремонтів певного типу обладнання.

А ось на стелажах, ніби техноскульптури, – електродвигуни. Як і годиться експонатам, вони підписані, а зелений колір ярликів означає, що двигуни відремонтовані, перевірені і готові до встановлення. Для габаритніших і потужніших двигунів створений виставковий майданчик неподалік від самої майстерні. Є у майстерні-музеї й свої запасники. Це шафки, де зберігаються розхідні матеріали та запчастини. Юрій відмикає дверцята по черзі. Скрізь все ідеально складено та підписано. І так тут все.

«Дійсно, ми намагалися зробити так, щоб все тішило око: від ремонту даху та панелей і до кожного стенду чи стелажу. Але то була вже друга справа. А перша – доступність. Будь-хто з ремонтників, навіть новенький, має зайти до майстерні і за лічені хвилини знайти потрібний двигун, запчастину, інструмент, навіть болтик чи гаєчку. Це дійсно суттєво скорочує ремонти, а деякі – в рази. Раніше було, прийдеш і шукаєш-шукаєш потрібного ключа, а його тут немає. Біжиш в інший край дільниці, питаєш у хлопців, вертаєшся – не те. І так по 220 разів на день», – розповідає Лелик.

Зараз колектив дільниці насосного відділення РЗФ-2 отримує задоволення від роботи, і вже нічого не заважає хлопцям ремонтувати електрообладнання якісно та швидко. А воно в свою чергу віддячує, отже гірники можуть й надалі продуктивно працювати.

Категорії
Наші люди

«Мій блокпост – цех шламового господарства»

Машиніст насосних установок Ольга Ямкова

В цеху шламового господарства впевнені, що якщо цех зупиниться – це означатиме зупинку практично всього гірничого департаменту. А гірничий департамент зараз на передовій, і його працівники працюють у складній обстановці під звуки сирен, які годинами тривають щодня. Концентрат є основною продукцією ГД, і зараз він «годує» підприємство.

Начальник цеху шламового господарства Олександр Бондарчук говорить, що технологічний процес виробництва концентрату неможливий без подачі води на фабрики та відкачки відходів, які перекачують за допомогою насосів пульпонасосних станцій. Це складний процес, триває цілодобово, і довіряють його лише найбільш досвідченим працівникам. Одна з таких працівниць – машиніст насосних установок Ольга Ямкова.

20 років тому в свій перший день на підприємстві Ользі здалося, що вона не впорається з найскладнішим для неї завданням – вивчити гору інструкцій та найменувань величезних агрегатів, які вразили її розмірами та потужністю. Сьогодні вона вміло керує 9 насосами, які перекачують пульпу, відкачують зайву воду та виконують інші допоміжні функції.

Життя Ольги було спокійним, розміреним, стабільним, і їй це подобалося. Дім-робота, робота-дім. Коханий чоловік, діти, онук. І раптом – 24 лютого 2022 року. Донька з онуком тепер у Польщі, чоловік – на фронті, а вона з сином залишилася у Широкому. Жінка каже, що працювати для неї – це змога робити щось корисне, коли головною винагородою за свій труд є не гроші, а те, що можна відчувати себе потрібною.

«Мій чоловік знову на передовій у ЗСУ, хоча ще в АТО він отримав інвалідність. Просто подзвонив своєму колишньому командиру і буквально напросився в стрій, – говорить машиніст насосних установок Ольга Ямкова. – 24 лютого від вчительки сина прийшло смс «діти в школу сьогодні не йдуть, бомбили наше місто». Війна змусила замислитись: що тепер робити? як жити? І тоді я вирішила, що маю працювати з подвійною силою. Бо на цій війні в мене теж є свій блокпост – це мій цех».

За словами Ольги, кожного разу, коли запускається насос, вона хвилюється, наче вперше. Бо розуміє, що збій в його роботі – це ризик затоплення насосної. А цього допустити не можна ні в якому разі.

«Моя робота зараз – найкращі ліки від відчаю та знесилення, – говорить Ямкова. – Ні, я не забула, що йде війна. Але так швидше минає час, і наша Перемога стає ближчою. Для цього у рідному Широкому разом з односельцями в палаці культури ми плетемо захисні сітки. Я віддаю продукти та консервацію дівчатам, які готують в училищі обіди для хлопців з Тероборони. Корисним можна бути скрізь. Наш цех шламового господарства бере участь у виробництві концентрату, концентрат наше підприємство продає, відповідно платяться зарплати та податки. А це – підтримка економіки країни. Тому впевнена, що Перемога України створюється, зокрема, і в цехах нашого підприємства».