Позначка: гірничий департамент

Категорії
Новини

Швидкість помножена на безпеку

Працівники дробильної фабрики створюють умови для безпечної та ефективної роботи у своєму підрозділі.

Мабуть, зараз немає жодної людини, яка б не слідкувала за ходом воєнних дій. І важко не помітити, як важливо для успіху швидко доставити техніку, боєприпаси, запчастини туди, де це найбільш потрібно. Той самий принцип актуальний і для виробництва. Для успішнішого виконання ремонтів обладнання та споруд працівники дробильної фабрики вдосконалили складування матеріалів і запчастин. Віднині знайти на складі та відвантажити потрібне для ремонту набагато швидше та ще й безпечніше.

На складі дробильної фабрики зберігаються десятки тонн металопрокату: листи, швелери, двутаври, рейки, балки, труби, кутники тощо. Ці матеріали необхідні для ремонту цехових будівель та споруд. Тут же розміщені теплообмінники, маслостанції та інші елементи обладнання дробильної фабрики, а також гакові підвіски для підйомних кранів та інший скарб, необхідний для ремонтів. Донедавна це все зберігалось не надто впорядковано, про що надходили сигнали від кранівників, стропальників, водіїв, що вантажили та вивозили прокат чта запчастини на об’єкти. Склад вирішили переобладнати за принципами WCM.

Команду з впровадження цього важливого проекту очолила механік з ремонту кранів дробильної фабрики Лідія Чучмай. «На нас чекало дуже багато роботи, – розповідає Лідія. – Зберігалось все ну так собі, дещо було звалене до куп, до того ж, у перемішку. Проходів до місць зберігання не було, людям доводилось перелазити через ці купи, ризикуючи впасти або отримати по нозі чимсь важким, що могло впасти з купи. До того ж – бруд, сміття… Під час завантаження прокату чи запчастин на машину кранівник, який керує краном дистанційно з підлоги, мав невідривно дивитись під ноги, хоча йому треба спостерігати за ходом процесу, за роботою стропальника. Тобто процес завантаження був не лише довгим та незручним, а ще й небезпечним».

Почали з того, що створили план – де що буде зберігатися, а також з прибирання. А далі посортували та склали все окремо, щоб можна було без проблем доступитись до будь-чого з того, що тут зберігається.

«Та то тільки розповідати швидко, – продовжила Лідія Чучмай. – А насправді були тижні, місяці клопіткої роботи, метр за метром, купка за купкою. Допомагали фахівці з впровадження WCM Світлана Трушевська, Ганна Нечаєва та Оксана Афанасьєва, завзято працювали слюсарі-ремонтники Віталій Кобернік, Андрій Барабаш, машиніст конвеєра Олег Лісовський. Багато зусиль приклали машиністки крану Дарія Бойко, Світлана Нікітенко, Ганна Лактіонова, Оксана Захарова. Взагалі багато хто з дробильної фабрики зробив внесок. Зараз потрібне можна швидко знайти й безпечно повантажити. В планах – прописати стандартні операційні процедури, за якими будемо підтримувати склад у належному стані. Але то простіше, ніж все це було розгрeбти».  

Категорії
Новини

Новий «Горизонт» комфорту та смаку

5 листопада, саме у день народження гірничого департаменту його працівники отримали чудовий подарунок: після капітального ремонту відчинила свої двері їдальня № 2 під назвою «Горизонт».

Фактично працівники рудоуправління ГД, а також автотранспортного управління, копрового цеху та інших підрозділів, що розташовані недалеко, отримали новий «Горизонт».

За словами директорки департаменту з галузевих відносин і соціального розвитку Юлії Чермазович, основні роботи були виконані ще перед повномасштабним вторгненням, і їдальню планували відкрити вже минулої весни, але трагічні воєнні події внесли свої корективи. «І все ж підприємство знайшло можливість завершити цей проект, – сказала Юлія Чермазович. – Ми продовжуємо нашу боротьбу з ворогом, і у кожного нашого працівника свій фронт. Кожен викладається заради Перемоги та майбутнього відновлення країни. Сподіваюсь, що людям тут сподобається, і вони з гарним настроєм працюватимуть для нашого майбутнього».

На скромних урочистостях з нагоди відкриття їдальні № 2 заступник генерального директора (гірниче виробництво) ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Володимир Теслюк від щирого серця привітав з Днем народження департаменту працівників ГД, а також залізничників, які в той день відзначали професійне свято. «Я дуже задоволений, що попри складні часи ми змогли завершити цей ремонт, – сказав Володимир Теслюк. – Дуже важливо, щоб люди мали можливість смачно поїсти у спокійній зручній атмосфері. Особливо зараз, коли не завжди у домівках є світло та можливість приготувати та навіть підігріти їжу. Адже наші люди найкращі! Знаю, що саме в «Горизонті» працюють одні з найкращих кухарів. Бажаю всім здоров’я, Перемоги та миру!»

А  голова профспілкової організації ПМГУ (найчисельнішої на підприємстві) Наталя Маринюк побажала присутнім натхнення, оптимізму, підтримки колег та якнайшвидше відновити виробництво у повному обсязі.

Їдальня зустрічає нас чудовим яскравим фасадом у корпоративних кольорах. До дверей веде широка доріжка з нової тротуарної плитки. Додають естетики ліхтарі, зроблені у старовинному стилі. Всі оновлення годі й перерахувати, спробуємо найголовніше:

  • Цікавий інтер’єр з оригінальним декором та освітленням зали їдальні та буфету.
  • Індивідуально розроблений дизайн бокових стін, де на величезних оригінальних світлинах зображена наша техніка, яка працює у кар’єрі.
  • В залах – чудові дерев’яні столи та стільці, а також зручні дивани. За словами виконавців проекту, ідея дизайну взята з кафешок у британських приморських містечках, де понад усе ціняться затишок та зручність. А ще в залах багато кімнатних квітів у горщиках, які гармонійно вписуються у загальну концепцію.

В їдальні замінили жалюзі, приточно-витяжну вентиляцію, встановили економне потужне світлодіодне зональне освітлення, нову холодильну вітрину у буфеті. Там же встановлені нові вікна та відкоси. Закуплено нові столові прилади.

Новим інтер’єром, сантехнікою та освітленням може похвалитися відремонтований санвузол.

Подбали й про зручності та безпеку кухарів та офіціантів. У виробничих приміщеннях встановили нові електрощитки, автомати, розподільні коробки, що підвищило рівень електробезпеки та надійності. Покладено нову плитку на підлогу та стіни в гарячому й холодному цехах, працює нова посудомийна машина.

А чим же годували в той день? Асортимент такий, що очі розбігаються. Мабуть, лишень омарів й не вистачало.

«Особисто я поласував шашликом, смаженою картоплею та компотиком, – задоволено посміхається слюсар рудоуправління Ігор Добрянський. – Дуууже смачно! Але важливо не лише те, що ти їси, а й де саме. Надзвичайний наш «Горизонт» після ремонту. І зручно дуже. Йти звідси не хочеться, але ж треба в кар’єр, техніку ремонтувати. Дякую дівчатам, які смачно готують та привітні до людей, а також майстрам, що цю красу зробили, і тим, хто це все ініціював. Ну що ж, з гарним настроєм – до роботи».

Як все відбувалось, дивіться на відео:

Категорії
Наші люди

Про морську душу, ювелірну точність та «око геолога»

Петро Сіманько

24 роки тому Петро Сіманько вперше сів за кермо екскаватора. Він – досвідчений машиніст, якого цього року визнали одним з найкращих працівників гірничого департаменту.

Сьогодні Петро працює у кар’єрі № 2-біс. Ще на під’їзді до кар’єру ми побачили, як граційно велетень Komatsu завантажує велетенський самоскид. Але така вивіреність рухів 12-кубового екскаватора, то, перш за все, результат майстерності його керувальника – Петра Сіманька. Випадало машиністу за зміну вантажити до 100 машин! Зробити це зовсім непросто, адже потрібно дбати про збереження техніки, а головне – про безпеку власну та колег, що працюють поруч.

«Насипати у кузов вантажівки може, напевно, кожен, але породу потрібно розподілити так, щоб вона рівномірно розташувалася кузовом, майже з ювелірною точністю, – говорить машиніст екскаватора Петро Сіманько. – До того ж, ти маєш вантажити виключно те, що потрібно за планом: або порожню породу, або руду. А для цього потрібно мати «око геолога»: тобто розрізняти яка і де порода. Наприклад, залізна руда в цьому кар’єрі буває за кольором від синього до фіолетового відтінку, а скальна порода – руда або сіра. Вантажити потрібно безпечно, щоб у зоні завантаження нікого не було. Відповідальна в мене робота, важлива, і вона мені до душі. Я в екскаваторі в кар’єрі, наче на кораблі у морі. Який простір навколо! Які краєвиди!»

А в звичайному житті Петро Сіманько ще й затятий рибалка, це для чоловіка і найкращий відпочинок, і хобі водночас. Але рибалити його тягне на великі відкрити водойма. Є в машиніста мрія – побувати на Адріатичному морі, побачити Індійський та Атлантичний океани. Хотів він також порибалити і на Чорному морі біля міста Південне. Петро ретельно вивчав, готувався до того, щоб половити у відпустці ставриду у морі. Але ці мирні плани зруйнувала війна.

Петро згадує, що був у кар’єрі 24 лютого. Коли побачив, як пролетів літак, навіть не зрозумів, що він був ворожий. «Але скажу вам, що майже одразу на зміну страху та розгубленості прийшло бажання працювати ще з більшим натхненням, – розповідає Сіманько. – Серед моїх колег є хлопці, які зараз на передовій захищають нас та наші домівки. Тож зараз ми на своїх робочих місцях не маємо право схибити, дати слабину, піддатися страху. Ми маємо стати їхнім захистом у тилу. Як кажуть, щоб здобути перемогу, на одного захисника має бути від 9 до 12 працюючих людей. Тож праця кожного з нас важлива зараз, як ніколи. І це дає сили та віри всім нам. Ми точно переможемо! Отже вудку не ховаю, готуюся до нового літнього сезону, який збираюся провести за рибалкою у місті Південне на Чорному морі. Бо вірю в нас, в нашу країну, в наших людей».

Машиніст екскаватору Петро Сіманько і його залізний “велетень”
Категорії
Новини

Авангард гірничого департаменту: «Людина року – 2022»

У теплій атмосфері пройшов день народження гірничого департаменту. Тут привітали та відзначили найкращих працівників у традиційній щорічній номінації «Людина року».

Жодна навіть найсучасніша техніка, обладнання не працюватимуть, якщо нею не керуватиме людина. Професіонали, досвідчені працівники цінувалися завжди. Сьогодні країна переживає складні часи, і саме ті, хто на своєму місці працюють з максимальною віддачою, і є головною силою підприємства. В авангарді гірничого департаменту 11 найкращих працівників видобувають руду, керують промисловими тепловозами, дбають про комфорт та затишок у цехах підприємства, ремонтують техніку та обладнання, підтримують живлення цехів та роблять все заради того, щоб підприємство не зупинялося, рухалося вперед та мало майбутнє.

«Минулий рік ми завершили з відмінними результатами: виготовили 11 млн тонн концентрату. Це є рекордом за останні 40 років. І за це треба подякувати кожному з вас, – привітав найкращих працівників ГД Володимир Теслюк, заступник генерального директора з виробництва (гірничий департамент) ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Цей же рік видався для нашої країни і для всіх нас надзвичайно складним. Але ми робили і робимо все, щоб вистояти, витримати і перемогти. За кожною Перемогою завжди стоять люди. 471 працівник гірничого департаменту знаходиться на передовій, на жаль, семеро наших хлопців загинуло, захищаючи Україну. Ми завжди пам’ятатимемо про них. Дякую вам, що залишаєтеся працювати на своєму робочому місті, що працюєте з повною віддачою на промисловому фронті, що стали надійним промисловим тилом. Ми багато зробили і робимо для захисту міста, країни. Впевнений, разом ми впораємося з усіма негараздами і вже зараз працюємо над майбутнім, яке, я вірю, буде у нашого підприємства і у кожного з нас з вами. Бажаю всім миру, спокою та затишку в родинах. Скорішої Перемоги всім нам на всіх фронтах!»

На зустрічі присутні мали змогу поставити запитання, поділитися досвідом і просто почути теплі слова вдячності за щоденну працю у такий нелегкий час, за вірність та закоханість у свою професію, за бажання змінюватися та міняти все навколо себе на краще. Кожен з цих людей – вже лідер і професіонал, а тому заслуговує на окрему історію про нього. На сайті газети «Металург» ми напишемо про кожного з них, тож слідкуйте за нашими публікаціями.

«Людина року-2022» гірничий департамент

  • Артем Кузнєцов, начальник управління (інвестиції та науково-технічне забезпечення) ГД.
  • Петро Сіманько, машиніст екскаватора в (кар’єрі) виробничої ділянки № 1, кар’єру 2-біс РУ.
  • Ігор Мороз, машиніст тепловоза (на вивезенні гірничої маси з кар’єру), УЗТ ГД.
  • Віктор Семенов, слюсар з ремонту колісних транспортних засобів ремонтної майстерні ГТЦ.
  • Олександр Кручінін, слюсар-ремонтник (бригадир) РЗФ-1.
  • Наталя Секрета, сепараторник РЗФ-2.
  • Сергій Дворенков, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування ДФ.
  • Лілія Борчук, шламівник-басейник, ЦШГ.
  • Тетяна Нарольска, комірник ЦТВ.
  • Наталія Тимофєєва, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування ЦМП.
  • Олексій Фарзалієв, майстер дільниці з ремонту покрівель та термоізоляції РЦ.
Категорії
Наші люди

Співають у кар’єрі солов’ї

1 листопада виповнюється 65 років з дня створення управління залізничного транспорту гірничого департаменту. Його колектив завжди складався з досвідчених та міцних духом професіоналів. Тому й не дивно, що серед лідерів ГД завжди є залізничники.

Машиніст тепловозу  Ігор Мороз – один з них. Він вправно керує тепловозом у кар’єрі, яким опікується, наче членом родини.

Залізниця завжди була присутня в житті Ігоря, адже виріс він поблизу залізничної станції «Кривий Ріг-Головний». Певного часу на залізниці працював ремонтником його батько. Чоловік розповідає, що хоча і мріяв в дитинстві стати ветеринаром, втім навчатися пішов саме на залізничника і жодного разу не пожалкував про це.  

«Тепловоз для мене, наче рідна домівка. В кабіні машиніста все облаштовано майже по-домашньому», – каже Ігор Мороз. – Тут чисто, охайно, зручно. Кожну робочу зміну починаю з ретельного техогляду мого ТЕМ7А. Ходова частина, стан дизелю, паливної та охолоджувальної системи, електроустановки – все має бути у порядку. І це не стільки заради виконання плану, скільки заради безпеки праці моєї власної та колег навколо. Це ж не жарти! Мій «трудяжка»-тепловоз до війни за один раз тягнув по сім думпкарів з породою до дробильних фабрик або відвалів, а це загалом приблизно 1085 тонн. І хоча у нас, виробничих залізничників швидкість тепловозів невелика, втім, доводиться долати нахили і це за умов невеликої швидкості. Складно і тепловозу, і нам – екіпажу. Щоб все довезти вчасно та безпечно, постійно треба бути вдвічі уважнішим. Додайте влітку спеку, яка в кар’єрі відчувається сильніше, а взимку холод та небезпеку заледеніння колій. Добре, що у нас в ГД працюють профі, які дбають, щоб колії були в порядку, але увага, то головне наше правило».

Ігор радіє, що в його роботі є чимало приємних моментів. Колектив класний, а ще птахи, яких в кар’єрі, запевняє машиніст, чимало. І як вони співають! Як співають у кар’єрі солов’ї! Для нашого героя це особлива насолода, адже крім іншого він ще й затятий птахівник. Вдома на залізничника очікують не лише улюблена сім’я, а й… рідкісні співочі птахи – павичі, щогли, шама-дрозди з Тайланду та багато інших крилатих. Це хобі, справа душі та серця. Але й до їх розведення машиніст підходить професійно, тому й птахи живуть у нього навіть довше, ніж у природі. Ігор мріє і вірить, що звістку про перемогу українців його птахи зустрічатимуть найкращим співом-симфонією.

«Про активні бойові дії дізнався, коли був вдома, – говорить Ігор Мороз. – Одразу вирішив, що якщо треба буде йти захищати, то піду воювати, якщо треба працювати, буду працювати за найскладніших умов. А поки допомагаю, чим можу. Впродовж двох місяців виготовляв пластини для бронежилетів для наших хлопців. Вважаю, що якісна робота на заводі – це теж вклад у перемогу. У захисників має бути надійний тил. Ми тут чекаємо на кожного з них. Хай повертаються додому живі та з Перемогою. А всім колегам залізничникам бажаю напередодні професійного свята спокою, здоров’я, повного завантаження усіх потягів та щоб наші тепловози ніколи не зупинялися через повітряні тривоги! Миру та Перемоги всім нам!»

Категорії
Новини

Проблем з водою вже немає

На дільниці дробильно-сортувальної фабрики шахтоуправління реалізували проект в рамках системи 5S, який дозволив поліпшити умови роботи людей та підвищити рівень пожежної безпеки на фабриці.

Донедавна у приміщенні підвищувальної насосної станції пожежогасіння у дощові періоди був достатній фронт для покращень і щодо комфорту обслуговуючого персоналу, і щодо ідеального стану насосів, безпеки праці, пожежної безпеки.

Дробильна фабрика забезпечує підприємство аглорудою. З неї потім роблять агломерат для виплавки чавуну. Для дроблення та сортування руди діє система дробарок, конвеєрів, грохотів та іншого устаткування, яке обслуговують наші люди. А станція захищає людей від пожеж. Вона має два резервуари на 150 кубів води кожен і три насоси, які подають цю воду в розгалужену систему водогонів, що протягнуті будівлями фабрики. Скрізь є датчики задимлення. Якщо пожежа – спрацьовує датчик, і насоси нагнітають воду, створюючи водяну завісу і рятуючи людей.

«На щастя пожежі – нечасте явище, – розповідає заступник начальника дільниці ДСФ ШУ Юрій Веремєєв. – Але нам не можна закрити засувки подачі води до насосів, адже вони повинні завжди бути напоготові та почати подачу води будь-якої миті. З роками ущільнення насосів втрачали свої водозахисні властивості, і обладнання почало протікати. Металеві конструкції іржавіли, стан насосів погіршувався ще більше, а людям треба було підтримувати працездатність обладнання у таких некомфортних і небезпечних умовах. В суху погоду вода зникала, але вологість та проблемний стан приміщення з облущеними стінами і пліснявою залишалися. Тож ми вирішили занести насосну до переліку об’єктів впровадження WCM».

Спочатку працівники фабрики виявили причини такого стану речей, і це було неважко. Потім провели огляд та ревізію обладнання насосної станції. А коли всі місця витоку води з насосів були усунуті, то можна було починати ремонт приміщення – доводити до ладу підлогу, зачищати, шпаклювати та фарбувати стіни зі стелею, відновлювати металоконструкції. Цей чималий обсяг робіт виконали за півтора тижні – все своїми руками і без запрошення підрядників. Наразі насоси не протікають, у приміщенні сухо, комфортно та безпечно.

«Нашій бригаді сьогодні випало взяти фінальний акорд у цій непростій справі, – не приховує радісної усмішки майстер дільниці ДСФ Олександр Вінтоняк. – Зараз маємо зовсім іншу насосну. Мені наче від серця відлягло, адже я відповідаю за безпеку людей, маю створювати для них комфортні умови. WCM ми впроваджуємо лише два роки, але встигли оцінити систему. Оцінка висока. Завдяки їй вже довели до ладу два приводи живильників, конвеєр, маслостанцію, на черзі ще дві подібних маслостанції. Впроваджуємо далі».