Підприємство продовжує виконувати міську екологічну програму і озеленювати наше рідне місто.
8 квітня в День благоустрою «АрселорМіттал Кривий Ріг» висадив сакури, вишні, сливи та амброві дерева у сквері Металургів біля Палацу молоді та студентів та у сквері Охорони праці в Інгулецькому районі. До акції долучились понад 50 працівників і керівників підприємства зі своїми родинами, представники районної та міської влади.
«На виконання заходів міської програми вирішення екологічних проблем Кривбасу та поліпшення стану навколишнього середовища на 2016-2025 роки «АрселорМіттал Кривий Ріг» докладає чимало зусиль. І це незважаючи на труднощі, викликані агресією Російської федерації проти України. Загалом підприємству до виконання міською програмою задекларовано до виконання 71 захід. Інвестиції на їх виконання в 2016-2022 роках склали понад 3 млрд грн., з них у 2022 році – 192 млн грн. З початку дії програми до 2022 року 28 заходів виконано в повному обсязі. 23 заходи виконуються постійно, в тому числі захід з благоустрою та озеленення територій. Тож 8 квітня підприємство провело екологічну акцію висадження саджанців на території міста. У сквері Металургів ми висадили 34 саджанця, на території Інгулецького району – 18 саджанців», – сказала Світлана Пашиста, в.о. начальника відділу з функціонування СЕМ, стандартизації та метрології департаменту з охорони навколишнього середовища «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Геннадій Шаповалов, голова Металургійної районної у місті ради: «Хочу висловити подяку підприємству, що сьогодні в нашому районі воно взяло участь в цьому святі праці. Дуже гарні дерева! Буду тут гуляти з онуками».
Нові деревця, які висадили металурги разом з працівниками комунального підприємства, додадуть краси скверу Металургів, де багато містян проводять вільний час зі своїми дітками. Вже зовсім скоро все розквітне, і Кривий Ріг заграє яскравими барвистими кольорами.
Дякуємо всім, хто долучився! Разом ми робимо наше місто зеленішим та гарнішим.
Під час ремонтної зупинки в шахтоуправлінні гірничого департаменту виконали великий обсяг робіт, серед яких і заміна шахтної кліті.
Шахтна кліть використовується для перевезення працівників, матеріалів, техніки, обладнання тощо. Без неї підземний видобуток практично неможливий. Але інтенсивна експлуатація цих підйомних транспортних посудин відбувається у досить агресивному середовищі, а тому вони через певний термін потребують заміни. Цього разу в ШУ замінили одну з п’яти клітей, якими користуються шахтарі.
«Щозміни кліть ствола Клітьова підіймає та опускає працівників на 1045-й горизонт, – розповідає начальник підземної дільниці підйому Максим Ткаченко. – А ще ми спускаємо під землю матеріали, обладнання. Наша двоповерхова кліть вантажопідйомністю 15 тонн. Ми нею навіть шахтні електровози для ремонту доставляємо на поверхню. Перед кожною зміною її ретельно оглядають, перевіряють, адже найголовніше для нас – це безпека людей, а кліть спускає під землю робочий персонал. Щоразу (за один підйом або спуск) це 84 людини. Цю кліть потрібно було замінити, адже вже вийшов час її технічної експлуатації. Найскладнішим було те, що під час цієї заміни левову частку робіт потрібно було виконувати вручну. «Кліть-старушку» підняли і почали розбирати. На її місце ми встановили нову, яку теж збирали вручну через те, що заміна виконувалася під час зупинки шахти і за умов обмеженого енергопостачання і ми не мали змоги використовувати гайковерти. Найбільший обсяг робіт виконали слюсарі, стволові кріпильники та механослужба на чолі з механіком підземної дільниці підйому Дмитром Штифураком. В результаті ми отримали безпечний довіз працівників та матеріалів на робоче місце. І це для нас найголовніше».
Заміна кліті, яку виготовило одне з криворізьких підприємств, тривала майже півтора місяця. Після встановлення підйомної посудини на робоче місце кліть пройшла обкатку, тож вже готова прийняти першу робочу зміну після ремонтних робіт та перезапуску шахти.
Біля управління Ливарно-механічного заводу ремонтники висадили дерева на Алеї пам’яті працівників заводу, які загинули захищаючи незалежність нашої країни.
Ці п’ять сакур серед зеленого острівця біля будівлі управління ЛМЗ з’явилися цього квітня. Кожне дерево іменне – на честь загиблих в боях героїв, які працювали на заводі. П’ять дерев – п’ять захисників, яких забрала ця війна.
«Починаючи з лютого 2022 року, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, до лав ЗСУ мобілізували 221 нашого працівника. На жаль, ми вже втратили п’ятьох найкращих хлопців. Вони ніколи не повернуться до наших цехів. Але ми не маємо права забути про них. Так і народилися ідея цієї Алеї пам’яті. На ній п’ять сакур. Ми виготовили в цехах заводу таблички з іменами полеглих героїв і встановили їх біля кожного дерева. Наша спільне бажання, щоб ці дерева прижилися та своїм цвітінням нагадували про те, які мужніми та відважними захисниками є наші працівники. І, дай Боже, щоб ця алея такою і залишилася б, щоб на ній не з’являлося більше нових саджанців. Краще ми закладемо алею Перемоги. Це було б найкращим подарунком для нас усіх», – сказав директор Ливарно-механічного заводу Валерій Мовчан.
Понеділок є улюбленим днем тижня майстра копрового цеху. Бо попереду цілий тиждень, а він отримує справжню насолоду від ремонтів, інструментів та усього, що пов’язано з роботою.
Працівники дільниці № 1 копрового цеху займаються підготовкою металобрухту для конвертерного цеху. Для сортування та відвантаження брухту, без якого неможлива виплавка нашої сталі, використовуються електромостові крани та екскаватори на електричній тязі. Саме за їх безаварійну роботу відповідає майстер з ремонту електроустаткування Даніїл Берьозкін.
У малого Дані була мрія – потрапити до шкільної майстерні, де займалися старшокласники. Звідти приємно пахло деревиною й чулося приглушене гудіння верстатів. То були чари, що вабили неймовірно. Але малюкам туди – зась. Він яскраво запам’ятав той щасливий день, коли їх, п’ятикласників, завели до майстерні на перший дорослий урок праці. Хлопчик навчався натхненно, ще й записався на додаткові заняття, і байдуже, що аж у п’ятницю після уроків. Дуже подобалося робити щось власноруч. Після школи надумав йти в прокатники, бо знайомі казали, що то престижно. Але коли вже писав заяву, то несподівано вирішив, що піде в електрики.
Випускник технікуму Даніїл Берьозкін прийшов електромонтером у копровий цех. Там є що ремонтувати. 12 потужних кранів, 2 екскаватори, а також тельфери, кран-балки, верстати та багато електрокомунікацій. Працював добре, вдосконалював майстерність. Невдовзі вже заміняв майстра, а згодом сам обійняв цю посаду. «Мені подобається організовувати роботу, – говорить Даніїл. – Подобається й власноруч ремонтувати. А ще подобається наводити лад. І взагалі, люблю понеділки, тому що попереду цілісінький робочий тиждень і можна багато встигнути».
Майстер Берьозкін та його колеги вже дуже багато встигли. В сталеплавильному департаменті кажуть, що енергія, бажання та професіоналізм Даніїла стали тією рушійною силою, яка сприяла підняттю культури ремонтів електроустаткування на якісно вищий рівень. А крани та екскаватори віддячують надійністю, що є важливою складовою успішної роботи цеху.
«У мене багато ідей, – продовжує майстер. – Круто, що керівництво підтримує, допомагає. Ми з колегами переобладнали приміщення електрослужби. Там булобагато зайвого, звалені в купи інструменти, дах протікав. Нам виділили кошти й зробили ремонт. А ми виготовили стенди, переобладнали стелажі, впорядковано розмістили все необхідне. Зараз тут приємно працювати й відпочивати, легко знайти потрібний інструмент. Ось хоча б оці свердла. Їх близько 200. Для пошуку потрібного доводилось «перекопати» купи, поміряти схожі штангенциркулем, знайти потрібне, заточити, а лише потім використовувати. Зараз вони розміщені в дерев’яних касетах, діаметри й типи підписані, свердла заточені. Тож економимо час і нерви».
Гідравлічний прес, який напресовує підшипники, рихтує і навіть кує, Даніїл Берьозкін змайстрував сам. Він знайшов гідравлічний домкрат серед металолому, відремонтував його, зварив каркас зі швелера, додав ще кілька необхідних елементів. І ось прес працює! Завдяки йому працівники відмовились від низки ударних операцій з молотком і зубилом, під час яких уламки металу могли потрапити в очі, травмувати. «Люблю зробити щось корисне власноруч, – каже майстер. – А безлад не «переварюю». Ми переобладнали склад електродвигунів. Раніше його називали «кладовищем двигунів», а зараз, як бачите, вони посортовані, викладені в рядочок, підписані. А ось ці готові до роботи хоч зараз».
З двигунами була цікава історія. Раніше вони виходили з ладу досить часто. Даніїл зізнався, що найлегшим було звинуватити машиністів кранів, які, як йому здавалося, неправильно експлуатували устаткування. «Моїх знань про крани не вистачало для того, щоб докопатись до істинних причин, – розповідає він. – Допоміг досвідчений фахівець з підрядної організації, яка працювала тоді в цеху. Ми разом провели дослідження й зрозуміли, що проблема криється в системах керування кранами. Були перероблені системи на всіх кранах, і двигуни стали ламатися набагато рідше».
Спеціалісти електрослужби використовують багато інструментів: слюсарні, електричні тощо. А вдома у майстра є ще й акустичні. «Маленьким мене віддали до музичної школи, – згадує майстер. – Але вчитись грати на фортепіано було невесело. Веселіше пішло з баяном. На баяні грав мій дід, і мені зайшло. А гітару опановував самостійно, вже в технікумі. Коли є настрій, то складаю гітарну музику та вірші. Маю піаніно, дві гітари та два баяни. Але моїм фаворитом все ж є верстат. Мати власний верстат, який би точив, шліфував, фрезерував, нарізав – то була мрія дитинства. Купив його за першої ж можливості. Отримую кайф, працюючи на ньому. А вимкнений верстат є улюбленою іграшкою моїх синів-малюків Лева й Гордія. Прийде час, – буду їх навчати магії».
Наприкінці минулого тижня працівників підприємства, що йдуть до робочих місць або додому через міст на Червоній, приємно здивувало нове патріотичне «обличчя» мозаїчної стели з написом «Разом до перемоги».
Мозаїчне панно на в’їзді до «АрселорМіттал Кривий Ріг» добре знають не лише працівники, але й містяни та гості підприємства. Воно відображує багаторічну славетну історію «Криворіжсталі», викликає відчуття гордості та належності до великої сім’ї металургів. Але за 48 років, з моменту будівництва стели у 1975 році, під впливом атмосферних явищ мозаїка почала руйнуватися. Та й актуальним стало питання осучаснення зовнішнього вигляду через наявність елементів комуністичної епохи, не змінюючи головного призначення об’єкту – бути символом сили та єдності металургів нашого підприємства.
Ідея реконструкції стели виникла ще в довоєнному 2021 році. Реновацію стели ініціювали в департаменті з соціального розвитку і долучили до процесу велику кількість спеціалістів підприємства. Але реконструювати стелу довжиною більше 35 метрів і висотою в майже 13 метрів – завдання не з легких. До того ж, реставрація не повинна порушити мистецької цілісності арт-об’єкту. Роботи планувалось завершити до 90 річниці підприємства. Проте через війну проєкт реставрації цієї пам’ятки, яка має не тільки історичну, але й художню цінність, довелося призупинити.
Залишати в’їзд до підприємства просто вкритим зеленою сіткою, навіть під час війни, не стали. Саме тому виникла ідея створити патріотичний банер, який став би не лише тимчасовим «укриттям» для стели, але й об’єктом для підняття морального духу працівників, нагадував усім, що кожного дня своїми справами, своєю працею ми наближаємо таку жадану перемогу і можливість жити під мирним небом.
Момент монтажу
Ідею «обличчя» банеру, тобто його візуальну частину, після кількох мозкових штурмів у команді корпоративних комунікацій розробив дизайнер комунікацій Вадим Марков. Проєкт кріплення та монтажу підготували спеціалісти департаменту стратегічних проєктів на чолі з Андрієм Бабенко та фахівці відділу металоконструкцій під керівництвом Дмитра Орішаки. До монтажу цього величезного банеру залучили найкращих спеціалістів ремонтного виробництва та автотранспортного управління, серед яких майстер з ремонту устаткування Олена Забродська, монтажник Юрій Коваль, тесляр Олег Марченко, зварник Андрій Ступак, оператор автопідйомника Олег Дорчі разом з начальником ЦДУР Сергієм Самойленком та начальником ЦРМО-2 Олександром Гребенюком.
До речі, новий банер на даний час є найбільшим у Кривому Розі. Його зображення вже розлетілось сторінками усіх соціальних мереж. Він візуалізує наше найсильніше бажання – перемогти ворога, повернути усіх наших захисників додому живими і працювати над відновленням країни. І ми віримо, що якщо кожна людина, проходячи повз стелу, про це думатиме, бажання обов’язково здійсниться. Разом переможемо!
5 квітня своє перше 5-річчя відзначив Ливарно-механічний завод.
Завод створений на базі семи цехів ремонтного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг» як самостійна бізнес-одиниця з повним циклом: від виробництва рідкої сталі з використанням електродугових печей до готових запчастин і машинобудівного устаткування.
Продукція та послуги ЛМЗ з перших же днів мали попит. Аби відповідати усім сучасним вимогам ремонтного виробництва завод розпочав оновлення обладнання. Постійно розширювався портфель замовлень. Клієнтами за ці роки стали підприємства Групи «АрселорМіттал» в Алжирі, Іспанії, Казахстані, Боснії та Герцеговині, Польщі, Мексиці та Німеччині. А ще такі українські підприємства, як «КАМЕТ-СТАЛЬ», «Запоріжсталь», «Запоріжкокс», «Дніпротяжмаш». Але основним замовником був і залишається «АрселорМіттал Кривий Ріг».
У 2020 році ТОВ «ЛМЗ» отримало нагороду національного бізнес-рейтингу «Лідер галузі 2020» у категорії «Механічне оброблення металевих виробів». І це не єдине досягнення ЛМЗ. На підприємстві вважають, що найкращим лакмусовим папірцем успіху молодого заводу стали висока довіра клієнтів, партнерів та інвесторів до фахівців ремонтної справи, їхніх послуг та продукції. Звісно ж, будувалися масштабні плани подальшого розвитку та вдосконалення підприємства. На жаль, війна внесла свої корективи. Як і чим сьогодні живе Ливарно-механічний завод, яким видалися перші п’ять років та про найближчі плани на майбутнє ми говорили з директором «Ливарно-механічного заводу» Валерієм Мовчаном.
– Спочатку саме на базі семи цехів підприємства, які входили до складу центрального департаменту з утримання та ремонтів ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», і був створений завод. Основним напрямком діяльності став ремонт обладнання та виготовлення запчастин для цехів комбінату. Саме в цих цехах виготовлялись запчастини та ремонтувалося все обладнання «АрселорМіттал Кривий Ріг». Тож з них ми і стартували, взяли в оренду верстати (понад 800 одиниць), загалом півтори тисячі одиниць різного обладнання плюс майже двохтисячний колектив. До січня 2022 року ми планували, що у нас працюватимуть майже 1900 працівників.
Вже з середини 2020 року ми активно взялися за технічне переобладнання цехів, щоб випускати якісну конкурентоспроможну продукцію за сучасними технологіями та вимогами. Ми придбали декілька сучасних токарних та фрезерних верстатів з числовим програмним керуванням, установку для наплавлення зносостійкого матеріалу для виготовлення біметалевих листів. У ливарних цехах реконструювали системи керування електродуговими печами. Силами внутрішнього потенціалу спроектували, зробили та ввели у експлуатацію вибивну решітку у ФСЛЦ. Тож ми не тільки ремонтуємо самі, а й модернізуємо обладнання, із заміною електроніки в тому числі. Мали вже затверджені проєкти на нове дробоочисне обладнання для ФСЛЦ, трубозгинальні верстати. Але свої корективи внесла війна.
– 24 лютого 2022 року стало певною точкою відліку для всіх нас. Довелося пристосовуватися до життя та роботи у воєнних умовах. Як змінилося робоче життя заводу?
– Одразу ми пройшлися по цехах, поговорили з людьми. Вирішили, що будемо працювати. Звісно ж, був страх, розпач, але коли всі бачили один одного, то розуміли, що керівництво та персонал разом і працюють, то зібралися і продовжили виконувати свої обв’язки кожен на своєму робочому місці.
Головним завданням, з огляду на ситуацію, що склалася (завод зменшив робочі темпи), став пошук нових ринків реалізації наших послуг та продукції. І нам це вдалося, зовнішніх замовлень стало більше. Тим більше, що наразі ми найбільше машинобудівельне виробництво в Україні з повним виробничим циклом. Чимало почало одразу робитися і задля підтримки наших захисників та перемоги. Ми виготовляли захисні їжаки, пластини для бронежилетів тероборони, захисні розтяжки-кошки та багато іншого. Водночас допомагали у ремонтах, які тривали на підприємстві під час вимушених зупинок. Навіть за цих складних часів у нас майже не було простоїв.
Нам допомогло те, що ми завжди готові освоювати нові види продукції, запроваджувати нові технології. Ми миттєво реагуємо на вимоги ринку. І, звісно ж, ми не залишаємо без допомоги наше підприємство «АрселорМіттал Кривий Ріг». Минулого року ми освоїли випуск молольних куль для гірничого департаменту, деталі та запчастини для МБЛЗ, для Казахстану – роторів, шлакових чаш для «АрселорМіттал Зениця».
– Ви завжди відзначаєте, що головний секрет успіху ЛМЗ – це колектив. Більшість колективу залишалася на своїх робочих місцях навіть у найскладніший період. Зараз вже повернулася значна частина тих, хто вимушений був евакуюватися. Водночас чимало працівників заводу захищають Батьківщину на передовій.
– На цей час у нас мобілізована221людина. На жаль, ми маємо п’ятеро загиблих та троє безвісти зниклих. Ми намагаємося підтримувати зв’язок з тими, хто зараз у лавах ЗСУ. Чимало працівників у вільний час волонтерять. Ми розуміємо, що головне, що у нас є – це наші люди. Я пишаюся, що працюю поряд зі справжніми патріотами країни, підприємства, рідного міста. Наразі чисельність нашого колективу – це понад 1700 працівників. З них працюють – 1410, ще маємо 320 вакансій. Зараз ми гостро відчуваємо потребу у верстатниках широкого профілю, вогнетривниках, газорізальниках, електрозварниках, електромонтерах, котельниках, обрубувачах, сталеварах, слюсарях, майстрах виробничих дільниць, тож готові прийняти до колективу нових колег. Бо роботи нам вистачає, і перспектива розвитку підприємства є навіть у такий складний час.
– Говорити про плани, звісно, зараз складно. Але життя не зупиняється. Які найближчі перспективи та завдання стоять перед заводом?
– Можна сказати, що в нас зараз пропозицій більше, ніж можливостей усі їх задовольнити. Ми практично можемо виготовити все, що потрібно для цехів «АрселорМіттал Кривий Ріг». І виготовляємо все від напівфабрикату до готового виробу, здатні виконувати ремонти промислового обладнання будь-якої складності. Якщо можна так сказати, то ми вдихаємо життя в метал.
У найближчих перспективах – виготовлення запчастин, холодильних плит для ДП-6, засипного апарату, запчастин для розливальної машини для доменного цеху, дверей, обрамлень, металоконструкцій для КБ 5-6, металоконструкцій та деталей для конвеєрів АЦ-2. Ми продовжуємо забезпечувати молольними кулями наш ГД. Є й зовнішні замовлення – шлакові чаші, денця для Knauf Gips KG (Німеччина). Розробляємо великий проєкт спільно з алжирським підприємством щодо виготовлення засипного апарату. І це далеко не все, що ми плануємо. Отже, в нас є над чим працювати.
Головне – зберегти колектив, якому я хочу побажати стабільності, розвитку, бажання і можливості рухатися вперед. Ми пишаємося нашим працівниками, хотілося б, щоб і вони пишалися тим, що працюють в ЛМЗ. Вірю, що попереду у нас Перемога і ще не одна продуктивна п’ятирічка.
В день ювілею підприємства в ЛМЗ відзначили кращих з працівників. Десятеро з них нагороджені нагрудним знаком «Честь та гордість «Ливарно-механічного заводу». Ще стільки ж визначені, як «Кращі у професії».
Золотий фонд ЛМЗ – «Честь та гордість «Ливарно-механічного заводу»
Олескандр Суслов, слюсар-ремонтник РМЦ-1
Геннадій Тімченко, верстатник широкого профілю РМЦ-1
Юрій Кочешков, терміст, РМЦ-2
Ігор Гармаш, слюсар-ремонтник, РМЦ-2
Сергій Григоржевський, старший механік цеху, РМЦ-3
Євген Коновалов, головний технолог ЛМЗ
Андрій Черкасов, заст.начальника цеху з технології, ФСЛЦ
Євген Кайко, старший майстер основної виробничої дільниці, ФСЛЦ
