Серце героя зупинилося 7 листопада під час запеклого бою біля смт Білогорівка в Луганській області.
Захисник багато років працював на нашому підприємстві. Останнє його місце роботи – шахтоуправління гірничого департаменту. Він був досвідченим прохідником. Про нього колеги кажуть – справжній козак. Для чоловіка дуже важливим було питання незалежності України, тому прохідник з готовністю долучився до лав ЗСУ, коли був мобілізований 13 жовтня, і служив вже як солдат, стрілець окремої аеромобільної бригади.
«Микола був відкритою, позитивною людиною, яка завжди підтримувала інших, – згадує Микола Лимаренко, головний інженер ШУ ГД. – Посмішка, гарний настрій, щедрість та гостинність – це все про нього. Фахівець гірничої справи, він в усьому намагався бути досконалим. Справжній патріот Батьківщини, Микола дуже любив і Кривий Ріг, і своє рідне село, де народився. Наше підприємство, робочий колектив захисник вважав своєю другою родиною. Загибель Миколи Мазурика для нас велика втрата, пам’ять про нього назавжди залишиться в наших серцях».
У загиблого воїна залишилася мати, брат, дружина.
Висловлюємо щирі співчуття родині та друзям героя!
Кореспонденти газети «Металург» здобули перемогу у творчому конкурсі ім. Рема Суворова у номінації «Краща журналістська робота на військово-політичну тематику».
Понад 10 років поспіль Дніпропетровська журналістська організація Національної спілки журналістів України проводить конкурс імені відомого письменника та журналіста Рема Суворова. Цьогоріч тематикою конкурсу стали події, героїзм та відвага українців у боротьбі за свою країну.
Всі роботи, представлені на розсуд компетентного журі, яке складалося з авторитетних та відомих медійників Дніпровщини, мали вийти «в ефір» після 24 лютого цього року. 32 роботи презентували 16 авторів з різних видань та сайтів Нікополя, Дніпра, Синельникова, Криничок, Кривого Рогу. Під час відбору з метою неупередженості та об’єктивності журі не знало, хто є автором тієї чи іншої роботи.
«Всі роботи цього року були особливими. Неординарні герої, неповторні історії! Читали ці статті із захопленням, від букви до букви, тому визначати переможців було надзвичайно складно, – розповідає Тамара Котишева, заслужена журналістка України, член журі. – Хочу подякувати авторам публікацій за те, що знайшли таких героїв, розкрили та показали їх. Про кожного варто написати окрему книгу, а не окрему статтю чи репортаж! Вітаю переможців!»
У фіналі була визначена четвірка найкращих робіт, серед авторів яких троє криворіжців. І, що особливо приємно, двоє з них – кореспондентки газети «Металург» Тетяна Бабенко та Вікторія Головко.
«Це моя перша участь у цьому конкурсі і вона стала успішною, – говорить Вікторія. – Перемогти в ньому мені допомогли люди нашого підприємства – професіональні, талановиті, працелюбні, ініціативні, творчі. Писати про наших робітників – це честь та велике задоволення. Зараз кожен з нас тримає свій робітничий, волонтерський, творчий фронт».
«За все хочу подякувати героям моїх публікацій. Серія матеріалів «Сталеві захисники» – це статті про наших працівників, які захищають майбутнє України на передовій, – розповідає Тетяна Бабенко. – З такими героями не перемогти було просто неможливо. Тож свою перемогу у цьому конкурсі я присвячую, перш за все, їм».
Переможці отримали дипломи, пам’ятні монети-відзнаки, а незабаром найкращі статі конкурсу планується видати окремою збіркою.
Кореспондентки газети “Металург” Тетяна Бабенко і Вікторія Головко
12 листопада, захищаючи Україну від російських загарбників, загинув боєць Національної гвардії Сергій Пасерба.
Його підрозділ виконував бойову задачу на Донецькому напрямку. Старший солдат Пасерба отримав поранення, несумісні з життям. Менше місяця тому хлопцю виповнилося лише 22 роки.
«Сергій працював машиністом крана, – розповідає старший майстер кранового господарства конвертерного цеху Олексій Тиква. – Прийшов до нас у 2018 році. Хороший хлопець, завзятий, витривалий, відповідальний. Він працював підмінним на різних кранах, добре справлявся, від труднощів не ховався, роботи не цурався, завжди приходив на допомогу. За це й здобув повагу в цеху. Дуже важка втрата для всіх нас. Ця звістка приголомшила».
У Сергія Пасерби залишились мама та дві сестри.
Сумуємо та висловлюємо співчуття рідним, близьким, колегам полеглого воїна.
«Ох і «дубар», наче й весна вже!» Від таких думок ставало ще холодніше. Душу гріли чималий жмут кабелів та мрії про те, що він купить, коли здасть метал. На обличчі танцювали відбитки вогнища, в якому К. обпалював обмотку. Місце було тихим, біля кладовища, щоб жодної живої душі. А мерці? Що їх боятися? Зате будуть грошенята!
Тричі за останній місяць він ходив «на промисел» на територію гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», і тричі таланило. Три сотні метрів кабелю зв’язку – непогана здобич. Потім це треба обпалити, обчистити від ізоляції, а метал нині в ціні, особливо кольоровий.
Наше підприємство має величезну площу. Тут є багато того, чим мріють поживитися крадії. І до кожної товарно-матеріальної цінності, на жаль, охорону не приставиш. Тому не кожного разу злочинців вдається спіймати «на гарячому». І для того, щоб злочини не залишалися безкарними, а підприємство отримало компенсацію за збитки, існує порядок дій, який чітко виконується співробітниками департаменту безпеки.
«Для того, щоб співробітники поліції відкрили кримінальне провадження та розпочали досудове розслідування правопорушення, вони мають отримати від нас повний пакет правильно оформлених документів, – розповідає в.о. директора департаменту безпеки Олександр Маркевич. – Після виявлення факту крадіжки обов’язково проводяться інвентарізаційні заходи, виявляється, що й де було вкрадено, це все документується і додається до заяви про вчинення кримінального правопорушення. Набір документів із рук в руки передається правоохоронцям. Тільки такий підхід гарантує, що коли злочинець попадеться, його вину буде доведено. Трапляється, що це спрацьовує навіть через два-три роки після скоєння злочину».
Спрацювало й цього разу. Злочинець К. в своє задоволення витратив вторговані за метал гроші. А за деякий час попався на іншому. У слідчому ізоляторі потрапив у камеру до таких же друзяк-злодюжок. Ну, й не втримав рота на замку. Дуже вже закортіло поділитися геройськими походеньками! Інформація потрапила до співробітників ізолятора, а далі – вже у поліцію. Все це співставили з нашими документами – і пазл склався. Провели слідчий експеримент, знайшли приховані знаряддя злочину.
Інгулецький районний суд міста визнав громадянина К. винним у скоєнні викрадення у великих розмірах. Наразі він зобов’язаний повернути ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» збитки на суму майже 40 тис. гривень. Також зловмисника засуджено до 3-х років позбавлення волі з відтермінуванням на 2 роки. Тож життя дає йому ще один шанс, і було б добре, аби К. ним скористався.
Коли на Ливарно-механічному заводі оголосили конкурс на накращий слоган цього підприємства, то на таку значну кількість конкурсантів-учасників не очікував ніхто. Нове кредо ЛМЗ і переможця народному журі довелося визначати з понад 140 претендентів.
Нагадаємо, що, за умовами конкурсу, слоган (гасло) мав складатися з лаконічного словосполучення, яке добре запам’ятовувалося б та показувало, що ТОВ «ЛМЗ» – це надійний та відповідальний виробник запчастин та виробів для металургійного та гірничого обладнання.
Спочатку зі 141 номінанта відібрали десятку найкращих. І вже з неї переможця визначала фокус-група з представників цехів, керівництва, служб з персоналу, з комерційних питань та договірної роботи, виробничої та інших служб. Об’єктивності додавало те, що «народне журі» не знало, хто автор слоганів.
Творчими особистостями, як з’ясувалося під час конкурсу, заповнений кожен куточок заводу. Вони працюють біля верстатів, роблять креслення, керують цехами, впроваджують нові технології, ремонтують обладнання. Римовані рядки, філософські вислови, ритмічні словосполучення, мелодійні освідчення у коханні улюбленому заводу – це різноманіття лише ускладнювало вибір. Конкурсанти-працівники ЛМЗ різних професій з різних цехів хотіли, щоб про підприємство говорили саме їхніми словами.
«Я працюю в РМЦ-2 вже 22 роки. Мене дуже радує, що підприємство змінюється, розвивається та вдосконалюється буквально на очах, – говорить Катерина Іщенко, фрезерувальниця РМЦ-2. – Я дуже хочу, щоб всі знали, що ми – сучасний завод, який має величезний досвід і перспективи, тому коли вигадувала слоган, знала, що в ньому обов’язково це буде показано: «Від традицій – до інновацій».
Мітрохіна Наталія, токарка РМЦ-1 розповідає, що про конкурс їй розповів чоловік, який теж працює в цеху. І вона як людина творча одразу вирішила, що братиме участь у ньому. Тим більше, що це як слоган для родини, адже завод «подарував» їй сім’ю – вона тут познайомилася зі своїм чоловіком. В результаті народився слоган: «ЛМЗ – ми можемо все і навіть більше!».
«Ми працюємо якісно, тому хотіла, щоб обов’язково це звучало у слогані, – говорить Інна Оліфер, інженерка РМЦ-1, переможниця конкурсу. – А ще, щоб обов’язково звучало слово досконалість, бо саме цим і може пишатися наш ЛМЗ. От так і народився мій слоган-переможець: «ЛМЗ – досконалість до найменшої деталі».
«Третя по обіді. Суха осінь». 15 листопада. День, коли сто ворожих ракет скеровані на Україну, ще з більшою силою загрожуючи системі енергозабезпечення та кожному з українців. День багатогодинної повітряної тривоги. І саме той день, коли до Кривого Рогу приїхав наш надзвичайно талановитий сучасник – поет, письменник, музикант Сергій Жадан.
До рішення про вимушене скасування його літературного вечора через нескінченну повітряну тривогу залишався один крок. «Нас їм не перемогти!» – сказав поет. За хвилину в сотні мобільних телефонів надійшло сповіщення про відбій. Люди жваво піднялися з укриття – підземної станції швидкісного трамваю, а наш Палац культури металургів наче обійняв кожного глядача світлом і теплом. Близько 400 шанувальників дочекалися свого поета та першої великої дружньої зустрічі за ці суворі воєнні місяці.
У 2022 році Сергій Жадан був номінований на отримання Нобелівської премії з літератури, а впродовж останніх місяців отримав кілька престижних міжнародних нагород. У травні польська «Gazeta Wyborcza» оголосила Сергія Жадана людиною року. Жадан надзвичайно популярний і є на сьогодні найбільшим моральним авторитетом серед українських письменників нарівні з Ліною Костенко. Він живе та працює в Харкові, перебуває там протягом усього часу від початку повномасштабного вторгнення в Україну, підтримує харків’ян, активно волонтерить, проводить літературні читання та виступи свого музичного гурту.
Літературний вечір Сергія Жадана у нашому місті організувала ініціативна група молоді – 16-18-20-річні студенти й школярі – нове покоління сучасного Кривого Рогу. «АрселорМіттал Кривий Ріг» завжди нерозривно пов’язаний з життям нашого міста – з усіма його викликами, випробуваннями, досягненнями й радісними митями. У великого підприємства та довгого-довгого міста спільний ритм пульсу. Компанія вирішила підтримати криворізьку молодь, і велика команда долучилася до організації літературних читань поета. Тому сприяла підтримка військової адміністрації, нацполіції, патрульної поліції, пожежних і медиків, охоронців, команд департаментів соціального розвитку, охорони праці, комунікацій «АрселорМіттал Кривий Ріг», ЧП «Стіл Сервіс». Затишним прихистком для віршів став наш Палац культури металургів. Усі кошти, які надійшли від продажу квитків, Сергій Жадан спрямує на благодійні цілі.
Після того, як зала Палацу культури заповнюється вщент, Жадан зі сцени довго і гаряче аплодує усім глядачам із вдячністю за їхню витримку та терпляче очікування відбою. «А давайте, я тепер вам почитаю про любов?» – питає поет. У фіналі літвечору уся зала стоїть, віддаючи свою вдячність назад до сцени. Цей енергетичний обмін можна майже побачити оком або торкнутись його руками, аж такий цей потік є сильним і щирим. Після того – автограф-сесія, ще сотні підписаних книжок і селфі з поетом.
«Вона думає стоячи зранку на своєму місці Що навіть ця територія, виявляється, може бути бажаною і дорогою Що її, виявляється, не хочеться лишати надовго Що за неї, виявляється, хочеться чіплятись зубами Що для любові, виявляється, достатньо цього вокзалу старого І літньої порожньої панорами»
«Війна – це не той час, коли ми маємо припинити бути собою. Навпаки, це як раз той момент, коли ми максимально оприявлюємо важливі для себе речі. Культура є важливою складовою нашою ідентичності, – говорить Жадан під час спілкування з криворізькими журналістами. Обіцяє відвідати Кривий Ріг ще раз, узимку, і запрошує усіх тих, хто цього разу не встиг купити квиток або не дочекався відбою повітряної тривоги. То ж попереду нові зустрічі, нові вірші, нові історії, якими поет говорить по наше сьогодення, про людей, про любов, про світ.
– Про що ті вірші, які Ви читаєте?
– Поезія – це як шахова партія. Про що шахова партія?..
– Про перемогу.
– Дійсно, добре сказано! Про Перемогу. Я з 2015 року не виступав у Кривому Розі, давно не читав для місцевої публіки, тому намагався відібрати вірші, які знають, а також прочитати щось з нового. Вдячний усім криворіжцям за тепло і гостинність, за переповнену залу! Поезія – це про все й одразу. Це космос.
