Сьогодні поговоримо про хейт, якого з початку повномасштабної війни у соцмережах побільшало в рази. Чому люди займаються ним, про причини цього явища та можливості уникати віртуального цькування розповідає психологиня підприємства Олена Шевчук.
Переглядаючи соціальні мережі або тематичні сайти ми часто заглядаємо у коментарі, адже цікаво, що люди думають стосовно тієї чи іншої події. Але все частіше трапляється так, що відгуків «по темі» ми бачимо в коментарях дуже мало. Замість корисних порад чи думок людей щодо наданої інформації, на автора або героя новин «виливається» потік звинувачень, гнівних висловлювань, які досить часто зовсім не стосуються опублікованого. Інколи люди опубліковують безпідставні, необґрунтовані образи. До того ж побачити, хто їх пише буває дуже складно, адже автори таких коментарів приховують дані про себе.
«Знайома ситуація? За статистикою, майже кожен другий користувач соцмереж ставав жертвою агресивних коментарів, які ми називаємо хейтом. З англійської хейт перекладається, як ненависть. Расизм, сексизм, ейджизм – це його різновиди. Хейт може бути спрямований як на людину, її діяльність, зовнішність, так і на подію або іншу інформацію, – говорить Олена Шевчук. – За часи повномасштабної війни ми стали більш емоційними, подекуди роздратованими. Це дуже помітно по соцмережах – деякі люди виливають свої емоції у гнівних коментарях під постами, звинувачують когось у чомусь. Хейтер вважає, що у віртуальному просторі він залишиться анонімним і за свої слова не буде нести відповідальності. Деякі коментатори створюють акаунти без реального фото та імені, сподіваючись, що їх не ідентифікують. Дійсно, звичайним людям це справді важко зробити. Але це під силу відповідним службам, коли люди звертаються до правосуддя з вимогою про захист честі та гідності».
Варто також знати, що образливі коментарі хейтера можуть спонукати інших реагувати також агресивно. Таким чином ми самі створюємо замкнене коло негативу, яке може посилити нашу емоційну напругу, і навіть вплинути на фізичний стан, адже відомо, що більшість хвороб виникають через нерви. Тому психологиня радить уникати хейтерів, не вступати з ними у віртуальні конфлікти, щоб зберігати свій психологічний стан.
Чому люди стають хейтерами?
Психологи вбачають декілька причин такого явища. Деякі люди за допомогою хейту виплескують свої негативні емоції.
Інші легко критикують, засуджують та пишуть гидоти через брак емпатії (здатності співпереживати). Часто до хейтерів, піддавшись «стадному» інстинкту, підключаються й інші дописувачі, які ще більше розгойдують негативну ситуацію, розвиваючи хейтерський напад.
Також злісні коментарі можуть ставати розвагою і засобом боротьби з нудьгою.
Деякі люди здійснюють віртуальні напади через агресію або заздрість до успіхів та можливостей інших людей.
До хейтерства також приводять особисті проблеми, наприклад, низька самооцінка, стрес і пережитий травматичний досвід. Тому хейтери використовують інтернет як платформу для вираження власних переживань і незадоволення життям.
Та й взагалі, є люди, які не можуть жити без скандалів і сварок. Це провокатори або енергетичні вампіри. Їхня мета – створити конфлікт, зачепити за живе, вивести людину з рівноваги, тому вони б’ють по слабких місцях і переходять на особистості.
І ще один вид хейтерства – професійний, коли віртуальні отруйники виконують чиєсь замовлення на психологічне знищення особистості або створення та розвитку негативної суспільної думки щодо різних подій. Це вже про інформаційні війни.
Правила нетоксичного спілкування в соцмережах
Як підкреслює психологиня, варто пам’ятати, що соцмережі – це не паралельний світ, а продовження реальності. І будь-які ваші слова інші можуть використати проти вас. Тому перш ніж нападати на інших, потрібно подумати про наслідки, адже йдеться і про вашу репутацію.
Відрізняйте хейт від критики, бо це абсолютно різні речі. Критика є конструктивною, а мета хейту – приниження та цькування.
Якщо ви приходите на іншу сторінку, то ви є гостем там і маєте підпорядковуватися правилам поведінки власника цієї сторінки.
Висловлюйте лише конструктивну інформацію, не переходьте на особистості, уникайте зливання ваших емоцій.
«Вчиться визнавати власну неправоту, – продовжує Олена Шевчук. – Буває, що людина перебуває у важкому емоційному стані, можливо, вона пережила травматичну подію або втратила когось і через це не змогла стриматися. На моєму досвіді було таке, що людині зробили зауваження щодо її поведінки. Хочу зауважити, що її не почали ображати у відповідь, а нагадали про правила спільної комунікації. І ця людина попросила вибачення. Вона хотіла і надалі залишатися у спільноті та прийняла її правила. Важливо пам’ятати, що доброзичливих та адекватних людей у соцмережах більше, ніж хейтерів. Просто останніх ми помічаємо частіше, адже вони голосніші».
Фото з відкритих джерел.
