«Металург» продовжує публікували казки-переможниці. Цю казку написала родина Герасимюків – мама Тетяна працює фахівцем служби з комерційних питань та договірної роботи Ливарно-механічного заводу, тато Артем теж працює з металургійним обладнанням, хоч і не нашому підприємстві, а 3-річний Микитка ходить до садочка і дуже любить новорічні свята. Їхну командну роботу оцінило журі, тож родина посіла 2-ге місце у конкурсі.
Світ від вікна у цьому будинку розганяв темряву і кликав до себе. Одразу було помітно, що там тепло та затишно. На віконці плямиста цариця (а саме такою вважала себе домашня кицька Василина) виблискувала оченятами і всім своїм виглядом підтверджувала – так, тут оселилися тепло та затишок.
Родина заходилася вбирати лісову красуню у казкове вбрання.
«Матуся, а я читав, що вогонь ще з давніх-давен зігріває людей. То він добрий? А чому говорять, що вогонь може бути небезпечним? Чому тоді вогонь руйнує та вбиває? А який він насправді?»
«А насправді є два брати Вогні. І колись вони разом жили з людьми. Але згодом їхні шляхи розійшлися».
Андрійко ближче підсунувся до мами, в його очах затанцювали маленькі вогники – маленькі бісики, як їх ще називала мама.
«Перший брат – Добрий вогонь – спочатку оселився в печері з людьми. Люди приносили йому їжу – дрова, а він допомагав їм приготувати страви та зігрітися. Одного вечора Добрий вогонь помітив, як від його сили плавиться метал. «О, так з нього ж можна щось робити, щоб моїм людям було зручно добувати їжу, а якщо подумати, поміркувати, так можна й будинки будувати», – подумав він…
«А де тепер Добрий вогонь? От ми ж живемо у будинку, а я його лише під час спалаху сірника бачив. Ну, ще коли ми з татком у похід ходили, то багаття розпалювали, щоб картоплю засмажити».
«Добрий вогонь зараз працює разом з татом та його друзями. Ось дядя Микола в кар’єрі видобуває руду, з неї тьотя Олена та її колеги виготовляють концентрат. А потім з нього татко разом з друзями плавлять сталь. Ось там Добрий вогонь і працює. Недаремно ж біля печей так гаряче. А сталь – це добре, це живе, це те, що є у наших будинках, у мостах, у суднах, у твоєму улюбленому потязі, яким ти зазвичай мандруєш до Карпат. Сталь та Добрий вогонь – давні друзі».
У будинку було так приємно та затишно, що просто не вірилося, що десь ще є інший брат – Злий вогонь. Та звуки сирен нагадали, що він причаївся поряд.
Злий вогонь пішов до злих людей. Він спочатку разом із загарбниками спалював житло людям. А потім почав допомагати їм створювати зброю. І зараз це він є у тих снарядах та кулях, які летять на нашу землю.
«Мамо, але ми ж його переможемо? Наш Добрий вогонь сильніший?» (маленькі рученята хлопчика стиснулися у кулачки).
«Ну, звісно ж! Бо серед наших захисників не лише твій хрещений Саша, а й тисячі наших хоробрих героїв. І Добрий вогонь теж. Він зараз оберігає хлопців та дівчат в окопах та бліндажах. Він робить їхню зброю потужною і непереможною. Це саме Добрий вогонь палає в серцях наших героїв».
«І у наших, матуся, і у наших серцях!»
«Звісно, синку. І тому ми переможемо».
Матуся пішла на кухню. Спалахнув сірник, і добрий вогонь розпочав свою роботу – треба ж підігріти їжу для своїх героїв. Незабаром відчиняться двері і додому повернеться з роботи тато. Він, до речі, сказав, що буде з гостями – з фронту повернувся Сашко, а з ним і наш друг Вогонь. Тепло Доброго вогню поступово наповнювало будинок. Вогонь обіцяв що буде не сам, а з подругою – Перемогою. Таким гостям в цьому будинку завжди раді.
