Категорії
Наші люди

Унікальний дует з унікальним значенням

У ремонтно-механічному цеху № 2 Ливарно-механічного заводу є верстат і є фахівець, яких більше немає на підприємстві.

Деякі специ стверджують, що, ймовірно, цей дует унікальний на всю Україну. Володимир Астапенко все життя працював різьбошлифувальником. Він каже, що його напарник – різьбошлифувальний верстат – здатен робити унікальні речі.

Нарізати різьбу та відшліфувати одночасно, до того ж з точністю до мікрона – це завдання під силу лише цим двом, говорять у цеху. Значення цього тандему важко переоцінити. Тому для верстата відведена окрема кімната. Цікаво, що і верстат, і Володимир – обидва досить поважного віку, але про це можна дізнатися, лише коли дивишся у їхні паспорти.

«В РМЦ-2 я працюю з 2002 року, а от у професію прийшов ще раніше, – розповідає різьбошлифувальник РМЦ-2 Володимир Астапенко. –  На цьому верстаті ми робимо інструмент, який потім сам нарізає різьбу. Я слідкую, аби мій верстат завжди був у найкращому стані, а в кімнаті, де він розташований, були майже стерильна чистота та взірцевий порядок. До «напарника» у мене підхід, як до хірургічного інструменту, адже від нас вимагається у роботі майже ювелірна точність та якість. Ми виготовляємо калібри (шаблони для перевірки складних профілів), мітчики (інструмент для нарізання внутрішнього різьблення), спеціальні болти тощо. Усього асортименту й не перерахувати. Потім вже ці вироби самі стають інструментом, який допомагає ремонтникам виготовляти інші деталі. Наша продукція не ширвжиток, а ексклюзив. Я впевнений, що якщо буде потрібно, то й для космічних кораблів деталі зможемо нарізати та відшліфувати».

Колеги цінують Володимира не лише за його професіоналізм, а й за щиру та відкриту вдачу. Він завжди у гарному настрої, може впоратися з найскладнішим завданням і ніколи не нарікає на втому чи завантаженість. А через те, що різьбошлифувальник та його верстат єдині на все величезне підприємство, то без роботи вони не залишаються ані хвилини навіть за воєнних умов.

Володимир попри свій величезний досвід ще й досі продовжує навчатися. Йому цікаві всі новинки, технології, які розвивають його, як професіонала. Саме на різьбошлифувальника зараз майже не навчають в освітніх закладах, у кращому випадку – на верстатника широкого профілю, а вже далі (як було і з Володимиром) – лише практика та  досвідченіші колеги допоможуть стати професіоналом у цій справі.

Зараз наш колега готовий передати свої знання та професійні секрети молоді, аби ця професія, принаймні на нашому підприємстві, не відійшла у минуле. А ще він мріє про новий верстат чи хоча б його модернізацію, бо є куди рухатися і є бажання над цим попрацювати. В цеху зазначають, що учня для Володимира вже знайшли. Отже є всі шанси, що ця справа, ця рідкісна професія на нашому підприємстві житиме й далі.

Категорії
Наші люди

Шахтний «годинникар»

Чи існує людина, яка майже все шахтне обладнання нашого підприємства впізнає навпомацки із закритими очима і закохана в свою роботу так, що навіть не полюбляє вихідні? А таки ж є. Це головний механік шахтоуправління Андрій Сідлерук, який нещодавно відзначив своє  55-річчя.

Вже протягом більше двадцяти років Андрій Дмитрович працює в ШУ нашого підприємства. Натяки, що професійні шляхи приведуть його до шахти, були ще, здається, в юності. Але, як зізнається ювіляр, він тоді казав усім, що у шахту ані ногою. Правду кажуть, не зарікайся!

Вчитися Андрій починав на геолога. До речі у цьому мав успіх, зібрав найкращий альбом з палеонтології на курсі, але після армії вирішив продовжити навчання вже на механіка. Юнака вабили шестерні, гвинтики, як все це працює та взаємодіє. Потім була праця на рудоремонтному заводі, який займався ремонтом шахтного обладнання. У 2001 році Андрія покликали до шахтного господарства нашого підприємства, і тоді він остаточно «потрапив у полон» до шахти.

«Я не уявляю своє життя без своєї роботи. Мені навіть вихідні не потрібні. Бо коли ти займаєшся улюбленою справою, то це тебе не втомлює. Кожне обладнання, що надходить до шахти, я намагаюся сам буквально промацати. Кожен злам чи проблему з роботою шахтних механізмів сприймаю наче виклик, а в цьому я людина азартна», – розповідає головний механік ШУ.

Величезна відповідальність, масиви інформації, сотні людей і до тисячі механізмів, від бурових молотків до екскаватора завантаження. Як це може викликати захоплення? Яким чином цьому взагалі можна дати раду?

«Я вважаю, нам пощастило, що така людина працює у команді, – говорить директор ШУ ГД Антон Чирва. – Андрій про шахтні механізми знає все. Спитай його, що це за запчастина і для чого вона нам – він миттєво відповідає. Немає ділянки, де б він не був. Все, що я доручаю йому, виконується бездоганно. Він відповідає за те, щоб люди могли безпечно спуститися до шахти, щоб не відбулося затоплення шахти шахтними водами, щоб порода успішно транспортувалася. Чому саме Андрій та його команда? Тому, що тисячі механізмів, без яких жоден процес в шахті неможливий, – це зона відповідальності головного механіка та його підлеглих. Ми разом переживали чимало складних випробувань. Андрій вміє не лише прискіпливо слідкувати за роботою усіх механізмів, працювати на випередження, а ще й пропонує нестандартні рішення, здатні розв’язати найскладніші проблеми. Пам’ятаю, як ми міняли підіймальна машину у шахті. Тоді використали нестандартну схему із заміни. Під час блекауту виводили людей з шахти на поверхню. Запропоноване Андрієм рішення допомогло це зробити навіть з того горизонту, з якого не було звичайного пішого виходу на поверхню».

Головний механік говорить, що у роботі потрібно постійно рухатися вперед, а не сидіти на місці. Це у буквальному та у переносному сенсі. Хоча є в Андрія Сідлерука захоплення, яке змушує його зупинитися та схилитися над столом. Йому подобається ремонтувати механічні годинники. Справжнє диво, коли кожна окрема шестерня, кожне окреме коліщатко у вправних руках майстра стають одним  «організмом». Втім шахта все ж залишається у житті головного механіка головною.

Андрій щодня мандрує шахтою і постійно шукає якихось нових розробок, знань, які можна буде успішно використовуватися на рідному виробництві. Він сумує за конференціями та виставками, які давали змогу познайомитися з досвідом колег, напряму поспілкуватися з виробниками шахтного обладнання та побачити, помацати новинки власноруч. На жаль, війна поки ще не дає змогу це зробити.

Зараз шахта перебуває на паузі, під час якої виконується чимало ремонтних робіт. ЇЇ запуск – це чергове випробування, яке, ми впевнені, Андрій та його колеги витримають з гідністю. А успішний запуск шахти, каже ювіляр, буде найкращим подарунком.

Категорії
Новини

Війна забрала життя коксохіміка Ігоря Крохмаля

Захисник працював люковим у коксовому цеху №1 «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Колеги згадують Ігоря як спокійну та врівноважену людину. Праця люкового нелегка, та захисник ніколи не скаржився і завжди викладався на повну.

«Люкові відповідають за обробку люків після видачі коксу піччю. Це фізично складна праця, яку не кожен витримує. А от Ігор робив це якнайкраще. З самого початку війни він був налаштований захищати країну на полі бою. Тому й був серед перших працівників, які зі зброєю у руках пішли на передові бойові позиції. Його загибель вразила нас усіх. Ми пам’ятатимемо нашого героя завжди», – говорить заступник начальника КЦ-1 КХВ Олексій Маренич.

10 березня 2022 року Ігоря Кромаля призвали до лав Національної гвардії України. Загинув герой 22 березня 2023 року під час артилерійського обстрілу поблизу села Стельмахівка Луганської області. Влітку захиснику мало виповнитися 33 роки.

Колеги та керівництво підприємства висловлюють щирі співчуття матері та друзям загиблого героя.

Вічна шана та пам’ять!

Категорії
Новини

Цех вірить у перемогу

Без продукції вогнетривно-вапняного цеху, який 25 березня відзначає своє 65-річчя,  неможливе виробництво сталі на нашому підприємстві.

Вапно є обов’язковим матеріалом для сталеплавильного процесу. Воно видаляє зі сталі шкідливі домішки – сірку та фосфор, а цетакож сприяє збереженню футеровки конвертера. До того ж, вапно використовується в аглодоменному виробництві – в агломераційних та доменних цехах.

Як розповів заступник начальника ВВЦ з технології Валерій Вєлікжанін, вапно в цеху виробляють в обертових випалювальних печах. «Я виріс у цьому цеху, – посміхається Валерій, – тому можу все про нього розповісти. Зараз ми маємо п’ять обертових печей. За останнє десятиліття у цеху сталися масштабні зміни, спрямовані на підвищення ефективності роботи агрегатів, якості продукції та на енергозбереження. Поетапно, починаючи з 2013 року чотири обертові печі були переведені на біопаливо, тобто ми використовуємо лушпиння соняшникового насіння замість дуже дорогого нині природного газу. Професіоналізм та наполеглива робота дозволили підібрати теплотехнічні режими випалу вапняку, які дали економію дуже значних коштів для підприємства».

У 2015 та 2019 роках було проведено реконструкції двох печей з установкою автоматичних систем керування процесами та устаткування з підігріву вапняку перед завантажуванням в піч. Використання підігріву дало змогу забезпечити додаткову економію енергоресурсів, а системи керування – це можливість змінювати параметри виробничих процесів дистанційно, більш оперативно та точно. А це зручність та швидкість роботи персоналу.

Зараз у цеху налічується 146 працівників. «Люди – це без перебільшення наша головна цінність, – говорить начальник ВВЦ Олег Бельгер. – Роботою обертових печей керують випалювальники вапна. Серед них багато класних фахівців. А найкращі – бригадири: Сергій Верещук, Іван Проноза, Андрій Ганець та Віталій Фесенко. Для подавання вапняків до печей та транспортування готового вапна на склади в цеху працює складна система конвеєрів. Її безперебійною роботою вміло опікуються транспортувальники. Серед них хочу виділити Олену Кравченко, Світлану Нашатирьову. Електроустаткування вправно обслуговують та ремонтують електромонтери Сергій Абрамсон, Володимир Савчук, механоустаткування – слюсарі-ремонтники Микола Онуфрієнко, Юрій Швець. Загалом успішна робота залежить від усіх: операторів пульта керування, робітників механо- та електрослужби, від кожного працівника. А роботою виробничих бригад вміло керують старші змінні майстри виробництва».

Десятеро працівників цеху захищають Україну зі зброєю в руках. Багато працівників волонтерять. Цех допомагав нашим захисникам на блокпостах «буржуйками», скобами для бліндажів, матеріалами для облаштування укріплень. У березні 2022 року цех зупинився, бо практично зупинилося підприємство. Влітку відновила роботу одна з п’яти печей, і, за зізнанням людей, то була велика радість, велика надія. У цеху скористалися простоями й зробили ремонти, які не могли зробити під час роботи устаткування, наприклад, замінили 96 метрів ставу (каркасу) конвеєра ЛК-10, який транспортує вапняки до печей. Багато зроблено з благоустрою цеху. Попри все, цех працює, життя триває.

Віталій Фесенко, бригадир випалювальників вапна:

– Я у цеху з 1999 року, і мені тут подобається. Уявляєте, як воно керувати агрегатом довжиною 75 метрів та діаметром 3,6 метри? А температура всередині якого більш ніж 1000 градусів Цельсію! Звичайно ж, це адреналін. А коли вдається виробити максимально якісну продукцію з мінімальними затратами енергоресурсів, то це неабияке задоволення. Складна робота, але дуже потрібна людям.

Тетяна Галкіна, транспортувальник:

– Люблю свою роботу, свою бригаду. Наш майстер добре організовує, пояснює, підказує. Він сам починав робітником і знає процеси та обладнання. Допомагаємо одне одному, підтримуємо. Я контролюю роботу конвеєрів, контролюю вихід готової продукції. Якщо виникає несправність, то я маю безпечно зупинити конвеєр і швидко повідомити майстра. Якщо швидко не знайти причину й знову не пустити конвеєри, може зупинитись піч, а це величезні втрати. У нас працюють сумлінні професійні люди. Бажаю всім нам, щоб нас цінили, а нашу працю належно оцінювали.

Олег Бельгер, начальник ВВЦ:

– Ми чекаємо перемоги та наближаємо її, як можемо. Вітаю кожного працівника з нашим спільним 65-річчям. Свято припало на дуже складні часи. Від щирого серця бажаю всім перемоги, щоб цех запрацював на всю потужність, хлопці повернулися неушкодженими, і щоб були у нас мир і достаток».

Категорії
Новини

10 безцінних мільйонів

16 березня відбувся форум з охорони праці, у якому разом з  працівниками департаменту з охорони праці та промислової безпеки «АрселорМіттал Кривий Ріг» взяли участь представники підрядних організацій, які виконують роботи на території та для нашого підприємства.  

Дата проведення форуму майже збіглася з одним дуже значущим досягненням – працівники підрядних організацій пропрацювали 10 мільйонів людино-годин, тобто, фактично відпрацьованих годин, без випадків із втратою робочого часу.  Як розповів начальник управління з роботи з підрядними організаціями департаменту з охорони праці та промислової безпеки Супратім Гхош, на території підприємства працюють більш ніж 20 000 підрядників. Вони часто виконують вогневі роботи, роботи на висоті та інші роботи підвищеної небезпеки. Тому показник у 10 млн людино-годин – це чудовий результат, це майже рік без серйозних травм. І проведення форумів, під час яких люди обмінюються досвідом безпеки праці, є одним з ефективних інструментів досягнення нульового травматизму.

«До ковіду ми проводили такі заходи щомісяця, розповідає Супратім. Розбирали проблеми, підтримували одне одного, розглядали ефективні підходи, переймали досвід. Під час пандемії зустрічалися в онлайн-режимі, що також було корисним. З початком повномасштабного вторгнення зустрічі вирішили тимчасово припинити. І от відновлюємо цю форму роботи, бо вона того варта. Плануємо форуми раз на квартал».

У форумі взяв участь директор департаменту з охорони праці, пожежної безпеки та екології Жанбек Єсмаханов. Він нагородив підрядну організацію ТОВ «Рефрасервіс» за досягнення найбільшого прогресу в царині безпеки праці. «Мабуть, найприємніше для мене – це вручати нагороди за безпечну працю, зізнався Жанбек. – Але найважливіша нагорода – це збережені життя та здоров’я людей. Зараз, коли гинуть українські воїни на полі бою, коли вмирають мирні жителі від терористичних атак на цивільні об’єкти, ми забезпечуємо тил. І ми все повинні зробити, щоб не гинули люди на виробництві. Для цього всі разом формуємо нову культуру безпеки виробництва. Я вдячний підрядникам, які у ці важкі часи не перестають витрачати сили й ресурси для того, щоб їх працівники після кожної зміни поверталися здоровими до своїх родин».

Далі було наведено безліч прикладів покращення безпеки праці. Хтось з підрядників закупив нові сучасні ліси й підмостя для роботи на висоті, хтось нову безпечну зварну апаратуру, а хтось впорядкував зберігання паливно-мастильних матеріалів. Багато підрядників регулярно проводять навчання своїх працівників безпечним вмінням та навичкам роботи. Витратили значні кошти на закупівлю спецодягу, масок для вогняних робіт та запобіжних поясів високого ступеня безпеки для робіт на висоті. Підіймалися й інші важливі питання. Наприклад, те, що небезпеки та кошти на їх подолання мають обговорюватися й закладатися ще на тендерній стадії, а не коли роботи вже почалися.

Також обговорили основні завдання з організації безпечної праці на 2023 рік. Серед них – створити системи звітності інформування про небезпеки, регулярно влаштовувати обходи з охорони праці та промислової безпеки за участю керівників, максимально замінити звинувачення  та покарання на допомогу та признання досягнень працівників, не жертвувати безпекою заради скорочення витрат та часу тощо.

Олександр Клименко, заступник директора з охорони праці «Дизельтехсервісу»:

– Ми вже кілька років працюємо над новою культурою безпеки праці серед своїх працівників. З 2021 року відмовились від системи покарання у вигляді доган чи зняття премій. Бо це лише демотивує і відволікає від продуктивної й безпечної роботи. Зараз якщо є серйозне порушення, то працівник проходить додаткове навчання з ОП. Ми щоденно проводимо психологічно-емоційну роботу з людьми, пропонуємо працівникам психологічні тренінги, ну й звичайно ж тренінги з охорони праці. У планах – вдосконалити роботу з виявлення дрібних порушень та разом з фахівцями «АрселорМіттал» впроваджувати заходи з їх недопускання у подальшому.

Тетяна Латашова, директорка з персоналу «Металургсервіс плюс»: – Ми взаємодіємо з вашим підприємством вже 17 років. Намагаємося переймати міжнародний досвід у сфері ОП й ПБ, яким «АрселорМіттал» охоче ділиться. У нас діє внутрішня система навчання та контролю за знаннями з охорони праці та промислової безпеки, проводяться тренінги й інструктажі, діє система заміни спецодягу, якщо він зносився до терміну. Допускаємо до робіт на висоті лише працівників, що пройшли навчання в ліцензійних організаціях. Також вкладаємо кошти у технічне переоснащення. Для безпеки робіт на висоті нещодавно купили будівельні підмостки «Peri», маємо ліктьовий підйомник «Dino». Недешеве устаткування, але люди – найвища цінність».

Категорії
Новини

За Україну віддав своє життя наш колега Євген Пучков

Євген загинув 22 березня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Стінки Донецької області.

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Євген Пучков працював слюсарем-ремонтником у доменному цеху № 2 в технологічній бригаді № 4. Він відповідав за справність та стабільну роботу систем гідравліки та змащування найбільшої на підприємстві доменної печі № 9. На військову службу його призвали у жовтні минулого року. Він служив навідником механізованого відділення однойменної роти.

Чудова людина, працівник та товариш, – говорять про нього колеги. Ті, хто багато років працювали з ним поряд, і досі не вірять, що Євгена вже немає.

«Євген добре знав свою роботу, він був справжнім професіоналом, – розповідає Костянтин Михайленко, старший майстер з ремонту енергообладнання (гідравліка та змащування). – Та за цими загальними словами стоїть дуже багато, бо ними просто неможливо охарактеризувати, яка це була чудова людина, який це був вірний товариш, як він завзято порався зі своїми робочими справами і як любив своє хобі. Після роботи він ремонтував старі автомобілі та мотоцикли. Євген дуже любив ті миті, коли після його майстерних рук стара техніка перетворювалася на справжніх красенів, готових хоч зараз у дорогу. Важко визнавати, що Євгена вже більше з нами немає. У нього із дружиною залишилося двійко діточок, зараз родина чекає на третю дитину».

Колектив підприємства висловлює щирі співчуття родині та друзям Євгена Пучкова.

Герої не вмирають!