Позначка: новий рік

Категорії
Новини

Смаколики до свят

До Різдва та Нового Року діткам, які потребують особливої підтримки «АрселорМіттал Кривий Ріг» передав 1535 солодких подарунків.

Солодкі подарунки на свята – це маленьке диво, якому зазвичай дуже радіє малеча. Діти люблять Різдво та Новий рік, адже для них – це щасливий час казкових сюрпризів та  цікавих зустрічей.

Про те, щоб для особливих діток  новорічні свята були ще смачнішими, як завжди потурбувалося наше підприємство. В «АрселорМіттал Кривий Ріг» бути чарівним Сантою для дітей з особливими потребами є  доброю традицією, і навіть повномасштабна війна та економічна криза не стали цьому на заваді.

Радість для «сонечок»

У Кривому Розу родини, в яких виховуються діти із синдромом Дауна об’єдналися у громадську організацію «Сонячні діти Криворіжжя». І наше підприємство вже кілька років поспіль є другом «сонечок».

«Наші дітки не уявляють новорічні свята без казки. Щороку «АрселорМіттал Кривий Ріг» стає для них справжнім чарівником, який не тільки  допомагає, а й дарує святковий настрій, приносить дітям приємні солодкі подарунки, – говорить Наталія Мельничук, голова БО «Криворізька міська організація допомоги дітям і людям із синдромом Дауна «Сонячні діти Криворіжжя». – Це треба тільки бачити, як дітки радіють подарункам, коли вони починають розпаковувати солодке багатство. Вони радіють кожній цукерочці, діляться ними одне з одним. Для дітей – це не просто подарунок – це увага, повага та привід від душі порадіти святам. У наш непростий воєнний час це в рази додає оптимізму, як дітям, так і дорослим».

Одні подарунки залишаться тут, а інші поїхали у «відрядження»

На святковий настрій та солодкі подарунки від нашого підприємства завжди чекають учні гімназії № 98, яка має інтернатне відділення (колишній інтернат № 9). Тут виховуються діти-сироти, ті, хто позбавлений батьківського піклування або опинився у складних життєвих умовах.

Щороку напередодні новорічних свят діти чекають у гості своїх давніх друзів – працівників гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг». Цього року, як завжди, вони приїхали з солодкими подарунками, привітаннями та найщирішими побажаннями миру та вдачі у новому році.

«Подарунки від підприємства отримали усі діти гімназії. Вручення проходило урочисто, за доброю традицією малеча приготувала концерт-виставу для  «шефів» працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг». Через війну дехто з наших вихованців мешкає у місті Іршава Закарпатської області, але і вони не залишилися без солодких подарунків, їх ми відправили «Новою поштою», – розповіла Валентина Жадан, в.о. директора гімназії № 98. 

Смаколики об’єднаним серцям

Солодкі набори у отримали і члени Фонду об’єднаних сердець, який об’єднав родини, де виховуються діти з аутизмом. Вже багато років ця організація займається реабілітацією дітей, веде просвітницьку роботу та підвищує рівень знань у суспільстві щодо проблематики аутизму.

«Нам приємно, що у нас є такі друзі-партнери, які нас розуміють, підтримують та допомагають. Цього року нашій організації виповнилося 10 років, і більшість цього часу «АрселорМіттал Кривий Ріг» є нашим другом. Від імені усіх нас хочеться подякувати за допомогу та можливість порадувати дітей на свята. Крім солодких подарунків підприємство надало транспорт для екскурсійної поїздки до Кам’янця-Подільського. Наші дітки завжди відгукуються на увагу та турботу, яка так потрібна усім нам», – говорить Наталія Пастушенко, голова громадської організації «Фонд об’єднаних сердець».

У новий рік з солодощами і без боргів

Отримали солодкі подарунки і члени громадської організації «Спілка інвалідів». Тут людям з вадами здоров’я допомагають у реабілітації, вирішенні соціальних, юридичних питань тощо. 

«Новорічним подарункам від «АрселорМіттал Кривий Ріг» пораділи і діти, і дорослі, адже у кожному з нас живе дитина, і від свят ми завжди чекаємо чогось приємного, світлого, красивого, – сказала Лідія Данченко, директорка ГО «Спілка інвалідів». – Крім солодощів підприємство зробило нам ще один чудовий  подарунок – погасило борги за послуги  Криворіжтеплоцентралі. Ми неприбуткова організація, маємо приміщення, де ми збираємося, навчаємося, проводимо заходи. Але з часом утворилися борги за комунальні послуги з опалення. А як їх оплатити тим, хто отримує надзвичайно невеликі кошти у вигляді пенсій та виплат за інвалідністю. Це була наша давня проблема, якої тепер немає. Ми дуже вдячні підприємству за це».

Солодкі подарунки під ялинку для вихованців «Сузір’я»

Новорічний експрес подарунків від підприємства завітав і до Криворізької спеціальної  школи «Сузір’я». У школі виховуються та отримують реабілітаційні послуги діти з порушенням слуху та мовлення.

«Ого, які великі коробки!» Це були перші враження наших дітей від подарунків «АрселорМіттал Кривий Ріг», – розповідає Тетяна Подопригора, заступник директора з виховної роботи. – Діти уважно роздивлялися вміст подарунків, а як вони раділи солодощам! Річ в тому, що наші діти дуже творчі, талановиті, емоційні. Вони радіють святам, чекають на них. З особливим нетерпінням вони також чекають на гостей з  «АрселорМіттал Кривий Ріг» – наших давніх друзів та партнерів. Разом ми здійснили багато різноманітних проєктів. Сподіваємося і на подальшу співпрацю. Головне, щоб наступний рік приніс усім нам довгоочікуваний мир, спокій та можливість вільно жити й працювати».

Категорії
Наші люди

Новорічний бліц

Минулий 2024 рік вже став історією, а новий 2025-й тільки входить у свої права. Це гарний час для того, щоб підбити підсумки у будь-яких справах, аналізувати пройдене, а також будувати плани на майбутнє. Кожному з нас хочеться, щоб воно було мирним, найкращим, найяскравішим, найприємнішим.

Про важливі та цікаві моменти у своєму житті, про спогади за минулий рік та очікування на 2025 розповідають працівники нашого підприємства.

«Я знову повернулася додому»

Катерина Гарусь, тунельниця коксових батарей 3, 4 коксового цеху № 1 КХВ:

«Раніше я працювала на першій та другій коксових батареях, а коли їх закрили, мене перевели до іншого цеху КХВ. Мене там дуже гарно прийняли, колектив чудовий, робота цікава. Та все ж хотілося додому, до свого рідного коксового цеху. Знаєте, коли до чогось звикаєш, як кажуть, пускаєш коріння, то переключатися на щось інше важко. І, ось, нарешті у 2024 році я знову переходжу до КЦ. Для мене це була подія року! А у серпні у мене була відпустка і я нарешті змогла «підтягнути» свої домашні справи. Це дуже важливо, жінки мене зрозуміють (усміхається). В іншому – життя стабільне, ми живі та здорові, що в наш воєнний час вже є позитивом. Ми з чоловіком працюємо на підприємстві, а донечка Альона радує нас гарними новинами з Німеччини. Туди вона переїхала на початку повномасштабної війни. На той момент їй було 18 років, а зараз вже 21. Зараз донечка вивчає німецьку мову. Телефоном ми розмовляємо з нею кожен день. Ми з чоловіком радіємо її успіхам, але дуже хочемо, щоб вона знову була поруч. Я згадую, як ми раніше святкували Новий рік, як перевдягалися у різних кіношних персонажів, придумували собі ігри, вікторини. Тепер ці згадки гріють душу. Я хочу, щоб війна скоріш закінчилася, щоб ми більше не чули цих страшних вибухів, щоб не гинули наші люди, не руйнувалися міста. Я хочу скорішої перемоги та миру».

«Я б власноруч відновлювала зруйноване»

Надія Федорова, дозувальниця агломераційної фабрики:

«Найяскравіша подія року, що минає – це моє працевлаштування в «АрселорМіттал Кривий Ріг». Я дозую шихту для виробництва якісного агломерату. Моя робота важка – і фізично працювати треба, і необхідні знання мати, і певні навички. Та зараз це моя стабільність, я можу спокійно працювати, жити та виховувати дітей, адже наш рідний дім зруйнований. Я родом з Луганської області. Переїхала жити у Бахмут, а тут почалося повномасштабне вторгнення. Усі знають, що довелося пережити Бахмуту, там нічого вцілілого не залишилося. Розбомбили і наш будинок, і квартиру. Ми переїхали жити до Кривого Рогу. Насправді ж, це місто не так вже й далеко від Бахмуту. Мені так хочеться додому, я б власноруч відновлювала зруйноване. Головне, щоб війна скінчилася. Та життя продовжується. Незабаром новорічні свята, і ми у родині, звичайно, готуємося до них. У мене двійко дітей, доньці 14 років, а сину 11. Вони ходять до театрального гуртка, виступають. Я була на їхньому спектаклі до Дня Святого Миколая, зраз вони готують Вертеп. Дуже хочу подивитися на це. А ще я хочу, щоб  наступний рік приніс нам мир. Це буде головним нашим бажанням під ялинку».

Захисники повертаються у виробничу родину

Михайло Романішин, змінний майстер СПЦ-2:

«Важкий для нас всіх рік, як і весь час повномасштабного вторгнення. Особливо психологічно. Але є й приємні новини. Хлопці, які захищали нас від агресії, почали повертатися після демобілізації на стан, у нашу виробничу родину. Вони бачили на війні таке страшне, що ми навіть уявити не можемо. Звичайно ж, вони нам не все розповідають. У мене таке враження, що демобілізованим захисникам хочеться швидше все забути і повернутися до мирного життя. На жаль, дехто з працівників стану вже ніколи не повернеться. Вони віддали свої життя за нашу свободу. Багато наших ще воює. Хочеться, щоб ще у цьому році настав мир, і вони до нас повернулися. Це було б найкращим подарунком. Хочу привітати з Новим роком сина Максима, який навчається у Львові, в Академії сухопутних військ. Максиме, синку! Ми з мамою пишаємося тобою за твій вибір. Й тривожимося одночасно. Бажаємо, щоб ти залишався таким же чесним і хоробрим, щоб війна якнайшвидше завершилася, і тобі не довелося використовувати твої знання і вміння у реальних умовах».

2024: під знаком розвитку

Олександр Залєсов, в.о. електрика дільниці дробильної фабрики гірничого департаменту:

«Я прийшов у цех в минулому році стажером, вчився, розвивався, взнав багато нового, дечого навчився. А в цьому році продовжив свій розвиток. Здобув навички вільного спілкування з людьми, яких особливо не було, зважаючи, що два останніх роки навчання у технікумі пройшли в онлайні. Також здобув навички організатора й керівника. Мене призначено в.о. електрика дільниці, а зараз вже запущений процес переведення на цю посаду, чекаю моменту, коли скажуть писати заяву. Це був би гарний подарунок на Новий рік. Мені поталанило з наставниками, і я дякую Ігорю Боярину та Олександру Кузьменку. Особлива подяка моїй мамі Оксані та татові Михайлові, які завжди мене підтримують, допомагають. Дякую вам, мама й тато, найдорожчі мої люди! Щиро вітаю з Новим роком! Здоров’я вам, щастя! Щоб все у вашому житті було гаразд».

«Віримо у перемогу та наше майбутнє!»

Олександр Ягодкін, старший майстер копрового цеху:

«Що позитивне було у цьому році? Ну зараз такий час, що якщо прокинувся живим, якщо є дах над головою, якщо твої рідні й друзі живі-здорові, то це вже чудово. Ми обладнали додатковими засобами безпеки наші перевантажувачі металобрухту, нашу основну, дуже важливу техніку, що підвищило рівень безпеки під час їх роботи. А найбільше позитивних емоцій від того, що онучок Захар росте. Йому вже два роки. Щоправда, вони живуть зараз у Києві, то спілкуємся по телефону та у соцмережах, але це ніяк не зменшує дідову радість від спілкування. Дякуємо ЗСУ за те, що захищають нас, що не пустили ворога в наше місто, завдяки чому ми маємо можливість відносно спокійно жити й працювати. Допомагаємо, чим можемо, донатимо. Президентську тисячу разом з дружиною ми вирішили задонатити нашим захисникам. Хочу привітати з Різдвом та Новим роком доньку Ольгу, зятя Андрія, і звичайно ж, онучка Захара. Віримо у перемогу та наше майбутнє!»

Народження дітей – знак надії на краще

Олена Вавренюк, старший майстер модельної дільниці ФСЛЦ:

«Згадую цей рік і бачу яким він був різним. Звісно, він був непростим. Емоцій вистачало. Це і постійна тривога через обстріли, горе та біль за загиблими, як військовими, так і мирними людьми. Мені пощастило, що всі мої рідні живі, що всі здорові. Але душа болить за усіх українців. Втім я впевнена, що нас не зламати, що кожна наша втрата не залишиться без відповіді ворогу.

І на роботі було не просто. Я працюю у фасонно-сталеливарному цеху ЛМЗ. На щастя, замовлень у нас вистачало, більше б фахівців, адже чоловіків мобілізують і їм на зміну стаємо ми, жінки. Допікають і прильоти по енергоструктурі. Проте українці надзвичайно сильні люди і своєї мети досягають завжди. Тож ми переможемо, це точно, бо це і є нашою головною метою!

Та все-таки хотілося б сказати року, що минає, – дякую. Адже зі мною поруч була моя родина: чоловік та синочок. До речі, мій чоловік працює зі мною у цеху, тож усі виробничі проблеми вирішували та долали разом. Світлою подією для нашої родини стало народження племіннички Варі. Народження дітей – це завжди знак та надія на краще.  

У цьому році нам попри всі випробування вдалося з’їздити на короткий відпочинок до Одеси. Він був екстремальним, бо на цей час прийшлися активні прильоти по цьому місту, але радість сина від купання у морі перекрила усе. Восени ми відпочили в Яремче. Краса наших Карпат вражає та дарує хвилини справжнього релаксу. Тож приємних хвилин було багато, і за це я вдячна року, що минає. Зараз мені дуже хочеться зібратися усією родиною за новорічним столом і підняти келих за Перемогу. Хай ця мрія здійсниться скоріше. Якби там складно не було, але я точно знаю, що 1 січня ми підемо сім’єю вітати наших батьків та рідних, а родина у нас чималенька. За столом збирається не один десяток людей. І будемо вітати усіх з Новим роком. Я кожному бажаю, щоб ми завжди відчували силу нашого народу і гордість від того, що ми українці! Щоб скоріше настав мир, щоб всі наші захисники та захисниці повернулися додому, і наш завод знову нагадував вулик, де кипить робота, де працюють найкращі люди, які усміхаються одне одному і відзначають теплі родинні свята. Хай буде саме так!»

Категорії
Новини

Теплі зустрічі під Новий рік

Справжній символ майбутнього, надія і впевненість, що у наступному році точне все зміниться на краще – це радісні дитячі оченята та дзвінкий сміх, який справжньою новорічною музикою лунав у Палаці культури металургів. Саме тут протягом кількох днів проходили «Різдвяні зустрічі у казковому палаці» для усіх діточок працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг», ЛМЗ та «Стіл Сервісу».

Організатори свята – працівники департаменту з комунікацій подбали про те, щоб навіть за умов воєнного часу свято завітало до маленьких криворіжців. У цьому їм активно допомагали працівники Палацу культури металургів та молодіжної спільноти підприємства «3Dільниця». Протягом 10 новорічних ранків 600 дітей працівників підприємства змагалися у різноманітних конкурсах, співали пісні, розповідали віршики Святому Миколаю, боролися за перемогу з силами зла, ділилися своїми мріями, брали участь у майстер-класах зі створення новорічних героїв з паперу, фарб, прикрас і Чупа-чупсів. І, найголовніше, бодай на декілька хвилин забували про всі негаразди і тривоги та просто раділи від душі можливості погратися, повеселитися, позмагатися і побути у казці, яка у ці дні оселилася у Палаці культури металургів.

«Ми такі задоволені цим святом, що й словами не передати, – говорить Анастасія Лавренко юрисконсультка департаменту з правових питань. – Я прийшла зі своїми дітками – Софійкою та Федором. Такі заходи потрібні і нашим діткам, і нам. Я сама колись займалася у гуртку у цьому Палаці культури. Мені хотілося знову опинитися тут. А для дітей можливість порадіти та відволіктися – це найкращий подарунок. Всі ми віримо у дива, всі ми надіємося і загадуємо бажання. Новий рік – це особливе свято. У нас в родині ми його відзначаємо всі разом, для дітей навіть справжні квести вигадуємо з пошуку подарунків. Дякуємо нашим захисникам та захисницям, що в нас є можливість і це свято наразі зустрічати у себе вдома».

Під час свята під дахом палацу точилися справжні снігові баталії. Святкова естафета з кидання іграшкових снігових кульок, здається, сподобалася не лише дітям, а і їхнім батькам. Малеча змагалася, а батьки щиро вболівали. Позитиву вистачило на усіх. А поетичні баталії та конкурс святкових пісень не залишив байдужим нікого. Весело було усім, а на додачу й солодкий майстер-клас. Він дуже сподобався Діані Салівон, батько дівчинки Сергій працює на нашому підприємстві і дуже любить свою донечку, і балує її солоденьким, зізналася Діана. «Мені дуже сподобалося свято, –  розповіла Діана. – Я тут  і набігалася, й натанцювалася, а майстер-клас, то взагалі клас! Адже я дуже-дуже люблю солоденьке, а він був з цукерок. Тож  і красиво, і смачно в мене все вийшло. Дякую мамі та тату, що мене сюди привели».

А ось Насті Улітич сподобалися командні змагання, бо зараз не так вже й багато можливості погратися разом із дітками, а дівчинці цього дуже не вистачає, тож на Різдвяні зустрічі вона, зізнається, просто летіла на крилах.

Родина Ємченків: мама Ірина та тато Василь працюють на підприємстві. Коли дізналися про свято для дітей, то одразу ж поспішили зареєструватися, адже кожна зустріч з метою безпеки була обмежена за кількістю учасників. У Палаці культури спеціально обладнали місце, куди можна було всім спуститися під час тривог, про це подбали працівники «Стіл Сервісу».

«Ми вдячні усім за таке свято, – говорить Ірина Ємченко. – Це прекрасна можливість нашій малечі порадіти та забути про тривожне сьогодення. Ми прийшли з дітьми. Моєму сину Данилу 12 рочків, а донька Аліса ще зовсім маленька, але вони обидва так чекали на це свято. Ніхто у наших дітей не має права відібрати можливість радіти, гратися і мріяти. Тому ми обов’язково відзначатимемо новорічні свята усією родиною. Вже й подарунками запаслися. Дякую організаторам за хвилинки позитиву, нашим захисникам за можливість жити і працювати. І всім бажаю не втрачати віру в дива, вони трапляються, вони є. І наші герої-захисники – це диво. Їх міць, їх витримка, їх захист – це найкращі подарунки усім нам. А дитячий сміх і от такі теплі зустрічі – це те, за що вони воюють, це те, що дарує нам надію і впевненість, що життя триває. Всім бажаю миру, тепла в домівках і серцях, хай 2025 рік стане для нас усіх переможним!»

Ще більше фото на яких можна побачити себе дивіться за посиланням: https://fex.net/uk/s/xnbvkda

Категорії
Новини

Як Санта, Снігуронька, змія Люся дива творили та подарунки роздавали

Напередодні зимових свят казка завітала до цехів нашого підприємства. Розфарбувати сірі будні, підняти настрій та привітати з прийдешніми новорічними святами працівників підприємства взявся справжній казковий екіпаж.

Якщо перед святами замість яскравих гірлянд перед вами «виблискують» лише буденні справи, якщо взимку погода зустрічає мрякою, й хочеться чогось приємного та яскравого, вам допоможе новорічний десант: Санта, Снігуронька та символ нового року Змія, у нашому випадку красуня Люся. Ось саме ця яскрава та галаслива кампанія і завітала до  рудозбагачувальної фабрики № 1 у гірничому департаменті, коксового цеху № 1 коксохімічного виробництва, до доменного цеху № 1 метвиробництва та ремонтно-механічного цеху № 2 Ливарно-механічного заводу

«Нічого собі, до нас прийшли новорічні гості, та ще й у супроводі Змії! А подарунки будуть?», – швидко  бігло цехами всюди, де з’являлися Санта, Снігуронька та Змія Люся. З їхньою появою на робочих місцях настрій у людей миттєво змінювався – лунали сміх, вітання, організовувалися жартівливі конкурси, маленькі спортивні змагання і, звичайно, на всіх чекали приємні подарунки. А ще кожен охочий міг сфотографуватися з казковими героями і загадати бажання.  

«Стою, спокійно роблю вінець для збагачувальної фабрики, і тут бац, до тебе підходять казкові герої та ще й вітають тебе. Це справжнє новорічне диво, не кожен день з тобою таке трапляється, – усміхаючись, ділиться враженнями Андрій Балацький, токар ЛМЗ. – З віком ми втрачаємо віру у казкові дива, затягують щоденні турботи, а тут ще й війна з купою негативу. Тому хоч на свята так хочеться чогось приємного. У дитинстві я мріяв про іграшковий автомобіль. Зараз я вже сам можу дарувати подарунки. Але і у мене є прохання до Санти: я хочу будинок біля українського моря і мирного неба над нами. А ще бажаю усім щастя та здоров’я».

«Ми, дорослі, серйозні, відповідальні, але кожному завжди хочеться чогось приємного, особливо на свята. Санта з командою допомогли нам запалити промінчик світла та ще й розфарбувати його у різні кольори. Да-а-а, вже давно ми так не сміялися. Мені приємно було, і подарункам порадів. Своїм дітям я їх вже підготував. Мені на подарунок у ці новорічні дні рідні готують щось смачненьке», – сказав Денис Капустін, механік дільниці сепарації РЗФ № 1.  

Радіє подарункам від новорічних героїв і Євген Кочубей, він наразі влаштовується на КХВ. Раніше Євген працював на Авдіївському  коксохімічному заводі. Від початку повномасштабного вторгнення воював. За два роки він був тричі поранений.

«Війна навчила мене жити одним днем та радіти звичайним речам. Я не вірю у казку, дива, але вони зі мною тричі траплялися – я тричі вижив. Я дуже хочу, щоб наступний рік був для усіх нас вже мирним», – побажав Євген Кочубей.

«На хвилинки по роботі забіг до операторів, а тут, виявляється, гості, та ще й подарунки роздають. Довелося і мені теж виконати завдання конкурсу. Останнього разу подарунок я отримував на день народження. Взагалі-то я люблю святкову атмосферу, але зараз її так мало, нам дуже не вистачає позитиву. Та сьогодні він у нас був», – говорить Олександр Кирпичов, черговий електромонтер КЦ № 1 КХВ.

До речі, на коксохімічному виробництві у Санти, Снігуроньки та змійки Люсі було безліч турбот. Треба було привітати кожного на дільницях, помахати тим, хто працює на об’єктах, керує автомобільним та спецтранспортом, хто зайнятий у технологічному процесі. Не забули вони й про чарівних панянок, які працюють у КЦ № 1 тунельницями. «Ми на казку не чекали, вона до нас сама прийшла. Це було дуже несподівано, але дуже приємно. Дякую, підняли нам настрій. Зараз для кожної з нас – це те, що треба», – сказала Євгенія Сінякіна, тунельниця КЦ № 1 КХВ.

Не менш святково та галасливо було і у доменному цеху № 1. Конкурси, які влаштувала для доменників змія Люся, зібрали багато охочих проявити себе та отримати цікаві подарунки. Але це було досить непросто, адже потрібно було пострибати веселим зайченям, наговорити безліч компліментів своїм колегам (і тут у нас теж були свої чемпіони), й продемонструвати наскільки ти знаєш тих, хто працює поряд (а спробуй вгадати розмір ноги чи зріст колеги).

«Неначе у дитинстві на святкових ранках побував, – жартує Юрій Огій, газівник доменної печі ДЦ № 1. – Ми тут згадали, хто яким персонажем був ще у дитячому садочку. Хтось зайчиками, хтось білочками. Мої діти вже були серйозними звірами – ведмедями. Попри війну, безліч хвилювань та турбот ми маємо право на гарний настрій. Дякую за позитив».

На завершення ми відкриємо вам таємницю. У ролі казкових героїв були працівники нашого підприємства. Казкаркою була, всі моменти бачила, все записала та переповіла – кореспондентка газети «Металург» Вікторія Головко. Снігуронька – Надія Максимчук, у вільні від свята дні працює стажеркою у департаменті корпоративних комунікацій. Все, що відбувалося, відзняв фотокореспондент газети «Металург Андрій Онищенко. Змія Люся – Тетяна Бабенко, у позаказковому житті прекрасно справляється з обов’язками головної редакторки газети «Металург». А Санта  – Владислав Паньков, черговий електромонтер дробарної фабрики ГД охоче поділився враженнями від святкового вояжу.

«Для мене ця роль теж стала новорічним дивом, якби мені раніше сказали, що буду Сантою, не повірив би. Мені все це дуже сподобалося, адже дарувати людям гарний настрій надзвичайно приємно! Ви помітили, що я усім казав «До зустрічі у новому 2025 році!» Річ у тому, що я працюватиму саме у новорічну ніч. На зміну з собою беру гарний настрій та купу вітань для колег. Можливо буде тортик. Це весело, незвично, а ще, коли вранці 1 січня йдеш додому, у місті тихо, місто спить. Нехай спокійна тиша панує і цього Нового року. Нехай для кожного з нас він вже буде мирним і бажання кожного здійсняться. А я, як Санта, над цим попрацюю!»

Більше фото, на яких, можливо, ви й себе побачите за посиланням:
https://fex.net/uk/s/bzeez6f

Категорії
Новини

Від металургів й гірників – дітям рятувальників

«АрселорМіттал Кривий Ріг» привітав новорічними подарунками дітей, батьки яких захищають підприємство від пожеж та надзвичайних ситуацій у складі 4-го Державного пожежно-рятувального загону.

«4-й ДПРЗ – надважлива складова нашої системи промислової безпеки, – говорить заступник директора департаменту (промислова безпека) департамент з ОП та ПБ  підприємства Сергій Мельник. – Ми цінуємо їхню цілодобову працю з захисту людей і обладнання, професіоналізм, відвагу та мужність, сумлінне ставлення до роботи та оперативне реагування під час ліквідації пожеж. Ми – одна команда, тож логічно, що їхні дітки отримали подарунки від нас».

Заступник начальника 4 ДПРЗ Тарас Пинило від рятувальників та їхніх родинщиро подякував «АрселорМіттал Кривий Ріг» за солодке привітання, а також за допомогу, що надає підприємство загонові.

«З початку війни нас переведено на посилений режим служби, – повідомив Тарас. – Ми декілька разів допомагали місту ліквідовувати наслідки російських обстрілів. В нашій роботі дуже допомагають техніка, устаткування, засоби індивідуального захисту, які ми отримали від підприємства. Розуміємо, що вам зараз нелегко виживати. Дякуємо за таке серйозне ставлення до нашої роботи, безпеки! Стараємося віддячувати тим же. І ще раз дякую за святковий настрій для наших діточок!»

Категорії
Новини

Миле іграшкове Бавовнятко влучило у ціль

2 січня у Палаці культури металургів нагородили переможців дитячого конкурсу на кращу ялинкову прикрасу.

Напередодні Нового року одну з кімнат у приміщенні Університету АрселорМіттал в Україні заповнили зайці та зайченята. І не лише вони одні. Компанію їм склали сніговики, Святі Миколаї, ялинки, сніжинки, кульки, а також гноми та інші фантастичні істоти, серед яких – Бавовнятко. Вони тихенько лежали в картонних ящичках та терпляче чекали на фотосесію. То були ялинкові прикраси, виготовлені маленькими митцями, чиї батьки працюють в «АрселорМіттал Кривий Ріг». На конкурс було виставлено більш ніж 80 авторських робіт.

А що ж фотосесія? Вона відбулася. Адже для того, щоб всі охочі працівники нашого підприємства змогли оцінити кожну роботу та визначити переможців онлайн, у соцмережі виставили світлини прикрас-конкурсанток. Кращі роботи визначали  у чотирьох вікових категоріях. У дуже серйозній категорії – від 5 до 7 років – перемогла семирічна Мілана Шляхова. У віковій категорії 8-10 років кращою визнали роботу 10-річної Маші Шулигіної. А її 11-річна колега Софія Краснікова здобула перемогу серед 11-13-річних митців. Що ж до категорії від 14 до 17 років, то в ній перемогла 16-річна Софія Мовчан. Призи отримали й учасники, які посіли друге й третє місця у кожній категорії за підсумками нашого інтернет-голосування.

Під час нагородження юних переможців та призерів директорка департаменту з соціального розвитку Юлія Чермазович подякувала їм за творчість, за чудові роботи, побажала здійснення мрій, миру та Перемоги.

Ростислав Борисов, 7 років, 2 місце:

– Я вже втретє беру участь у конкурсі ялинкових прикрас. Ми з мамою втретє робили гномика, і втретє я виграв приз! Радий дуже. Мій татко служить в ЗСУ, а я навчаюся у другому класі. Мені взагалі подобаються гномики. Вони добрі, веселі і діткам допомагають, а мені інколи підказують на уроках. А взагалі то я й сам добре вчуся. З Новим роком всіх!

Діана Любченко, 15 років, 2 місце:

– Ми робили Бавовнятко. Я знала, що цей прикол зрозуміють. Вважаю, що це актуальна іграшка, неймовірна річ, символ нашої боротьби. Дуже приємно було чути від організаторів, що саме моя робота була їхнім фаворитом. Вона зроблена з пап’є-маше, із серветок, клею, газет, фольги. А всередині – світлодіод. Тато паяв… Усім знайшлася робота. Дуже приємно, що людям сподобалося!  

Валерія Рясна, організаторка конкурсу:

– Коли я вперше побачила прикраси, виготовлені нашими маленькими митцями, я була в захваті! Кожна робота зроблена з любов’ю, дуже старанно. Наша команда завжди радіє, коли дітки беруть участь у творчих конкурсах. Серед такої кількості шедеврів важко обирати переможців. Особисто моїм фаворитом було Бавовнятко. Це креативна іграшка, практично, витвір мистецтва. Кращих визначили працівники підприємства за допомоги електронного голосування. Дякуємо всім учасникам. Бажаємо кожному успіхів та щастя у прийдешньому році!