Категорії
Новини

Цех, який «живить» коксохім, відзначив 25-річчя

На початку жовтня своє 25-річчя відзначив цех з обслуговування та ремонту електрообладнання коксохімічного виробництва.

Втім «коріння» цех має набагато довше, адже свій родовід веде від енергетичного цеху криворізького коксохімічного заводу, згодом КХВ. У 1997 році після організаційних змін цех змінив назву на ЦОРЕО. А от його основна функція залишилася незмінною: безперебійне забезпечення електроенергією усіх цехів КХВ.

ЦОРЕО фактично «годує» усе, що рухається, пересувається і виготовляє кокс на коксохімі. Без електроенергії потужне обладнання зупинилося б назавжди. Навіть коли комплекси батарей були переведені на «гарячу консервацію», роботи у працівників цеху менше не стало. Тому що електроенергія потрібна коксохіму і тоді, коли обладнання не працює на повну, адже воно живе і потребує живлення, незважаючи на вимушену фазу «сну».

«Ми отримуємо електроенергію від зовнішніх електромереж, за допомогою трансформаторів перетворюємо її на потрібну нам «дозу» і передаємо безпосередньо цехам, – розповідає начальник ЦОРЕО Юрій Диннік. Крім того, обслуговуємо та ремонтуємо електрообладнання, залучене у виробництві коксу. Цех складається з чотирьох дільниць: мереж і підстанцій, електротехнічної лабораторії, електроремонтної та спеціалізованої дільниці з ремонту основного коксохімічного обладнання».

Колектив цеху здебільшого жіночий. Справжні господині вдома, вони й в цеху все тримають у взірцевому порядку. Не відстає й чоловіча частина цеху. Зараз троє працівників ЦОРЕО боронять країну у лавах ЗСУ, і весь цех за них переживає. А ще майже кожен працівник або працівниця волонтерять.

«Нам всім непросто, але саме робота і є моїм порятунком, розповідає начальник зміни Наталя Волошина. – Сумую за робочою атмосферою, яка була, коли завод працював за звичайним графіком, і вірю, що скоро все повернеться. Та й вдома намагаюся не сидіти склавши руки. Біля мене у школі плетуть сітки для наших захисників, тож теж долучаюся до цього корисного процесу. Ювілей цеху ми відзначили не так, як хотілося б, звісно, війна… Але зараз для нас найголовніше свято – Перемога. Ми всі чекаємо на неї».

Постійно на ногах і під напругою, жартуючи так говорить про свою роботу електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування Галина Слюзар. «Дуже люблю свій колектив, адже ми наче одна родина. Знаю, що тут мене завжди підтримають та допоможуть. Робота в нас відповідальна, бо від неї залежить не лише якісна робота обладнання, а й життя та здоров’я працівників заводу. Коли потрібно виконати ремонт чи ревізію електроустаткування, то саме ми робимо місце роботи для ремонтного персоналу «електробезпечним». Я в цеху не один десяток років, за цей час багато чого змінилося. На власні очі бачу, як розвивається цех, а разом з ним і ми. І цей прогресивний рух мені дуже імпонує», – говорить Галина.

25 років для людини – розквіт, молодість, коли попереду ще багато подій, перемог та досягнень. «Я вірю в наш цех, в наших людей, в наше підприємство, в нашу Перемогу на всіх фронтах. Адже на передовій – хлопці з мого цеху, я знаю, що вони не підведуть, – говорить начальник ЦОРЕО Юрій Диннік. –  В цеху працює надійна команда, з нею ми вже не один рік поспіль поряд, тож перевірені часом. Щиро сподіваюсь, що наступний день народження цеху ми зустрічатимемо по-іншому, по-святковому і в мирній країні!»

Категорії
Новини

Новий робот-напарник допомагає зварникам

В цеху металоконструкцій Ливарно-механічного заводу поповнення – новий зварювальний робот-маніпулятор.

В електрозварника Олександра Тинка досвід у зварювальній справі великий – 22 роки. За цей час йому довелося виконувати різні найскладніші завдання та працювати з різними напарниками. А нещодавно таким напарником Олександру став… зварювальний робот-маніпулятор. Тинок, посміхаючись, називає його «третьою рукою», настільки органічно «помічник» слухається зварника і допомагає йому у роботі. А ще робот у прямому сенсі береже здоров’я працівника.

«Серед завдань, які цех має виконувати, доволі часто та у значних обсягах є ремонт та наплавлення роторів для обладнання гірників, – говорить  змінний майстер ЦМК Олександр Карелін. – Ротори швидко зношуються, бо працюють інтенсивно та в дуже шкідливих умовах. А от щоб його відремонтувати, наплавити, потрібно робити зварювання практично всередині самої  запчастини. І найбільше дістається руці зварника, яка тримає зварювальний апарат, бо на неї діють високі температури. На очі впливає яскраве світло та ще й частки металевого пилу, що відлітають у процесі. Здоров’я працівників завжди у пріоритеті, тому керівництво заводу та цеху перейнялося розв’язанням цієї проблеми. Вихід ми «підгледіли» на «Азовсталі». Там вже тоді використовували спеціального зварного робота-маніпулятора».

Тепер цей красень доєднався до парку обладнання ЦМК та став надійним напарником електрозварника (бригадира) Олександра Тинка. Коли обладнання придбали, то довелося повчитися на ньому працювати, розповідає бригадир. «Мені подобається розвиватися. Нове обладнання – це рух вперед, тому не вагаючись вирішив опанувати нового робота. Тепер я в складні для доступу місця деталі не лізу. Всі роботи виконує робот-маніпулятор. Він, до речі, мені нагадує руку. Моє завдання – лише правильно ним керувати: обрати відповідну програму і слідкувати за роботою. Робити це нескладно, адже робот запрограмований. Якщо щось піде не так, то робот зупиняється, дбає про свою та мою безпеку. Відверто кажучи, новий «напарник» зварює класно!»

Та це не єдиний плюс зварювального робота. Завдяки йому пришвидшилися й терміни наплавлення та зварювання роторів. Якщо раніше робота з відновлення одного ротору двома зварниками тривала близько 40 годин, то зараз Олександр за допомогою свого «напарника» з цим завданням можуть впоратися за 24 години. І як довела практика, досвід зварника у поєднанні з можливостями робота гарантують якість роботи на всі 100 відсотків!

Категорії
Новини

Конкурс для працівників Ливарно-механічного заводу

На Ливарно-механічному заводі стартував конкурс для працівників на кращий слоган заводу. Таким чином ЛМЗ хоче зробити свій бренд пізнаваним і підтримати свій позитивний імідж серед замовників.

За умовами конкурсу, слоган (гасло) має складатися з лаконічного словосполучення, яке добре запам’ятається та покаже ТОВ «ЛМЗ»  надійним та відповідальним виробником запчастин та виробів для металургійного та гірничого обладнання. Кожен працівник може надіслати лише один варіант слогану.

Прийом слоганів триває з 3 по 12 жовтня включно.

Ті працівники, хто має обліковий запис та корпоративну пошту, можуть надсилати слоган на електронну адресу начальника відділу з технічної підготовки виробництва Віталія Денисова – Vitaliy.Denisov.contractor@arcelormittal.com. Ті, хто не має облікового запису, можуть передати свої пропозиції безпосередньому керівнику, який надасть їх для участі у конкурсі.

Усі надіслані варіанти слоганів розгляне конкурсна комісія, яка обере 10 найкращих варіантів. Вже з цієї десятки фокус-група з представників цехів, керівництва, служб з персоналу, з комерційних питань та договірної роботи, виробничої та інших служб визначить переможця, слоган якого стане «обличчям» ЛМЗ. 

Усі конкурсні роботи будуть розглянуті, як анонімні. Тож перемогу здобуде найкращий слоган за результатами голосування фокус-групи. Переможця оголосять 21 жовтня. На трійку лідерів чекають грошові винагороди.

Категорії
Новини

Йод проти радіації: пити чи не пити?

Ядерний шантаж ворожої держави спонукає багатьох з нас шукати дієві методи захисту від радіації для себе та рідних. Серед методів профілактики, які активно «ходять» інтернетом, є й поради пити йод. Чи потрібно це робити насправді, «Металург» порадився з медиками нашого підприємства.

«Необхідність пити йод, особливо «про всяк випадок» – це один із поширених міфів. Йод – не пігулка від радіації. Це мікроелемент, необхідний людині для нормальної роботи щитовидної залози. На 94 відсотки ми отримуємо йод із їжі, решту – із води та повітря. Загалом за все життя споживаємо орієнтовно 3-5 грамів йоду – це менше чайної ложки. Додаткові порції йоду можуть зашкодити нашому організму, адже вони не всмоктуються і не накопичуються у щитовидній залозі, – говорить Наталія Гардань, головний лікар ПП «Стіл Сервіс».

Важливе «але»

У разі загрози радіаційної атаки Міністерство охорони здоров’я України радить вживати калій йодид. Він здатний перешкоджати накопиченню у щитовидній залозі радіоактивного йоду, який міститься у викидах.

Увага! Робити це треба тільки після офіційного оповіщення місцевими органами влади про загрозу радіаційного викиду. У МОЗі повідомляють, що кожен регіон отримав необхідну кількість калія йодиду з розрахунку чисельності населення. У разі аварії планується оперативно визначати пункти роздачі, найближчі до місця проживання людей.

Оптимальний ефект йодної профілактики досягається при завчасному прийомі препарату за 6 і менше годин до надходження радіаційної хмари і рівно стільки ж після її проходження.

Зверніть увагу, калій йодид потрібний для захисту лише щитовидної залози, увесь організм він не захистить!

Втім, у МОЗі підкреслюють, якщо аварія вже сталася, людям категорично не рекомендовано залишати місце укриття до офіційних повідомлень місцевої влади. 

У міністерстві наголошують, що калій йодид приймають одноразово:

  • діти до одного місяці – 16 мг;
  • діти від 1 місяця до 3 років – 32 мг;
  • діти від 3 до 12 років – 62,5 мг;
  • підлітки від 13 до 18 років, дорослі до 40 років, вагітні та матері, які годують грудьми – 125 мг.

Людям старшим за 40 років калій йодид не призначають. З цього віку щитовидна залоза майже не накопичує радіоактивний йод, отже прийом калію йодиду може завдати більше шкоди, ніж користі. 

Уважно продивіться інфографіку, підготовлену Міністерством охорони здоров’я України (нижче), щоб бути правильно поінформованими і знати, що робити в потрібний момент. Але щиро бажаємо, щоб цими порадами ні в кого не було необхідності користуватись. Зберігаймо спокій і бережімо себе!

Категорії
Наші люди

«Дизайнера» сталевих деталей надихають квіти

За посадою інженера-конструктора Ливарно-механічного заводу Ірину Буртову з перших хвилин знайомства хочеться назвати саме дизайнером. Адже вона так поетично та захоплено говорить про складні виробничі завдання, про креслення далеко не «художніх» промислових деталей.

Так говорити може лише людина, яка закохана у свою справу. 14 років Ірина працює інженером-конструктором. А з підприємством її пов’язала доля набагато раніше, коли дівчина одразу після школи прийшла на завод і почала працювати верстатником.

«Моя мати працювала на комбінаті в управлінні головного механіка, тому коли постало питання про пошук мого першого робочого міста, варіантів не було – завод. І я ніколи про це не пожалкувала, – говорить Ірина Буртова. – Хоча побачена вперше дев’ята доменна піч (а саме звідти я починала) мене просто приголомшила! Потім працювала технологом, а коли з’явилася можливість перейти на посаду інженера-конструктора, то не вагалася, бо відчувала та розуміла, що це моє. Тим більше, що в дитинстві я мріяла стати дизайнером одягу, а тут стала «дизайнером» деталей».

Микола Нікіфоров, головний конструктор ЛМЗ розповідає, що вперше зустрівся з Іриною на конкурсі профмайстерності молодих конструкторів. Дівчина посіла друге місце, але вже тоді можна було помітити її потенціал. «Сьогодні в нашій конструкторській команді – це провідний гравець. Ірина – універсал, вона здатна швидко та якісно впоратися з найскладнішим завданням. І це людина, яка не підведе у найскрутніші часи. Ось і зараз вона залишилися єдиною з трьох наших конструкторів з лиття, бо її колеги не повернулися з вимушеної еміграції. Я розумію, зараз війна, їй як жінці непросто. Але вона тримається гідно, ще й для інших є прикладом».

Сьогодні в професійному портфоліо конструкторки є не одна сотня виконаних завдань. Креслення найпростішої деталі може зайняти 20 хвилин, а інколи доводиться витратити на найскладніші завдання й тиждень. Адже бути конструктором – це не просто сидіти за столом та за допомогою комп’ютерних програм креслити. Все набагато складніше, хоча, на жаль, «залаштунки» професії залишаються «за кадром». Все починається з цеху, який замовив деталь, бо потрібно на власні очі побачити, що це і як воно працює, що конкретно бажає замовник. Варто перевірити та виміряти відповідні параметри, потім створити 3D модель, потім креслення – і все це з ювелірною точністю. Адже похибка конструктора у долі міліметру може вартувати годин праці декількох спеціалістів та затримки роботи цеху.

«Народження» деталі – це справжнє диво і велика відповідальність. І воно починається з чистого аркушу та рук конструктора, – говорить головний конструктор ЛМЗ Микола Нікіфоров. – Саме від якості креслення залежить уся подальша доля деталі, праця інших людей. Погане креслення, наче погане тісто – нічого з нього не зліпиш потім. Тому так цінуються на заводі професіонали, як Ірина Буртова».

«Я звичайна людина. Звісно, мені зараз страшно і важко, але робота та колеги поруч допомагають забути про війну. Тим більше розумію, що завод живе, є замовлення і потрібно їх виконувати. Ще мене надихають квіти – фіалки та орхідеї, – говорить Ірина Буртова. – Радію також, коли бачу, що деталь, яку я накреслила, вже працює і приносить конкретний результат. Я її пізнаю навіть за звуком, коли потрапляю до цеху. І є в мене мрія, яку я дуже хочу здійснити обов’язково: здійснити подорож до Мексики. Обов’язково зроблю після нашої Перемоги! Сподіваюсь, що це буде скоро».

Категорії
Є питання Подкасти

Професії, які будуть потрібні в Україні після війни

У цьому випуску говоримо про таке:

  1. Які спеціальності обирати школярам сьогодні?
  2. Як змінити професію у дорослому віці, якщо давно закінчили школу, технікум чи навіть університет?
  3. Де можна здобути професійно-технічну освіту?
  4. Та як врешті-решт знайти роботу?

Гість: Вікторія Коцуба, спеціалістка з роботи з навчальними закладами “АрселорМіттал Кривий Ріг”

Ведуча: Вікторія Кващук