Позначка: утрати

Категорії
Новини

Війна забрала життя прокатника Леонтія Потьомкіна

Різальник гарячого металу сортопрокатного цеху № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг» Леонтій Потьомкін вступив до лав захисників України ще до початку повномасштабного вторгнення, у листопаді 2021 року. А нещодавно прийшла трагічна звістка: старший сержант, командир механізованого відділення Леонтій Потьомкін загинув у бою з агресорами. Це сталося 19 липня 2024 року біля населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області.

Як розповів старший майстер основної виробничої дільниці  стану ДС 250-4 СПЦ-2 Павло Житникович, Леонтій був справжнім патріотом, а також досвідченим і сумлінним працівником. «Саме на таких працівниках і тримається виробництво, – говорить Павло Житникович. – Леонтій дуже серйозно ставився як до самої роботи, так і до безпеки на робочому місці, завжди ретельно готувався до роботи, що допомагало виконувати виробничі завдання швидко і якісно. Він віддав цеху понад двох десятків років життя. Леонтій Потьомкін був спокійною та врівноваженою людиною, користувався повагою, незаперечним авторитетом у колег. Він завжди піклувався про безпеку, як свою власну, так і тих, хто працював поруч. Не пам’ятаю, щоб Леонтій допустив хоча б незначне порушення правил охорони праці. Він був взірцем для працівників першої технологічної бригади. Страшна звістка для нас усіх. Завжди пам’ятатимемо про нашого Героя».

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого захисника України.

Категорії
Новини

Захищаючи Україну загинув Олександр Денисенко

Захисник Олександр Денисенко загинув 22 липня 2024 року під час ведення бойових дій біля населеного пункту Залізне Бахмутського району Донецької області.

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олександр  працював водієм БелАЗу у гірничотранспортному цеху гірничого департаменту. Великим кар’єрним самоскидом він вивозив гірничу масу.

«Олександр був досвідченим водієм, професіоналом своєї справи, – згадує начальник автоколони Дмитро Ципченко. – Він завжди допомагав своїм колегам та користувався у колективі авторитетом. Керування великою технікою, робота у складних умовах кар’єру потребують від працівників чималої уваги та майстерності. У Олександра Денисенко ці навички були ще й помножені на величезний досвід роботи. Цим досвідом він ділився із молоддю, яка тільки починала свою роботу».

«Разом з Олександром ми працювали 17 років, – говорить бригадир белазистів Артем Подопригора. – Спогадів за цей час накопичилося багато, але серед них немає чогось негативного. Навпаки, Олександр завжди випромінював впевненість, спокій, виваженість та щирість. Він міг так дипломатично висловити якусь критику, що людина не ображалася, а прислуховувалася до його слів. У Олександра були здібності педагога, він вмів передавати свій досвід молодим працівникам, і  робив це так добре, що вони одразу все розуміли і знали, що завжди можуть розраховувати на його вчасну допомогу та підтримку. Олександр був талановитим наставником. А ще він дуже любив свою родину та гідно виховував своїх синів. Важко усвідомлювати, що він загинув. Це важка втрата для всього колективу, для усіх людей, які  його знали, для яких він зробив багато хорошого».

Захищати Україну Олександр пішов у перші дні війни. Старший сержант Олександр Денисенко був стрільцем-помічником гранатометника механізованого батальйону. Він загинув під час ведення бойових дій.

У захисника залишилися дружина та двоє синів.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Героя.

Вічна пам’ять захисникові!

Категорії
Новини

Микола Приставка, ковшовий конвертерного цеху загинув у бою з окупантами

Ковшовий конвертерного цеху Микола Приставка пішов захищати Україну у квітні 2022 року. А нещодавно в цех прийшла страшна звістка: старший сержант Микола Приставка, мужньо виконавши військовий обов’язок, загинув у запеклому бою з російськими окупантами 11 липня 2024 року. Це сталося поблизу населеного пункту Кутузівка Харківської області.

Це ще одна непоправна втрата для відділення розливання сталі конвертерного цеху. Раніше, 22 червня цього року віддав своє життя за волю України колега Миколи, ковшовий Олександр Шередека. Як розповів змінний майстер основної виробничої дільниці розливання сталі Андрій Бондаренко, Олександр та Микола не лише працювали поруч, а й товаришували. «Микола Приставка був одним з найкращих у підготовці ковшів до розливання сталі, – говорить Андрій Бондаренко. – Досвід та завзяття допомагали йому виконувати роботу швидко та якісно. Він був природженим лідером. Яким би складним не було виробниче завдання, Микола ніколи не опускав рук, він налаштовував колег. Мав веселу вдачу, миттєво підіймав настрій. Ніколи нікого не обговорював за спиною, а одразу казав правду у вічі, якою б неприємною вона не була. За все це його дуже любили та поважали у бригаді. Друга гірка непоправна втрата для нас усіх за цей невеличкий проміжок часу. Завжди пам’ятатимемо про цю чудову людину».

Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким та колегам металурга та воїна Миколи Приставки.

Категорії
Новини

Помер від поранень, отриманих в бою, наш працівник Сергій Лазаренко

14 липня 2024 року у шпиталі помер від поранень солдат, гранатометник Сергій Лазаренко. Сергія було поранено під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Бердичі Покровського району що на Донеччині. До призову на військову службу під час мобілізації у вересні 2023 року він працював машиністом насосних установок рудозбагачувальної фабрики № 1 гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Старший майстер технологічної бригади РЗФ-1 Микола Мамошин знав Сергія Лазаренка протягом багатьох років. «Він був дуже сумлінним і досвідченим працівником, – розповідає Микола. – Добре виконував виробничі завдання, був наставником для новачків, щедро ділився багаторічним досвідом. Робота машиніста насосних установок надважлива. Адже своєчасна подача води для процесів збагачення руди у необхідній кількості – невід’ємна складова стабільної роботи цеху. Без води РЗФ взагалі працювати не зможе. Сергій справлявся з роботою якнайкраще. Він завжди був спокійним, розсудливим, врівноваженим. Ми його дуже поважали. А ще він цікавився комп’ютерними технологіями, добре розбирався в гаджетах та програмному забезпеченні. Він безвідмовно допомагав колегам налаштовувати смартфони тощо. Сергій брав участь у налаштуванні наших виробничих комп’ютерів, які знаходяться в операторній. За допомогою його налаштувань ми й по сьогодні керуємо роботою цехового устаткування та виробничими процесами. Ми втратили чудову людину й першокласного працівника. Завжди пам’ятатимемо про нього».

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого воїна.

Категорії
Новини

Війна забрала життя нашого колеги Серафима Білика

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Серафим Білик працював електромонтером агломераційної фабрики.

Спокійний, виважений, розумний, працьовитий – саме таким будуть пам’ятати Серафима Білика його колеги. У складі першої бригади він обслуговував електрообладнання агломераційного цеху. Ця робота потребує чималих знань та професіоналізму, адже обладнання складне.

«Розумний хлопець, він добре знався на своїй справі, до роботи ставився дуже серйозно, ретельно виконував усі задачі, був уважним та зосередженим, – згадує електрик аглофабрики Сергій Білявський. – У колективі Серафима поважали, адже він був спокійним, товариським, завжди готовим допомогти, міг підтримати веселим жартом. А ще він випромінював впевненість, у своїх силах та у будь-яких ситуаціях, завжди знав як правильно діяти та поводитись. Ця риса характеру допомагала не тільки йому, а і тим, хто працював з ним поруч. Важко визнавати, що Серафима більше не буде з нами. Його загибель стала важкою втратою для усіх нас».

На захист України Серафим Білик став у перші дні війни. Він був кулеметником механізованого батальйону. Рідні, колеги та друзі постійно тримали з ним зв’язок. Останній раз Серафим був у мережі 4 липня. А з 6 липня прийшла звістка, що він зник безвісті. Згодом стало зрозуміло, що Серафим, на жаль, загинув. Він лише трохи не дожив до свого 29-річчя, яке мав відзначати 1 серпня.

У Серафима залишилася родина, без батька зростатиме його син.

Висловлюємо щире співчуття рідним, колегам, друзям загиблого Героя.

Вічна пам’ять захисникові!

Категорії
Новини

«На щиті» повернувся додому Сергій Шевченко

Сергій працював бригадиром монтерів колії в управлінні залізничного транспорту гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Колеги говорять, що він був добрий та відкритий, людиною-позитивом, помічником та захисником навіть за характером.

«Сергій працював монтером колії, а це робота просто неба, у спеку та холод, важка та відповідальна праця, – розповідає начальник дільниці колії УЗТ ГД Рустам Галімбаєв. – Але Сергій ніколи не казав, що важко, що відчуває втому, він завжди підбадьорював інших. Впевнений, що у нього було багато планів, він прагнув розвиватися як професіонал, як активна та спортивна людина. Сергій завжди брав участь у спартакіадах підприємства. Він однаково вправно володів і тенісною ракеткою, і важкими гирями, займався самбо. Міцний тілом, міцний за характером. Він був справжнім патріотом, тому з перших днів війни сам пішов записуватися до тероборони, згодом став до лав ЗСУ».

Кмітливий, наполегливий та відважний він і у лавах захисників швидко завоював авторитет. Тому з простого солдату виріс до молодшого лейтенанта, командира 3 механізованого взводу механізованої роти. Побратими говорять, що Сергій пишався службою і вірив у Перемогу. Захисник з 16 травня 2024 року вважався зниклим безвісти. Згодом з’ясувалося, що свій останній бій він прийняв біля Очеретяного на Донеччині.

У захисника залишилася родина: дружина та двоє дітей. Старший син наразі теж служить у лавах ЗСУ, він пишається своїм батьком та продовжує його справу захисту рідної країни. Ми втрачаємо найкращих, але ніколи не забудемо про Героїв, пам’ять про яких назавжди житиме у наших серцях.

Щиро співчуваємо родині, друзям та побратимам Героя!