Позначка: утрати

Категорії
Новини

Боронячи Україну, поклав життя конвертерник Олександр Шередека

Олександр Шередека став на захист України на другий день повномасштабного вторгнення – 25 лютого 2022 року. До цього він працював ковшовим у конвертерному цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Багато років поруч з Олександром пропрацював змінний майстер основної виробничої дільниці розливання сталі Андрій Бондаренко. «Це була чудова людина, – говорить Андрій Бондаренко. – Сашко виконував важку роботу – готував ковші для розливання сталі. І робив її дуже професійно – швидко, якісно й безпечно. Він займався боксом, виступав і перемагав на змаганнях різного рівня. Також займався силовими видами спорту. Олександр нікому не відмовляв у допомозі. Веселий був, життєрадісний. Про таких ще кажуть – душа компанії. Міг жартом миттєво налаштувати колег на позитив. Особисто я, та й будь-хто з бригади міг у тяжку хвилину завжди покластися на Сашка на всі сто відсотків. Страшна звістка про загибель Олександра Шередеки боляче вразила кожного з нас у самісіньке серце. Неможливо в це повірити».

22 червня 2024 року під час бойових дій проти російських окупантів сержант Олександр Шередека загинув, мужньо виконавши військовий обов’язок. Ця трагічна подія сталася в селі Липці на Харківщині.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам Олександра.

Категорії
Новини

Своє життя за незалежність України віддав залізничник Дмитро Лантух  

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Дмитро Лантух працював помічником машиніста тепловозу у залізничному цеху № 2.

«Дмитро завжди всім допомагав. Наші хлопці знали, що за потреби вони завжди могли покластися на нього. Працьовитий, кмітливий, талановитий – у Дмитра були дуже гарні перспективи для кар’єрного росту. Але усе перекреслила війна, – говорить Валерій Руденко, заступник начальника ЗЦ № 2. – Дмитро працював на металургійному виробництві, перевозив необхідні для роботи вантажі, як то агломерат, концентрат, заготівки, флюси тощо. Він добре знався на своїй справі, був врівноваженою, позитивною людиною. Дуже важко втрачати таких людей».

Свій останній бій стрілець-санітар стрілецького батальйону Дмитро Лантух прийняв 7 липня 2024 року в селі Липці на Харківщині.

«Я піду з вами, я допоможу». Ці слова Дмитра переповіли його побратими. Разом з іншими бійцями Дмитро повернувся з бойового завдання і мав відпочивати. Але у наступній групі захисників не вистачало бійців, тож Дмитро визвався піти з ними на чергування і був смертельно поранений.

Висловлюємо щире співчуття рідним та близьким Дмитра Лантуха.

Вічна пам’ять Герою!

Категорії
Новини

Захищаючи свободу України загинув начальник Залізничного цеху № 1 Максим Анкалюк

В ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» він очолював ЗЦ № 1, а у травні 2023 року Максим Анкалюк поповнив ряди захисників України. Свій останній бій Герой прийняв 1 липня 2024 року поблизу Часового Яру Бахмутського району на Донеччині.

Там, де працював Максим, завжди був порядок, усі процеси відбувалися чітко та злагоджено, говорять про свого керівника колеги-залізничники, і не лише з ЗЦ № 1, а й з усіх залізничних цехів підприємства, адже Максим Анкалюк працював майже в усіх залізничних ланках підприємства.

Захисник народився у Кам’янському. Максим закінчив «Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна» і за направленням прийшов працювати на наше підприємство. Тут він пройшов шлях від помічника чергового по станції до начальника Залізничного цеху № 1.

«З Максимом працювалося дуже легко, адже він досконало знав свою справу і вмів згуртовувати навколо себе таких же небайдужих до залізничної справи людей, – розповідає Віталій Пахлан, начальник Прокатного району ЗЦ № 1. – Максим Анкалюк був чесною, порядною, справедливою людиною. У роботі він був принциповим, любив досконалість у всьому, я б сказав, все робив наче по нотах. А ще він завжди дослухався до думки інших, поважав колег, і його теж поважали у колективі. З самого початку повномасштабного вторгнення він викреслив зі свого життя все, що було пов’язане з Росією. Це була його принципова позиція. Коли настав час стати на захист України, Максим Анкалюк зробив це не вагаючись. Його загибель стала шоком для усіх нас, ще й досі не віриться, що це сталося. Але його родині, його синам є ким пишатися та з кого брати приклад».

Колектив підприємства висловлює щирі співчуття рідним та близьким Максима Анкалюка. У нього залишилися дружина, два сини, батьки та сестра.

Герої не вмирають! Слава Україні! Слава Героям!

Категорії
Новини

Не стало металурга й захисника України Дмитра Циганка

До призову на військову службу під час мобілізації у грудні 2020 року Дмитро Циганок працював сортувальником-здавальником металу в цеху з обробки, прибирання металу і сортування металопродукції ПП «Стіл Сервіс».

Як розповів старший майстер дільниці сортування металопродукції ПП «Стіл Сервіс» Сергій Гардаш, Дмитро Циганок виконував дуже потрібну роботу на дільниці сортопрокатного цеху № 1. «Працював він якісно, роботу виконував важку, але ніколи не нарікав і від роботи не відмовлявся, – говорить Сергій Гардаш. – Добра, спокійна людина. Мав веселу вдачу, чудове почуття гумору. Ставився до колег з повагою, користувався авторитетом. Це страшна втрата для нас і, на жаль, вже не перша. Ми вже втратили на війні трьох дорогих нам людей, працівників дільниці. Дуже боляче втрачати своїх хлопців – наших захисників». 

Сержант Дмитро Циганок був відданим військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок. Серце воїна перестало битися 27 червня 2024 року в смт Велика Писарівка Охтирського району Сумської області.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам металурга Дмитра Циганка.

Категорії
Новини

За свободу України віддав життя наш колега Іван Чудновцев

Мужньо виконавши військовий обов’язок у боротьбі за свободу та незалежність нашої країни Іван Чудновцев загинув 27 червня поточного року на Донеччині.

Свою трудову діяльність в «АрселорМіттал Кривий Ріг» Іван розпочав у 2001 році з посади оператора пульта управління в ДЦ № 2 на дільниці Гранустановка. У 2010 році він був переведений на посаду шлакувальника (бригадира), де вміло та старанно виконував свої обов’язки.

Колеги з ДЦ № 2 говорять про Івана, як про чемну, розсудливу, цілеспрямовану людину, з якою було приємно виконувати виробничі завдання та просто спілкуватися.

«Івана я знав дуже давно, він родом з Миколаївської області, де мешкає і моя рідня, – говорить Сергій Мартинюк, старший майстер виробничої дільниці Гранустановка ДЦ № 2. – За які б справи не брався Іван, він завжди був зосередженим, уважним, відповідальним. Це допомагало йому в роботі , адже у своїй зміні на дільниці Гранустановка він опікувався роботою операторів грануляції доменного шлаку, які приймають розпечений шлак з  доменної печі. Іван керував машиністами конвеєрів, роботою шлакувальників, машиністом насосної станції, яка забезпечує гранустановки водою. Лише уявіть увесь рівень відповідальності? Іван був професіоналом! А ще він був добрим товаришем, його дуже поважали у колективі. Захисник завжди був готовий допомогти, як на виробництві, так і у повсякденному житті. Саме тому не вагаючись Іван став на захист України. Важко казати про нього у минулому часі. Правду говорять, що війна забирає найкращих».

У Івана Чудновцева залишилися дружина, двоє дітей, сестра, племінники, батьки.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям загиблого.

Вічна пам’ять Герою!

Категорії
Новини

Працівник кисневого виробництва Олександр Оскаленко віддав життя за волю України

До призову на військову службу в лютому 2023 року Олександр Оскаленко керував роботою шостого блоку поділу повітря кисневого виробництва.

«Він був старшим апаратником повітроподілу, –говорить начальник кисневого виробництва Володимир Черногоров. – Ця робота вимагає дуже високої кваліфікації. Старший апаратник в онлайн-режимі відслідковує близько 300 параметрів роботи установок поділу повітря і корегує ці параметри. Інколи на прийняття рішень у нього є лічені секунди. Знання, вміння та досвід Олександра Оскаленка допомагали йому вміло керувати цим надзвичайно складним устаткуванням. Він був одним з найкращих фахівців кисневого виробництва. Завжди спокійний, врівноважений, він ніколи нікому не відмовляв у допомозі. Мало таких людей на світі. Дуже мало. Звістка про те, що його вже немає з нами, шокувала всіх. Він любив людей, і вони відповідали йому тим же. Тому він і пішов у бойові медики – щоб рятувати людей. Побратими розповіли, що й загинув він, виносячи з поля бою пораненого бійця».

Бойовий медик механізованого батальйону Олександр Оскаленко загинув у районі населеного пункту Степова Новоселівка Куп’янського району, що на Харківщині.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого Героя.