Позначка: утрати

Заступник командира медичної роти, капітан Сергій Горбей загинув під час бойових дій. 31 грудня 2023 року він отримав поранення, несумісні з життям. Це сталося поблизу населеного пункту Борова Харківської області.

До призову на військову службу під час мобілізації в лютому 2023 року Сергій працював слюсарем з КВП та А департаменту автоматизації технологічних процесів «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Як розповів начальник дільниці Прокатний цех № 3 ДАТП Валерій Шевчук, Сергій Горбей був висококласним фахівцем і хорошою людиною. «Я працював разом із Сергієм не дуже довго, з 2021 по 2023 рік, – розповідає Валерій. – І протягом цього часу жодного разу не чув, щоб він навіть голос підвищив. Завжди спокійний, врівноважений, він будь-якої миті був готовий допомогти. Сергія дуже поважали колеги по ДАТП і працівники прокатного цеху № 3, в якому він обслуговував контрольно-вимірювальні прилади. І робив це дуже якісно. Від точності показників цих приладів залежить робота цеху, його продуктивність, якість прокатної продукції. Сергій сумлінно виконував усі завдання. Він був ініціативним працівником, брався за справи будь-якої складності та доводив їх до кінця. І його досвід ставав йому у пригоді. Слова ж бойових товаришів під час поховання ще раз підтвердили все найкраще, що ми знали про Сергія. Гірка, невиправна втрата для всіх нас».

У Сергія Горбея залишилися дружина Юлія та троє дітей.

Щиро співчуваємо рідним, друзям та колегам загиблого воїна.

Свій останній бій Микола прийняв у районі Очеретиного Покровського району Донецької області – це одна з найбільш важких ділянок фронту.

У Збройних силах України Микола Чепрасов був рядовим, навідником механізованого відділення механізованого батальйону. До призову працював слюсарем-ремонтником спочатку в аглоцеху металургійного виробництва, а потім на рудному дворі агломераційного цеху № 3.

Колеги згадують, що Микола Чепрасов добре знав свою справу, був  майстром на всі руки, брав участь в усіх видах ремонту обладнання цеху.

«У Миколи був багатий професійний досвід, глибокі знання своєї спеціальності, адже на підприємстві він працював чверть віку, а до приходу в агломераційне виробництво загартовував майстерність у цеху ремонту металургійного устаткування, – згадує Борис Боровик, заступник начальника (рудний двір) агломераційного цеху № 3. – До будь-якої справи Микола ставився дуже відповідально, того ж вимагав і від інших, адже був бригадиром слюсарів-ремонтників. У колективі колеги поважали Миколу за добру вдачу, почуття гумору, людяність, готовність допомагати у разі потреби. У нього було дуже перспективне майбутнє, яке, на жаль, перекреслила війна».

У Миколи Чепрасова залишилася дружина та двійко дітей.

Колектив підприємства висловлює щирі співчуття родині, друзям, колегам  захисника.

Під час виконання бойового завдання загинув гранатометник взводу оперативного призначення Національної Гвардії України Валерій Сова. Свій останній бій з російськими агресорами солдат Валерій Сова прийняв 24 грудня 2023 року у районі населеного пункту Серебрянка Донецької області.

До призову на військову службу під час мобілізації у листопаді 2022 року він працював підручним сталевара конвертерного цеху.

Як розповів начальник зміни відділення безперервного розливання сталі конвертерного цеху Сергій Ромась, Валерій Сова був одним з найкращих підручних сталевара установки позапічної обробки сталі. «Робота підручного сталевара дуже важка, – говорить Сергій Ромась. – Але ніхто ніколи не чув від Валерія жодних нарікань чи відмови виконувати завдання. Він сумлінно робив свою справу, розвивався професійно.  Я впевнений, що невдовзі він став би сталеваром, а в перспективі й старшим сталеваром. Це був спокійний, врівноважений, мудрий молодий чоловік, якого поважали у колективі. Пожартувати міг так, що сміялися всі. Валерій дуже любив свою родину – дружину Вікторію, донечку Вероніку та сина Нікіту. Його загибель – страшна втрата для родини, для всіх нас».

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям, колегам загиблого воїна.