Позначка: утрати

Наш працівник, а за військовою посадою водій другого відділення протитанкового взводу Віталій Звіргздіньш вважався зниклим безвісти з 7 жовтня 2023 року. Зараз стало відомо, що захисник загинув.

Бойовий шлях Віталія Звіргздіньша був дуже коротким, лише два місяці. На захист України він став у серпні 2023 року. За військовою спеціальністю Віталій був розвідником, за дипломом – техніком-механіком, адже свого часу закінчив Криворізький автотранспортний технікум.

Після військового навчання Віталій з побратимами виконував бойове завдання в районі Новопрокопівки Пологівського району Запорізької області. З поля бою він не повернувся. Тривалий час дізнатися про його долю не було можливості, адже територію, на якій тривав бій, контролювали загарбники. Тільки зараз з’ясувалося, що Віталій Звіргздіньш загинув. В «АрселорМіттал Кривий Ріг» захисник працював слюсарем-сантехніком управління виробництвом КХВ.

«На нашому підприємстві Віталій працював дуже давно, ще з 1990-х років. Спочатку був слюсарем-ремонтником у різних цехах, а в останні роки – слюсарем-сантехніком на коксохімічному виробництві, – згадує колегу Володимир Шпак, начальник відділу підготовки виробництва та транспорту управління КХВ. – Не було такої справи, з якою б не впорався Віталій, це була людина, як кажуть із золотими руками та з величезними знаннями. На КХВ він обслуговував не тільки будівлю управління виробництвом, а й усі адміністративно-побутові комплекси, обсяг роботи був великий. Спокійний, виважений, він завжди був готовий допомогти, нікому не відмовляв. Віталій дуже відповідально ставився до своєї роботи, він кожен день проводив профілактичні обходи, дбав про комфорт працівників, щоб у людей завжди була вода, щоб усе обладнання працювало без збоїв. Ми знали, що Віталій вважався зниклим безвісти, у колективі дуже переймалися цим. Його героїчна загибель зараз підтвердилася. Світла пам’ять нашому колезі та співчуття його рідним, у нього залишилися дружина та доросла донька».  

Герої не вмирають!

Свій останній бій оператор другого відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів механізованого батальйону Володимир Самородов прийняв в районі населеного пункту Зарічне Краматорського району Донецької області.

19 травня Володимиру мало виповнитися 29 років. Але окупанти не дали йому дожити до свого дня народження. Удар ворожого FPV-дрону обірвав життя героя 15 квітня 2025 року. Свободу та незалежність України Володимир відстоював з березня 2020 року, на військову службу він був призваний за контрактом.

У мирному житті Володимир Самородов працював помічником машиніста тепловоза залізничного цеху № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Світлий, позитивний, усміхнений, завжди з гарним настроєм, повний життєвих сил – це перше, що спадає на згадку про Володимира, – говорить Валерій Руденко, заступник начальника ЗЦ № 2. – Переважно він здійснював залізничні перевезення на металургійному виробництві, зокрема, у прокатному районі. Колеги знають Володимира як працьовитого та відповідального, а ще дуже перспективного фахівця. У нього було бажання навчатися далі, щоб стати машиністом тепловоза.

На захист країни Володимир став ще до початку повномасштабного вторгнення. Він часто телефонував колегам, цікавився життям виробництва. Загибель Володимира Самородова стала ще одною тяжкою звісткою для нашого колективу. Це непоправне горе, наші щирі співчуття рідним та близьким захисника».

Світла пам’ять Володимиру Самородову.

Серце захисника Юрія Чучука зупинилося під час перебування на лікуванні у відділені інтенсивної терапії Прилуцької центральної міської лікарні Чернігівської області.

У ЗСУ Юрій Чучук був офіцером відділу сил підтримки військової частини.  Учасник АТО з 2015 року, він знову став до лав захисників у березні 2022.

«До роботи на нашому підприємстві Юрій закінчив військове училище. Він був офіцером і мав військове звання капітана. У 1990 роки прийшов на підприємство і працював водієм, – розповідає начальник автоколони № 4 АТУ Сергій Галенко. – Юрій керував великовантажним 45-тонним самоскидом, вивозив на відвали гарячий шлак з конвертерного та копрового цехів. Це складна та відповідальна робота, вона потребує чималих знань, вмінь досвіду, уваги. Все це Юрій мав, з найскладнішими завданнями справлявся на відмінно. Він був наполегливою та цілеспрямованою особистістю. А ще – надзвичайно людяним, завжди готовим прийти на допомогу іншим. Тому, як тільки почалася навала росіян на нашу країну, Юрій одразу став на захист України, він був справжнім офіцером. Спочатку у 2015-му воював в АТО, а коли почалося повномасштабне вторгнення без вагань знову взяв до рук зброю. На жаль, його організм не витримав таких випробувань. Його дружина втратила чоловіка, донька – тата, а ми – гарного товариша та колегу. Вічна пам’ять Юрію. Це ще одна важка втрата для усіх нас».

Висловлюємо щирі співчуття рідним Юрія Чучука.

Герої не вмирають!

Мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за свободу та незалежність України солдат Олександр Коржевич загинув на Сумщині у районі населеного пункту Осоївка.

На захист України Олександр Коржевич став у перші дні повномасштабного вторгнення. Як захисник, він мав посаду старшого водія-гранатометника відділення забезпечення другого реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї. Воював на багатьох напрямках, на Донеччині був поранений.

«В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олександр працював водієм автотранспортних засобів, він влаштувався до нас наприкінці 2018 року і одразу проявив себе як професіонал та гарний товариш, – згадує механік автоколони № 12 Владислав Мезенюк. – Спокійний за характером, добрий, ввічливий, виважений, щирий та працьовитий, він ніколи не пасував перед труднощами. На підприємстві він здійснював перевезення у виробничому управлінні гірничого департаменту. Після роботи поспішав на Софіївщину, до села Запорізького допомагати своїм рідним по господарству. Звістка про загибель Олександра дуже вразила нас усіх. Це важка  втрата, страшне горе! Молодий чоловік, йому б ще жити й жити, якби не війна. Наші співчуття його рідним та усім, хто знав нашого захисника».

У Олександра Коржевича залишилися батьки, сестра, дружина та дві доньки.

Щирі співчуття родині.

Вічна слава Герою!