Позначка: утрати

Категорії
Новини

Наш департамент з виробництва чавуну і сталі втратив на війні розливальника Владислава Раксєєва

1 січня 2026 року під час проходження військової служби помер водій автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення танкового батальйону Владислав Раксєєв. До призову на військову службу за контрактом у травні 2019 року Владислав працював розливальником сталі конвертерного цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Владислав Раксєєв працював у нас зовсім недовго, – розповідає старший майстер розливального відділення конвертерного цеху Сергій Ганага. – Молодий, енергійний, старанний. Він опановував професію під керівництвом досвідчених розливальників, мав успіхи, я вважаю, мав хороші перспективи зрости професійно та стати справжнім майстром своєї справи. На таку молодь зазвичай у цехах мають великі надії. Але не склалося. Клята війна відібрала молоде життя».

Трагедія сталася в районі тимчасового розташування Владиславового підрозділу в селищі Новий Лиман Шевченківського району, що на Харківщині.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам воїна й металурга Владислава Раксєєва.

Категорії
Новини

За свободу та незалежність України віддав життя Олексій Василець

До «АрселорМіттал Кривий Ріг» надійшла сумна звістка, під час виконання бойового завдання загинув наш колега Олексій Василець.

Це сталося 12 серпня 2025 року поблизу населеного пункту Яблунівка Сумської області. Саме з цього часу солдат, командир відділення середніх логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем піхотного батальйону Олексій Василець вважався зниклим безвісти. На жаль, сподівання, що він залишився живий, не виправдалися.

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олексій Василець працював бригадиром слюсарів-ремонтників дільниці шихтоподачі вуглепідготовчого цеху (ВПЦ) коксохімічного виробництва.  

«З Олексієм я познайомився ще у березні 1998 року, коли він прийшов до нас працювати слюсарем-ремонтником, з того часу ми завжди з ним були поруч, – згадує механік ВПЦ Олег Костовин. – Олексій був професіоналом у своїй справі, він займався ремонтом і обслуговуванням конвейєрного транспорту та молоткових дробарок. Олексій з тих, хто ніколи не був байдужим, йому завжди було треба якісно та швидко виконати роботу, щось покращити, ініціювати та втілити в життя нове.

Наш колега завжди хотів бути першим у справах, і це йому вдавалося, адже  Олексій був дуже відповідальним та наполегливим. А ще він був добрим, веселим, чуйним, готовий прийти на допомогу і порадою, і справою. Загибель Олексія стала тяжким ударом для всіх нас, для тих, хто його знав, працював з ним, хто товаришував. Світла пам’ять нашому захисникові».  

Висловлюємо щирі співчуття родині та усім, хто знав загиблого Героя. Він назавжди залишиться в наших серцях та пам’яті!

Категорії
Новини

Працівник ЛМЗ Іван Голянтус віддав життя, захищаючи Україну

Токар ремонтно-механічного цеху № 2 Ливарно-механічного заводу Іван Голянтус став на захист України у перші ж дні повномасштабного вторгнення – 26 лютого 2022 року. Він мав бойовий досвід ще як учасник антитерористичної операції.

«Іван міг працювати на різних верстатах, він був універсальним фахівцем, – розповідає старший змінний майстер основної виробничої дільниці РМЦ-2 Віталій Козка. – А основним його робочим місцем був верстат 2А637 з числовим програмним управлінням. Іван був справжнім майстром на всі руки. І людиною був чудовою. Він нікому не відмовляв у допомозі, ладив з людьми. Він був енергійним, завзятим, цілеспрямованим. Його дуже поважали у цеху. Прощатися з Іваном прийшла фактично вся бригада, а це про щось та й говорить. Звістка про його смерть стала страшним шоком для кожного з нас. Завжди про нього пам’ятатимемо та будемо вдячні нашому захисникові».

Водій-снайпер інженерно-саперного взводу роти вогневої підтримки батальйону оперативного призначення, солдат Іван Голянтус помер під час проходження служби 31 грудня 2025 року поблизу населеного пункту Черкаські Тишки Харківської області.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям, колегам захисника України Івана Голянтуса.

Категорії
Новини

Наш колега Андрій Моторний віддав життя, захищаючи Україну

Андрій Моторний пропрацював у шахтоуправлінні «АрселорМіттал Кривий Ріг» близько 30 років. Він був електромеханіком дільниці з ремонту шахтного устаткування ШУ. Андрій став на захист України у січні 2024 року.

«Наша дільниця виготовляє деталі для шахтного устаткування, шахтні кріплення та багато іншого, без чого неможлива робота шахтарів під землею, – розповідає начальник дільниці з ремонту шахтного устаткування ШУ Андрій Лашкул. – Для цього ми використовуємо верстати, вантажопідйомне та інше устаткування. Андрій Моторний відповідав за стан цього обладнання, за те, щоб воно працювало без поломок, брав участь у його обслуговуванні та ремонтах, а якщо треба було, то допомагав виконувати інші важливі роботи. Безвідмовний був чоловік, завжди готовий допомогти. Андрій був енергійним, ініціативним, винахідливим і дуже надійним. Він багато знав і вмів, користувався повагою та авторитетом не лише на нашій дільниці, а й у інших підрозділах шахтоуправління, а також у місті. Люди його любили. Він був завзятим туристом, якого знали не лише у Кривому Розі. Дуже гіркою для всіх нас стала звістка про його загибель. Завжди його пам’ятатимемо».

Оператор відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами Андрій Моторний загинув під час несення добового чергування у місті Херсон 2 січня 2026 року.

Щирі співчуття рідним, близьким, друзям та колегам українського воїна Андрія Моторного.

Категорії
Новини

Захищаючи Україну, загинув наш колега Іван Сизько

У мирному житті Іван Сизько працював помічником машиніста тепловоза УЗТ гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Врівноважений, впевнений, спокійний, надійна людина, – говорить про захисника начальник УЗТ ГД Сергій Євсюков. – Іван у залізничній справі давно, але постійно розвивався в професії. Він закінчив навчання і мав плани працювати машиністом. З ним в екіпажі завжди було комфортно працювати. А робота у нас – транспортування гірничої маси з кар‘єру – справа не з легких. В колективі поважали та цінували Івана. Ми всі чекали на його повернення. До останнього сподівалися, що наш захисник таки повернеться додому, до колективу. На жаль, цього не сталося. І для нас це непоправна втрата».

За офіційним сповіщенням солдат Іван Сизько, навідник механізованого відділення механізованого взводу загинув ще 13.10.2024 р., під час ведення бойових дій біля н.п. Ольгівка, Курської області.

Вічна пам’ять та шана герою!

Категорії
Новини

Працівник ремонтного виробництва Віталій Самойленко загинув у боротьбі з окупантами

Монтажник цеху ремонту металургійного устаткування № 2 ремонтного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг» Віталій Самойленко був призваний на військову службу по мобілізації у січні 2024 року. У війську він був майстром ремонтної майстерні роти ракетно-артилерійського озброєння ремонтно-відновлювального батальйону.

« Віталій був вправним і досвідченим монтажником, – розповідає майстер ЦРМУ-2 Віталій Фролов. – Ми працювали разом з ним 14 років, монтували підкранові балки. Це дуже важлива та відповідальна робота. У багатьох цехах серед найважливішого устаткування – електромостові крани. І якісно встановлені підкранові балки – це запорука не лише безаварійної  роботи кранів, а й невід’ємна частина безпеки людей. Віталій Самойленко роботу знав і робив її якісно. Завжди спокійний, врівноважений, багато читав, багато знав. З ним завжди було цікаво поговорити на найрізноманітніші теми, отримати цікаву, корисну інформацію, пораду. Віталій користувався повагою. Коли ми дізналися, що він пропав безвісти, то дуже сподівалися, що наш товариш живий. Але, на жаль… Нещодавно ми його поховали. На похороні були ветерани цеху, які вже по кілька років на пенсії, що вказує на величезний авторитет Віталія серед колег. Світла йому пам’ять».

Віталій Самойленко загинув, відданий військовій присязі на вірність українському народу, 6 серпня 2024 року в наслідок дронової атаки в районі населеного пункту Сергіївка Покровського району Донецької області.

Щирі співчуття рідним, друзям та колегам Віталія Самойленка.