Нова можливість для ветеранів відновитися та пройти реабілітацію
З 1 вересня 2024 року для ветеранів-працівників наших підприємств з’явилася нова додаткова можливість пройти санаторно-курортне, реабілітаційне лікування за страховкою від СК «Країна». Скористатися цією можливістю можуть усі демобілізовані, починаючи з 13.04.2014 р., працівники наших підприємств.
Як це зробити? На запитання відповідають фахівці HR департаменту.
Що містить нова опція?
Проживання, харчування, лікування, медичні послуги, масаж, діагностика, медична та фізична реабілітація у санаторно-курортних закладах:
– санаторій «Славутич» у Дніпропетровській обл., м. Верхньодніпровськ;
– санаторій «Миргород» у Полтавській обл., м. Миргород;
– санаторій «Поділля» у Вінницькій обл., м. Хмільник.
Максимальна вартість путівки «Санаторно-курортне, реабілітаційне лікування» – 25 тис. грн на людину. (Опція «Санаторно-курортне, реабілітаційне лікування» має межі у фінансуванні).
Як ветерану скористатися цією послугою?
Зателефонувати за номером 890 до «Центру інформаційної підтримки клієнтів» СК «Країна» або звернутись до лікаря-координатора поліклініки медцентру ПП «Стіл Сервіс» Хорольської Яни Володимирівни за номером 097-591-39-22 або за адресою: вул. Криворіжсталі, 5 А, кабінет № 212. Графік роботи: понеділок-п’ятниця з 8:00 – 15:00
Отримати санаторно-курортну карту Ф 072О – у лікаря-координатора поліклініки медцентру ПП «Стіл Сервіс» Хорольської Яни Володимирівни або виписку з амбулаторної карти Ф 027 від сімейного лікаря.
Що потрібно взяти з собою до санаторію?
Санаторно-курортну карту Ф 072О або виписку з амбулаторної карти Ф 027 та паспорт або документ, який підтверджує наявність пільг (за наявністю такого).
Що робити, якщо ви не в змозі прибути до санаторію чи прибудете невчасно?
За 1 робочий день до дати прибуття у санаторій повідомити СК «Країна» про запізнення або неможливість прибуття до санаторію за тел.: 890.
Так називається новий мистецький проєкт «АрселорМіттал Кривий Ріг» та Криворізького Центру сучасної культури/KRCC, присвячений 90-річчю нашого підприємства. Мета проєкту – вшанувати людей, які протягом багатьох років працювали на комбінаті, робили значний внесок у його розвиток, а також у розвиток регіону, країни, світу.
«Головними героями проєкту стали наші ветерани, а точніше – люди поважного, «золотого» віку. Свого часу вони не просто працювали у різних цехах комбінату, а розвивали рідне підприємство, загартовували його, робили ще більш відомим у світі. Нашим ветеранам є про що розказати, поділитися своїми знаннями, досвідом та показати який запал, яка творча енергія завжди горить в серцях цих прекрасних людей, їх потенціал. І над цим ніякі роки не в силі. У новому проєкті ветерани проявлять свої знання та досвід через творчість. А допомагатимуть їм у цьому митці та мисткині Кривого Рогу та Києва», – сказала на відкритті проєкту Наталія Терещенко начальниця відділу внутрішніх комунікацій «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Ідея проєкту виникла з бажання підкреслити важливість внеску людей поважного віку в розвиток суспільства і показати, що вони можуть змінювати його і сьогодні – завдяки своїм вмінням, здібностям, життєвому та професійному досвіду. Саме тому цей проєкт і було названо «Сонце сходить на заході».
У цьому творчому проєкті ветеранам допомагатимуть художники та художниці: Анатолій Андржеєвський, Олена Джуріна, Настя Ех, Оксана Жарун, Ксенія Костянець. Кожен з митців працює у різних жанрах, від живопису, аналогового колажу, дослідження індустріальних мотивів, застосування сюрреалістичних, кітчевих прийомів, до створення анімаційних фільмів.
Куратором виставки виступає Костянтин Дорошенко, критик, дослідник сучасного мистецтва, куратор мистецьких проєктів в Україні, США, Китаї, Киргизстані, Чорногорії.
«Цей проєкт про потужне підприємство, про місто, про людей. Зберегти досвід минулих поколінь для розвитку майбутнього зараз є дуже важливим, адже в Україні триває повномасштабна війна і ворог намагається знищити усе українське. Люди поважного віку є носіями історії, вони мають чималий досвід, яким можуть поділитися з молоддю. А ще у наших ветеранів багато сил та можливостей для власного розвитку, тому в цьому проєкті вони не тільки поділяться неоціненними історіями свого життя, а й спробують себе у нових напрямках. Цей проєкт також сприятиме формуванню і комунікації криворізької мистецької спільноти, для яких такий проєкт також є своєрідним викликом і можливістю пізнання нового», – сказав Костянтин Дорошенко.
«Протягом місяця учасники проєкту будуть творити. Ветерани праці зможуть зануритися в атмосферу сучасного мистецтва, опановувати його інструменти і, таким чином, розповідати світові свої особисті історії, пов’язані з підприємством. Вони зможуть спробувати себе в ролі художників, фотохудожників, майстрів відеосправи, кураторів, медіаторів виставки сучасного українського мистецтва, таким чином опанувуючи нові для себе знання та вміння. Це дуже надихає, надає життю нових барв. А митці будуть вбирати досвід ветеранів, вчитися у них та надихатися на нові творчі проєкти, – зазначила Катерина Левченко, засновниця Криворізького Центру сучасної культури/ KRCC.
«Усі напрямки творчості, які нам запропонували митці, дуже цікаві, навіть не знаю який з них обрати, – поділилася враженнями Олена Вовченко, ветеран металургійного виробництва. – Колись я добре в’язала, виготовляла речі для своєї родини. Але я залюбки спробую себе у нових видах творчості, попрацюю навіть з декількома митцями, можливо відкрию у себе нові таланти. Треба завжди пробувати щось нове. Рішуче братися до нових справ, доводити їх до кінця – це наш криворіжсталівський характер».
Роботи учасників проєкту ми зможемо побачити вже 1 серпня поточного року. Відкриття виставки відбудеться у Палаці культури металургів, а триватиме вона до 8 вересня. Щосуботи та щонеділі виставка буде відкрита з 12:00 до 19:00.
Озброєні спицями та нитками жінки Ради ветеранів «АрселорМіттал Кривий Ріг» плетуть для наших захисників шкарпетки, рукавиці, пояси та шарфи.
Петелька за петелькою, смужка за смужкою, додати кольорових ниток, щоб було красиво – у вправних руках майстринь плетені речі народжуються дуже швидко.
«Зволікати не можна. Попереду холоди, тож треба поспішати, щоб нашим хлопчикам на фронтах було тепло та зручно. А коли нашим не холодно, то вони зроблять усе можливе, щоб ворогу на нашій землі аж підпікало», – цокаючи спицями говорять ветеранки нашого підприємства.
Знайомтесь: Ніна Голбан, Тетяна Нікіфорова, Надія Старчеус, Валентина Обухова, Олена Вовченко, Валентина Волерт, Броніслава Пшенична, Тетяна Непомнеща. Вони – ветеранки гірничого департаменту, коксохімічного та металургійного виробництв. Ці жінки не сидять на лавках біля під’їздів, не дивляться годинами улюблені серіали. Тут, у тилу, вони роблять все для допомоги нашим воїнам. На початку війни багато хто з них починав із плетіння захисних сіток у різних волонтерських організаціях. Та й зараз цю справу вони не полишають. А вдома плетуть шкарпетки та інші теплі речі для українських воїнів-захисників.
«Спочатку працювали окремо, кожна у себе вдома. А потім ми об’єдналися та заснували так званий волонтерський батальйон «теплого фронту». Бо разом працювати набагато веселіше. А якщо зібратися не вдається, то телефонуємо одна одній, завжди підтримуємо зв’язок одна з одною, – говорить Тетяна Непомнеща. – Ось зараз не всі зібралися, насправді нас набагато більше, і кожна з нас допомагає нашим воїнам, чим може. Зв’язок із захисниками тримаємо через волонтерів. Нам замовляють кількість шкарпеток, повідомляють потрібні розміри, а ми плетемо і передаємо вироби тим же волонтерам або безпосередньо військовим. Крім шкарпеток, робимо рукавиці, теплі пояси, шарфи».
«Серед побажань наших військових – щоб шкарпетки були не тільки теплими, а й тонкими та міцними, щоб їх було зручно надягати під чоботи. Тож разом із вовняною ниткою у п’яточку та носок ми вплітаємо і міцну нитку, щоб виріб швидко не протирався, – додає Ніна Голбан.
Нитки для виробів майстрині підбирають дуже ретельно. Щось купується, щось знаходиться у дальніх кутках шаф зі старих запасів. Та переважно на нитки жінки розплутують старі светри або інші речі, придбані у секондхенді. Їх розпрямляють та намотують у клубочки. Пара шкарпеток плететься за кілька вечорів.
«Мій син зараз теж став на захист України, – говорить Олена Вовченко. – Коли він приїжджав у відпустку, то взяв із собою партію шкарпеток – для себе та своїх побратимів. Потім вони замовили ще партію теплих речей та висловили свої побажання, якими вони мають бути. Це дуже важливо, адже нашим хлопцям треба не лише теплий одяг, а і зручний, щоб він добре підходив під військову амуніцію».
«Коли йде війна, кожен із нас має працювати на перемогу, – сказала Валентина Волерт. – Наша сила не лише у зброї, майстерності військових. Наша сила – у єдності. Тож щоб пришвидшити нашу перемогу, ми єднаємося, волонтеримо, працюємо на підтримку нашої економіки, зберігаємо здоровий глузд, частіше посміхаємося та віримо в ЗСУ».
Привітати підприємство з 89-річчям зібралися його ветерани, які у різні роки історії будували комбінат та розвивали його.
Усмішки, обійми, рукостискання – в день народження нашого підприємства в Академії АрселорМіттал, незважаючи ні на що, панувала святкова атмосфера. Тут зібралися ветерани різних виробництв, щоб відзначити 89-ту річницю рідного заводу. Багато з них вже кілька років не бачилися, тож радість від заходу була ще більшою.
«Ковід, війна, ракетні удари, економічні випробування. Усе це зараз, на жаль, стало нашою буденністю. Тому так сильно хочеться приємних емоцій, які б надавали нових сил та натхнення. День народження нашого підприємства – саме така нагода, тому я дуже рада бути тут і вітати усіх зі святом. Я працювала на заводі 41 рік, була інженером у відділі ремонтів металургійного обладнання. Роботи було дуже багато, і я знаю, що й зараз її не поменшало, адже сучасне підприємство живе, змінюється, розвивається», – сказала ветеран підприємства Антоніна Головіна.
Ветеранів та гостей свята привітав заступник генерального директора з виробництва гірничого департаменту Володимир Теслюк. Він подякував кожному за значний вклад в розвиток комбінату та зазначив, що сьогоднішній колектив підприємства гідно продовжує справу ветеранів. Він підкреслив, що зараз головне завдання – зберегти виробництво і колектив, підтримувати наших колег, які стали на захист України, та продовжувати працювати, допомагати місту, робити все можливе для скорішої перемоги. «Дві з половиною тисячі працівників підприємства зараз у лавах ЗСУ. На жаль, чимало Героїв віддали життя за незалежність нашої країни. Понад 100 заводчан загинули в боях, починаючи з 2014 року. Вони пішли з життя, але в наших серцях завжди палатиме вічний вогонь пам’яті та вдячності», – сказав Володимир Теслюк.
Оптимізм – найголовніша риса ветеранів. Своєю енергією, доброю вдачею, знаннями, досвідом вони надихають теперішніх працівників. З початку війни чимало ветеранів стали волонтерами. «Ми створюємо міцний тил для тих, хто на фронтах виборює перемогу, – зазначив заслужений металург України Олександра Зозуля. – Приємно, що усі питання, з якими ми звертаємося до керівництва підприємства щодо підтримки, вирішуються дуже швидко. Завдяки такій оперативності, допомога на фронти надходить теж швидко. Про те, що ми зробили і зробимо, розкажемо вже після війни, адже зараз одна із запорук успіху – це тиша. Але усі знають, що ми завжди поруч і завжди допомагаємо».
Допомоги великої чи малої не буває
Допомога не має параметрів, розміру. Вона є і буде. Вона реально потрібна. Так зазначили гості свята – працівники нашого підприємства, які повернулись на роботу після служби в лавах ЗСУ, а також волонтери.
Серед них Микола Грицан, ще донедавна боєць ЗСУ, а зараз начальник цеху металоконструкцій,Оксана Афанас’єва, менеджерка проєктів WCM та активна волонтерка, Арам Галустов, майстер цеху з ремонту ланцюгів управління технологічними процесами «АрселорМіттал Кривий Ріг», який із волонтерською місією побував у багатьох гарячих точках України.
Під час святкового заходу волонтери розказали свої історії про людей, яким вони возять допомогу. Вона не лише допомагає воювати, а й береже життя. Як розказав Артем Галустов, в одну зі своїх поїздок він привіз воїнам брелоки-обереги з янголятками, всередині яких було покладено металеву монетку. Одна з таких монеток вловила ворожу пулю. Цей оберіг дійсно врятував життя воїну. Після таких історій у багатьох присутніх блищали сльози на очах.
З нагоди дня народження підприємства ветерани вирішили зробити волонтерський подарунок нашим захисникам: закупили ліхтарики, які завжди потрібні бійцям на передовій. Посилку з подарунками передали Араму Галустову, який вже доставив її нашим Героям.
«Насправді наші ветерани вже з перших дній повномасштабної війни активно допомагали: готували смачну їжу для бійців, передавали їм різноманітні смаколики, в’язали шкарпетки, плели захисні сітки, опанували виготовлення коктейлів Молотова тощо. Я пишаюся нашими людьми, їх робочою, творчою та громадською активністю. Я вітаю зі святом кожного з ветеранів та усіх, хто зараз працює у цехах, хто боронить Україну зі зброєю у руках. Зі святом вас, колеги, з 89-ю річницею рідного підприємства, – сказав Володимир Заяць, голова ради ветеранів нашого підприємства.
«Атмосфера свята була дуже зворушливою, я давно такого не пам’ятаю, – поділився враженнями ветеран підприємства Павло Маринюк. – З початку 1970 років та до 1994-го я працював муляром у мартенівському цеху. Він тоді нагадував мурашник: багато працівників, у печах палав вогонь, подавалися матеріали, працювала техніка. І кожен старався зробити усе якнайкраще. Зараз мартену вже немає, я розумію, що це технологія минулого, а завод розвивається. Але незмінним залишилося відповідальне ставлення людей до своєї справи та любов до підприємства. І це мене дуже тішить».
«Чудове свято, справжній день народження, я отримала величезну кількість позитиву, – сказала ветеран підприємства Віра Луценко. – Коли я пішла на пенсію, то без спілкування з людьми не змогла, тому і вирішила працювати у Раді ветеранів. Тут я допомагаю вирішувати усі питання ветеранам шахтоуправління, адже сама пропрацювала в шахті 16 років, була сигналісткою. Це було наче вчора. Та й зараз роботи у мене вистачає, і я дуже цьому рада. Завдяки підприємству, нашим захисникам я продовжую жити повноцінним життям і працювати для людей. З днем народження, моє рідне підприємство!»
