Волонтери проєкту «Разом» з «АрселорМіттал Кривий Ріг» подарували переселенцям чергову порцію приємних емоцій. Цього разу концерт був присвячений 248-річчю Кривого Рогу.
Музичний колектив «Музиканти Криворіжжя», який вже давно є активним волонтером проєкту «Разом», продовжує виступати в центрах проживання внутрішньо-переміщених осіб та дарувати людям незабутні емоції.
Музиканти разом із куратором та іншими волонтерами проєкту відвідали Тернівський центр, де проживають люди з обмеженими можливостями руху. Цього разу концерт був особливим, адже він був присвячений Дню міста, яке стало для переселенців другою домівкою. Під час концерту люди не тільки слухали улюблені пісні, підспівували, а й дізнавалися про історію міста, його природні багатства, особливості та визначні місця.
Лише одна здача крові однією людиною здатна врятувати три життя, запевняють медики. «Металург» пропонує історії трьох подруг-колег з нашого підприємства, які під час війни у прямому сенсі віддали свою кров для порятунку інших. До центру переливання крові дівчата вирушили 14 лютого, саме в день закоханих, а здавання крові стало для них одним із видів волонтерства.
Донорство надає ще більше сил
Ганна Коваленко, спеціаліст із закупівлі адміністрації з постачання:
– З початку війни ми втрьох одразу долучилися до благодійних справ, але тоді діяли кожна окремо. Хтось готував їжу для бійців, хтось допомагав актуальними дописами у соцмережах, ще збирали кошти на потрібні речі, годували тварин тощо. До того ж допомагали ми не лише військовим, а й переселенцям, яких в нашому місті з кожним днем війни все більшало. Вже потім ми об’єднали свої зусилля та почали співпрацювати з одним із благодійних фондів.
Але кожній з нас хотілося зробити ще більше, тому ми вирішили стати донорами. Як ця процедура відбувається і що для неї потрібно, я знала, зокрема, від свого чоловіка, який вже давно здає кров і є почесним донором. Наразі він військовий – доброволець, захищає нашу країну в найгарячіших місцях.
Ця справа завжди була актуальною та цінувалася у суспільстві, але, якщо чесно, систематично кров здавали лише справжні донори, а інші долучалися час від часу, якщо кров була потрібна комусь із друзів чи знайомих. Та з 24 лютого минулого року до здавання крові у багатьох змінилося ставлення – кров стала потребою номер один для збереження життя наших воїнів чи звичайних людей, поранених через підступні обстріли ворога. У день здавання крові я дуже хвилювалася, боялася, щоб лікарі мене не «завернули» через низький тиск, є в мене така проблемка. Втім подруги мене підтримували і казали, що все буде добре. Так воно і вийшло. Медики огорнули нас такою турботою, що вся процедура пройшла якось швидко, легко та зовсім безболісно. А який піднесений настрій після цього був! Це треба лише самому відчути! По-перше, це надзвичайний приплив енергії. По-друге, у кожної з нас з’явилося відчуття, що ми зробили добру та потрібну справу. Це дуже сильно надихає та надає ще більше сил. До речі, наступний «сеанс», за медичними правилами, має відбуватися через 60 днів, тому зовсім скоро, вже у квітні, ми знову будемо готуватися. Дуже хочеться, щоб до нас доєдналося багато людей. Тож, шановні колеги, приєднуйтесь!
«Бажаю кожному «хворіти» бажанням до добрих справ»
Алла Прокуда, менеджер з контролю виконання корпоративних політик в адміністрації з постачання:
– Я вважаю, що кожен волонтер – це людина, яка буквально «хвора» на добрі справи, їй постійно хочеться допомагати іншим знову і знову. І такого корисного «захворювання» я бажаю кожному. Наступним етапом волонтерства для мене стало донорство. Перша здача крові припала на День закоханих.
Якщо говорити відверто, були побоювання, що не пройду лікарів. Хоча я готувалася до цього правильно: прислухалася до власного здоров’я, харчувалася, налаштовувалася морально. Втім, вийшло не без перешкод. На прийомі лікаря я дізналася, що в день здачі я трошки неправильно поснідала – треба було більше вуглеводів, але це не завадило. В цей день ще й сирена постійно лунала. Словом, щось постійно заважало. Ми з дівчатами сміялися й казали, що це контрольна перевірка на бажання зробити щось потрібне. Врешті-решт сама процедура пройшла швидко та легко. До речі, в дитинстві я дуже хотіла стати лікарем, тому до всіх медичних процедур ставлюся нормально. Ми усі відчули неймовірне піднесення! Головною реакцією став сміх. Ми дуже багато сміялися. Як сказали лікарі, це дуже гарна реакція, і вона притаманна тим, хто вперше здав кров. Тому, хто зараз страждає на депресію або поганий настрій через різні причини – ловіть корисний рецепт: долучайтеся до донорства. Ви одразу відчуєте свою залученість до добрих справ та потребу здійснювати їх ще більше. Якщо не вірите, перевірте самі!»
«Процедура стерильна, ми на собі це перевірили»
Ілона Матвійчук, спеціаліст із закупівлі адміністрації з постачання:
«Бажання здати кров в мене було вже давно. Але через різні причини я це відкладала. Та коли дівчата сказали, що час прийшов і далі відкладати вже не можна, то зібралася морально та почала готуватися. Як це робити, прочитала в інтернеті.
Дуже важливо правильно харчуватися. Я вилучила з раціону все жирне, гостре, солодке… Ви не повірите, але я так добре стала почуватися! Мабуть вже заради цього варто було раніше передивитися те, що ми їмо. Раджу кожному «посидіти» на подібній дієті.
В день самої процедури я, як і інші дівчата, трохи затремтіла. Я ще з дитинства боюся уколів. А тут не просто укол треба витримати, тут треба кров здавати. Та в центрі крові нас огорнули увагою і турботою. «Вам не болить? Голова не крутиться? Почуваєтесь нормально?», – постійно запитували медики. За їхньою допомогою я навіть не помітила, коли все скінчилося. У мене взяли 450 мілілітрів крові. Після цього почувалася дійсно нормально. Для мене здавання крові принесло ще й несподівану новину – я дізналася яка в мене справжня група крові, хоча все життя вважала, що вона в мене інша.
Хочу відзначити якість самої процедури. Там усе стерильно, чисто, усі засоби одноразові. Якщо когось турбує безпека процесу, не бійтеся, все надійно, ми з дівчатами на собі це перевірили.
Нехай приклад цих тендітних, але таких сміливих дівчат надихає інших людей на подібні вчинки. Можливо, ваша кров теж врятує чиїсь три життя. Приєднуйтесь до донорства.
Декілька порад від Наталії Гардань, головного лікаря медичного центру ПП «Стіл Сервіс»:
– Донором крові в Україні може стати здорова людина віком від 18 років та вагою від 50 кг. Під характеристикою «здорова» мається на увазі, що людина не має протипоказань через хронічні хвороби або постійну потребу приймати ліки. Хочу також звернути увагу на те, що після грипу та ГРВІ здавати кров ви можете лише за два тижні після повного одужання, а після COVID-19 – не раніше ніж за 28 днів після повного клінічного одужання.
Якщо ви не маєте таких проблем, то:
Заплануйте здавання крові у зручний для вас день.
За два дні до цього відмовтеся від гострої, солоної, копченої їжі, молокопродуктів, яєць, алкоголю, не паліть (особливо у день здачі крові), гарно відпочиньте.
За добу до процедури не вживайте лікарські препарати, навіть вітаміни.
Коли вирушаєте до центру здавання крові, обов’язково візьміть з собою паспорт та ідентифікаційний код.
Вже у центрі крові вам зроблять всі аналізи, вас огляне лікар, який скаже, чи можете ви за станом здоров’я здавати кров.
Як поводитись після процедури донації?
Відпочиньте впродовж 15 хв. після процедури.
У разі поганого самопочуття негайно повідомте про це медичний персонал.
З’їжте легкої їжі та випийте солодкого чаю.
Впродовж 2 годин не сідайте за кермо, а також на велосипед, скутер і мотоцикл.
2-3 години не піднімайте нічого важкого рукою, з якою брали кров.
Не вживайте алкогольних напоїв упродовж мінімум 24 годин.
Уникайте інтенсивних фізичних навантажень протягом 24 годин після донації.
Часто та регулярно харчуйтеся протягом двох діб після процедури;
Війна однаково виснажує тих, хто покинув свої домівки і намагається пристосуватися до нового життя, і тих, хто приймає переселенців та з усіх сил допомагає з житлом, їжею, одягом тощо – всі потребують підтримки й допомоги. Тому «АрселорМіттал Кривий Ріг» взявся за нові виклики й спільно з міською владою запровадив спеціальний проект «Разом», який допомагає з соціалізацією та адаптацією нових мешканців міста.
Як народився цей проект, слухайте подкаст з однієюз його організаторів Валерією Рясною,фахівчинею з роботи з навчальними закладами«АрселорМіттал Кривий Ріг».
Протягом липня-серпня волонтери – співробітники підприємства та студенти проекту «Нова фабрика» – відвідали 21 центр внутрішньо переміщених осіб й провели для майже 1000 людей понад 50 заходів.
Екскурсії Кривим Рогом – родзинка проекту. За ці два місяці відбулося 9 мініподорожей, до яких приєднались понад 250 людей. Об’їхати за день все місто неможливо, тому в програмі тільки найвизначніші місця. Розповідаючи цікаві факти про ту чи іншу локацію, гідеса Марія Головань завжди залишає інтригу, щоб нові мешканці продовжували досліджувати Кривий Ріг навіть після екскурсії.
– Місто в нас довге, тому вивчати його можна протягом всього свого життя, – каже Марія Головань,гідеса тафахівчиня з роботи з навчальними закладами «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Під час прогулянок вулицями та парками міста, люди пізнають його історію, знайомляться з видами підземних надр, завдяки яким воно живе, та дізнаються, хто все це видобуває.
Крім того, екскурсії допомагають новим мешканцям не лише відволіктись, а й побачити важливі об’єкти інфраструктури, зони відпочинку тощо.
Eкскурсія до Центральної бібліотеки КЗК «Міська бібліотека для дорослих» Криворізької міської ради
Участь взяли і діти, і дорослі, й люди у віці. Останні, до речі, не менш цікавляться різноманітними заходами, і творчими теж. Тож для цієї категорії людей волонтери організували ще й літературні вечори з піснями під гітару.
Про маршрут екскурсії та чим наповнене дозвілля людей старшого віку дивіться у відео
Людям поважного віку найнеобхідніше – це виговоритись, вивільнити свої емоції, заспівати пісню чи прочитати вірш, який надихне їх на подальше життя.
Кожна зустріч спрямована на контакт та психологічне розвантаження, яке необхідне як дорослим, так і дітям.
Для малечі волонтери проводять цілий комплекс заходів. Один з них – арт-терапія, під час якої діти малюють темними кольорами свій страх з одного боку аркуша паперу, а з іншого боку – розфарбовують його яскравими олівцями. У такий спосіб вони виплескують свої емоції та вчаться знаходити свій власний маленький промінчик світла у темряві.
Окрім того, до програми входять різноманітні майстер-класи, рухливі та настільні ігри, які відволікають, навчають і розвивають вміння та навички дітей. До активностей часто приєднуються і бабусі, які піклуються про своїх внуків, поки їхні батьки працюють, щоб заробити на життя. Не всі дорослі, на жаль, можуть взяти участь у розважальних чи корисних заходах. Особливо заклопотані матусі, які намагаються і знайти заробіток, і вирішити побутові проблеми.
В процесі такої взаємодії з переселенцями волонтери підприємства підмічали їхні потреби й намагались закривати їх. Саме тому представники «АрселорМіттал Кривий Ріг» зустрілися з багатодітними родинами й вручили їм сертифікати на пральні машини, бо без такої технічної підмоги вдома часто буває не до відпочинку. Детальніше про подію у відео.
Під час зустрічі люди розповідали історії евакуації своєї родини та знайомих, ділились проблемами, з якими зіштовхнулися, і у чому потребують допомоги зараз. Також разом з представниками компанії обговорили потреби наступного сезону. Тож волонтерський проект «Разом» продовжуватиметься.
Попереду ще багато випробувань, тому усім нам необхідно зміцнювати свої сили і витримку. І на полі бою і в тилу – усі ми маємо перемагати ворога і допомагати тим, кому ця допомога потрібна. Разом переможемо.
Проект від «АрселорМіттал Кривий Ріг» покликаний допомогти переселенцям краще пізнати місто, познайомить їх з об’єктами промисловості, завдяки яким воно живе, та сприятиме налагодженню їх життя у новій громаді.
Через війну багато людей змушені були покинути власні домівки та шукати притулок у інших містах. Кривий Ріг прихистив понад 50 тисяч людей і тепер інтегрує нових мешканців у своє життя. «АрселорМіттал Кривий Ріг» долучився до цієї важливої місії.
Для чого це потрібно?
Щоб нові мешканці відчували Кривий Ріг своєю новою домівкою, важливо інтегрувати їх у життя нашого рідного міста. Адже потенціал будь-якого міста формують небайдужі люди. Кожен переселенець має свої культурні надбання та професійну цінність, яка може збагатити нашу спільноту. Після перемоги ми разом відбудовуватимемо країну і разом розвиватимемо місто.
Кривий Ріг – має багато можливостей для розвитку, і дуже важливо, щоб переселенці побачили ці можливості для себе й долучалися до суспільного життя свого нового міста-домівки. Зміцнювати взаємини з місцевими мешканцями необхідно вже зараз.
З якими проблемами зіштовхуються переселенці?
У іншому місті все по-новому. Їм потрібно звикнути до нових реалій, нових умов, нового оточення, зрозуміти культуру, інфраструктуру та темп нового міста.
Уявити межі Кривого Рогу довжиною у 126 кілометрів і розуміти його «участки» й «квартали» зовсім не просто. Крім того, кожен район є маленькою спільнотою зі своєрідною атмосферою, у яку теж потрібно зануритись.
Серед труднощів – особлива логістика міста. Адже потрібно підібрати школу, знайти необхідні магазини тощо.
Як криворіжці можуть допомогти з інтеграцією?
Для того щоб нові мешканці відчули себе частиною криворізької спільноти, необхідно встановити зв’язки з місцевими. Наші центри для внутрішньо переміщених осіб можуть забезпечити людей усім необхідним, проте не можуть дати нових друзів та знайомих. Адаптуватися у чужому місті допомагають соціальні контакти. У кожного з нас є знайомий стоматолог, перукар, майстер манікюру тощо. Ми краще знаємо, де можна щось купити та яким транспортом туди доїхати. Коли ви ділитесь контактом або будь-якою інформацією про місто та його інфраструктуру – ви інтегруєте людину у нашу спільноту.
Проте прийти просто так до помешкання переселенців і пропонувати їм допомогу чи якісь послуги не можна з огляду на безпеку, права на особистий простір та звичайну тактовність. Але є інший, більш ефективний спосіб нетворкінгу.
Щоб створити умови для взаємодії переселенців з активними мешканцями міста, волонтери «АрселорМіттал Кривий Ріг» у співпраці з виконкомом міста та комунальним підприємством «Інститут розвитку міста» Криворізької міської ради організовують різноманітні заходи в рамках проекту «Разом».
Протягом липня команда волонтерів провела 30 заходів під гаслом «Кривий Ріг – місто можливостей» у 21 центрі, де мешкають переселенці, а саме:
Зустрічі-знайомства «Кривий Ріг – місто можливостей»;
Оглядові екскурсії «Відкрий для себе Кривий Ріг»;
Творчі майстер-класи для дітей та дорослих;
Профорієнтаційні бесіди та інши корисні заходи.
А щоб вони краще розуміли контекст, у якому ми живемо, відправились з ними у маленькі подорожі у центр міста, і показали звідки почалася його промислова історія. Також відвідали алеї корисних копалин у парку імені Федора Мершавцева та показали чим багата криворізька земля.
Завітали до найбільшої міської бібліотеки на проспекті Поштовий, у якій розміщена потужна база професійної та історичної літератури про місто.
Крім того, познайомили їх з металургійним гігантом «АрселорМітал Кривий Ріг». Адже це підприємство найбільший роботодавець у місті, і після перемоги нові мешканці можуть здобути кваліфікацію в його університеті й працювати на благо Кривого Рогу та всієї країни.
Для дітей волонтери підготували майстер-класи – робили патріотичні ляльки мотанки, плели прикраси із бісеру тощо. Ці заняття зацікавили також і дорослих, тож вони із задоволенням приєднались – навіть у таких дрібницях помітна готовність переселенців працювати разом.
«Ми вдячні Наталії Кулішовій, директору нашого центра, і компанії “АрселорМіттал Кривий Ріг” за таку зустріч. Хочу відмітити простоту спілкування з волонтерами, бо для нас зараз це дуже важливо. Легкі спокійні бесіди – те, що потрібно. Нам так цікаво розповідали про місто, про всі ці ГЗК. А ще подали багато ідей для дозвілля, щоб ми почувалися в місті комфортніше. Також ми обговорили головне питання – це працевлаштування. Нам розповіли про університет АрселорМіттал, в якому можна здобути необхідну кваліфікацію. Ми приїхали з Донецької, Луганської, Херсонської, Харківської, Сумської та Миколаївської області, і хочемо залишитись у Кривому Розі, тому ця інформація нам корисна. Я й інші переселенці дуже задоволені та чекаємо наступні зустрічі, творчі вечори, майстер-класи з іграми для дітей та дорослих, екскурсії тощо», – Валерія Плотнік, переселенка з міста Краматорськ Донецької області.
Долучайтесь до активної команди волонтерів «АрселорМіттал Кривий Ріг», знайомтесь з цікавими й творчими людьми, налагоджуйте нові зв’язки, розвивайте й вдосконалюйте навички спілкування, організації заходів та отримуйте новий досвід – станьте частиною змін у своєму місті та у своїй країні.
Як менеджерка проектів WCM Оксана Резун під час війни стала волонтеркою. Чи планують волонтери підприємства закупити Байрактари для ЗСУ за прикладом Сергія Притули – слухайте в новому подкасті.
З перших днів відкритого вторгнення Росії в Україну в лютому у Кривому Розі кількість чатів, груп, яких об’єднують волонтерські справи, зросла в кілька разів. Криворіжці на волонтерські справи збираються мікрорайонами, вулицями, будинками. А на підприємстві працівники волонтерять бригадами.
Бригада № 1 дільниці виготовлення вогнетривких та будівельних сумішей ремонтного виробництва перша не лише за номером. Перші на роботі, перші, коли потрібно прийти на допомогу – не змовляючись, з перших днів війни почали допомагати ЗСУ та переселенцям.
Наприклад, машиніст млинів Олена Нечипоренко з бригади № 1 розпочала свою волонтерську діяльність з… погребу. Спочатку домашня консервація вирушила до хлопців у Тероборону. Потім Олена купувала ліки, допомагала переселенцям. «Сьогодні серед тих, хто захищає нас, є хлопці з цеху, також в ЗСУ служать чимало моїх знайомих, – говорить Олена. – Щодня молюся за всіх і роблю те, що можу і повинна робити. Я залишилася в рідному місті, працюю. Ми всі зараз нервуємо, а робота мене заспокоює. Тим більше, коли ти працюєш у бригаді оптимістів. Сидіти склавши руки не може жодна з моїх колежанок. І таких, як ми, багато. Всі допомагають, чим можуть. І наше волонтерство йде з самого серця, бо серце ж українське».
За словами машиніста млинів Ганни Бескровної, все просто – треба брати і робити. Ганна каже: «Зараз так треба жити, щоб кожен твій рух приносив користь. 25 років я працюю на нашому підприємстві, весь цей час сповна викладаюся на роботі. Це нелегко. Але я зараз вдома і під надійним захистом, а хлопці наші – на передовій. Щоб їх зігріти, ми з дівчатами почали в’язати шкарпетки. Потім і підшоломники для наших танкістів опанували. А щоб не тільки тепло, а й смачно було, то й за вареники взялися».
Як і чимало українців, в бригаді перераховували кошти для українських воїнів. Машиніст крану Дарина Савіна здавала кров для порятунку поранених. Вона говорить, що війна, наче лакмусовий папірець, визначила якості людей. На щастя, біля Дарини більше таких людей, з якими можна «у розвідку сходити». Як, наприклад, її колежанки з бригади машиністи млинів Олена Чернявська та Марина Напрєєнкова.
«Я помітила, що стала менше «вибухати» на роботі і вдома. На це немає часу та бажання. Я працюю, мої діти плетуть сітки для військових, а ввечері ми всією родиною нарізаємо стрічки для цих сіток. Незважаючи на сирени, спуски до бомбосховищ, тривожні повідомлення, ми продовжуємо вірити і мріяти. Ось як переможемо, то я як «присяду» на телефон, і годинами про перемогу буду сповіщати усім-усім! Вірю, що це буде скоро, тому завжди рахунок на телефоні поповнюю!» – усміхається Марина Напрєєнкова.
За результатами загальнонаціонального дослідження стану волонтерства в Україні, яке провела компанія Gfk Ukraine на замовлення ООН у 2014 році після анексії Криму, майже чверть українців (23%) на той час вже мали досвід волонтерства.
