Категорії
Новини

Гелеві «кайданки» для пилу та газу

Використання під час вибухів у кар’єрах «АрселорМіттал Кривий Ріг» зв’язуючої речовини «Гідрогель» дозволяє зменшити викиди пилу та газів, які утворюються в процесі вибухових робіт.

Щороку в рамках реалізації заходів Міської програми розв’язання екологічних проблем Кривбасу та поліпшення стану навколишнього природного середовища на 2016–2025 роки гірничодобувні підприємства міста у співпраці зі спеціалізованими науковими організаціями проводять дослідження щодо удосконалення технології проведення масових вибухів. І наше підприємство не виключення.

«Ми постійно шукаємо нові варіанти зі зменшення промислового навантаження на екологічне середовище регіону під час проведення вибухових робіт, – розповідає начальник служби інвестицій та науково-технічного забезпечення гірничого департаменту Артем Кузнєцов. – Ми розглядаємо нові схеми свердловинних зарядів та їх комутації, щоб під час вибуху енергія йшла максимально на руйнацію гірничого масиву, а не на викид продуктів вибуху назовні. Тому були розглянуті варіанти застосування сучасних та ефективних зв’язуючих реагентів, які б могли стати своєрідними «кайданками» для пилу та газів, запирали їх всередині свердловин і не давали розповсюджуватися у навколишнє середовище. З огляду на проведені досліди та техніко-економічні показники застосування різноманітних зв’язуючих речовин, ми визначили, що в наших умовах доцільно та ефективно використання при вибухах зв’язуючої речовини «Гідрогель».

Наразі реагент «Гідрогель» на підприємстві використовують під час масових промислових вибухів на постійній основі додатково до основних заходів з пилопридушення з використанням води.

«Схематично цей процес відбувається так: гідрозабійка свердловини виконується «Гідрогелем» що знаходиться в поліетиленовій ємності-рукаві, – розповідає Артем Кузнєцов. –  Паралельно на поверхні блоку теж розкладаються схожі рукави. Під час вибуху, «Гідрогель», який знаходиться в свердловині, кристалізується та запирає продукти вибуху. Рукави, що знаходяться на поверхні, руйнуються, а вивільнена вода та «Гідрогель» зрошує пилову та газову хмару, осаджує і гасить її. Аби підвищити цей ефект ми постійно розглядаємо і інші варіанти та нові технології, співпрацюємо у цих питаннях з науковими установами».

Контроль та мінімізація кількості викидів в атмосферне повітря пилу, діоксиду азоту, оксиду вуглецю під час масових промислових вибухів – це головне завдання. Задля цього у кар’єрах підприємства Науково-дослідним інститутом безпеки праці та екології в гірничорудній і металургійній промисловості Криворізького національного університету проводяться виміри обсягів викидів під час масових вибухів. За результатами цих вимірів встановлено, що при використанні «Гідрогелю» замість води підвищується його ефективність за показниками пилу – з 5,4% до 9,1%, по діоксиду азоту – з 3,4% до 5,1%, по оксиду вуглецю – з 4,3% до 4,8%.

Головним пріоритетом серед усіх складових використання зв’язуючих речовин є екологічність ведення виробництва і мінімізація впливу на довкілля нашого міста. З цією метою, починаючи з травня 2023 року, у 10-15% загальних обсягів вибухових робіт, де це технологічно доцільно, «АрселорМіттал Кривий Ріг» замість води застосовує більш ефективний реагент «Гідрогель».

Категорії
Новини

Новий помічник у кантувальних справах

Новий кантувач чавуновозних лафетів ROTOMAX допомагає працівникам дільниці з ремонту спеціального рухомого складу ремонтного виробництва центрального департаменту з утримання і ремонтів безпечно виконувати ремонтні роботи.

Кантувачі – це машини, назва яких походить від польських та німецьких слів «kantować» і «kanten» – «перевертати». І саме ця функція кантувача дуже потрібна у депо, де ремонтують лафети.

Під час їх інтенсивної експлуатації одним з найбільш зношуваних частин є автозчепний пристрій, який призначений для автоматичного зчеплення між одиницями рухомого складу на залізниці, та пом´якшення дії поздовжніх (розтягуючих та стискаючих) зусиль, які виникають під час руху залізничного транспорту. Велике навантаження на автозчепний пристрій приводить до руйнування таких деталей як тяговий хомут, поглинаючий пристрій. Враховуючи, що дані деталі розташовані знизу рами лафета, для ремонту, конструкцію вагою у сім тонн потрібно перевернути на 180 °.

«Раніше ми вирізали отвір в нижній частині рами, зачіпляли її гаком крана і таким чином виконували переворот лафета, – розповідає майстер ремонтного виробництва дільниці з ремонту спецрухомого складу ЦДУР Віктор Орловецький. – Це було складно, незручно, існувало чимало небезпечних ризиків як для людини, так і для техніки, адже рама важить не одну тонну тонн. При перевертанні відчувався сильний ривок підвіски крана, вона могла обірватися, та й металева конструкція від швидкого перевертання-падіння могла деформуватися. З новим кантувачем все зовсім по-іншому. Він здатен підняти та легко, без падіння перевернути вантаж вагою до 10 тонн! І для цього не потрібно псувати металоконструкцію лафета».

Кантувач за допомогою ланцюгів та мотор-редуктора легко перевертає важку раму. Ним зручно керувати дистанційно за допомогою спеціального пульта, а головне – це безпечно, адже людина не знаходиться у небезпечній зоні роботи кантувача. За необхідності кантувач можна перемістити у будь-яку точку депо. Наразі ремонтники лише опановують новий «інструмент» і поступово долучають його до роботи.

Категорії
Наші люди

Машиніст-мотоцикліст качає пульпу і мріє про подорожі Україною

Проходячи майданчиками пульпонасосної станції, машиніст насосних установок шламового господарства гірничого департаменту Анатолій Рясний наче мимохідь оглядає обладнання, щось повертає, підкручує, оглядає частини потужних агрегатів насосної і крокує далі. Він жартує, що оператори можуть сидіти на місці за якимось пультом, а машиністи насосних мають постійно курсувати своїм об’єктом. І зараз об’єкт ПНС-2-4 в надійних руках, адже тут працює «Честь та гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг» Анатолій Рясний.

Анатолій родом з Кіровоградщини. Колись хлопець приїхав до Кривого Рогу, аби знайти гарну роботу. Першим пунктом його професійного «базування» стало наше підприємство: він влаштувався слюсарем-ремонтником до шламового господарства гірничого департаменту.

«Я така людина, що мені постійно хочеться рухатися – і в фізичному, й у моральному сенсі. Я дуже люблю вивчати щось нове, набувати нових навичок, розвиватися, – розповідає Анатолій Рясний. – А тут така можливість – на нашому підприємстві можна опанувати одразу декілька професій! Я цим скористався і вивчився на газорізальника, а потім – на машиніста насосних установок. Шість років я вже опікуюся обладнанням, яке відповідає за перекачування-транспортування відходів збагачення (хвостів) до хвостосховищ. Мені ця робота до вподоби, адже на нашій насосній постійно оновлюється обладнання, запроваджуються нові технології, тож мій навчальний процес триває».

На цій пульпонасосній станції рух не припиняється майже ніколи. Навіть у теперішні скрутні воєнні часи цілодобово працюють потужні дренажні насоси та насоси гідроущільнення. Аби транспортування хвостів збагачення відбувалося безперебійно, лише одних механізмів замало, потрібні фахівці, яким можна довірити найскладнішу і найвідповідальнішу роботу.

Анатолій Рясний

«Коли у зміні Анатолій, то я спокійний і за насосну, і за весь процес загалом, адже це людина, яка здатна швидко приймати рішення, брати відповідальність на себе. Та й обладнання він знає, наче свої п’ять пальців, – говорить начальник дільниці ПНС 2-4 ЦШГ РЗФ ГД Анатолій Бутильский. – Я дуже поважаю таких працівників. Він з тих, з кого складається міцний кістяк нашого колективу. Коли розпочалися активні воєнні дії, Анатолій залишився працювати. Траплялися зміни, коли він один працював на двох насосних одразу. Ми дуже цінуємо його не лише за професіоналізм, а й за відданість та надійність».

Анатолій Рясний згадує, що 24 лютого 2022 року був саме з нічної зміни, коли почув вибухи. Говорить, що одразу зрозумів, що ця війна надовго, але думки кидати рідну домівку та не виходити на роботу у нього не виникало ніколи.

«Звісно, що і страх був, і хвилювання за родину (їх я тоді відвіз до батьків на Кіровоградщину). Але жодну свою робочу зміну не пропустив, – розповідає Анатолій. – Для мене мій цех – це теж рідна домівка, а дім не кидають. Мене робота рятує від занурення у депресію. Тут немає часу впадати у розпач, треба працювати і працювати не гірше, ніж воюють наші захисники. Я впевнений, що ми переможемо, адже таких, як українці немає більше ніде. І не буде. В нас прекрасна земля і талановиті люди. А боремося ми за своє, тому безперечно переможемо».

Першим, що планує зробити після перемоги Анатолій – це взяти відпустку, сісти на свій мотоцикл і відправитися у подорож Україною.

«Я мотоцикліст за покликом душі. Це мій стиль життя. І мені зараз дуже не вистачає оцих подорожей нашою прекрасною країною, – розповідає машиніст насосної станції. – Кілометри на мапі та кілометри за кермом мотоцикла – вони зовсім різні. Я колись їздив на своєму двоколісному до озера Синевир у Карпатах. Це була чудова подорож. Яка ж красива наша країна! Зараз у житті в мене два бажання: мир та перемога, і одна мрія –знову намотувати на колесо кілометри прекрасної України. Я стільки побачив, а ще скільки попереду!»  

Категорії
Новини

Новий «дах» печі витримає будь-яку аритмію

Нове склепіння дванадцятитонної електродугової сталеплавильної печі у фасонносталеливарному цеху ЛМЗ здатне витримати будь-які температурні коливання.

На майданчику в ФСЛЦ розташувалося щось схоже на летючу тарілку. Cклепіння – «дах» печі нагадує космічний апарат. На цю важливу частину постійно впливають високі температури – 1600-1700 градусів, адже саме за таких температур у печі й відбувається плавка. Але не це страшне для неї. «Дванадцятитонка» ФСЛЦ працює лише кілька днів на тиждень. Розігрів-охолодження – ці  аритмічні температурні коливання найбільш руйнівно впливає на склепіння. Раніше його доводилося часто міняти, адже вогнетривка цегла старого зразку не витримувала й 100 плавок.

«У цій печі ми, залежно від номенклатури крупногабаритних відливок, плавимо метал для конусних броней, патрубків, цапф для гірничого департаменту і не тільки, – говорить Андрій Черкасов, заступник начальника ФСЛЦ з технології. – Залучаємо піч і до сумісних плавок з іншими агрегатами для заливання тонажних відливок – понад 30-35 тонн, наприклад, для засипного апарату доменних печей. Але такі масштабні замовлення трапляються не кожного дня, тому піч періодично потрібно зупиняти. Через зупинки в роботі раніше склепіння печі швидко руйнувалося. Вогнетривка цегла старого зразку просто не витримувала коливань. Її перефутерування відбувалось в цеху, і це вимагало коштів та спеціалістів. Зараз у ФСЛЦ залишився один вогнетривник, тому для нас дуже важливо максимально зекономити цей людський ресурс. Тож ми взялися за розв’язання проблеми. В результаті, знайшли інший надійніший матеріал – спеціальну вогнетривку цеглу та почали заливати основу склепіння спецбетоном. Тепер ця вогнетривка стеля впорається з будь-якої температурною аритмією. І це доведено практикою».

Перше пробне склепіння вже відпрацювало понад 115 плавок. А на майданчику ми вже побачили другий – резервний екземпляр.

До підвищення надійності роботи склепіння доклали руку майстер шихтового двору Сергій Кірєєв та вогнетривник Ігор Монастирний, які працювали разом з ремонтною бригадою «Стіл Сервісу». Футерування виконували в цеху, використовуючи придбані сучасні матеріали – вогнетривку цеглу, спецбетон тощо. Результати проведених робіт виявилися настільки вдалими, що в ФСЛЦ вже розмірковують над тим, щоб за таким самим зразком згодом замінити склепіння інших двадцятип’яти- та шеститонних електродугових печей.

Категорії
Наші люди

«Я ніжна Жінка, мужня Жінка-Ніж, я вільна Жінка, сильна Жінка-Сіль…»

Ці рядки з японського хоку написані ніби про тендітну з блискучими очима газорізальницю Олену Суслову. Вона єдина жінка-газорізальниця у фасонносталеливарному цеху Ливарно-механічного заводу.

Коли Олена працює різаком, звільняючи від зайвого металеві відливки, які тільки-но народилися у формах, її рухи нагадують рухи скульптура. Здається, що різак розрізає метал, наче масло. Але за зовнішньою легкістю стоїть нелегка праця, яку Олена виконує на рівні з фізично сильнішими чоловіками. 

«Коли Олена прийшла до нашого цеху, звісно, було певне здивування, – розповідає старший майстер дільниці вогневих робіт та відвантаження ФСЛЦ Сергій Тищенко. – Відверто скажу, певний скептицизм теж був присутній, адже газорізальниками частіше працюють чоловіки. Професія фізично важка. А тут жінка! Але Олена одразу показала себе професіоналом. Вона раніше працювала у копровому цеху, там своя специфіка, а у нас – своя, але дуже швидко опанувала наші замовлення. Її  досвід та працьовитість допомогли їй у цьому. Ми раді, що зараз Олена працює з нами».

Олена жартує, що за своє життя стільки нарізала, стільки перерізала, що впевнена – за допомогою свого ручного різака може перерізати і літак, і вагон, і ракету, якщо буде потрібно. 27 років роботи у професії  загартували її. Недаремно зараз її у ФСЛЦ називають сталевою жінкою. Але її сила не у фізичній силі, а в досвіді і прискіпливості до дрібниць, говорить газорізальниця. Це зараз вона почуває себе впевнено, практично господинею на своїй ділянці, а коли прийшла до ФСЛЦ з копрового, пам’ятає, як перший раз різала, а спиною відчувала пекучі погляди. Тоді обернулася і побачила чоловіків, які буквально влаштували їй «зоровий» іспит. Нічого, здала його гідно, адже мала й міцний характер, і чималий професійний досвід за плечима.

«Я у професії з 1990-х років, – розповідає Олена. – Вчилася на газорізальницю безпосередньо в копровому цеху. Не думала, що затримаюся тут надовго, тоді просто потрібен був заробіток. Пам’ятаю, що й гадки не мала, куди йду. Цех мене вразив. Спочатку було непросто. Але я не з тих, хто пасуватиме перед труднощами. Мені тоді, як, до речі, і зараз, пощастило з колегами. Згадую, що моєю наставницею теж була жінка. Першому, чому мене вчила: будь уважною і працюй різаком, наче ручкою. Мене це здивувало тоді. Тепер розумію, чому різак порівняли з ручкою. Різати доводиться під різними кутами нахилу, бо деталі мають різні форми, різні вигини, наче літери, і ти виводиш їх різаком. Отак усю зміну на ногах і «протанцюєш». Та попри всі складнощі, я б свою роботу на іншу не поміняла».

Олена дуже любить весну за її красу та силу водночас. Уявіть собі, якою має бути сила першої квітки, яка пробиває ще холодну землю і тягнеться до світла! Все оживає, як оживає і надія на краще, на світло, на те, що всі мрії обов’язково здійсняться. У Олени теж є мрія – побувати в Японії. Олена впевнена, що якось весною вона все ж завітає до країни сакур та хоку.

«Вітаю всіх своїх прекрасних колежанок і бажаю усім завжди відчувати себе неповторними, красивими, щасливими та натхненними, – говорить Олена Суслова. – Хай у найскладніші часи ви завжди знайдете привід посміхнутися, порадіти і відчути тепло та турботу від своїх близьких та друзів. Хай весняний настрій завжди буде вашим супутником, а 8 Березня святом, яке ще раз покаже, що усмішка та щасливі очі жінки варті найдорожчих подарунків та найміцніших обіймів!»

«Не збайдужіла

З роками я до весен.

Радість життя п’ю».

Категорії
Новини

Токарно-гвинторізний «феррарі» вже в роботі

Родину токарних верстатів ремонтно-механічного цеху № 2 Ливарно-механічного заводу поповнив новий універсальний токарно-гвинторізний верстат.

Новачок належить до професійного обладнання для точної обробки металу. Спочатку для нього в цеху приготували робоче місце: залили фундамент, під’єднали живлення.

«З огляду на функціональність верстата, ми будемо використовувати його для унікальних чистових операцій, де потрібна висока точність обробки – до трьох мікрометрів, – розповідає начальник РМЦ-2 Олександр Тюрін. – Така точність необхідна для обробки таких деталей, як, наприклад, черв’ячні передачі, вали на редуктори для доменного цеху, ролики на розливальні машини, конвеєри аглофабрик тощо. Для зручності роботи токарів практично всі результати вимірів під час обробки виводяться на монітор. Це дає змогу слідкувати за операціями і за потреби вчасно корегувати процес обробки. Додатковим приємним бонусом є те, що на унікальному верстаті ми можемо обробляти деталі та заготовки завдовжки до трьох метрів та нарізати різьбу різного типу».

З початку березня верстат введений в експлуатацію в РМЦ-2.

«На цей верстат у нас великі плани, говорить заступник директора ЛМЗ з технічних питань Валерій Воловик. – По-перше, оновлення верстатного парку дає нам  змогу розширити можливості щодо переліку та різноманіття замовлень, які ми можемо виконувати навіть у такий складний час. А робота є, її завжди багато. І потрібно усі завдання виконувати швидко та якісно. Цей універсальний токарно-гвинторізний верстат дає нам змогу виконати за одну зміну те, що раніше ми робили за декілька робочих змін. Це зовсім різні швидкості. Це наче порівнювати їзду на «Запорожці» та на «Феррарі». До речі, відремонтувати старі верстати зараз дорожче, ніж придбати новий такий верстат. Тому наш вибір був очевидним».