Автор: Babenko Tatyana

Категорії
Новини

Друге дихання «залізного коня»

Після модернізації на Миколаївському тепловозоремонтному заводі до гірників повернувся оновлений потужний помічник – тепловоз ТЕМ7 № 46.

Гірничі «залізні коні» – тепловози – працюють у складних умовах. Маневровому тепловозу доводиться перевозити чималі вантажі: гірничу масу з кар’єрів рудоуправління –  під великим кутом нахилу та на низькій швидкості. Тому рухомий склад через інтенсивність навантаження швидко зношується. Найпершим не витримує серце локомотива – дизельний двигун, страждають також і гальмівна та охолоджувальна системи. Саме такі «діагнози» і спонукали відправити ТЕМ7 № 46 у чергу на модернізацію. У січні 2022 року він попрямував до фахівців Миколаївського тепловозоремонтного заводу. І навіть попри воєнні умови, під обстрілами та звуками сирен миколаївці вчасно та якісно виконали модернізацію тепловоза, і вже з червня цього року він знову заступив на зміну у Криворізьких кар’єрах.

«Якщо людина у 30 років перебуває у повному розквіті сил, то для тепловоза, якому за паспортом 32, – це вже дуже поважний вік. Дається взнаки його важка робота у складних умовах, – розповідає заступник начальника локомотивної служби УЗТ ГД Анатолій Маціборський. – Наші тепловози  переважно «поважного» віку і працюють практично цілодобово просто неба, вантажі ними перевозяться чималенькі. Тому й ремонтувати їх доводиться часто, бо не витримують, «хворіють». А от модернізований ТЕМ7 – це вже геть інша справа. Зі старого на ньому залишилася хіба що ходова частина та форма кузова, рама та колеса. Електричні частини локомотива, системи охолодження та живлення повітряної магістралі тепер працюють із застосуванням нових технологій. З тепловоза фактично прибрані всі вузли, які найчастіше виходили з ладу. Тепер він обладнаний сучасним дизельним двигуном компанії АВС (Бельгія), новітньою системою управління двигуном, новим роторно-пластинчатим компресорним агрегатом Mattei (Італія) з моторесурсом 100 тисяч мотогодин, а також мікропроцесорною системою управління локомотивом. Нова машина перевозить більше вантажів, а палива витрачає менше. Заощадження лише на паливі складають до 30% на місяць, принаймні такими є перші результати».

Найголовніше, вважають залізничники, що у модернізованій моделі чимало зроблено для комфортних умов та безпечної роботи локомотивної бригади. Так, наприклад, в кабіні встановлені клімат-контроль, мікрохвильова піч, холодильник, антивібраційне крісло. Також змінена і система керування локомотивом –  на електронне сенсорне табло у кабіні машиніста виведені практично всі параметри роботи тепловоза. Зручна система LED-освітлення є економічною та надійною, а нова відеосистема суттєво розширює площу огляду попереду та ззаду локомотиву, що дозволяє працювати безпечно. Також оновлення залізного красеня збільшить міжремонтні періоди та суттєво продовжить термін його експлуатації.

Категорії
Новини

Дзеркала безпеки

На пішохідному переході біля будівлі апаратної бензольно-скруберного відділення цеху уловлювання коксохімічного виробництва встановлені дорожні сферичні дзеркала, які підвищують безпеку руху на цій «сліпій» ділянці.

Місце встановлення дзеркал вибрали невипадково. Видимість на цьому пішохідному переході загороджує бетонна огорожа з обох боків. А переходом користується технологічний та ремонтний персонал коксохіму та працівники підрядних організацій. Зважаючи на те, що цією дорогою рухається майже 50 відсотків усього технологічного автотранспорту та чимало легкових авто, рух тут доволі інтенсивний. Працівники цеху уловлювання на змінно-зустрічних зборах звернулися до керівництва цеху з проханням встановити дзеркала на цій критичній ділянці, аби зменшити ризик виникнення дорожньо-транспортних пригод чи аварійних ситуацій.

«Перш за все ми потурбувалися про безпеку персоналу, – розповідає заступник начальника цеху уловлювання КХВ Володимир Лавський. – На цій ділянці автотранспорт з’являється у зоні видимості тоді, коли навіть за умови дотримання швидкісного режиму може трапитися аварійна ситуація. Дзеркала ми закупили, а встановлювали їх вже самі – з урахуванням та дотриманням усіх норм  та вимог правил дорожнього руху. Встановлення сферичних дзеркал стало для нас додатковим запобіжним заходом безпеки на проблемному переході. Тепер себе більш комфортно і впевнено у цій «сліпій» зоні почувають і водії, і пішоходи».

Категорії
Новини

Назавжди у зміні

На фасаді будівлі ковальської дільниці ремонтно-механічного цеху № 1 Ливарно-механічного заводу встановили меморіальну дошку на честь загиблого героя-захисника – газівника цеху Анатолія Корольова.

Впродовж 21 року Анатолій працював газівником в РМЦ-1. На другий день війни його мобілізували до лав ЗСУ. 27 червня 2022 року мужнє серце героя перестало битися, він загинув в боях на Харківщині. Рік по тому колеги все ще не можуть повірити, що їхній колега – щира, відкрита та добра людина – більше не відчинить двері та не зайде до цеху. «Він назавжди з нами – у зміні», говорять вони.

«Я працевлаштувався в цех у 2012 році, а у 2013 році вже став напарником Анатолія, – розповідає газівник РМЦ-1 Сергій Ханферян. – Спочатку були просто колегами, але досить швидко стали друзями. Від Анатолія йшли хвилі позитиву. Він завжди міг знайти добре слово для кожного. Професіонал, він і мене навчив секретам майстерності газівної справи. Справедливий, врівноважений, Анатолій був душею колективу. Він ніколи й нікому не відмовляв у допомозі. Пам’ятаю, як я застряг на дорозі біля Софіївки, в мене лопнули два колеса на авто. Година була пізня. Але після мого дзвінка Анатолій буквально примчався з Кривого Рогу і допоміг. Коли його мобілізували, то він сам визвався на передову. Казав, що не може просто сидіти, коли його країна, його родина потерпають від агресора. Минув рік з дня загибелі мого друга, а біль не відпускає…»

«Коли Анатолій був в цеху, то газове обладнання ковальської дільниці знаходилось під пильним оком професіонала і працювало надійно, – говорить  Євгеній Гречаний, начальник РМЦ-1. – Не в характері Корольова було залишитися осторонь, коли країна потребує допомоги. Тому, не вагаючись, він став на захист України. Ми втрачаємо найкращих, але вони завжди житимуть в нашій пам’яті!».

Колеги Анатолія по цеху вирішили зібрати кошти на меморіальну дошку на честь героя, захисника та прекрасної людини. І відтепер його зображення  «зустрічатиме» кожну зміну, ніби запевняючи: «Все буде добре, працюйте. Ви – під надійним захистом!».

Категорії
Новини

Позитивна кімната

Якщо театр починається з вішака, то зміна на виробництві – з кімнати змінно-зустрічних зборів. Така кімната у цеху металоконструкцій ЛМЗ віднині милує око кожному, хто до неї завітає.

Красу та зручність для персоналу тут створювали власноруч. Зрозуміло, що ЦМК – це не «шоколадна фабрика», адже в цеху, де власне розташована кімната змінно-зустрічних зборів, працює чимало агрегатів на зразок термічної печі, машини плазмового різання та інших верстатів та пристроїв. Пил, дрібні частки сміття осідають на всіх поверхнях та проникають майже до всіх приміщень. Тому з часом приміщення втрачають свій привабливий вигляд і їх потрібно оновлювати. В ЦМК до такого оновлення вирішили підійти комплексно. Нагадаємо, що всі ці перетворення створені руками працівників заводу.

В цеху металоконструкцій працюють 198 людей. На зміну заступає до 80 осіб. І всі вони починають роботу саме з кімнати змінно-зустрічних зборів. А яким буде початок зміни, такий результат і отримаєш наприкінці, вважають у цеху. Тому на зміну похмурим кольорам в оновленій кімнаті вирішили використати сонячні та позитивні.

«Раніше ми відремонтували дах над приміщенням, де в нас проводяться змінно-зустрічні збори, –  розповідає начальник ЦМК Микола Грицан. – Потім взялися за саме приміщення. Ми до основи зачистили стіни, наново проклали електропроводку, стіни пошпаклювали та пофарбували. До речі, для цього ми обрали корпоративні кольори, наприклад, помаранчевий. Він і настрій підіймає, і активність підвищує, ніби сил додає. А відомо, що від настрою та комфорту працівників залежить  якість та продуктивність їхньої праці. В приміщені ми встановили два кондиціонери (один вже був, його почистили, ще один встановили додатково). Також ми вирівняли підлогу, оновили освітлення, встановили нові сидіння, замінили скло у вікнах. З ремонтом та оснащенням кімнати нам допомагали управління ЛМЗ, РМЦ-1, РМЦ-3, ЦПВ та персонал нашого цеху. Тепер кімнату не впізнати. Та що казати, краще завітайте до нас і побачите на власні очі, що можна створити власними руками!»

Категорії
Новини

Підземна СТО для шахтного транспорту

Відтепер ремонт шахтного транспорту та «медогляд» електровозів та вагонеток проходитиме у сучасному підземному депо на глибині 1135 метру.

Нещодавно майже усі ремонтні роботи, техогляди та передзмінні огляди шахтного транспорту на горизонті 1135 метру відбувалися у тимчасовому гаражі. Його розміри дозволяли одночасно оглядати лише одну одиницю транспорту. А потреба була у декількох одночасно. І через це виникали незручності та затримки у роботі гірників. Над розв’язанням цього питання працювали давно. На жаль, свої корективи внесла війна, яка змусила  шахтарів пригальмувати з цим. Та, незважаючи ні на що, підземне депо запрацювало! Подібних йому за розміром, оснащенням та комфортом у шахтоуправлінні немає.

«Уявіть собі під землею депо 50 метрів завдовжки з двома під’їзними коліями, сучасними робочими місцями для ремонтного та обслуговуючого персоналу, – розповідає заступник головного інженера ШУ з підземного виробництва Олександр Петровський. – Тут зручно розташувалися різноманітні вантажопідіймальні механізми: таль на 3,2 тонн, дві кран-балки на 10 тонн, а ще – оглядові ями для обслуговування підземного транспорту. Робочі місця персоналу – столи для зварювання зі зварними апаратами та свердлувальні верстати, вироблені з дотриманням усіх норм з охорони праці. Наприклад, пил та випаровування від зварних робіт на зварних столах одразу прибираються витяжками сучасної аспіраційної системи, а якщо роботи проходять у ремонтній ямі, то до неї підтягується витяжка з гофрою. Ремонтний персонал має можливість вимити руки гарячою водою, тримати свої місця чистими та прибраними. Все тут створено з турботою про безпечну та комфортну роботу ремонтників, адже відтепер ми маємо сучасний підземний «автосервіс» для шахтного транспорту». 

Аби побудувати цю підземну СТО, довелося вийняти 2800 кубометрів гірничої маси. Щоб вирівняти підлогу та нерівності на робочих місцях, використали 300 кубометрів бетону. А щоб депо було безпечним, змонтували 30 тонн металоконструкцій, проклали 1500 метрів кабельної продукції. Наразі у депо світло, наче вдень, завдяки 100 змонтованим світильникам. У підземному гаражі встановлено 50 одиниць ремонтного обладнання, це дозволяє швидко та якісно виконувати ремонтні, профілактичні та оглядові роботи, як то кажуть, «не відходячи від каси» –  на горизонті 1135 метрів. На будівництво підземного депо контактних електровозів та ремонту вагонеток було витрачено 23 млн гривень. 

Категорії
Наші люди

Віртуоз-зварник з персональним клеймом

Неговіркий, спокійний та досвідчений майстер зварної справи електрозварник Руслан Бортюк – справжня гордість цеху металоконструкцій Ливарно-механічного заводу. Йому довіряють найскладніші замовлення, і він лускає їх, наче горішки, говорять у цеху. У цьому році електрозварника нагороджено званням «Честь та гордість ЛМЗ».

Багато років тому вибір Руслана припав на професію електрозварника. І не те щоб це була мрія всього його життя, та з роками виявилося, що це була його доля.

«Коли я починав вчитися на зварника, то навіть не уявляв, чим буду займатися, – говорить Руслан Бортюк. – Для мене це було, наче плисти за течією. Пішов туди, куди й більшість хлопців йшли навчатись. А тепер розумію, що це саме моя справа. Нелегка, відповідальна,  але моя, бо вона мені до душі».

Аби стати досвідченим зварником, треба працювати роками. А коли ти отримаєш персональне клеймо (твій власний особистий знак – підтвердження найвищого рівня майстерності), то маєш право вважати себе справжнім віртуозом у цій справі. Деякі зварні з’єднання взагалі може виконувати лише зварник з клеймом.

«За ці роки я працював над багатьма різними замовленнями. Ось зараз, наприклад, ми виготовляємо борти для коксовозу, який збираємо практично з нуля. Раніше зварював підкранові та кранові балки, ротори – асортимент чималий. Зварювати доводиться інколи сидячі, інколи лежачі, під різними кутами нахилу, на висоті, але це мене й тримає у формі, – усміхається Руслан. – Професія зварника вимагає певної фізичної сили та витривалості, гостроти зору та тонкого сприйняття кольорів, гнучкості та рухливості рук, ніг і усього тіла, гарного вестибулярного апарата. Ти маєш бути у формі і завжди дотримуватися норм та правил охорони праці, адже легковажності зварювання точно не вибачає».

Фахівці говорять, що електрозварник повинен мати розвинену просторову увагу та технічне мислення, бути врівноваженим та прискіпливим до дрібниць. Це все наче списано з Руслана Бортюка, говорять у цеху. Його наче нічим й не проймеш, доля його не зігне.

«Зараз нам всім працювати складніше. Але ми в цехах, а хлопці – на передовій. Вони нас захищають, незважаючи ні на що. Ми не можемо їх підвести, кожен з нас повинен викладатися на повну на своєму фронті, я постійно говорю це своїм синам, – розповідає Руслан. – Моя відзнака «Честь та гордість «ЛМЗ» – це відзнака моїх колег по цеху та колег-захисників теж. Вірю, що з кожним роком майстрів та віртуозів в цехах буде все більше та більше. Тільки скоріше б ми здобули Перемогу і хлопці повернулися додому та на рідний завод».