ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» продовжує допомагати країні. Цього разу наше підприємство виділило шлак доменний відвальний для відновлення важливого шляху у Херсонській області, який можна назвати шляхом відродження для деокупованих громад Херсонщини.
Херсонська область одна з перших опинилася під окупацією ворога з початку повномасштабного вторгнення. Завдяки нашим захисникам ворога вдалося посунути, й у деокуповані населені пункти почало повертатися життя. За період окупації оселі мешканців Херсонщини зазнали руйнувань. Дісталося й шляхам, які були зруйновані в результаті численних прильотів та бомбардувань, руху важкої техніки, активних бойових дій. Наразі життя повертається до громад, які потребують допомоги та підтримки. Навіть доставити цю допомогу чи дістатися оперативним службам, як то швидкій, поліції, волонтерському транспорту, було проблемою через стан шляхів.
«АрселорМіттал Кривий Ріг» долучився до допомоги у розв’язанні цього питання і виділив Херсонській ОВА шлак доменний відвальний для відновлення першої автомобільної дороги місцевого значення «Meжа Днiпропетровської областi – Заградiвка – Кочубеївка – Давидiв Брiд – Калинiвське – Бобровий Кут – межа Миколаiвської областi». Цей шлях включено до евакуаційного маршруту Херсонської області. Наше підприємство виділило 30212,62 тонни шлаку ДУ «Місцеві дороги Херсонщини» для ремонту ділянок дороги протяжністю понад 17 км.
«Цей шлак ми використали для влаштування вирівнювального шару дороги з перехідним типом покриття, що дозволило зробити його проїзним, – говорить заступник директора з розвитку доріг ДУ «Місцеві дороги Херсонщини» Анатолій Галамага. – Ним надходить допомога Кочубеєвській, Калинівській, Високопільської, Великоолександрівській та іншим громадам Херсонщини. Цим шляхом, за потреби відбувається і евакуація мешканців, рухається маршрутний транспорт. Це не асфальтована дорога, але вона має бути придатною до нормального пересування, тому така допомога нам була потрібна. Ми вдячні «АрселорМіттал Кривий Ріг» за надану допомогу та підтримку».
Олена та Віктор працювали разом в ремонтно-механічному цеху № 1 кілька років. Кожен мав свою життєву історію. Але одного дня дві їхні долі сплелися в одну. Їх поєднало кохання, яке народилося в цеху. Сьогодні Олена Шапоренко продовжує працювати машиністкою на молотах, пресах та маніпуляторах і чекає на повернення свого героя, а Віктор, який раніше працював формувальником у ФСЛЦ, зараз зі зброєю в руках боронить своє щастя, свою родину та країну.
З початком повномасштабного вторгнення Віктор Шапоренко за власним бажанням намагався долучитися до захисників, але спочатку йому відмовили. Втім вже наприкінці березня його мобілізували. Тоді він сказав Олені: «Я йду тебе захищати».
«Я за ним, як за кам’яною стіною, – говорить Олена. – В мене був перший шлюб, але там не склалося, бо не було найголовнішого в родині – довіри. А от з Віктором все по-іншому. Я відчуваю, що кохана, що мені довіряють, що ми одне ціле. Тому мені в радість постійно бути поряд з коханим. Ми й працювали разом, й відпочивали, кожну хвилину намагалися бути поряд. Пам’ятаю, як вперше відчула, що народжується нове почуття. Віктор після зміни простягнув шоколадку, потім почав запрошувати на каву». Навіть зараз на передовій Віктор турбується про кохану. В нього є справжній дар, як говорить Олена, він вміє дарувати кохання. Захисник ніколи не забуває навіть у коротких повідомленнях нагадати Олені, що він її любить. А чого тільки варті його сюрпризи та подарунки, які він примудряється робити навіть коли не поряд. Романтик, він не шукає приводу, щоб зробити приємно коханій жінці.
«Пам’ятаю, як ми ще не одружені були і приїхали на Соцмісто у справах, – згадує Олена. – Стою я біля машини, а до мене підходить дівчина, дарує квітку і говорить компліменти, потім за пару хвилин з квіткою підійшов якийсь чоловік, потім ще вже з коробкою цукерок. Я у захваті, і ось бачу йде мій Віктор з величезним букетом троянд. Взагалі-то, для мого чоловіка не потрібен привід, щоб подарувати мені квіти, або ще якийсь сюрприз зробити. А ось сам він не любить подарунки. Тому мені завжди непросто його побалувати, але я й з цим вправляюся».
У Віктора день народження наприкінці січня. Олена вирішила зробити йому подарунок. Поїхала до Сум, де на той час перебував Віктор, і замовила йому солодкий подарунок у кафе, в яке буквально затягнула чоловіка, і вже там він приймав привітання.
«Я завжди дуже хвилююся за Віктора, він вже був неодноразово поранений, був на Херсонському, Донецькому, Курському напрямках. Було й таке, що він випав зі зв’язку на два тижні, я місце собі не знаходила, – говорить Олена. – З’ясувалося, що він тоді був на завданні й отримав поранення. Зателефонував вже з госпіталю, й то не признавався мені. Він у цьому весь – ніколи не жаліється, не скаржиться, а от про мене завжди дбає. Я вірю, що моє кохання є його надійним оберегом».
Треба бути дуже сильним і мужнім чоловіком, щоб під кулями, під вибухами думати не лише про себе, свою безпеку, а й турбуватися про комфорт та безпеку інших. У Віктора родина завжди на першому місці. Він не втомлюється радувати свою кохану. Тому може з’явитися у відпустку, не попередивши, і приїхати до дружини з багажником повним хризантем.
У Віктора була мрія, яку він здійснив до війни – купив мотоцикл. Але «мрія» постраждала від обстрілів на передовій. І зараз Олена збирає кошти, щоб купити йому новий. У цій родині, здається, немає Я і Я, а є Ми. За цими двома літерами потужна сила кохання, коли знайдено свою людину, коли дихаєш в унісон, коли ментально-фізично відчуваєш, що зараз з твоєю людиною там, на відстані у сотні кілометрів.
«Так хотілося б відсвяткувати День Святого Валентина разом, – говорить Олена. – Але я вірю, мій коханий, ми це неодмінно зробимо і будемо щасливі, як ніхто. А поки хочу тобі сказати, що люблю, чекаю, бережи себе!»
За 60 кілометрів від Кривого Рогу в смт Архангельському Херсонської області розташоване підприємство «АрселорМіттал Берислав». Там видобувають вапняк для металургійного виробництва та будівельної галузі. Працівників підприємства і громаду Архангельського ми вважаємо своєю родиною, тому завжди підтримуємо їх у різних сферах. Підприємство стало частиною корпорації АрселорМіттал майже 15 років тому. Наша спільна історія – це історія співпраці та допомоги.
Кар’єр “АрселорМіттал Берислав”
Працівники «АрселорМіттал Берислав» завжди відчували себе членами великого промислового колективу. За мирних часів діти працівників відправлялися відпочити на моря у дитячі оздоровчі табори, працівники родинами їздили подихати свіжим повітрям у пансіонати. Працювати на підприємстві престижно, адже для Високопільської громади «АрселорМіттал Берислав» вважається громадоутворючим підприємством. Працювати у ньому – це мати стабільну зарплату та повний соцпакет. А ще підприємство завжди допомагало громаді з розв’язанням різних життєвих питань. Наприклад, наприкінці 2021 року Високопільська громада отримала від підприємства подарунки – грейдер та екскаватор. А це для неї допомога практично у всіх «дорожніх справах». Машини планували залучати до впорядкування шляхів, розчищення їх від снігу тощо. Для села така техніка на вагу золота. Подарунок громада отримала, от скористатися ним, як хотілося, не вдалося. Все перекреслило повномасштабне вторгнення.
З початком повномасштабного вторгнення Архангельське потрапило в окупацію, в якій перебувало майже 7 місяців. 3 жовтня 2022 року Високопільську громаду, до якої відноситься і смт Архангельське, завдяки нашим захисникам було звільнено. Під час окупації Херсонської області, зокрема Бериславського району, від постійних обстрілів, мінувань та бойових дій постраждали не лише люди та їхні домівки. І це випробування залишило чимало воєнних «шрамів» на території громади.
Зруйновані будинки під час окупаціїНаслідки окупації громади
Руйнувань зазнали і виробничі потужності «АрселорМіттал Берислав». Тоді підприємство довелося відроджувати майже з нуля. Будівлі, гірничотранспортне обладнання були зруйновані або потребували капітального відновлення. Територія промислового майданчика, кар’єру, складів підприємства була засмічена вибухівкою, зброєю та снарядами.
Проммайданчик одразу після звільнення. Наслідки окупації.
Чимало довелося зробити, аби повернути втрачене. Так, наприклад, підприємство звернулося до ремонтників «АрселорМіттал Кривий Ріг» з проханням «вилікувати» від численних бойових поранень трансформатор, який є практично енергетичним серцем «АрселорМіттал Берислав». Тоді до рук ремонтників потрапили окремі «органи» трансформатора – шість теплообмінників та посудина під масло, які практично були зрешечені уламками. Потрібно було заварити всі дірки та тріщини в теплообмінниках, щоб трансформатор міг працювати, як і раніше. Але «поранення» були у таких важкодоступних місцях, що зробити це могли лише справжні аси, які працюють в ЦРЕУ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Тоді це допомогло розпочати відновлення підприємства. Цей трансформатор надзвичайно важливий для «АрселорМіттал Берислав», адже від нього живиться проммайданчик.
«Працювати без живлення неможливо, – розповідає директор АТ «АрселорМіттал Берислав» Леонід Смоляренко. – Цей трансформатор відповідає за роботу шахтних печей з випалення вапняку, обігрів офісних приміщень, лабораторії, освітлення кар’єру. Але агрегат дуже постраждав від обстрілів і те, що йому надали друге життя, – велика допомога нашому підприємству. Зараз цей трансформатор вже «у зміні». Підприємство працює, ми поновили роботу, і, що найбільше радує, майже весь колектив повернувся на робочі місця. За це вдячний своїм колегам, а вони своєю чергою – корпорації за підтримку. Адже, коли ми вимушені були рятуватися з окупації, то нам надали тимчасовий прихисток у Кривому Розі. Тоді «АрселорМіттал Кривий Ріг» організовував транспорт для перевезення. Родини переселенців з Архангельського та взагалі з Високопільської селищної громади були розміщені у санаторії-профілакторії «Джерело» нашого підприємства, де людям були забезпечені усі умови для проживання. Зараз всі працівники повернулися на свої робочі місця. Відновлення відбувається і у громаді. І у цьому теж є частка нашого підприємства, частка нашої корпорації».
З піклуванням про громаду
Від війни страждає, на жаль, не лише залізяччя та промислові об’єкти. Мешканцям Архангельського довелося побачити і відчути на собі, що таке воєнне життя. Після звільнення селища довелося відновлювати життя громади. Тоді «АрселорМіттал Кривий Ріг» допоміг з відновленням адміністративної будівлі Архангельського старостинського округу у селищі міського типу Архангельське, яке було пошкоджено під час окупації російськими загарбниками через численні обстріли та вибухи. На відновлення будівлі пішло понад 800 тисяч гривень. Кошти витратили на заміну вікон та дверей, відновлення покрівлі, яка майже повністю була зруйнована. В цій будівлі ще до війни було розташоване управління старостату. Люди приходили сюди, аби звернутися по соціальну допомогу, вирішити комунальні та адміністративні питання. Сьогодні тут знову облаштувався свого роду «соціальний центр» селища. І не лише він, в будівлі знаходяться приймальні місцевого дільничного, фахівця з протипожежної охорони, керівництва житлово-комунального підприємства. Всі роботи вдалося зробити швидко та якісно завдяки тісній співпраці та допомозі «АрселорМіттал Кривий Ріг», який виділило кошти на ремонт.
Адмінбудівля Архангельського старостинського округу до відновленняВідремонтована будівля
До речі, «АрселорМіттал Кривий Ріг» в індивідуальному порядку надавало та надає допомогу з відновленням зруйнованих домівок своїм працівникам, зокрема й працівникам «АрселорМіттал Берислав». Неодноразово надавалася допомога й з продуктовими наборами. Щоб працівники мали належні умови для праці підприємство допомогло встановити імпровізоване модульне «містечко», замість зруйнованих будівель АПК.
Привезли продуктові набори для мешканців громади
Крім цього допомогли громаді й з відновленням дитячого садочка у смт Архангельське, який за час окупації російськими загарбниками був пошкоджений. На ці потреби підприємство скерувало понад 250 тисяч гривень. Це допомогло встановити там нові вікна та склопакети, двері, відремонтувати покрівлю. Наразі маленькі мешканці селища із задоволенням та за можливості відвідують садочок, адже життя у громаді відновлюється, попри усі загрози та випробування чимало мешканців повертаються до своїх, на жаль, часто зруйнованих будинків.
Зруйнований дитячий садочокДитячий садочок після ремонту
А у жовтні 2024 в Архангельському урочисто відкрили пам’ятник воїнам, які загинули при звільненні селища у 2022 році. Пам’ятник було виготовлено та встановлено за сприяння та підтримки керівництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та АТ «АрселорМіттал Берислав».
На відкритті пам’ятника були присутні побратими загиблих воїнів, їхні близькі та рідні, представники місцевої громади, керівництво та працівники АТ «АрселорМіттал Берислав».
Пам’ятник воїнам, які загинули при звільненні селища у 2022 році.
Цю професію не здобути в навчальних закладах, а от на нашому підприємстві можна вивчитися на котельника. І стати, як то кажуть, фахівцем «на расхват». Такі специ на вагу золота на підприємствах та заводах, де збираються і виготовляються металоконструкції. Наразі на Ливарно-механічному заводі у цеху металоконструкцій працює на робочих виходах 41 котельник, до повномасштабного вторгнення їх було набагато більше. Тож тут готові прийняти до своєї команди тих, хто хоче опанувати цю затребувану і творчу професію.
Саме так говорить про справу, якій віддав понад 30 років професійного життя бригадир бригади котельників складально-зварної дільниціРуслан Бєляк.
«Я у професію потрапив, можна сказати випадково, – розповідає Руслан. – По закінченню Гірничого технікуму за фахом мав би працювати у «Кривбасруді», але то був 1993 рік, коли була біда з роботою та оплатою праці, тому молодого фахівця не брали, а приятель порадив звернутися на завод, бо там, де в цеху «залізяччя» гнуть, були потрібні працівники. Коли прийшов до ЦМК, то почав опановувати професію котельника. Я одразу відчув – це моє, це для мене. Я дуже поважаю свою професію, бо це не конвеєр, а справжня творча майстерня. І тут потрібно, щоб «котел» варив добре, тобто головою думати, мати аналітичний склад розуму, вміти читати креслення, знати металоведення, бути кмітливим. Уявіть собі, що ви збирайте з конструктора якусь складну фігуру. Ось і у нас так, тільки конструктор в рази більший за іграшковий, кожен рух має бути вивіреним, кожна операція продумана, бо перекроїти, переставити не вийде. Робота складна фізично, але, що найголовніше, відповідальна. А мене приваблює в ній її творчий компонент. Замовлень безліч, кожне з них особливе, без нас точно жоден гірничий чи металургійний агрегат не працюватиме».
Начальник цеху металоконструкцій Микола Грицан розповідає, що котельник – це одна з основних професій в цеху. Котельників можна поділити на дві групи – це котельники заготівельної дільниці та складально-зварювальної. Перші працюють, використовуючи листоправильну машину, вальці, ножиці для різання металопрокату та профілю. До цих котельників надходить порізана заготовка – лист металу, оброблений на машині термічного різання. Цей напівфабрикат обробляється: його правлять, чистять, обробляють крайки тощо. А ось котельники складально-зварювальної дільниці за допомогою кранів та ручного інструменту фактично збирають замовлення, наче величезний конструктор, наживляють його частини, щоб потім з цією «конструкцією» вже мали змогу працювати зварники та інший персонал цеху.
«Я вважаю, що професійним котельником можна стати за 2-3 роки, але треба мати бажання працювати за цією професією, – говорить Микола Грицан, начальник ЦМК. – Це вузькоспеціалізована професія, а у нас її можна опанувати. Крім того, вона дає змогу подальшого розвитку виробничої кар’єри. Це можливість здобути цінний досвід, багато чому навчитися. Ми ремонтуємо совки конвертерного цеху, вагони, грейфери, виконуємо наплавлення обладнання для гірничого департаменту, грейферів, ремонтуємо підкранові та кранові балки тощо. На місяць це може бути понад 100 найменувань!».
Важко не погодитися, професія неординарна. Цікаво, що коли наші працівники говорять, що працюють котельниками, часто чують у відповідь: «О, тепла професія, десь біля котлів грієтеся?». Котельник дільниці обробки (бригадир) ЦМК Юрій Патрашков, який працює котельником понад 40 років, має свою версію чому його професія має назву котельник: «Ця назва пішла від того, що ми працювали з котельною сталлю. Вона використовується для виготовлення деталей устаткування, яке працює при підвищених температурах (до 650 градусів) у контакті з водяним та паровим середовищем. Але зараз у моїй професії номенклатура виробів набагато ширша. Ми працюємо на листоправильних, листозгинальних машинах, гільйотинних ножицях. Моя праця непроста, але вона мені до душі».
Професіоналів завжди небагато, а у таких вузькоспеціалізованих професіях їх взагалі – дефіцит. Додаткових складнощів у роботі, говорять в ЦМК, додалося з початком повномасштабного вторгнення. Чимало хлопців пішли захищати країну, тож у цеху завжди раді новому поповненню. Отже, якщо ти хочеш стати професіоналом у цікавій дефіцитній професії, якщо хочеш розвиватися і рухатися вперед, то спробуй стати котельником, а раптом це саме твоя справа?
Справжній символ майбутнього, надія і впевненість, що у наступному році точне все зміниться на краще – це радісні дитячі оченята та дзвінкий сміх, який справжньою новорічною музикою лунав у Палаці культури металургів. Саме тут протягом кількох днів проходили «Різдвяні зустрічі у казковому палаці» для усіх діточок працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг», ЛМЗ та «Стіл Сервісу».
Організатори свята – працівники департаменту з комунікацій подбали про те, щоб навіть за умов воєнного часу свято завітало до маленьких криворіжців. У цьому їм активно допомагали працівники Палацу культури металургів та молодіжної спільноти підприємства «3Dільниця». Протягом 10 новорічних ранків 600 дітей працівників підприємства змагалися у різноманітних конкурсах, співали пісні, розповідали віршики Святому Миколаю, боролися за перемогу з силами зла, ділилися своїми мріями, брали участь у майстер-класах зі створення новорічних героїв з паперу, фарб, прикрас і Чупа-чупсів. І, найголовніше, бодай на декілька хвилин забували про всі негаразди і тривоги та просто раділи від душі можливості погратися, повеселитися, позмагатися і побути у казці, яка у ці дні оселилася у Палаці культури металургів.
«Ми такі задоволені цим святом, що й словами не передати, – говорить Анастасія Лавренко юрисконсультка департаменту з правових питань. – Я прийшла зі своїми дітками – Софійкою та Федором. Такі заходи потрібні і нашим діткам, і нам. Я сама колись займалася у гуртку у цьому Палаці культури. Мені хотілося знову опинитися тут. А для дітей можливість порадіти та відволіктися – це найкращий подарунок. Всі ми віримо у дива, всі ми надіємося і загадуємо бажання. Новий рік – це особливе свято. У нас в родині ми його відзначаємо всі разом, для дітей навіть справжні квести вигадуємо з пошуку подарунків. Дякуємо нашим захисникам та захисницям, що в нас є можливість і це свято наразі зустрічати у себе вдома».
Під час свята під дахом палацу точилися справжні снігові баталії. Святкова естафета з кидання іграшкових снігових кульок, здається, сподобалася не лише дітям, а і їхнім батькам. Малеча змагалася, а батьки щиро вболівали. Позитиву вистачило на усіх. А поетичні баталії та конкурс святкових пісень не залишив байдужим нікого. Весело було усім, а на додачу й солодкий майстер-клас. Він дуже сподобався Діані Салівон, батько дівчинки Сергій працює на нашому підприємстві і дуже любить свою донечку, і балує її солоденьким, зізналася Діана. «Мені дуже сподобалося свято, – розповіла Діана. – Я тут і набігалася, й натанцювалася, а майстер-клас, то взагалі клас! Адже я дуже-дуже люблю солоденьке, а він був з цукерок. Тож і красиво, і смачно в мене все вийшло. Дякую мамі та тату, що мене сюди привели».
А ось Насті Улітич сподобалися командні змагання, бо зараз не так вже й багато можливості погратися разом із дітками, а дівчинці цього дуже не вистачає, тож на Різдвяні зустрічі вона, зізнається, просто летіла на крилах.
Родина Ємченків: мама Ірина та тато Василь працюють на підприємстві. Коли дізналися про свято для дітей, то одразу ж поспішили зареєструватися, адже кожна зустріч з метою безпеки була обмежена за кількістю учасників. У Палаці культури спеціально обладнали місце, куди можна було всім спуститися під час тривог, про це подбали працівники «Стіл Сервісу».
«Ми вдячні усім за таке свято, – говорить Ірина Ємченко. – Це прекрасна можливість нашій малечі порадіти та забути про тривожне сьогодення. Ми прийшли з дітьми. Моєму сину Данилу 12 рочків, а донька Аліса ще зовсім маленька, але вони обидва так чекали на це свято. Ніхто у наших дітей не має права відібрати можливість радіти, гратися і мріяти. Тому ми обов’язково відзначатимемо новорічні свята усією родиною. Вже й подарунками запаслися. Дякую організаторам за хвилинки позитиву, нашим захисникам за можливість жити і працювати. І всім бажаю не втрачати віру в дива, вони трапляються, вони є. І наші герої-захисники – це диво. Їх міць, їх витримка, їх захист – це найкращі подарунки усім нам. А дитячий сміх і от такі теплі зустрічі – це те, за що вони воюють, це те, що дарує нам надію і впевненість, що життя триває. Всім бажаю миру, тепла в домівках і серцях, хай 2025 рік стане для нас усіх переможним!»
З перших днів повномасштабного вторгнення ворога працівники нашого підприємства активно долучилися до захисту України. Понад 3600 працівників були мобілізовані до лав ЗСУ, більшість з них сьогодні продовжують захищати нашу країну зі зброєю в руках, частина демобілізувалася та повернулася до роботи на підприємстві. Але, на жаль, не всі захисники та захисниці повернулися до своїх родин, до мирного життя. Більше 190 наших колег загинули на полі бою чи від отриманих поранень. Вічна пам’ять героям та співчуття родинам!
Сьогодні в Україні діють програми для підтримки членів сімей загиблих військовослужбовців. У зв’язку з продовженням військових дій, зростає кількість сімей, які втратили рідних на цій війні. Сім’ї загиблих героїв отримують виплати від держави, але й наше підприємство не залишається осторонь. Кожному члену сім’ї загиблого на війні працівника чи працівниці виплачується одноразова допомога. З початку повномасштабного вторгнення такі благодійні виплати склали понад 92 млн гривень.
Ліміт разової грошової допомоги членам сімей мобілізованих працівників, які загинули при виконанні військового обов’язку, складає:
– чоловіку / жінці – 300 000 грн;
– кожній дитині віком до 18 років та студентам денної форми навчання – до 23 років – по 300 000 грн;
– якщо працівник, загиблий під час виконання військового обов’язку, не був одружений і не мав власних дітей, то грошова допомога виплачується батькам загиблого працівника – по 150 000 грн кожному.
Для оформлення разової грошової допомоги членам сімей мобілізованих працівників, які загинули при виконанні військового обов’язку, необхідно:
Якщо у загиблого лишилася дружина та діти:
згода на обробку персональних даних заявника;
копія сповіщення про смерть;
копія свідоцтва про смерть;
копія паспорта загиблого працівника;
копія паспорта дружини загиблого працівника;
копія ідентифікаційного коду дружини загиблого працівника;
копія свідоцтва про шлюб;
копія свідоцтва про народження дитини або копія паспорта та копія ідентифікаційного коду, якщо дитині виповнилося 18 років;
довідка з навчального закладу, якщо дитина є студентом денної форми навчання
довідка про банківський рахунок з вказівкою: П.І.Б. одержувача, IBAN, банк одержувача, РНОКПП одержувача.
Якщо у загиблого лишилася мати/батько:
згода на обробку персональних даних заявника;
копія сповіщення про смерть;
копія свідоцтва про смерть;
копія паспорта загиблого працівника;
копія свідоцтва про народження загиблого працівника;
довідка про банківський рахунок з вказівкою: П.І.Б. одержувача, IBAN, банк одержувача, РНОКПП одержувача.
Для отримання такої допомоги членам сімей загиблих воїнів-працівників нашого підприємства не потрібно спеціально нікуди звертатися. Під час процедури звільнення загиблого з підприємства його рідних проінформують про таку можливість та підкажуть, які документи та інформацію потрібно надати. Згодом гроші будуть перераховані на картку за вказаними реквізитами.
