Шихта потрібна для виробництва важливої металургійної «страви» – агломерату. В «АрселорМіттал Кривий Ріг» її готують на дільниці дозування та подачі шихти агломераційної фабрики. А заправляє процесом у цій «аглокухні» дозувальник шихтових матеріалів. Наразі у рубриці «Серце професії» ми спробували дізнатися всі нюанси та розвідати секрети майстерності саме цієї професії.
Під акомпанемент працюючого обладнання з дільниці приймання та складування до дільниці дозування шихтових матеріалів мережею конвеєрного транспорту доставляються усі компоненти шихти. Це залізовмісткий концентрат, рудна суміш, аглоруда, вапняки, коксовий дріб’язок та вугілля.
Для наступного змішування усі ці компоненти треба взяти у потрібних пропорціях – точно дозувати. Це і є головним завданням Світлани Турчинської, дозувальниці (старшої) дільниці дозування та подачі шихти аглофабрики нашого підприємства. На цій кухні вона головна. І смак страви залежить від її точності, професіоналізму і відповідального ставлення до улюбленої справи.
«Кожен компонент шихти надходить у свій бункер, місткістю 90 кубометрів. Потім усі ці компоненти ми маємо відважити у правильному співвідношенні, – розповідає Світлана Турчинська. – Для дозування використовуємо вагове обладнання. Але не таке, як ми звикли бачити у магазинах, а спеціальне, промислове. Усі компоненти шихти воно дозує з точністю до кілограма, а я контролюю, щоб обладнання працювали чітко і без збоїв. Хід процесу дозування я бачу на моніторах. Схематично у режимі реального часу там відображаються усі виробничі операції.
Також, завдяки електроніці, я можу запускати та зупиняти обладнання, регулювати швидкість дозування. Моя справа відповідальна, адже від неї залежить якість нашої продукції – агломерату. А він, як ми знаємо, є основним «хлібом» для виробництва чавуну».
Робота дозувальника шихтових матеріалів потребує якісних знань технологічного процесу виробництва агломерату, обладнання, принципів дозування шихти, керування конвеєрами. Також дозувальник має дбати про чистоту розвантажувальних жолобів конвеєрних стрічок.
Як наголошує Світлана, важливо й постійно координувати свою роботу з іншими працівниками цеху, адже на етапах виробництва мета в усіх одна – видати якісний продукт, та зробити це безпечно.
До безпеки тут особливо уважне ставлення, адже робота дозувальника шихтових матеріалів пов’язана з обладнанням, з предметами та деталями, які рухаються та обертаються, із сипковими матеріалами. Убезпечити себе допомагають засоби індивідуального та колективного захисту, як то огородження, кінцеві захисні вимикачі, світова та звукова сигналізації тощо. До речі, однією із задач дозувальника є нагляд за захисними приладами, щоб вони завжди знаходилися у робочому стані.
Та головне, як підкреслюють спеціалісти аглофабрики, на будь-якому робочому місці ніколи не треба поспішати, а завжди бути уважними та обережними.
«Так вийшло, що зустріч з кореспондентом «Металургу» щодо моєї професії припала саме на 11-річчя моєї роботи на агломераційному виробництві. А взагалі на підприємстві я працюю вже 27 років, – продовжує Світлана Турчинська. – Всьому, що знаю, навчалася тут, хоча за першою освітою я токар, закінчила Гірничо-електромеханічний тоді ще технікум. По закінченню Інституту підготовки кадрів промисловості я вже набула фаху інженера-механіка. Пам’ятаю, коли я вперше побачила підприємство, подумала: «Яке ж воно велике і складне! Як усім цим можна керувати!». Та освоїлася тут швидко. Мене чудово прийняли у колективі, а професії навчала Ірина Алексєєва, яка зараз працює оператором пульта керування. Вже тоді я зрозуміла, що не треба боятися нового, вміння та досвід приходять під час роботи. Тож чекаємо на охочих працювати тут. Буду рада бачити і вас серед своїх колег».
