Автор: Babenko Tatyana

Категорії
Наші люди

Талановитий дует

Найвищу нагороду – відзнаку «Честь та гордість ЛМЗ» – фрезерувальник Юрій Шедов отримав за свій талант. Адже лише по-справжньому талановиті працівники здатні працювати на унікальному верстаті для фрезерної обробки FZ-2500. Подібних верстатів та фрезерувальників вищого ґатунку немає на жодному промисловому підприємстві міста, запевняють в ЛМЗ.

Юрій Шедов вперше працевлаштувався на підприємство в цех водопостачання на посаду слюсаря ще до армії у 1975 році. Після служби юнак повернувся до цеху, але вже з мрією вивчитися на електрика. Але досвідчені колеги не поспішали розкривати йому всі секрети електричної справи. Це неприємно вразило Юрія, якому, попри величезний досвід, завжди до вподоби вивчати щось нове. Тож у 1980 році він почав працювати фрезерувальником в РМЦ-2.

«Тоді в цеху працював мій дядько, він допоміг мені з опановуванням фрезерувальної справи, допомогли й інші колеги – Віктор Школа, Анатолій Музін, – розповідає фрезерувальник. – Був період, коли я пішов з заводу, але згодом все одно повернувся, адже ремонтна справа мені припала до душі. Фрезерування – складний процес, але без нього жоден ремонт не обходиться. Мені подобається, що я постійно працюю з новими замовленнями. Та й напарник в мене шикарний і унікальний – верстат FZ-2500. Я завжди до нього дослухаюся. Він жодного разу мене не підвів, а його міць та можливості не можуть не вражати».

На цьому верстаті фрезерують корпуса редукторів поворота конвертора, траверса вантажопідйомністю 180 тонн для конверторного цеха, рудозбагачувальних та дробильних фабрик, запчастини для кліщових кранів блюмінга, плітовини станін блюмінгу, деталі для прокатних цехів, одновалкові дробарки АЦ-2. Цей дует – фрезерувальник Юрій Шедов та верстат – здатний обробити деталі завширшки 2,5 метри і завдовжки 10 метрів.

«Я впевнений, що на такому верстаті має працювати лише дійсно талановита людина, – говорить начальник РМЦ-2 Олександр Тюрін. – Є досвідчені фрезерувальники, а є унікальні. Це про нашого Юрія Шедова. Йому ми довіряємо найскладніші замовлення. Фактично він стоїть на початку ланцюга обробки в нашому цеху, а потім вже деталь рухається далі. На FZ-2500 виконується перша обробка, і на це не витрачатимуть часу інші верстати. Кажуть, як почнеш, так далі і піде. А в Юрії я впевнений на сто відсотків. До нього часто приходять інші колеги за порадою. Він вчить нашу молодь».

Юрій Шедов вже міг би за віком дозволити собі заслужений відпочинок. Але фрезерувальник не уявляє, як можна не поспішати на роботу, не рухатися, не вчитися чомусь новому.

«Я працюю дві зміни через дві, і ось ці дні відпочинку мені допомагають пережити мої онуки, – розповідає Юрій Шедов. – Я з ними бігаю, граюся, ми разом будуємо замки та кораблі. Так я проводжу вихідні, очікуючи на робочу зміну. До цеху я завжди поспішаю з гарним настроєм. А зараз для мене це взагалі почесний обов’язок, адже ми працюємо і за тих наших хлопців, які зараз боронять незалежність нашої країни. Захисники мають знати, що на них чекають і що на заводі все добре. Я не можу воювати, але можу працювати біля верстата. І я це роблю, щоб за свій завод хлопці завжди були спокійні. Вірю, що згодом всім нашим цехом ми почнемо працювати на відбудову країни. Впевнений, що з цим завданням ми впораємося теж на 100 відсотків, от тільки скоріше б».

Категорії
Новини

ЛМЗ – у планах Перемога та подальший розвиток

Ливарно-механічний завод серед виробничих іменинників квітня. Це сучасний машинобудівний та ремонтний комплекс, який має повний цикл виробництва: від виплавки рідкої сталі з використанням електродугових печей до готових запчастин і машинобудівного устаткування. Щодня в цехах заводу близько 1100 працівників ремонтують обладнання для цехів «АрселорМіттал Кривий Ріг», виготовляють запчастини та виконують замовлення для зовнішніх замовників.

Минулий рік для заводу, як і для усієї країни, був складним, щедрим на випробування. Що допомогло колективу Ливарно-механічного заводу впоратися з усіма проблемами та яким бачить майбутнє Ливарно-механічного заводу ми запитали у його директора Валерія Мовчана.

Директор ЛМЗ Валерій Мовчан

– Валеріє Петровичу, яким був минулий рік для Ливарно-механічного заводу? Які події чи заходи Ви вважаєте найголовнішими ?

Як і для всієї країни, перш за все, 2023 рік був воєнним роком. Ми продовжуємо жити та працювати в умовах війни. Звідси чимало випробувань, проблем, які треба розв’язувати, і це сьогодні надзвичайно складно робити. Ми відчуваємо нестачу персоналу. Це і через виїзд працівників за кордон, і через мобілізацію. Зараз 261 наш працівник служить у лавах ЗСУ. Є і загиблі герої – їх 21. Ми завжди пам’ятатимемо про них.

Особливо гостро на нашій роботі позначився підрив Каховської греблі. Тоді на певний час була паралізована робота фасонносталеливарного цеху. Відчули ми на собі і удари країни-агресора по енергетичних об’єктах. Як наслідок, не завжди була можливість забезпечити роботу цехів на повну потужність. Та ми не здалися. Зібралися і гідно впоралися з усіма проблемами, за це хочу подякувати усьому колективу нашого заводу. Основні наші зусилля були спрямовані на виконання планових та термінових завдань, підтримання обладнання та будівель у робочому стані.

– Які проблемні питання залишаються актуальними для виробництва зараз?

– У виробничників завжди проблем вистачає. Але роботу у мирний час і зараз годі й порівнювати. Перш за все, це гостра нестача кваліфікованого персоналу. І розв’язати цю проблему дуже складно. Ми ж живемо не в окремому світі. Подивіться на ситуацію на ринку праці в країні. Цю проблему відчувають усі. Звичайно, що хотілося б вищої оплати праці. Відчувається і напружений емоційний стан людей, адже постійно лунають повітряні тривоги, відбувають бомбардування. І дуже непросто після таких важких ночей йти на роботу.

Серед інших проблем – ситуація з енергоресурсами. Через їх дефіцит ми змушені обмежувати виконання певних робіт, а часто й взагалі не можемо їх виконати. Наше виробниче обладнання теж «відчуває» усі складнощі воєнного часу. Порушилися логістичні ланцюги постачання ТМЦ (блокада кордонів, відсутність шляхів через порти). Дається взнаки і зміна постачальників ТМЦ. Часто це пов’язано з тим, що ми не можемо працювати з підприємствами, адже вони або зруйновані, або знаходяться на окупованих територіях

– Чи позначалися блекаути та нестача водопостачання на роботі цехів? Яким чином вдається розв’язати ці питання?

– Обмеження енергоресурсів, внаслідок яких відбувається зупинка виробничих агрегатів, завжди має негативні моменти. Найперше, це зменшення ресурсу роботи обладнання, і, що найстрашніше – вихід обладнання з ладу. А коли не працює обладнання неможливе й вчасне та безперебійне виконання усіх замовлень. А це – зниження рівня довіри з боку наших клієнтів, це удар по нашій репутації.

Та завдяки кваліфікованій команді ЛМЗ вдалося мінімізувати вплив усіх цих випробувань на роботу підприємства. Багато було прийнято рішень, вжито дій, таких як, наприклад, переміщення обладнання з одного підрозділу до іншого, пошук альтернативних ТМЦ, пошук нових ринків реалізації своєї продукції тощо.

– Тоді що зараз для ЛМЗ є завданням № 1?

Для мене і заводу найважливіше – це зберегти найцінніше, що у нас є, – це колектив. Я добре розумію, що для цього потрібно забезпечити максимально безпечні, наскільки це можливо в даній ситуації, умови праці та гідний рівень оплати.

– Які переваги Ливарно-механічного заводу, на ваш погляд, дозволяють йому бути гідно представленим на ринку машинобудування?

– Ми універсальні, здатні виконувати ремонти нестандартного обладнання, виготовляти запчастини, відновлювати машини та механізми для металургійної та гірничовидобувної промисловості. Ми колектив професіоналів, робота яких – це поєднання досвіду старшого покоління з інноваційним підходом, сучасним обладнанням та програмним забезпеченням, яке ми постійно, навіть у цей непростий час, намагаємося оновлювати.

Продукція та послуги ЛМЗ мають попит не тільки серед підприємств України, але і за межами нашої країни. Минулого року ми відвантажили продукцію для Боснії та Герцеговини, Франції, Казахстану.

– Які позитивні моменти минулого року можна відзначити?

Ми змогли зберегти колектив, і це важливо. Водночас когось виділити окремо я не можу. Всі працювали на позитивний результат. Попри усі фінансові складнощі, все обладнання підтримується у робочому стані, виконуються необхідні ремонти та технічне обслуговування. І хоча якихось великих придбань обладнання у 2023 році не було, але можна відмітити переведення з парового на електричний підігрів води у РМЦ № 2 та РМЦ № 3. Щодо результатів нашої роботи, то ми виготовили для казахстанських металургів три ротори аглоексгаустера. Вперше виконали замовлення – виготовлення сталевих холодильних плит зі змійовиками для закордонних замовників. Для ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» освоїли виготовлення п’ятикубового ковша екскаватора, ланок конвеєра для агломераційних цехів.

– Зараз невдячна справа говорити про плани, навіть найближчі. Але ж є певний курс, яким ви слідуєте та плани, які хотілося б реалізувати. Чого очікуємо від 2024 року?

– Нашої Перемоги! А стосовно робочих планів, то ми точно не плануємо зупинятися. Вже у цьому році ми виготовили і відправили Ротор 9000 для підприємства «Qarmet» Казахстан. У планах виготовити ще чотири до кінця року. Працюємо над виготовленням двох великих зубчатих вінців та шлакової чаші 16 м³ для «Запоріжсталі». І, як завжди, відкриті для нових замовлень.

Від себе я хочу побажати усім нам мирного неба, завершення війни та повернення воїнів на свої робочі місця. Збереження та зміцнення трудового колективу, зростання іміджу підприємства, здійснення усіх наших мрій та побажань. Щоб наступний день народження ми вже святкували у мирній Україні!

Категорії
Новини

Гелеві «кайданки» для пилу та газу

Використання під час вибухів у кар’єрах «АрселорМіттал Кривий Ріг» зв’язуючої речовини «Гідрогель» дозволяє зменшити викиди пилу та газів, які утворюються в процесі вибухових робіт.

Щороку в рамках реалізації заходів Міської програми розв’язання екологічних проблем Кривбасу та поліпшення стану навколишнього природного середовища на 2016–2025 роки гірничодобувні підприємства міста у співпраці зі спеціалізованими науковими організаціями проводять дослідження щодо удосконалення технології проведення масових вибухів. І наше підприємство не виключення.

«Ми постійно шукаємо нові варіанти зі зменшення промислового навантаження на екологічне середовище регіону під час проведення вибухових робіт, – розповідає начальник служби інвестицій та науково-технічного забезпечення гірничого департаменту Артем Кузнєцов. – Ми розглядаємо нові схеми свердловинних зарядів та їх комутації, щоб під час вибуху енергія йшла максимально на руйнацію гірничого масиву, а не на викид продуктів вибуху назовні. Тому були розглянуті варіанти застосування сучасних та ефективних зв’язуючих реагентів, які б могли стати своєрідними «кайданками» для пилу та газів, запирали їх всередині свердловин і не давали розповсюджуватися у навколишнє середовище. З огляду на проведені досліди та техніко-економічні показники застосування різноманітних зв’язуючих речовин, ми визначили, що в наших умовах доцільно та ефективно використання при вибухах зв’язуючої речовини «Гідрогель».

Наразі реагент «Гідрогель» на підприємстві використовують під час масових промислових вибухів на постійній основі додатково до основних заходів з пилопридушення з використанням води.

«Схематично цей процес відбувається так: гідрозабійка свердловини виконується «Гідрогелем» що знаходиться в поліетиленовій ємності-рукаві, – розповідає Артем Кузнєцов. –  Паралельно на поверхні блоку теж розкладаються схожі рукави. Під час вибуху, «Гідрогель», який знаходиться в свердловині, кристалізується та запирає продукти вибуху. Рукави, що знаходяться на поверхні, руйнуються, а вивільнена вода та «Гідрогель» зрошує пилову та газову хмару, осаджує і гасить її. Аби підвищити цей ефект ми постійно розглядаємо і інші варіанти та нові технології, співпрацюємо у цих питаннях з науковими установами».

Контроль та мінімізація кількості викидів в атмосферне повітря пилу, діоксиду азоту, оксиду вуглецю під час масових промислових вибухів – це головне завдання. Задля цього у кар’єрах підприємства Науково-дослідним інститутом безпеки праці та екології в гірничорудній і металургійній промисловості Криворізького національного університету проводяться виміри обсягів викидів під час масових вибухів. За результатами цих вимірів встановлено, що при використанні «Гідрогелю» замість води підвищується його ефективність за показниками пилу – з 5,4% до 9,1%, по діоксиду азоту – з 3,4% до 5,1%, по оксиду вуглецю – з 4,3% до 4,8%.

Головним пріоритетом серед усіх складових використання зв’язуючих речовин є екологічність ведення виробництва і мінімізація впливу на довкілля нашого міста. З цією метою, починаючи з травня 2023 року, у 10-15% загальних обсягів вибухових робіт, де це технологічно доцільно, «АрселорМіттал Кривий Ріг» замість води застосовує більш ефективний реагент «Гідрогель».

Категорії
Новини

Новий помічник у кантувальних справах

Новий кантувач чавуновозних лафетів ROTOMAX допомагає працівникам дільниці з ремонту спеціального рухомого складу ремонтного виробництва центрального департаменту з утримання і ремонтів безпечно виконувати ремонтні роботи.

Кантувачі – це машини, назва яких походить від польських та німецьких слів «kantować» і «kanten» – «перевертати». І саме ця функція кантувача дуже потрібна у депо, де ремонтують лафети.

Під час їх інтенсивної експлуатації одним з найбільш зношуваних частин є автозчепний пристрій, який призначений для автоматичного зчеплення між одиницями рухомого складу на залізниці, та пом´якшення дії поздовжніх (розтягуючих та стискаючих) зусиль, які виникають під час руху залізничного транспорту. Велике навантаження на автозчепний пристрій приводить до руйнування таких деталей як тяговий хомут, поглинаючий пристрій. Враховуючи, що дані деталі розташовані знизу рами лафета, для ремонту, конструкцію вагою у сім тонн потрібно перевернути на 180 °.

«Раніше ми вирізали отвір в нижній частині рами, зачіпляли її гаком крана і таким чином виконували переворот лафета, – розповідає майстер ремонтного виробництва дільниці з ремонту спецрухомого складу ЦДУР Віктор Орловецький. – Це було складно, незручно, існувало чимало небезпечних ризиків як для людини, так і для техніки, адже рама важить не одну тонну тонн. При перевертанні відчувався сильний ривок підвіски крана, вона могла обірватися, та й металева конструкція від швидкого перевертання-падіння могла деформуватися. З новим кантувачем все зовсім по-іншому. Він здатен підняти та легко, без падіння перевернути вантаж вагою до 10 тонн! І для цього не потрібно псувати металоконструкцію лафета».

Кантувач за допомогою ланцюгів та мотор-редуктора легко перевертає важку раму. Ним зручно керувати дистанційно за допомогою спеціального пульта, а головне – це безпечно, адже людина не знаходиться у небезпечній зоні роботи кантувача. За необхідності кантувач можна перемістити у будь-яку точку депо. Наразі ремонтники лише опановують новий «інструмент» і поступово долучають його до роботи.

Категорії
Наші люди

Машиніст-мотоцикліст качає пульпу і мріє про подорожі Україною

Проходячи майданчиками пульпонасосної станції, машиніст насосних установок шламового господарства гірничого департаменту Анатолій Рясний наче мимохідь оглядає обладнання, щось повертає, підкручує, оглядає частини потужних агрегатів насосної і крокує далі. Він жартує, що оператори можуть сидіти на місці за якимось пультом, а машиністи насосних мають постійно курсувати своїм об’єктом. І зараз об’єкт ПНС-2-4 в надійних руках, адже тут працює «Честь та гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг» Анатолій Рясний.

Анатолій родом з Кіровоградщини. Колись хлопець приїхав до Кривого Рогу, аби знайти гарну роботу. Першим пунктом його професійного «базування» стало наше підприємство: він влаштувався слюсарем-ремонтником до шламового господарства гірничого департаменту.

«Я така людина, що мені постійно хочеться рухатися – і в фізичному, й у моральному сенсі. Я дуже люблю вивчати щось нове, набувати нових навичок, розвиватися, – розповідає Анатолій Рясний. – А тут така можливість – на нашому підприємстві можна опанувати одразу декілька професій! Я цим скористався і вивчився на газорізальника, а потім – на машиніста насосних установок. Шість років я вже опікуюся обладнанням, яке відповідає за перекачування-транспортування відходів збагачення (хвостів) до хвостосховищ. Мені ця робота до вподоби, адже на нашій насосній постійно оновлюється обладнання, запроваджуються нові технології, тож мій навчальний процес триває».

На цій пульпонасосній станції рух не припиняється майже ніколи. Навіть у теперішні скрутні воєнні часи цілодобово працюють потужні дренажні насоси та насоси гідроущільнення. Аби транспортування хвостів збагачення відбувалося безперебійно, лише одних механізмів замало, потрібні фахівці, яким можна довірити найскладнішу і найвідповідальнішу роботу.

Анатолій Рясний

«Коли у зміні Анатолій, то я спокійний і за насосну, і за весь процес загалом, адже це людина, яка здатна швидко приймати рішення, брати відповідальність на себе. Та й обладнання він знає, наче свої п’ять пальців, – говорить начальник дільниці ПНС 2-4 ЦШГ РЗФ ГД Анатолій Бутильский. – Я дуже поважаю таких працівників. Він з тих, з кого складається міцний кістяк нашого колективу. Коли розпочалися активні воєнні дії, Анатолій залишився працювати. Траплялися зміни, коли він один працював на двох насосних одразу. Ми дуже цінуємо його не лише за професіоналізм, а й за відданість та надійність».

Анатолій Рясний згадує, що 24 лютого 2022 року був саме з нічної зміни, коли почув вибухи. Говорить, що одразу зрозумів, що ця війна надовго, але думки кидати рідну домівку та не виходити на роботу у нього не виникало ніколи.

«Звісно, що і страх був, і хвилювання за родину (їх я тоді відвіз до батьків на Кіровоградщину). Але жодну свою робочу зміну не пропустив, – розповідає Анатолій. – Для мене мій цех – це теж рідна домівка, а дім не кидають. Мене робота рятує від занурення у депресію. Тут немає часу впадати у розпач, треба працювати і працювати не гірше, ніж воюють наші захисники. Я впевнений, що ми переможемо, адже таких, як українці немає більше ніде. І не буде. В нас прекрасна земля і талановиті люди. А боремося ми за своє, тому безперечно переможемо».

Першим, що планує зробити після перемоги Анатолій – це взяти відпустку, сісти на свій мотоцикл і відправитися у подорож Україною.

«Я мотоцикліст за покликом душі. Це мій стиль життя. І мені зараз дуже не вистачає оцих подорожей нашою прекрасною країною, – розповідає машиніст насосної станції. – Кілометри на мапі та кілометри за кермом мотоцикла – вони зовсім різні. Я колись їздив на своєму двоколісному до озера Синевир у Карпатах. Це була чудова подорож. Яка ж красива наша країна! Зараз у житті в мене два бажання: мир та перемога, і одна мрія –знову намотувати на колесо кілометри прекрасної України. Я стільки побачив, а ще скільки попереду!»  

Категорії
Новини

Новий «дах» печі витримає будь-яку аритмію

Нове склепіння дванадцятитонної електродугової сталеплавильної печі у фасонносталеливарному цеху ЛМЗ здатне витримати будь-які температурні коливання.

На майданчику в ФСЛЦ розташувалося щось схоже на летючу тарілку. Cклепіння – «дах» печі нагадує космічний апарат. На цю важливу частину постійно впливають високі температури – 1600-1700 градусів, адже саме за таких температур у печі й відбувається плавка. Але не це страшне для неї. «Дванадцятитонка» ФСЛЦ працює лише кілька днів на тиждень. Розігрів-охолодження – ці  аритмічні температурні коливання найбільш руйнівно впливає на склепіння. Раніше його доводилося часто міняти, адже вогнетривка цегла старого зразку не витримувала й 100 плавок.

«У цій печі ми, залежно від номенклатури крупногабаритних відливок, плавимо метал для конусних броней, патрубків, цапф для гірничого департаменту і не тільки, – говорить Андрій Черкасов, заступник начальника ФСЛЦ з технології. – Залучаємо піч і до сумісних плавок з іншими агрегатами для заливання тонажних відливок – понад 30-35 тонн, наприклад, для засипного апарату доменних печей. Але такі масштабні замовлення трапляються не кожного дня, тому піч періодично потрібно зупиняти. Через зупинки в роботі раніше склепіння печі швидко руйнувалося. Вогнетривка цегла старого зразку просто не витримувала коливань. Її перефутерування відбувалось в цеху, і це вимагало коштів та спеціалістів. Зараз у ФСЛЦ залишився один вогнетривник, тому для нас дуже важливо максимально зекономити цей людський ресурс. Тож ми взялися за розв’язання проблеми. В результаті, знайшли інший надійніший матеріал – спеціальну вогнетривку цеглу та почали заливати основу склепіння спецбетоном. Тепер ця вогнетривка стеля впорається з будь-якої температурною аритмією. І це доведено практикою».

Перше пробне склепіння вже відпрацювало понад 115 плавок. А на майданчику ми вже побачили другий – резервний екземпляр.

До підвищення надійності роботи склепіння доклали руку майстер шихтового двору Сергій Кірєєв та вогнетривник Ігор Монастирний, які працювали разом з ремонтною бригадою «Стіл Сервісу». Футерування виконували в цеху, використовуючи придбані сучасні матеріали – вогнетривку цеглу, спецбетон тощо. Результати проведених робіт виявилися настільки вдалими, що в ФСЛЦ вже розмірковують над тим, щоб за таким самим зразком згодом замінити склепіння інших двадцятип’яти- та шеститонних електродугових печей.